Рішення

від 17.12.2014 по справі 910/25172/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25172/14 17.12.14

за позовом: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів, ЄДРПОУ 01059900

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест», м.Київ, ЄДРПОУ 31036236

про стягнення 389 823,08 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

від позивача: Мисак В.О. - юр.конс.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 291 249,72 грн., пені в сумі 23 253,15 грн., штрафу в розмірі 28 951,03 грн., 3% річних в сумі 7927,51 грн. та інфляційних втрат в розмірі 38 441,67 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду №КрП/908 від 22.07.2013р. в частині оплати виконаних робіт у строки та обсяги, що передбачені договором, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач у судові засідання 03.12.2014р. та 17.12.2014р. не з'явився, представника не направив, своїм правом на участь у розгляді справи не скористався, відзиву на позовну заяву не надав.

За висновками суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тест»» було належним чином повідомлене про час та місце розгляду справи, виходячи з наступного:

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача на теперішній час є: 03067, м.Київ, Солом'янський район, вул.Виборзька, буд.84.

На вказану адресу судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України було скеровано ухвали від 14.11.2014р. та від 03.12.2014р. з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, що підтверджується засвідченими копіями реєстрів поштових відправлень суду за 17.11.2014р. та за 04.12.2014р.

Конверт з ухвалою від 14.11.2014р. повернувся до господарського суду з відміткою «Інші причини, що не дали змоги виконати». Судова кореспонденція за 03.12.2014р. до суду не поверталась.

Згідно з п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Отже, доказом повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи 17.12.2014р. є долучена до матеріалів справи засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду за 04.12.2014р.

Крім того, інформація щодо місця та часу розгляду господарським судом м.Києва справ публікується на офіційному сайті суду. Таким чином, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з наведеними процесуальними документами в мережі Інтернет.

Приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою відповідача, яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» про дату, час і місце розгляду справи.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судові засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Судом також враховано, що ухвалами від 14.11.2014р. та від 03.12.2014р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Наразі, судом також враховано відсутність у матеріалах справи клопотань вказаного учасника судового процесу про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені заявником докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Статтею ст.626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2013р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тест» (замовник) було укладено договір підряду №КрП/908, згідно з п.п.1.1, 1.3 якого підрядник зобов'язався за завданням замовника на свій ризик виконати власними силами та здати у встановлені терміни комплекс будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Реконструкція системи зв'язку Укрзалізниці з улаштуванням транспортної мережі передачі даних на дорозі від станції Львів до станції Донецьк» на дільниці ст.Красне (колодязь №21 кабельної каналізації) - ст.Підзамче (приміщення НУП), а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх.

За умовами п.2.1 укладеного між сторонами правочину загальна вартість договору визначається на основі зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва та договірної ціни, які є невід'ємними частинами договору, та становить 1 665 600 грн.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р. (п.13.1 договору №КрП/908 від 22.07.2013р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №КрП/908 від 22.07.2013р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (ст.853 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, за умовами договору №КрП/908 від 22.07.2013р. підрядник зобов'язався виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по об'єкту «Реконструкція системи зв'язку Укрзалізниці з улаштуванням транспортної мережі передачі даних на дорозі від станції Львів до станції Донецьк» на дільниці ст.Красне (колодязь №21 кабельної каналізації) - ст.Підзамче (приміщення НУП), включаючи: прокладання захисної поліетиленової трубки (ЗПТ) в траншеї; влаштування переходів під природними і штучними перешкодами; «задувку» волоконно-оптичного кабелю в ЗПТ або прокладання в кабельній каналізації; влаштування з'єднувальних і відгалужувальних оптичних муфт з формуванням запасу і забезпеченням його захисту згідно технічних вимог замовника; влаштування відгалужень волоконно-оптичного кабелю, введення його в приміщення зв'язку з формуванням запасу і розробкою на оптичних панелях; укладання в траншею сигнально-попереджувальної стрічки; позначення траси кабелю, залізобетонними стовпчиками.

Підрядник виконує підрядні роботи своїми силами та засобами, з матеріалів замовника або власних матеріалів (п.1.2 договір №КрП/908 від 22.07.2013р.).

