Постанова

від 19.12.2014 по справі 920/1225/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 920/1225/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Здоровко Л.М.

при секретарі Литвиновій К.О.

за участю представників:

позивача - пресвітер Релігійної організації місцева церква євангельських християн-баптистів «Церква Благодаті» м. Суми - Пімоненко М.В. (витяг з протоколу №32 від 28.05.2014р.)

відповідача - Кучменко С.В. (довіреність від 02.08.2014р.)

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу Релігійної організації місцева церква євангельських християн-баптистів «Церква Благодаті» м. Суми (вх. №3422 С/2-6) на рішення господарського суду Сумської області від 23.09.2014р. у справі № 920/1225/14

за позовом Релігійної організації місцева церква євангельських християн-баптистів «Церква Благодаті» м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сумська міська рада, м. Суми

до Благодійного товариства «Християнський духовний центр», м. Суми

про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014р. позивач, Релігійна організація місцева церква євангельських християн-баптистів «Церква благодаті» м. Суми, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Благодійного товариства «Християнський духовний центр», та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх.18021 від 28.08.2014р. а.с. 4 т.4), просить суд визнати за позивачем право власності на об'єкт незавершеного будівництва культову споруду: Літ. "А-1" церква - 211,8 кв. м, Літ. "Б-1" духовний центр - всього 955,0 кв.м. - 28 % готовності: по цокольному поверху 820,4 кв. м, по першому поверху: 428,0 кв.м, всього по II поверху: 264,4 кв.м., всього 955,0 кв.м., Літ. "В" сарай - 6,4 кв.м, Літ. "Д" туалет-6,1 кв.м., № 1-5 огорожа, згідно технічного паспорту від 26.06.2014 р., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 1.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.09.2014р. у справі № 920/1225/14 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з рішенням суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.09.2014р. по справі №920/1225/14, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, судові витрати просить покласти на відповідача.

Скарга обґрунтована порушенням господарським судом норм матеріального права, зокрема, статей 16, 316, 331,177, 876 ЦК України, приписів Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №273 від 05.12.2000р. «Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт». На думку апелянта, судом першої інстанції не взяті до уваги пояснення колишнього керівника позивача та відповідача, одночасно, Нечая В.П., надані в судовому засіданні суду першої інстанції та не враховано, що уповноважений керівник юридичних осіб позивача та відповідача, одночасно, надавав документи до Управління ДАБК при Управлінні містобудування та архітектури Сумської ОДА для отримання дозволу на виконання будівельних робіт, тим самим, надавши згоду від Благодійного Товариства «Християнський духовний центр» на забудову земельної ділянки яка знаходиться на праві постійного користування у даного товариства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.11.2014 р., згідно розпорядження Секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2014р. у наступному складі суду: головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Здорово Л.М.

14.11.2014р. від відповідача надійшли заперечення (вх. №10512), в яких він наводить свої доводи у спростування апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.2014р. розгляд справи відкладено на 04.12.2014р., сторін зобов'язано надати певні документи, необхідні для подальшого розгляд справи.

На виконання вимог зазначеної ухвали, 27.11.2014р. відповідачем надані відповідні документи.

В судовому засіданні 04.12.2014р. оголошено перерву до 11.12.2014р.

В судовому засіданні 11.12.2014р.оголошено до 16.12.2014р.

В судовому засіданні 16.12.2014р. присутні представники сторін підтримали свої вимоги, позивач просив скасувати рішення господарського суду Сумської області від 23.09.2014р. у даній справі, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Предметом розгляду даної справи є позов Релігійної організації місцева церква євангельських християн-баптистів «Церква Благодаті» м. Суми про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва культової споруди: Літ. "А-1" церква - 211,8 кв. м, Літ. "Б-1" духовний центр - всього 955,0 кв.м. - 28 % готовності: по цокольному поверху 820,4 кв. м, по першому поверху: 428,0 кв.м, всього по II поверху: 264,4 кв.м., всього 955,0 кв.м., Літ. "В" сарай - 6,4 кв.м, Літ. "Д" туалет-6,1 кв.м., № 1-5 огорожа, згідно технічного паспорту від 26.06.2014 р., розташованого за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 1.

