Рішення

від 18.12.2014 по справі 907/1054/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2014 Справа № 907/1054/14

Суддя Ващиліна Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рутена"

про стягнення 2145993,63 грн. заборгованості за кредитним договором №02-05/595 від 29.09.2005 року,

Представники:

від позивача - Кузка С.О., представник за довіреністю №09-32/39 від 20.01.2014;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: публічним акціонерним товариством „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рутена" про стягнення 2145993,63 грн. заборгованості за кредитним договором №02-05/595 від 29.09.2005 року, в т.ч. 1000000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 1145993,63 грн. - відсотки за користування кредитними коштами.

У судовому засіданні 18.12.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Позивач підтримав позовні вимоги повністю з мотивів, викладених у позовній заяві; на виконання вимог суду подав належні докази знаходження сторін в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України станом на теперішній час (витяги з ЄДРПОУ).

Стосовно доказів на підтвердження видачі кредитних коштів відповідачу згідно довідки про рух коштів по рахунку позивач надав пояснення, відповідно до яких документи (платіжні доручення, меморіальні ордери) були знищені (згідно протоколу №1 від 29.11.2012 засідання експертної комісії обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м. Ужгороді та акту №1 від 30.11.2012 про виділення до знищення справ (документів), що не ввійшли до Національного архівного фонду, копії яких додано до матеріалів справи).

Також представник позивача повідомив, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2009 у справі №6/215 було встановлено, що 29.09.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Рутена» та ЗАТ «АК Промінвестбанк» укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 02-05/595, згідно якого позивач у даній справі відкрив позичальнику (відповідачу у даній справі) кредитну лінію у сумі, яка не може перевищувати 1000000,00 грн., терміном користування у три роки, а також встановлено факт видачі банком кредиту згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 02-05/595 від 29.09.2005 у розмірі 1000000,00 грн.

Одночасно позивач повідомив, що станом на 16.12.2014 предмет іпотеки, на який було звернено стягнення за рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2009 справі № 6/215 в межах виконавчого провадження, частково реалізований, а саме - реалізовано ремонтно-будівельну дільницю (літ. Б) загальною площею 835,8 м.кв., що розташована за адресою: м. Свалява, вул. Алексія, 10. В рахунок погашення заборгованості перед ПАТ «Промінвестбанк» надійшли кошти в сумі 7035,59 гривень, які враховані в розрахунку заборгованості, доданого до матеріалів даної справи.

Відповідач вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.10.2014, ухвал про відкладення розгляду справи від 17.11.2014 та від 28.11.2014 не виконав, явку уповноваженого представника на засідання суду жодного разу не забезпечив, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Надіслана судом рекомекомендована кореспонденція за адресою, вказаною у позовній заяві, повернута органом зв'язку до суду з відміткою „за закінченням терміну зберігання" - а.с.3-6).

Інша надіслана судом кореспонденція за адресою, вказаною у позовній заяві (адресою, зазначеною в ЄДРПОУ), повернулася до суду з відміткою органу пошового звязку "за зазначеною адресою не проживає".

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДРПОУ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

СУД ВСТАНОВИВ:

Двадцять дев'ятого вересня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рутена" (позичальник за договором, далі - відповідач) та акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (кредитор за договором, далі - позивач), було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №02-05/595 (далі - договір), на виконання якого кредитор надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії в сумі 1000000,00 грн. з кінцевим терміном повернення кредиту - не пізніше 26 вересня 2008 року (п.2.2 договору) зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 16 % річних (п.3.1. договору).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору (п.п. 2.2., З.2., З.З., 4.2.1., 4.2.2.) позичальник зобов'язався повернути кредитору суму кредиту у відповідності з графіком погашення кредиту, своєчасно (щомісячно) сплачувати нараховані відсотки за користування кредитом, а також комісійну винагороду, передбачені договором.

Кредитор належним чином виконав власні зобов'язання за договором, а саме - своєчасно та в повному обсязі надав грошові кошти на загальну суму 1000000,00 гривень, шляхом оплати платіжних доручень позичальника.

Даний факт встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2009 у справі №6/215 за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства), м. Київ в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Чоп" до відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім Рутена", до відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Сольва - Еко", до відповідача-3 - приватного підприємства „Алекс" про звернення стягнення на заставне майно.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з порушенням згаданих положень договору станом на день звернення до суду залишок непогашеного кредиту відповідача перед позивачем за договором №02-05/595 від 29.09.2005 складає 1000000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 1145993,63 грн. - відсотки за користування кредитними коштами.