У п.5.1 спірного правочину визначено, що після виконання робіт уповноважені представники сторін підписуються акт приймання виконаних підрядних робіт (форми КБ-2в) на обсяги виконаних робіт.

Разом з актами форми КБ-2в підрядник надає замовнику виконавчу документацію, перелічену в додатку №3 до даного договору (п.5.2 договору №КрП/908 від 22.07.2013р.).

У додатку №3 до договору №КрП/908 від 22.07.2013р. контрагенти погодили перелік виконавчої документації, що повинна бути передана підрядником замовнику після виконання робіт.

Замовник зобов'язаний підписати подані підрядником документи, що підтверджують виконання робіт, або обґрунтувати причини відмови від їх підписання протягом 2 днів з дня їх одержання. Ненадання разом з актами форми КБ-2в виконавчої документації, переліченої у розділі 1 додатку №3 до договору, є підставою для відмови у підписанні наданих актів (п.7.2 договору №КрП/908 від 22.07.2013р.).

На виконання умов договору №КрП/908 від 22.07.2013р. підрядником було виконано, а замовником прийнято роботи на загальну суму 1 576 291,20 грн., що підтверджується актом №246 від 30.09.2013р. на суму 2 271 594,07 грн. та довідкою від 30.09.2013р. про вартість виконаних будівельних робіт та витрати на суму 1 576 291,20 грн.

У судовому засіданні 03.12.2014р. судом було оглянуто оригінал наведеного акту та встановлено, що останній підписано представниками обох сторін та скріплено печатками суб'єктів господарювання без жодних зауважень та заперечень.

При цьому, господарським судом прийнято до уваги пояснення позивача, які було надано під час розгляду спору 03.12.2014р., стосовно того, що сума акту форми КБ-2в перевищує фактичну вартість виконаних робіт, оскільки до акту сторонами включено також вартість будівельних матеріалів, які були надані позивачу для будівництва відповідачем.

Ухвалами від 14.11.2014р. та від 03.12.2014р. відповідача було зобов'язано надати заперечення щодо виконання позивачем робіт за договором №КрП/908 від 22.07.2013р. на суму 1 576 291,20 грн.

Проте, відповідачем факт належного виконання Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» робіт за договором №КрП/908 від 22.07.2013р. спростовано не було.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази приймання відповідачем робіт на суму 1 576 291,20 грн., з огляду на відсутність у замовника зауважень щодо якості та обсягу виконаних на підставі договору №КрП/908 від 22.07.2013р. робіт, враховуючи умови спірного правочину, господарський суд дійшов висновку, що позивачем на підставі договору №КрП/908 від 22.07.2013р. було виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 1 576 291,20 грн.

Як вже зазначалось, ст.526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За умовами п.7.1 договору №КрП/908 від 22.07.2013р. розрахунки за виконані підрядником роботи проводяться замовником на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) в наступному порядку: 90% від суми підписаних сторонами актів - протягом 10 банківських днів з дати їх підписання; 10% від суми підписаних сторонами актів сплачується протягом 10 банківських днів з дати повного завершення підрядником робіт, отримання замовником в повному обсязі передбаченої додатком №3 до договору виконавчої документації, декларації про готовність завершеного об'єкта до експлуатації, усунення підрядником всіх виявлених під час приймання робіт недоліків та документального оформлення всіх додаткових угод, необхідність яких може виникнути в процесі виконання сторонами договору.

Як вказувалось вище, сторонами акт виконаних робіт (форма №КБ-2в) та довідку про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) було підписано без жодних зауважень та заперечень.

У судовому засіданні 17.12.2014р. представник позивача зазначив, що вся виконавча документація, перелік якої наведено у додатку №3 до спірного правочину, була передана відповідачу разом за актом приймання виконаних робіт, що в повному обсязі узгоджується з умовами договору №КрП/908 від 22.07.2013р.

З метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалами від 14.11.2014р. та від 03.12.2014р. було зобов'язано відповідача надати заперечення (у разі наявності) щодо отримання від Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» документів, що перелічені у п.7.1 договору №КрП/908 від 22.07.2013р.

Однак, відповідачем жодних заперечень з приводу отримання всієї передбаченої умовами спірного правочину та додатками до нього виконавчої документації від позивача не представлено.

