Рішення

від 16.12.2014 по справі 910/22120/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/22120/14 16.12.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ" до         Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО"                 про стягнення 20 246,21 грн. Суддя: Домнічева І.О. Представники сторін: від позивача:           не з'явився; від відповідача:           не з'явився; ОБСТАВИНИ СПРАВИ:           Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ"  звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОС-ПРО"  про стягнення 20 246,21 грн.                               Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання договорів поставки № СО-17/04/01К від 17.04.2013 р. та № СО-01/10/60К від 01.10.2013р., було поставлено товар вартістю 83  629,68 грн., а відповідач несвоєчасно оплатив поставлений товар, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 4  289,49 грн. курсової різниці, 14  052,79 грн. 0,2% за кожен день прострочення, 577,541 грн. 3% річних, 1  326,42 грн. пені.           Ухвалою від 14.10.14 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 25.11.14 р.         25.11.14р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.         25.11.14р. через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує.          На підставі ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 25.11.14р. оголошено перерву до 16.12.14р. Сторони в судове засідання 16.12.14 р. не з'явились, про причини неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило. В судовому засіданні 16.12.14 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд   ВСТАНОВИВ: 17 квітня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (в подальшому - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОС-ПРО» (в подальшому - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № СО-17/04/01К (в подальшому - Договір № 1), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних постачальника. 01 жовтня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «ПОЛІМЕРКОНСАЛТІНГ» (в подальшому - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОС-ПРО» (в подальшому - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № СО-01/10/60К (в подальшому - Договір № 2), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у кількості, асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних постачальника. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 1.1. Договору № 1 та Договору № 2 позивач поставив відповідачу товар загальну суму 83 629 грн. 68 коп. в кількості, асортименті та якості, вказаних у видаткових накладних, тобто виконав свої зобов'язання за Договором, щодо поставки товару належним чином. Відповідач свої зобов'язання за Договором по оплаті поставленого товару виконував з порушенням встановлених договором строків оплати про що свідчать матеріали справи. Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами. В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України,  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Посилаючись на ст. 22 ЦК України, позивачем заявлена вимога про стягнення 4  289,49 грн. курсової різниці, оскільки це пов'язане з здороженням валюти США. Зазначена вимога задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:                              1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).                     Згідно  ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.                     Підставою для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, до якого входять наступні елементи: противоправна поведінка, наявність збитків, причинний зв'язок між противоправною поведінкою та спричиненням збитків, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.           Враховуючи правову природу збитків, позивачем не доведено склад цивільного правопорушення з наявністю всіх елементів. Відповідно до п. 3.1 договору 1, ціни на товар встановлюються в гривнях, з перерахунком в іноземну валюту, яка вказується в кожної накладної або рахунку, за готівковим курсом продажу цієї валюти в комерційному банку ПАТ «ВТБ банк». Відповідно до п. 4.2 Договору № 2, у випадку, якщо після відвантаження товару курс ВТБ іноземної валюти по відношенню до гривні змінився більш ніж на 2% по відношенню до курсу ВТБ, діючому на дату оплати, вартість товару змінюється та перераховується за формулою.... При цьому Постачальник виписує Продавцю розрахунок коригування вартісних показників до податкової накладної з урахуванням змін курсу ВТБ. В такому випадку Покупець оплачує товар на підставі рахунку, виставленого на дату відвантаження з урахуванням змін курсу ВТБ. Ст. 24 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Згідно зі ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Таким чином, законодавство України допускає визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти. Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні розрахунки коригування вартісних показників до податкової накладної з урахуванням змін курсу валюти у відповідності до п. 4.2. договору 2, відповідно відповідач оплачував товар на підставі рахунків, виставлених на дату відвантаження без урахування змін курсу валюти. Актів узгодження ціни (00000000367, 00000000368, 00000000369 від 13.05.2014 р., коригування ціни), на які посилається Позивач (картка рахунку 361) Відповідач не отримував та не підписував. Крім того, сторонами в Договорі № 2 не визначено, яку саме іноземну валюту перераховується ціна на товар у випадку змін курсу валюти, а без конкретного визначення цього показника виконати умови п. 3.1 та п. 4.2 Договору № 2 неможливо. Тобто перерахувати грошове зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти можливо тільки при конкретному визначенні в умовах Договору конкретної валюти, по відношенню до якої це перерахування здійснюється Відповідно до п. 4,1, 4.3. Договору № 1 товар оплачується в 3-х денний термін з моменту відвантаження, у разі несвоєчасної оплати товару, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,2 відсотки за кожен день користування. Оплата відсотків здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування. Відповідно до п. 4.1., 4.3. Договору № 2 товар поставляється на умовах товарного кредиту, оплачується покупцем з відстроченням платежу протягом 30 - денного строку з моменту відвантаження, якщо інше не передбачено додатковою угодою, Специфікацією. У разі несвоєчасної оплати товару, поставленого на умовах продажу товару в кредит (товарного кредиту) з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму даної заборгованості нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами із розрахунку 0,2 відсотки за кожен день прострочення оплати. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею), а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України. Оплата відсотків здійснюється на протязі трьох банківських днів після їх нарахування. Позивач також просить стягнути з відповідача 0,2% за користування чужими грошовими коштами в сумі 14  052,79 грн. Частиною третьою  статті 692 Цивільного кодексу України  встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Відповідно до  ст. 536 Цивільного кодексу України  встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 14  052,79 грн. Пунктом 7.2. договору № 1 та № 2 передбачено, що у випадку порушення Покупцем термінів оплати, відповідно до умов даних договорів Покупець оплачує Постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожний день прострочення оплати, за весь період нарахування пені. За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"). Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За розрахунком позивача, що не заперечується відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 1  326,42 грн. пені та 577,51 грн. 3 % річних. Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються з підстав їх необґрунтованості та невідповідності фактичним обставинам справи. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог  ст. 49 ГПК України  слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. За таких обставин, керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд В И Р І Ш И В: 1.  Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОС-ПРО» (01133, м.  Київ, вул. Щорса, 29; код ЄДРПОУ 33301022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полімерконсалтинг» (04074, м.  Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, оф.621; код ЄДРПОУ 38443713) 14 052 (чотирнадцять тисяч п'ятдесят дві) грн. 79 коп. 0,2% за кожен день користування чужими грошовими коштами, 577 (п'ятсот сімдесят сім) грн.. 51 коп. 3% річних, 1  326 (одну тисячу триста двадцять шість) грн.. 42 коп. пені. та 1 439 (одну тисячу чотириста тридцять дев'ять) грн. 00 коп. судового збору. 3. В решті позовних вимог відмовити. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 18.12.2014р. Суддя                                                                                                             І.О.Домнічева