Заслухавши представника позивача, вивчивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч.2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст.1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містять і ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Кодексу).

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст.129 Конституції України змагальність віднесено до основних засад судочинства.

Стаття 4 3 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Виходячи із загальних засад судочинства, керуючись вищезазначеними нормами, господарський суд створив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи: розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості відповідачу подати належні докази в обґрунтування своїх заперечень та забезпечити належний захист у суді.

Враховуючи наведене, позивачем доведено факт наявності заборгованості в розмірі 1000000,00 грн. Борг є документально підтверджений, відповідачем не спростований, жодних належних доказів погашення кредиту відповідачем суду не подано.

З огляду на наведені вище приписи законодавства, приймаючи до уваги, що господарські зобов'язання повинні виконуватися суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та за наведених фактичних обставин справи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 1000000,00 грн. є правомірними, а отже - підлягають задоволенню судом.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1145993,63 грн. на підставі п. 3.1. договору, яким передбачено, що відсотки за користування кредитом сплачуються позичальником, виходячи з встановленої банком ставки у розмірі 16% річних. Відповідно до п. 3.5. договору у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного кредиту, встановленого п. 2.2. договору (26.09.2008), позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 18% річних, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п.3.3. та 3.4. договору.

Додатковою угодою від 05.05.2008 щодо змін та доповнень до кредитного договору №02-05/595 від 29.09.2005 відсоткову ставку за користування кредитом було встановлено у розмірі 18% річних.

Додатковою угодою від 20.11.2008 щодо змін та доповнень до кредитного договору №02-05/595 від 29.09.2005 відсоткову ставку за користування кредитом було встановлено у розмірі 20% річних.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Як вбачається із матеріалів справи (а саме - з розрахунку заборгованості станом на 01.07.2014 - а.с.16), кошти в сумі 7035,59 грн., що надійшли в результаті часткової реалізації предмету іпотеки (ремонтно-будівельної дільниці (літ. Б) загальною площею 835,8 м.кв., що розташована за адресою: м. Свалява, вул. Алексія, 10.), на який було звернено стягнення за рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.09.2009 справі № 6/215 в межах виконавчого провадження, у розрахунку заборгованості вказано, однак при визначенні суми заборгованості по процентах не врахована.

Крім того, судом встановлено, що при розрахунку заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами банком застосовано відсоткову ставку у розмірі 17%, тоді як відсотки за користування кредитом повинні були сплачуватися позичальником, виходячи з встановленої банком ставки у розмірі 16% річних (п. 3.1. договору) з дати укладення договору до підписання додаткової угоди, якою було змінено відсоткову ставку.

Судом здійснено перерахунок заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами із застосуванням відсоткової ставки у розмірі 16% та встановлено, що заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами є меншою на 25429,36 грн.

Зазначені обставини, враховуючи положення ст.33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тягнуть за собою відмову у позові в частині стягнення заборгованості в розмірі 32464,95 грн.

Заборгованість у частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1113528,68 грн. повністю підтверджена матеріалами справи, її нарахування перевірено судом, а відтак остання підлягає до стягнення відповідно до умов договору та на підставі вказаної вище норми права.

Таким чином, з відповідача належить стягнути на користь позивача суму в розмірі 2113528,68 грн. заборгованості за кредитним договором №02-05/595 від 29.09.2005 року, в т.ч. 1000000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 1113528,68 грн. - відсотки за користування кредитними коштами.

Судовий збір у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п. 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Рутена" (89300 Закарпатська обл., м. Свалява, вул. Головна, 78, код 32787085) на користь публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001 м. Київ, пров. Шевченка, 12, код 00039002) суму 2113528,68 грн. (два мільйони сто тринадцять тисяч п'ятсот двадцять вісім грн. 68 коп.), в т. ч. 1000000,00 грн. - прострочена заборгованість по кредиту, 1113528,68 грн. - відсотки за користування кредитними коштами, а також суму 42270,57 грн. (сорок дві тисячі двісті сімдесят грн. 57 коп.) у відшкодування витрат позивача, що пов'язані зі сплатою судового збору.

3. В частині стягнення заборгованості в розмірі 32464,95 грн. в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.12.2014

Суддя Н.М. Ващиліна