Свій позов позивач обґрунтовує тим, що Рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 16.12.1993 р. №727 «Про надання, закріплення та вилучення земельних ділянок», відповідачу у постійне користування надано земельну ділянку по вул. Д.Коротченка, 3 у м. Сумах площею 1,39 га під будівництво християнського церковного центру (додаток №10 до рішення). (а.с. 21 т.1)

04.12.2001р. відповідач - Благодійне товариство «Християнський духовний центр» на підставі вищевказаного рішення Виконкому Сумської міської ради отримав Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою по вул. Д.Коротченка, 1 у м. Сумах площею 1, 39 га для будівництва християнського церковного комплексу.

Як зазначає позивач, на той час, керівником Релігійної організації місцева церква євангельських християн-баптистів «Церква Благодаті» м. Суми і Благодійного Товариства «Християнський духовний центр» була одна особа - Нечай В.П.

В обґрунтування позову, позивач також посилається на те, що 17.06.2003р. між Управлінням архітектури і містобудування Сумської міської ради (виконавець) та заступником пресвіта церкви по будівництву А. Бабиенко (замовник) укладено договір на проведення організаційно-технічної роботи з питань підготовки матеріалів по оформленню Архітектурно-планувального завдання на будівництво християнського церковного комплексу по вул. Д.Коротченко, 1.

18.06.2003р. між Замовником - «Церква Благодаті» в особі пастера Нечай В.П. та Виконавцем - Творчо-виробничої майстерні архітектурного проектування «БББ» укладено договір №110-03 на виконання робіт щодо виготовлення проектної документації та робочого проекту «Християнський духовний центр по вул. Д.Коротченка, 1 м. Суми».

На виконання умов договору, Творчо-виробничою майстернею архітектурного проектування «БББ» протягом 2003-2004 років розроблені робочі проекти щодо електрообладнання, газопроводу, водопостачання та каналізації, опалення та вентиляції Християнського духовного центру по вул. Д. Коротченка, 1 в м. Суми, а також робочі проекти: І-ша черга будівництва 110-03 СМ1 зведений кошторис "Церква Благодаті" 2003 рік; робочий проект 110-03 СМ2 "Об'єкти локальні та ресурсні кошториси" Церква Благодаті 2003 рік та робочий проект 110-03 СМ2 "Об'єкти локальні та ресурсні кошториси" ІІ черга будівництва 2004 рік.

28.07.2003 р. позивач від Управління державного архітектурно-будівельного контролю при управлінні містобудування та архітектури Сумської обласної державної адміністрації отримав дозвіл №344 на проведення земляних робіт котловану щодо розбивки пальового поля і випробувань паль відповідно проектної відмітки.

28.04.2004р. Сумською обласною державною адміністрацією позивачу видано дозвіл на виконання будівельних робіт №60/2004 на будівництво християнського духовного центру по вул. Д. Коротченка, 1 м. Суми.

30.07.2004р. між «Церквой благодати» в особі Нечая В.П. та БМУ «Жилстрой» укладено договір №30 на проведення підрядних робіт по будівництву Християнського духовного центра у м. Сумах по вул. Д.Коротченка, 1.

05.02.2009 р. Всеукраїнський союз об'єднань євангельських християн-баптистів "Церква Благодаті" звернувся листом до начальника Інспекції ДАБК у Сумській області з проханням видати новий дозвіл або продовжити дію дозволу № 60/2004 (зі змінами) на виконання будівельних робіт з будівництва Християнського духовного центру по вул. Д. Коротченка, 1 в Суми, у зв'язку зі зміною генпідрядної організації, та зазначено, що роботи проводить ДП ВАТ "Сумбуд" БМП "Хімбуд-2", авторський нагляд здійснює ТВМ АП "БББ" Граділь С.С., Бардаков В.В.; технічний нагляд здійснює ВАТ "Сумбуд".

