Ухвала

від 05.03.2015 по справі 816/447/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 р.Справа № 816/447/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області та товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 816/447/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Дівіан", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2014 року №№ 0000032310, 0000022310, 0000191702, 0000181702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000221702 від 11 січня 2014 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 816/447/14 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 11 січня 2014 року № 0000032310 та № 0000022310. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" витрати зі сплати судового збору у розмірі 135,46 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3165,83 грн.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2014 року № 0000032310 та № 0000022310, прийнятті за наслідками проведеної перевірки, повністю відповідають нормам чинного законодавства. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 816/447/14 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Дівіан", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що на момент складання акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій уся фінансово-господарська документація позивача вилучена слідчим, та вважає, що неврахування цивільно-правових договорів під час перевірки вказує на її неповноту та поверхневість. Також, позивач зазначив, що акт перевірки не містить достовірних відомостей про неоформлення трудових відносин з громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, оскільки такі відносини мають цивільно-правовий характер, що підтверджуються відповідними договорами. Невідображення виплачених вказаним фізичним особам коштів за формою 1ДФ пояснюється непроведенням такої оплати у зв'язку з розірванням договорів. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 816/447/14 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі та скасувати податкові повідомлення-рішення за № 0000191702, № 0000181702 від 11.01.2014 р. та рішення № 0000221702 від 11.01.2014 р. В іншій частині постанову від 16 грудня 2014 року залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційних скарг, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційних скарг у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" не підлягає задоволенню, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі постанови слідчого ОВС СУ ФР ГУ Міндоходів у Полтавській області старшого лейтенанта податкової міліції Іценко Є.О. від 21.10.2013 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області у період з 07.11.2013 року по 08.11.2013 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Дівіан" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 01.10.2013 р., про що було складено акт №2989/16-01-22-09-11 від 23 грудня 2014 року.

Під час перевірки були встановлені наступні порушення позивачем: зменшено податок на прибуток на суму 55563 грн. за 2012 рік, а саме: у І кварталі 2012 року - 9147 грн., у ІІ кварталі 2012 року - 15138 грн., у ІІІ кварталі 2012 року - 15354 грн., у ІV кварталі 2012 року - 15924 грн., чим порушено вимоги п.п. 135.1, 135.2 ст. 135, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України; заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 64253,00 грн. за період з січня 2012 року по вересень 2013 року. Також контролюючим органом встановлено подання не у повному обсязі позивачем податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за період, що перевірявся у тому числі в звітних періодах: ІІ квартал 2012 року та І квартал 2013 року, чим порушено положення п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. В акті перевірки також відображено порушення позивачем п. 164.1, пп. 164.2.7 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 81078,92 грн., у тому числі по періодах: І-ІV квартали 2012 року - 75305,01 грн., І-ІІІ квартали 2013 року - 5773,91 грн.; порушення положень ст.ст. 4, 7, 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за період, що перевірявся, на суму - 166826,11 грн. у тому числі звітних періодах: І-ІV квартали 2012 р. - 155802,62 грн., І-ІІІ квартал 2013 р. - 11023,49 грн.

На підставі акту відповідачем 11.01.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000181702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 138158,56 грн, у тому числі 81078,92 грн - за основним платежем, 57079,64 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (т1, а.с.40); № 0000191702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн. (т.1, а.с. 42); № 000002210, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 69453,75 грн., з яких: 55563 грн. - за основним платежем, 13890,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 44); № 0000032310, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 80317,50 грн., з яких: 64254 грн. - за основним платежем, 16063,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 45); та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000221702, яким донараховано 166826,11 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції у розмірі 83413,05 грн.

Позивач не погодився з оскаржуваними рішеннями податкового органу, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган дійшов неправильного висновку про заниження позивачем податку на додану вартість у розмірі 64245,00 грн. за період з січня 2012 року по вересень 2013 року та податку на прибуток у розмірі 55563,00 грн. за період з І кварталу 2012 року по ІV квартал 2012 року, а тому позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2014 року №№0000032310, 000002210 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що у позивача на формування сум податку на додану вартість та податку на прибуток мало вплив здійснення останнім господарської діяльності щодо реалізації товару, а саме: побутової хімії, миючих засобів, туалетного паперу та дитячих підгузників та повернення товару від контрагентів позивача.

