Постанова

від 16.12.2014 по справі 816/447/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року 10:37м. ПолтаваСправа № 816/447/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника позивача - Репала Д.О.; представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області про скасування рішення та податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

30 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дівіан" (надалі - позивач, ТОВ "Дівіан") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів в Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування рішення 0000221702 від 11 січня 2014 року та податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2014 року №-№ 0000032310, 0000022310, 0000191702, 0000181702.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що вказані рішення та податкові повідомлення-рішення прийнято податковим органом на підставі висновків перевірки про порушення позивачем пункту 119.2 статті 119, пунктів 135.1, 135.2, пунктів 164.1, 164.2 статті 164, пункту 176.2, статті 176, підпункту 192.1.1. пункту 192.1 Податкового кодексу України та статей 4, 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Позивач вважає такі висновки необґрунтованими з огляду на те, що на момент складання акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій уся фінансово-господарська документація позивача вилучена слідчим. Позивач вважає, що неврахування цивільно-правових договорів під час перевірки вказує на її неповноту та поверхневість. Також, позивач зазначив, що акт перевірки не містить достовірних відомостей про неоформлення трудових відносин з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, оскільки такі відносини мають цивільно-правовий характер, що підтверджуються відповідними договорами. Невідображення виплачених вказаним фізичним особам коштів за формою 1ДФ пояснюється непроведенням такої оплати у зв'язку з розірванням договорів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував. У долучених до матеріалів справи запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних рішення та податкових повідомлень-рішень зазначав, що перевіркою встановлено порушення пункту 119.2 статті 119, пунктів 135.1, 135.2, пунктів 164.1, 164.2 статті 164, пункту 176.2, статті 176, підпункту 192.1.1. пункту 192.1 Податкового кодексу України та статей 4, 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. А тому податковим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання, а також збільшено зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств. Також відповідач зазначив, що позивач виплачував доходи працівникам та ухилялося від сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску до бюджету.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ТОВ "Дівіан" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради 13 жовтня 2009 року, код ЄДРПОУ 36792557, номер запису 1 588 102 0000 008737, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстровано платником ПДВ з 27 жовтня 2009 року.

У період з 07 по 08 листопада 2013 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Дівіан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 01.10.2013 на підставі отримання постанови від 21.10.2013 слідчого ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Полтавській області старшого лейтенанта податкової міліції Іценко Є.О.

За результатами перевірки складено акт від 23 грудня 2014 року №2989/16-01-22-09-11, в якому відображено наступні порушення позивачем: зменшено податок на прибуток на суму 55563 грн за 2012 рік, а саме: у І кварталі 2012 року - 9147 грн, у ІІ кварталі 2012 року - 15138 грн, у ІІІ кварталі 2012 року - 15 354 грн, у ІV кварталі 2012 року - 15924 грн, чим порушено вимоги пунктів 135.1, 135.2, статті 135, підпункту 192.1.1. пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України; заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 64253,00 грн за період з січня 2012 року по вересень 2013 року. Також контролюючим органом встановлено подання не у повному обсязі ТОВ "Дівіан" податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за період, що перевірявся у тому числі в звітних періодах: ІІ квартал 2012 року та І квартал 2013 року, чим порушено положення пункту 119.2 статті 119, пункту 176.2, статті 176 Податкового кодексу України. В акті перевірки також відображено порушення ТОВ "Дівіан" пункту 164.1, підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період. Що перевірявся, на суму 81078,92 грн, у тому числі по періодах: І-ІV квартали 2012 року - 75305,01 грн, І-ІІІ квартали 2013 року - 5773,91 грн; порушення положень статей 4, 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму - 166826,11 грн. у тому числі звітних періодах: І-ІV квартали 2012 року - 155802,62 грн, І-ІІІ квартал 2013 рік - 11023,49 грн (а.с. 199-206, т.1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено наступні податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2014 року:

№ 0000181702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 138158,56 грн, у тому числі 81078,92 грн - за основним платежем, 57079,64 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.40, т. 1);

№ 0000191702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн (а.с. 42, т. 1);

№ 000002210, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 69453,75 грн, з яких: 55563 грн - за основним платежем, 13890,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 44, т. 1);

№ 0000032310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 80317,50 грн, з яких: 64254 грн - за основним платежем, 16063,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 45, т.1);

№ 0000221702, яким донараховано 166826,11 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції у розмірі 83413,05 грн.

Позивач не погодився із вказаним рішенням та податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18 липня 2006 року), - кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен аргумент заявника.