Позивачем також здійснено технічну інвентаризацію спірного об'єкту та отримано технічний паспорт на нежитлові приміщення - громадські будівлі від 23.06.2014 р. за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченко, 1, згідно якого визначено наступні нежитлові приміщення - культові споруди: Літ. "А-1" церква - 211,8 кв. м, Літ. духовний центр - всього 955,0 кв.м. по цокольному поверху 820,4 кв. м, по першому поверху: 428,0 кв.м, всього по II поверху: 264,4 кв.м., всього 90,5 кв.м., Літ. "В" сарай - 6,4 кв.м, Літ. "Д" туалет-6,1 кв.м., № 1-5 огорожа.

В свою чергу, відповідачем - БТ "Християнський духовний центр" укладено договір № 28/01 інвестування будівництва Християнського комплексу у м. Суми по вул. Д. Коротченка, 1 від 28.01.2008 р., предметом якого є спільне проектування та будівництво вказаного комплексу на земельній ділянці, що належить БТ "Християнський духовний центр".

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 29.01.2008р. БТ "Християнський духовний центр" надав згоду на забудову земельної ділянки площею 1,39 га, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Д. Коротченка, 1, згідно договору № 28/01 інвестування будівництва Християнського комплексу за вказаною адресою УКБ ВАТ "Сумбуд" (посвідчено приватним нотаріусом Марченко І.В., зареєстровано в реєстрі за № 348).

За заявою БТ "Християнський духовний центр" Інспекцією ДАБК України у Сумській області складено протокол № 918/1 про правопорушення у сфері містобудування 02.07.2014 року. Інспектором ДАБК також складено акт № 918 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Також інспектором винесено припис № 918 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою зупинення експлуатації приміщення культової споруди по вул. Д. Коротченка, 1 в м. Суми у зв'язку з тим, що приміщення церкви не введено в експлуатацію.

Отже, на думку позивача, його право власності на вказаний об'єкт нерухомого майна оспорюється та не визнається відповідачем, у зв'язку з чим, позивач вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області зазначив, що виходячи з обставин даної справи позивач звернувся з позовом про визнання права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва. Положення ч. 2 ст. 331 ЦК слід розуміти у системному зв'язку із положенням ст. 182 Цивільного кодексу України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає ніяких винятків. Усі об'єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації, про що відсутні докази в матеріалах справи. А визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва (на недобудоване нерухоме майно) в судовому порядку Цивільним кодексом України не передбачено. За умови побудови спірного об'єкту нерухомості позивачем, для визнання права власності за ним необхідним є надання позивачу земельної ділянки у встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно, що у даному випадку неможливо, оскільки ця земельна ділянка належить на праві постійного користування відповідачу.

З даним висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Так, частиною 1 статті 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, а також рівність суб'єктів права власності перед законом (частина четверта статті 13).

В той же час, згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів судом, згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України, може бути, зокрема, визнання права.

Правовий режим власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

Так, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Водночас, згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Звертаючись з позовом у даній справі позивач обґрунтовує свої вимоги посиланням на ст. 376 ЦК України, положення якої стосуються самочинного будівництва. Зазначення стаття унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли загальний порядок будівництва був порушений.

Частина 1 статті 376 ЦК України передбачає, що будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до норми ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

З положень ч.3 ст. 376 ЦК України вбачається, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За змістом ч.5 ст.376 ЦК України право власності на об'єкт самочинного будівництва визнається судом на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, якщо це не порушує права інших осіб.

Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, право власності на самочинне будівництво може бути визнано судом лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об`єктом. При цьому земельна ділянка повинна мати цільове призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об`єкту.

Водночас, згідно частин 1 та 2 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Однак, як зазначалось раніше, земельна ділянка по вул. Д.Коротченка, 1 у м. Сумах площею 1, 39 га знаходиться у постійному користуванні у відповідача згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою ІІ - СМ №000992 від 04.12.2001р., по вул. Д.Коротченка, 1 у м. Сумах площею 1, 39 га для будівництва християнського церковного комплексу (а.с. 22, 23 т.1).

Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності набувають, зокрема, релігійні організації України, статути і положення яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Статтею 95 Земельного кодексу України встановлені права землекористувачів. Згідно цієї статті землекористувачі мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач зазначив, що рішення щодо здійснення ним будівництва на земельній ділянці відповідача було прийнято на спільних загальних зборах позивача та відповідача. Проте, доказів на підтвердження наявності такого рішення позивачем не надано.