В акті перевірки контролюючим органом перевіркою відображених показників з податку на прибуток та податку на додану вартість встановлено, що на формування цих показників мала вплив реалізація зазначеного товару. До заниження податку на прибуток у розмірі 55563,00 грн. та податку на додану вартість в розмірі 64253,00 грн. призвело непідтвердження первинними документами бухгалтерського обліку повернення товарів від покупців, а саме: позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів стосовно повернення товару від покупців. Податковий орган вважає, що позивач не надав розрахунки коригування кількісних та вартісних показників: відсутні обов'язкові реквізити на накладних (підписи покупців), розшифровки до них, відмітки про передачу товару та його отримання, що вплинуло на зменшення доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Підтверджуючи факт повернення від покупців реалізованого раніше товару позивач надав суду податкові накладні (повернення) та розрахунки коригування кількісних та вартісних показників, які оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Із наданих позивачем видаткових накладних (повернення) можливо встановити покупця та товар, що повертався (т.2, а.с. 7-250, т. 3, а.с. 1-250, т.4, а.с. 1-34, т.5, а.с. 249-252, т.6, а.с. 2-6).

У відповідності до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З матеріалів справи встановлено, що позивач належним чином оформив договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що податковим органом у акті перевірки не визначено по яких саме господарських операціях та яких саме покупцях позивачем допущено порушення податкового законодавства в частині неправильного заповнення накладних.

Також з матеріалів справи встановлено, що постановою старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів старшого лейтенанта податкової міліції Іценко Є.О. від 23 грудня 2013 року кримінальне провадження за фактом умисного ухилення від сплати податків у значних розмірах, вчиненого службовими особами ТОВ "Дівіан", за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 Кримінального кодексу України закрито у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ "Дівіан" складу кримінального правопорушення (т.1, а.с. 117-119).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що контролюючий орган протиправно встановив заниження ТОВ «Дівіан» податку на додану вартість у розмірі 64245,00 грн. за період з січня 2012 року по вересень 2013 року та податку на прибуток у розмірі 55563,00 грн. за період з І кварталу 2012 року по IV квартал 2012 року, а тому правомірно скасував податкові повідомлення-рішення від 11 січня 2014 року № 0000032310 та № 0000022310.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень від 11.01.2014 р. № 0000191702, № 0000181702 від 11.01.2014 р. та рішення № 0000221702 від 11.01.2014 р., колегія суддів не приймає з наступних підстав.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.01.2014 року №0000191702, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 510 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою дотримання встановленого порядку заповнення податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено: в податкових розрахунках за формою №1-ДФ за II кв. 2012р. та І кв. 2013р. платником не відображено суму поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку підприємству, яка повертається йому.

Згідно довідника ознак доходів для заповнення форми №1-ДФ до 153 коду ознаки доходів відносять основну суму поворотної фінансової допомоги, надані платником податку іншим особам, яка повертається йому, основну суму поворотні фінансової допомоги, що отримується платником податку (пп. 165.1.31 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України). Таким чином, доходами (виплатами), що відображаються під кодом ознаки 153, є сума доходу у вигляді поворотної фінансової допомоги.

Так, перевіркою встановлено та підтверджено судом першої інстанції, що підприємством не відображено в податкових розрахунках за формою №1-ДФ за II квартал 2012р. та І квартал 2013р. суми поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства: ОСОБА_9 у II кварталі 2012р. в розмірі 100000 грн.; ОСОБА_10 у І кварталі 2013р. в розмірі 25280 грн. За таких підстав, проведеною перевіркою встановлено порушення платником приписів п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкового розрахунку суми доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (за формою №1ДФ), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 р. №1020.

