Ухвала

від 21.04.2015 по справі 826/17657/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17657/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Мануфактура" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільна Мануфактура" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 03 листопада 2014 року № 000535220 та № 0005362201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 14 жовтня 2014 року № 1304-П, згідно підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна Мануфактура» (код ЄДРПОУ 34840700) з питань фінансово - господарських взаємовідносин з підприємством ТОВ «ТК «Акцепт» (код ЄДРПОУ 37813837) за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, за результатом якої складено акт перевірки від 17 жовтня 2014 року № 7619/26-51-22-01/34840700 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік у розмірі 16 622,00 грн., в т.ч. по періодах: квартал 2011 року в сумі - 5 531,0 грн.; IV квартал 2011 року в сумі - 11 091,0 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 453,0 грн., в т.ч. по періодах: за вересень 2011 року в сумі - 4 809,00 грн.; за жовтень 2011 року в сумі - 3 524,00 грн.; за листопад 2011 року в сумі - 6 120,00 грн.

На підставі Акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року № 0005352201, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 12055,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 9644,00 грн., за штрафними санкціями - 2411,00 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 03 листопада 2014 року №0005362201, яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1662200 грн., в тому числі: за основним платежем - 16622,00 грн.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати їх з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.4. статті 201 Кодексу визначає обов'язкові реквізити податкової накладної.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4. ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).

Згідно із п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що право платника (позивача) на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтверджених належними доказами (первинними документами).

Між тим, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої особи; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів встановлено, що в періоді, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Акцепт», наслідком чого стало укладення між сторонами договору № 248 від 05 вересня 2011 року про довгострокові поставки, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК «Акцепт» (Постачальник) зобов'язується протягом дії даного Договору поставляти і передавати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільна Мануфактура» (Покупець) товар, а Покупець - приймати та вчасно оплачувати товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 цього Договору визначено, що Постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і сортименті, остаточно погодженими Сторонами у видаткових накладних, які з моменту підписання є невід'ємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 1.3 Договору загальна вартість даного Договору визначається вартістю товарів, отриманих «Покупцем» на протязі дії цього Договору згідно видаткових накладних, які є його невід'ємною частиною.

На виконання зобов'язань по Договору про довгострокові поставки від 05 вересня 2011 року № 248 (запасні частини та комплектуючі для автомобілів) ТОВ «ТК «Акцепт» (код ЄДРПОУ 37813837) було оформлено наступні видаткові накладні:

за вересень 2011 року - № 506 від 23 вересня 2011 року на суму 9107,24 грн., № 564 від 27 вересня 2011 року на суму 2418,24 грн., № 596 від 28 вересня 2011 року на суму 1569,56 грн., № 626 від 29 вересня 2011 року на суму 3539,41 грн., № 684 від 30 вересня 2011 року на суму 12220,02 грн.;

за жовтень 2011 року - № 598 від 28 жовтня 2011 року на суму 21144,84 грн.;

за листопад 2011 року - № 562 від 25 листопада 2011 року на суму 11216,17 грн., № 561 від 25 листопада 2011 року на суму 1726,98 грн., № 592 від 28 листопада 2011 року на суму 13237,08 грн. № 621 від 29 листопада 2011 року на суму 10540,03 грн.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Акцепт» виписано на адресу позивача наступні податкові накладні: № 506 від 23 вересня 2011 року на суму 9107,24 грн., № 564 від 27 вересня 2011 року на суму 2418,24 грн., № 596 від 28 вересня 2011 року на суму 1569,56 грн., № 626 від 29 вересня 2011 року на суму 3539,41 грн., № 684 від 30 вересня 2011 року на суму 12220,02 грн., № 598 від 28 жовтня 2011 року на суму 21144,84 грн., № 562 від 25 листопада 2011 року на суму 11216,17 грн., № 561 від 25 листопада 2011 року на суму 1726,98 грн., № 592 від 28 листопада 2011 року на суму 13237,08 грн. № 621 від 29 листопада 2011 року на суму 10540,03 грн. Всього на загальну суму - 86719,61 грн.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.

Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач в своїх доводах посилається на наявність акту Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 05 жовтня 2012 року № 4163/22-4/37813837 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТК «Акцепт» код за ЄДРПОУ - 37813837 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 28 липня 2011 року по 31 серпня 2012 року». В даному акті містяться висновки про не встановлення факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «ТК «Акцепт» за період з 01.09.2011р. по 31.01.2012р. Також встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців у розумінні ст.ст. 22, 185 Податкового кодексу України.

Однак, колегія суддів зауважує на тому, що що на момент укладення спірних правочинів юридична особа контрагента позивача - ТОВ «ТК «Акцепт» не була припинена у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин була наділена адміністративною процесуальною дієздатністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Відповідно до Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Так на момент виникнення спірних правовідносин у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача ТОВ «ТК «Акцепт». Водночас, відсутність платника податків за місцем реєстрації, на думку колегії суддів, не може свідчити про не реальність здійснення ним правочинів.

Всі висновки акту перевірки побудовані на оцінці можливих порушень податкового законодавства ТОВ «ТК «Акцепт» та неможливості отримання від даної юридичної особи первинних документів. За умови відсутності ресурсу у постачальника не виключається можливість залучення ресурсів інших осіб до своєї господарської діяльності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач з метою здійснення господарської діяльності орендує частину нежитлового приміщення загальною площею 217,5 кв. м в будівлі за літерою «Ю» кім. № 13,14, по розцінці без ПДВ за кв. м. 31,63 грн. відповідно до Договору оренди нерухомого майна від 01 червня 2011 року № 13, укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛТ Проект». На підтвердження цьому позивачем були надані реєстр платіжних документів та платіжні документи по сплаті оренди за вересень - листопада 2011 року, а також рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт по орендній платі за вересень - листопад 2011 року.

Таким чином, зважаючи на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, колегія суддів приходить до висновку, що право платника податків, тобто ТОВ "Автомобільна Мануфактура", на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами у випадку порушеннями ними вимог чинного законодавства.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.