Згідно положень, вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, Суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2014 року №0000032310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80317,50 грн, в тому числі 64254 грн - за основним платежем, 16063,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №000002210, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 69453,75 грн, з яких: 55563 грн - за основним платежем, 13890,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з наступного.

Згідно з пунктом 192.1 статті Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Пунктом 192.3 статті 192 Податкового кодексу України, визначено, що результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, діючого на момент подання позивачем декларації з ПДВ за період з 01.10.2010 та 01.10.2013, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені цією статтею.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пункт 201.5 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 182 цього Кодексу.

Суд також враховує, що статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Із положень частин першої та третьої статті 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у ТОВ «Давіан» на формування сум податку на додану вартість та податку на прибуток мало вплив здійснення останнім господарської діяльності щодо реалізації товару, а саме: побутової хімії, миючих засобів, туалетного паперу та дитячих підгузників та повернення товару від контрагентів позивача.

В акті перевірки контролюючим органом перевіркою відображених показників з податку на прибуток та податку на додану вартість встановлено, що на формування цих показників мала вплив реалізація зазначеного товару. До заниження податку на прибуток у розмірі 55563,00 грн та податку на додану вартість в розмірі 64253,00 грн призвело непідтвердження первинними документами бухгалтерського обліку повернення товарів від покупців, а саме: ТОВ «Дівіан» не надано належним чином оформлених первинних документів стосовно повернення товару від покупців. Підприємством не надано розрахунки коригування кількісних та вартісних показників: відсутні обов'язкові реквізити на накладних (підписи покупців), розшифровки до них, відмітки про передачу товару та його отримання, що вплинуло на зменшення доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам ДПІ м. Полтави та перевіряючи реальність здійснення господарських операцій зі спірним контрагентом, судом встановлено наступне.

Підтверджуючи факт повернення від покупців реалізованого раніше товару позивач надав суду податкові накладні (повернення) та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників (а.с. 7-250 т. 2, а.с. 1-250 т. 3, а.с. 1-34 т. 4, а.с. 249-252 т. 5, а.с. 2-6 т. 6).

Дослідивши надані позивачем видаткові накладні (повернення), суд приходить до висновку, що документи оформлено відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Із наданих позивачем видаткових накладних (повернення) можливо встановити покупця та товар, що повертався (а.с. 7-250 т. 2, а.с. 1-250 т. 3, а.с. 1-34 т. 4, а.с. 2-6 т. 6).

Слід зазначити, що відповідно пункту 1 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать завірені в установленому законодавством порядку копії документів, що підтверджують наявність фактів порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, у випадку їх отримання.

Разом з тим, відповідачем вимоги зазначеного Порядку не виконано, копій видаткових накладних (повернення), що б підтверджували факти неналежного оформлення повернення реалізованого позивачем товару суду не надано.

Крім того, контролюючим органом у акті перевірки не визначено по яких саме господарських операціях та яких саме покупцях позивачем допущено порушення податкового законодавства в частині неправильного заповнення накладних.

Слід також зазначити, що постановою старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів старшого лейтенанта податкової міліції Іценко Є.О. від 23 грудня 2013 року кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків у значних розмірах, вчиненого службовими особами ТОВ «Дівіан», за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України закрито у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ «Дівіан» складу кримінального правопорушення (а.с. 117-119. т. 1).

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що контролюючий орган дійшов невірного висновку, про заниження ТОВ «Дівіан» податку на додану вартість у розмірі 64245,00 грн за період з січня 2012 року по вересень 2013 року та податку на прибуток у розмірі 55563,00 грн за період з І кварталу 2012 року по ІV квартал 2012 року, а тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2014 року №№0000032310, 000002210 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 11 січня 2014 року №0000181702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 138158,56 грн, у тому числі 81078,92 грн - за основним платежем, 57079,64 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України роботодавець несе обов'язки зі сплати найманим працівникам заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати плати праці, інші обов'язки передбачені законами.

Відповідно до положень пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; сума надміру втрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 Податкового Кодексу України.

На підставі підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Так, згідно первинних документів наданих відповідачем, зокрема зарплатних відомостей про фактично нараховані та виплачені суми, які не відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Дівіан», фактично нарахована заробітна плата працівникам становить 671938 грн, у тому числі: у 2012 році - 609138,00 грн, у 2013 році - 62800,00 грн (а.с. 228-242, т.1).

За даними розрахункових відомостей підприємства, податкового розрахунку форми № 1ДФ, даних про доходи фізичних осіб з форми 8-ДР, працівникам ТОВ "Дівіан" нараховано 240442,59 грн, у тому числі у 2012 році - 204621,24 грн, у 2013 році - 35821,35 грн (а.с. 120-184; 217-219; 243-248 т.1).