Так у відповідності п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Оскільки позивачем не відображено в податкових розрахунках за формою №1-ДФ за II квартал 2012 року та І квартал 2013 року суми поворотної фінансової допомоги працівникам підприємства: ОСОБА_9 у II кварталі 2012 року у розмірі 100000 грн; ОСОБА_10 у І кварталі 2013 року у розмірі 25280 грн, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо порушення порядку подання податкової звітності, а тому податкове повідомлення-рішення від 11.01.2014 №0000191702 про застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн. прийнято правомірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.01.2014 року №0000181702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 138158,56 грн., у тому числі 81078,92 грн. - за основним платежем, 57079,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно первинних документів, вилучених СУ ФР ГУ Міндоходів у Полтавській області в зв'язку з досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню (зарплатних відомостей про фактично нараховані та виплачені суми, які не відображені в бухгалтерському обліку підприємства), фактично нарахована заробітна плата становить 671938 грн., в т.ч. 2012р. - 609138 грн., 2013р. - 62800 грн. За даними розрахункових відомостей підприємства нараховано 240442,59 грн., в т.ч. 2012 р. - 204621,24 грн., 2013 р. - 35821,35 грн. Різниця складає 431495,41 грн., в т.ч. 2012 р. - 404516,76 грн., 2013 р. - 26978,65 грн. Податок на доходи фізичних осіб з виплачених коштів в сумі 431495,41 грн. не утримувався та не перераховувався до бюджету.

Крім того, в ході проведення перевірки встановлена виплата протягом 2012 року доходу 8 особам: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з якими на момент виплати доходу не були укладені трудові договори та не оформлені належним чином трудові відносини на загальну суму 23208,00 грн. Прізвища працівників, зазначені в вилучених СУ ФР ГУ Міндоходів у Полтавській області зарплатних відомостях, в розрахунково-платіжних відомостях нарахування (виплати) заробітної плати за відповідні періоди 2012 року, відсутні. Крім того, в Податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) дохід вищезазначених осіб за податкові (звітні) періоди не відображений.

В зарплатних відомостях про фактично нараховані та виплачені суми, вилучених СУ ФР ГУ Міндоходів у Полтавській області в зв'язку з досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню, які не відображені в бухгалтерському обліку підприємства, зазначені дати отримання доходу та підписи працівників, які отримали дохід.

Таким чином, вказані відомості відображено у бухгалтерському обліку ТОВ «Дівіан».

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що ТОВ «Дівіан» виплачено працівникам заробітну плату, однак не здійснено, у відповідності до вимог законодавства, відображення сум такого доходу працівників у податковій звітності та не нараховано і не утримано сум податку з такого доходу.

Доказів на спростування факту виплати заробітної плати 8 особам: ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, який зазначений у зарплатних відомостях позивачем до суду не надано.

При винесенні рішення по справі судом першої інстанції взяті до уваги та оцінені належним чином висновки контролюючого органу, зроблені під час перевірки, що позивачем виплачено дохід без відображення у відомостях про нарахування заробітної плати у розмірі 431495,41 грн. та протиправно не утримано податку на доходи фізичних осіб у розмірі 77598,17 грн.

Крім того, позивачем не утримано податок на доходи з фізичних осіб у вигляді додаткового блага, а саме: з вартості компенсаційних виплат за рахунок коштів підприємства в сумі 23205 грн. та не утримано податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 3480,75 грн.

Доказів на спростування вказаного позивачем не надано, а судом не встановлено.

У відповідності до пп. 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України роботодавець несе обов'язки зі сплати найманим працівникам заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати плати праці, інші обов'язки передбачені законами.

Згідно п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору; сума надміру втрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 Податкового Кодексу України.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 167 цього Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок

Вищевикладене свідчить про те, що ТОВ «Дівіан» виплачувало доходи працівникам та ухилялося від сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску до бюджету.

Таким чином, на порушення вищевказаних приписів п. 164.1, п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України підприємством безпідставно занижено податок на доходи фізичних осіб за період, охоплений перевіркою, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000181702 про збільшення суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 138158,56 грн, у тому числі 81078,92 грн. - за основним платежем, 57079,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями не підлягають задоволенню.