Також позивачем не надано доказів на вимогу Харківського апеляційного господарського суду (ухвала від 18.11.2014р.) щодо наявності у нього прав забудовника та виконання ним будівельних робіт, а також доказів проведення розрахунків за будівництво спірного об'єкту.

Позивачем до матеріалів справи були надані копії робочих проектів Християнського духовного центру, згідно яких позивач виступає як замовник робочого проекту І-ї, ІІ-ї, ІІІ-ї, IV-ї черги будівництва Християнського духовного центру.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що замовник це юридична (фізична) особа, яка видає замовлення на виконання проектно-вишукувальних робіт і на будівництво нових об'єктів будь-якого призначення (будівель, споруд, інженерних мереж тощо), реконструкцію, розширення, технічне переозброєння, капітальний ремонт діючих підприємств (споруд) тощо.

На думку колегії суддів, така особа не має ознак власника об'єкта будівництва.

Однак, інвестор це юридична (фізична) особа, яка приймає рішен ня про будівництво, вкладає власні, позичкові або залучені кошти у формі капітальних вкладень у об'єкти будівництва.

Тим більш, що як зазначалось раніше, в матеріалах справи є договір №28/01 від 28.01.2008р. інвестування будівництва Християнського комплексу у м. Суми, по вул. Д. Коротченка, 1, укладений між відповідачем та ВАТ «Сумбуд». Предметом вказаного договору є спільне проектування та будівництво вказаними особами Християнського комплексу у м. Суми, по вул. Д. Коротченка, 1 на земельній ділянці, що належить відповідачу.

Крім того, в обґрунтування визнання права власності на спірний об'єкт позивачем не надано доказів, що будівництво здійснювалось з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 18 Закону "Про основи містобудування" передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. № 7/5 (у редакції яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин),встановлено, що оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування:

- фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта і введення його в експлуатацію;

- фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта;

Згідно з п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 р. № 1243 (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об`єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт необхідно встановити, що спірний об'єкт завершений будівництвом (введений в експлуатацію в установленому законом порядку).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази введення спірного об'єкту нерухомого майна в експлуатацію. Тим більш, у заяві про уточнення позовних вимог позивач просить визнати за ним право власності на об'єкт незавершеного будівництва - 28% готовності (перша черга будівництва), про що не заперечувалось ним при наданні пояснень у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна), особа вважається власником майна матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва (створення майна).

Право власності на об'єкт незавершеного будівництва реєструється на підставі документів, що підтверджують право користування або право власності на земельну ділянку для створення об'єкту нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять описи об'єкту незавершеного будівництва.

Докази, що підтверджують право користування або право власності у позивача на спірну земельну ділянку відсутні.

Крім того, відповідно акту перевірки від 16.04.2014 № 665 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області встановлено порушення позивачем містобудівних норм щодо зайняття позивачем недобудованої споруди та користування нею за призначенням.

Відповідно до припису від 16.04.2014 № 665 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області позивача зобов'язано усунути вказані порушення містобудівного законодавства шляхом негайного зупинення експлуатації приміщення культової споруди по вул. Д. Коротченка, 1 в м. Суми.

Вказана вимога про дубльована у припису №918 від 02.07.2014р. 665 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, та відповідно до протоколу №918/1 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності щодо позивача встановлена відповідальність передбачена абзацом 2 п. 1 ст. 3 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат).

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт, про що правомірно було прийнято рішення господарським судом першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.

Згідно ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Втім, позивач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду жодних доказів на підтвердження своїх доводів, що спірний об'єкт нерухомого майна будував саме позивач.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення», рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного позивачем рішення суду та про відсутність достатніх підстав для його скасування, а тому залишає рішення господарського суду Запорізької області від 07.08.2014р. без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 23.09.2014р. по справі № 920/1225/14 залишити без змін.

Повний текст складено 22.12.2014 р.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя Л.М. Здоровко