Різниця складає 431495,41 грн. з них: за 2012 рік - 404516,76 грн, за 2013 рік - 26978,65 грн.

Податок на доходи фізичних осіб з виплачених коштів в сумі 431495,41 грн не утримувався та не перераховувався до бюджету.

Судом встановлено, що встановлена виплата протягом 2012 року доходу здійснена 8 громадянам: ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Позивачем не заперечувалося про перебування вказаних осіб у трудових відносинах із ТОВ "Дівіан". Крім того, на підтвердження факту перебування вказаних осіб у трудових відносинах з ТОВ «Дівіан» позивачем надано копії відповідних цивільно-правових угод, зарплатних відомостей, розрахунково-платіжних відомостей нарахування (виплати) заробітної плати (а.с. 88-101, 120-170 т.1).

Крім того, у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) дохід, вищезазначених працівників, які зазначені у зарплатних відомостях, отриманих відповідачем під час здійснення перевірки, у відповідні податкові (звітні) періоди - не відображений.

Однак, у вказаних вище зарплатних відомостях про фактично нараховані та виплачені суми зазначені дати отримання доходу та підписи працівників, які отримали такий дохід.

Таким чином, вказані відомості відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Дівіан».

На підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що ТОВ «Дівіан» виплачено працівникам заробітну плату, однак не здійснено, у відповідності до вимог законодавства, відображення сум такого доходу працівників у податковій звітності та не нараховано і не утримано сум податку із найманих працівників з такого доходу.

Доказів на спростування факту виплати заробітної плати 8 особам: ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, який зазначений у зарплатних відомостях позивач суду не надав.

З огляду на вищевикладене суд вважає підтвердженні висновки контролюючого органу зроблені під час перевірки, що позивачем виплачено дохід без відображення у відомостях про нарахування заробітної плати у розмірі 431495,41 грн та протиправно не утримано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 77598,17 грн.

Крім того, позивачем не утримано податок на доходи з фізичних осіб у вигляді додаткового блага, а саме: з вартості компенсаційних виплат за рахунок коштів підприємства в сумі 23205 грн та не утримано податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 3480,75 грн.

Доказів на спростування вказаного позивачем не надано, а судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного суд погоджується з висновком контролюючого органу про заниження ТОВ «Дівіан» податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 81078,92 грн, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000181702 про збільшення суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 138158,56 грн, у тому числі 81078,92 грн - за основним платежем, 57079,64 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 11 січня 2014 року №0000191702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями, суд виходив з наступного.

Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей контролюючим органом встановлено, що в податкових розрахунках за формою №1-ДФ за II квартал 2012 року та І квартал 2013 року платником не відображено суму поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку підприємству, яка повертаються йому.

Так, Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом Державною податковою адміністрації України від 24.12.2010 №1020 «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманих з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманих з них податку», що був чинний у перевіряємому періоді.

Згідно з пунктами 2.1-2.3 зазначеного Порядку, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду. Податковий розрахунок подається до органу ДПС за місцезнаходженням податкового агента - юридичної особи або її відокремлених підрозділів чи до органу ДПС за податковою адресою фізичної особи - податкового агента.

Згідно Довідника ознак доходів для заповнення форми №1-ДФ до 153 коду ознаки доходів відносять основну суму поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основну суму поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку

Підпунктом 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається основна сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку іншим особам, яка повертається йому, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Отже, доходами (виплатами), що відображаються під кодом ознаки 153 є сума доходу у вигляді поворотної фінансової допомоги.

Контролюючим органом встановлено, що підприємством не відображено в податкових розрахунках за формою №1-ДФ за II квартал 2012 року та І квартал 2013 року суми поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства: ОСОБА_13 у II кварталі 2012 року у розмірі 100000 грн; ОСОБА_14 у І кварталі 2013 року у розмірі 25280 грн.

Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з пунктом 176.2. статті 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

З огляду на те, що позивачем не відображено в податкових розрахунках за формою №1-ДФ за II квартал 2012 року та І квартал 2013 року суми поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства: ОСОБА_13 у II кварталі 2012 року у розмірі 100000 грн; ОСОБА_14 у І кварталі 2013 року у розмірі 25280 грн, суд вважає вірним висновок контролюючого органу щодо порушення порядку подання податкової звітності, податкове повідомлення-рішення від 11.01.2014 №0000191702 про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн правомірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку рішенню від 11 січня 2014 року №0000221702, яким донараховано 166826,11 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції у розмірі 83413,05 грн, суд виходив з наступного.