Щодо правомірності прийняття рішеннн від 11.01.2014 року №0000221702, яким позивачу донараховано 166826,11 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та штрафні санкції у розмірі 83413,05 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок встановлено розбіжність між даними звіту підприємства та даними перевірки в розмірі 152127,90 грн., яка виниклі в зв'язку з тим, що підприємством до фонду оплати праці не враховані суми фактично виплачені працівникам підприємства.

Додатково визначена сума єдиного внеску становить 152127,90 грн., у тому числі за 2012 рік - 142075,65 грн. та за 2013 рік - 10052,25 грн.

Окрім, того перевіркою правомірності нарахування сум єдиного внеску встановлено розбіжність між даними звіту ТОВ "Дівіан" та даними перевірки в розмірі 14698,21 грн., яка виникла у зв'язку з тим, що підприємством до фонду оплати праці не враховано суми фактично виплачені працівникам підприємства.

Додатково визначена сума єдиного внеску становить 14698,21 грн., у тому числі за 2012 рік - 13726,97 грн., за 2013 рік - 971,24 грн.

Таким чином, перевіркою правомірності нарахування сум єдиного внеску встановлено, що фактично виплачена заробітна плата у 2012-2013 роки становить 915169,89 грн., що не відповідає даним обліку підприємства.

Судом першої інстанції правомірно не взяті до уваги надані позивачем додаткові угоди до цивільно-правових договорів, згідно яких, на думку позивача, він в останній день розривав такі договори із працівниками і не здійснював їм оплату за виконану роботу за весь строк, з огляду на наступне.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінченні перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

На момент перевірки вказані додаткові угоди до перевірки позивачем не надано.

Окрім того, в протоколі обшуку від 30.09.2013 року відсутні відомості щодо виїмки вказаних додаткових угод у позивача. Правом на подання заперечень на акт перевірки з наданням до заперечень цих додаткових угод позивач не скористався.

Таким чином, судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі правомірно враховано доводи податкового органу щодо того, що вказані додаткові угоди вважаються такими, що були відсутні у позивача на момент складання звітності і відповідно не можуть бути прийняті до уваги судом, як належні докази.

З огляду на те, що у матеріалах справи наявні докази використання у 2012-2013 роках праці найманих працівників із виплатою їм доходу на суму 431495,41 грн., перевіркою встановлено та підтверджено судом першої інстанції, що позивач зобов'язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок за 2012-2013 рр. в розмірі 166826,11 грн.

Отже, перевіркою правомірності нарахування сум єдиних страхових внесків встановлено, що згідно первинних документів, вилучених СУ ФР ГУ Міндоходів у Полтавській області в зв'язку з досудовим розслідуванням по кримінальному провадженню, а саме: зарплатних відомостей про фактично нараховані та виплачені суми, фактично виплачена заробітна плата у 2012-2013 рр. становить 915169,89 грн., що не відповідає даним бухгалтерського обліку підприємства, чим порушено ст.ст. 4, 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачений чіткий перелік осіб, які є платниками єдиного внеску, яким база нарахування єдиних страхових внесків обчислюється згідно приписів ст. 7 вказаного вище Закону.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Таким чином, на порушення приписів ст.ст. 4, 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивачем своєчасно не нараховані єдині страхові внески за період, що перевірявся.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску за період, що перевірявся на суму 166826,11 грн., а тому позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2014 року №0000221702 не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги обґрунтовані в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2014 року № 0000032310 та № 0000022310, та підлягають задоволенню в цій частині, а в іншій частині позовних вимог задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11 січня 2014 року № 0000032310 та № 0000022310, відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення питання щодо присудження судових витрат по справі, через таке.

Згідно з п.21 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права в частині стягнення з Державного бюджету України в особі відповідача судових витрат по справі, оскільки рішення суду першої інстанції було частково ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, а тому судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 816/447/14 скасувати в частині стягнення з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан" витрат зі сплати судового збору у розмірі 135,46 грн.

Прийняти в цій частині нову ухвалу, якою стягнути судовий збір в розмірі 135,46 грн. з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дівіан".

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. по справі № 816/447/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 10.03.2015 р.