Наразі, в матеріалах справи відсутні докази наявності недоліків у виконаних позивачем роботах та необхідності їх усунення, а також відповідні відомості стосовно наявності підстав для підписання між сторонами додаткових угод з невирішених питань.

Таким чином, враховуючи наведені вище висновки суду щодо приймання відповідачем робіт на загальну суму 1 576 291,20 грн. та враховуючи умови спірного договору щодо строків та обсягів оплати виконаних робіт, господарський суд дійшов висновку, що строк внесення плати за виконані позивачем на підставі договору №КрП/908 від 22.07.2013р. роботи на загальну суму 1 576 291,20 грн. настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю «Тест» в повному обсязі свої грошові зобов'язання за договором виконано не було, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість в сумі 291 249,72 грн.

На підтвердження своїх пояснень позивачем представлено до матеріалів справи банківську виписку, з якої вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Тест» в рахунок оплати робіт за спірним правочином було внесено плату на загальну суму 1 285 041,48 грн., а саме 30.09.2013р. сплачено 860 705,08 грн., 07.10.2014р. перераховано грошові кошти в сумі 200 000 грн., 10.10.2013р. сплачено 100 000 грн. та 20.01.2014р. перераховано 122 336,40 грн.

Ухвалами від 14.11.2014р. та від 03.12.2014р. судом було зобов'язано відповідача надати докази повного або часткового виконання своїх грошових зобов'язань за договором №КрП/908 від 22.07.2013р.

Проте, як вже неодноразово зазначалось, відповідачем вимоги господарського суду виконано не було, факт наявності заборгованості перед позивачем в сумі 291 249,72 грн. не спростовано.

При цьому, суд зазначає, що відповідно п.2.3 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч.1 ст.38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, з огляду на всі фактичні обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» про стягнення основного боргу в сумі 291 249,72 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в сумі 23 253,15 грн., штрафу в розмірі 28 951,03 грн., 3% річних в сумі 7927,51 грн. та інфляційних втрат в розмірі 38 441,67 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 2 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Пунктом 8.2 договору №КрП/908 від 22.07.2013р. передбачено, що у разі затримки оплати вартості робіт, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі 0,1% від вартості заборгованості, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф в розмірі 7% від суми заборгованості.

З огляду на порушення відповідачем строків оплати робіт за договором №КрП/908 від 22.07.2013р., позивачем за період з 15.10.2013р. по 15.04.2014р. з урахуванням приписів ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» було нараховано пеню на суму 23 253,15 грн.

Одначасно, заявником було нараховано та заявлено до стягнення штраф в сумі 28 951,03 грн. При цьому, за базу нарахування прийнято заборгованість у розмірі, що мала місце на момент порушення строку оплати на 30 календарних днів, а саме в розмірі 413 586,12 грн.

Після проведення перевірки представленого заявником розрахунку, господарським судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а вимоги в частині стягнення пені й штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наразі, позивачем за період з 15.10.2013р. по 31.07.2014р. було нараховано 3% річних на загальну суму 7927,51 грн. та інфляційні втрати в розмірі 38 441,67 грн.

Після проведення перевірки представленого заявником розрахунку 3% річних судом встановлено, що останній містить арифметичні помилки та, враховуючи наведе, суд дійшов висновку про можливість стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» 3% річних в розмірі 7917,46 грн.

Одночасно, здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат є вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір згідно з ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Частково задовольнити позовні вимоги Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест», м.Київ про стягнення основного боргу в сумі 291 249,72 грн., пені в сумі 23 253,15 грн., штрафу в розмірі 28 951,03 грн., 3% річних в сумі 7927,51 грн. та інфляційних втрат в розмірі 38 441,67 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тест» (03067, м.Київ, Солом'янський район, вул.Виборзька, буд.84, ЄДРПОУ 31036236) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79007, Львівська обл., м.Львів, Галицький район, вул.Гоголя, буд.1, ЄДРПОУ 01059900) основний борг в сумі 291 249,72 грн., пеню в сумі 23 253,15 грн., штраф в розмірі 28 951,03 грн., 3% річних в сумі 7917,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 38 441,67 грн. та судовий збір в розмірі 7796,27 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17.12.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 19.12.2014р.

Суддя М.О. Любченко