Як встановлено з акту перевірки, контролюючим органом у ході перевірки ТОВ «Дівіан» щодо правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, які нараховується єдиний внесок встановлено розбіжність між даними звіту підприємства та даними перевірки в розмірі 152127,90 грн, яка виникла у зв'язку з тим, що підприємством до фонду оплати праці не враховано суми фактично виплачені працівникам підприємства (а.с. 34-38 т. 1).

Додатково визначена сума єдиного внеску становить 152127,90 грн, у тому числі за 2012 рік - 142075,65 грн та за 2013 рік - 10052,25 грн.

Також, перевіркою правомірності нарахування сум єдиного внеску встановлено розбіжність між даними звіту ТОВ «Дівіан» та даними перевірки в розмірі 14698,21 грн, яка виникла у зв'язку з тим, що підприємством до фонду оплати праці не враховано суми фактично виплачені працівникам підприємства.

Додатково визначена сума єдиного внеску становить 14698,21 грн, у тому числі за 2012 рік - 13726,97 грн, за 2013 рік - 971,24 грн.

Таким чином, перевіркою правомірності нарахування сум єдиного внеску встановлено, що фактично виплачена заробітна плата у 2012-2013 роки становить 915169,89 грн, що не відповідає даним обліку підприємства.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

При цьому, згідно з частиною п'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Відповідно до частини сьомої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 2, 6 - 8 частини першої статті 4 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині дев'ятій цієї статті), встановлюється у розмірі 3,6 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Частиною восьмою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Отже, роботодавець, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати та сплачувати єдиний внесок на суму нарахованої заробітної плати та на суму винагороди фізичним особам за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини другої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною десятою статті 25 цього Закону передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

В оспорювання висновків контролюючого органу щодо правильності нарахування єдиного внеску за період 2012-2013 роки ТОВ «Дівіан» надало суду цивільно-правові договори з працівниками, списки перерахованої заробітної плати, розрахункові відомості (а.с. 88-101, 120-170 т.1).

Посилання позивача на додаткові угоди до вказаних цивільно-правових договорів (а.с. 63-87 т.1), згідно яких, на думку позивача, він в останній день розривав такі договори із працівниками і не здійснював їм оплату за виконану роботу за весь строк, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

На момент перевірки вказані додаткові угоди позивачем не було надано для відповідача.

В протоколі обшуку від 30.09.2013 відсутні відомості щодо виїмки вказаних додаткових угод у позивача (а.с. 63-87 т.1).

Таким чином, вказані додаткові угоди вважаються такими, що були відсутні у позивача на момент складання звітності і відповідно не можуть бути прийняті до уваги судом, як належні докази.

З огляду на те, що позивачем надано докази використання у 2012-2013 роках праці найманих працівників із виплатою їм доходу на суму 431495,41 грн, суд приходить до висновку, що позивач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок за 2012-2013 року в розмірі 166826,11грн.

На підставі вищевикладеного суд погоджується з висновком контролюючого органу про донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску за період, що перевірявся на суму 166826,11 грн, а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2014 року №0000221702, яким донараховано 166826,11 грн єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції у розмірі 83413,05 грн суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2014 року № 0000032310 та № 0000022310, та підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд приходить до висновку, визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 січня 2014 року № 0000032310, яким позивачу визначену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у розмірі 80317,50 грн, з них за основним платежем 64254 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 16063,50 грн, а також №0000022310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 69453,75 грн, з них за основним платежем 55563 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 13890,75 грн.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 487,20 грн, таким чином, на користь позивача з відповідача стягується 27,8% сплаченої суми судового збору пропорційно задоволеної суми вимог, що становить 135,46 грн, а також позивач до бюджету має сплатити 72,2% недоплаченої суми пропорційно відхиленої суми вимог, що становить 3165,83 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 січня 2014 року № 0000032310 та № 0000022310.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" витрати зі сплати судового збору у розмірі 135,46 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" (код ЄДРПОУ 36792557, місцезнаходження: вул. Половки, 64 Д, м. Полтава, 36010) до Державного бюджету України (на розрахунковий рахунок: 31213206784002, отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області, МФО: 831019; Код ЄДРПОУ: 38019510; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Призначення платежу: судовий збір, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан", Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 3165,83 грн (три тисячі сто шістдесят п'ять гривень 83 копійки/.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 22 грудня 2014 року.

Суддя І.Г. Ясиновський