Рішення

від 18.12.2014 по справі 910/22548/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22548/14 18.12.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алагар»

До Фізичної особи-підприємця Гройсмана Бориса Ароновича

Про стягнення 267 266,71 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: представник Похилько О.В.

Від відповідача: представник Тимошенко А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алагар» (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Гройсмана Бориса Ароновича (далі - відповідач) про стягнення 357 266,81 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано взяті на себе за Договором суборенди № 05/11/13-Г1 від 05.11.13. зобов'язання щодо сплати суборендної плати, комунальних послуг, маркетингового платежу, що зумовило виникнення заборгованості та звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.14. порушено провадження у справі № 910/22548/14 та призначено її до розгляду на 18.11.14.

В судовому засіданні 18.11.14. позивачем було подано письмові пояснення по справі та заяву на підставі ст. 22 ГПК України про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Алагар» просить суд стягнути з відповідача на свою користь 267 266,71 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

В судовому засіданні 18.11.14. відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Фізична особа-підприємець Гройсман Борис Аронович проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

В судовому засіданні 18.11.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 09.12.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 09.12.14. позивачем було подано письмові пояснення по справі та заперечення на відзив відповідача.

В судовому засіданні 09.12.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 18.12.14., про що сторони були повідомлені під розписку.

В судовому засіданні 18.12.14. сторонами було подано письмові пояснення по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 18.12.14. підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги частково та просив зменшити штрафні санкції.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/22548/14.

В судовому засіданні 18.12.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Приписами п. 5.1.10 Договору оренди № 24/09/13-ГА від 24.09.13., який було укладено між позивачем (як Орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Граніт-2000» (як Орендодавцем), встановлено, що Орендар зобов'язаний не вчиняти без попередньо отриманої письмової згоди Орендодавця дії по передачі орендованої площі або будь-якої її частини в суборенду.

Листом № 05/11/13-Г1Г від 05.11.13. Орендодавцем було надано Орендарю згоду на передачу в суборенду нежитлову площу, яка знаходиться на першому поверсі у нежитловому приміщенні (Блок № 5; Лот № 32), що розташоване в нежитловому будинку Багатофункціонального торгового комплексу з готелем та басейном за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе-2, будинок 2, загальною площею 30,00 кв.м.

05.11.13. між позивачем (далі - Орендар) та відповідачем (далі - Суборендар) укладено Договір № 05/11/13-Г1 суборенди (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2) Орендар передає, а Суборендар приймає у суборендне користування нежитлову площу, яка знаходиться на першому поверсі у нежитловому приміщенні (Блок № 5; Лот № 32), що розташоване в нежитловому будинку Багатофункціонального торгового комплексу з готелем та басейном за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе-2, будинок 2, загальною площею 30,00 кв.м (далі - суборендна площа).

Відповідно до п. 1.4 Договору суборендна площа знаходиться у користуванні Орендаря на підставі договору, оренди № 24/09/13-ГА.

Термін суборенди становить 35 (тридцять п'ять місяців) з дня передачі площі у фактичне користування по акту приймання-передачі суборендної площі до 20.11.16. включно (п. 7.1 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору Суборендар вступає у строкове платне користування площею з моменту підписання акту приймання-передачі суборендної площі (Додаток № 1 до Договору), який є невід'ємною Договору.

На виконання умов Договору між сторонами було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі суборендної площі від 21.12.13.

Спір у справі виник в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Протоколом від 05.11.13. погодження договірної ціни до Договору, сторони встановили розмір договірної ціни за суборенду 1 кв.м в місяць в сумі 30,00 грн. з урахуванням ПДВ, що становить загальну суму до сплати в місяць 900,00 грн.

Суборендна плата нараховується з дня підписання акту приймання-передачі суборендної площі. Суборендна плата за перший та останній місяці суборенди вноситься Суборендарем в триденний строк після підписання Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої суми згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1 Договору).

Положеннями п. 3.2 Договору встановлено, що послідуюча суборендна плата вноситься Суборендарем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше 5 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої грошової суми згідно протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 3.3 Договору, у випадку припинення дії Договору (включаючи випадок розірвання), а також при закінченні його дії, Суборендар сплачує суборендну плату до моменту повернення суборендної площі Орендарю відповідно до умов п. 2.4 Договору.

Відповідно до п. 8.4 Договору, він може бути припиненим в односторонньому порядку на вимогу Орендаря, оформлену у письмовому вигляді та надану Суборендарю за 30 (тридцять) календарних днів до такого припинення.

У разі односторонньої відмови Орендаря від Договору, він втрачає чинність на тридцятий календарний день з дати відправлення Орендарем повідомлення Суборендарю про односторонню відмову від Договору, тридцяти денний строк, вказаний у цьому пункті, починає свій перебіг з наступного дня за днем відправлення відповідної вимоги (п. 8.4.1 Договору).

30.05.14. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 30/05/14-ПГ від 30.05.14. про розірвання Договору з 30.06.14. та попереджено про необхідність підписання акту приймання-передачі) суборендного приміщення відповідачем позивачу.

Таким чином Договір було розірвано з 30.06.14.

З огляду на викладене не відповідають дійсним обставинам справи твердження відповідача про те, що не було дострокового розірвання Договору або закінчення строку його дії.

Відповідно до п. 2.4 Договору, Суборендна площа повертається Орендарю Суборендарем по акту приймання-передачі суборендної площі у день закінчення строку дії Договору чи у день дострокового припинення цього Договору.

Згідно з п. 2.6 Договору, обов'язок по складанню акта приймання-передачі суборендної площі покладається на Сторону, яка передає/повертає площу іншій стороні Договору.

Акту приймання-передачі (повернення) суборендного майна між сторонами складено не було, вказане ні позивачем ні відповідачем не заперечується.

При цьому, факт перебування майна Суборендаря в суборендованому приміщенні та факт розпорядження чи не розпорядження ним Орендарем чи Орендодавцем не є предметом розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до наявного в матеріалах справи розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті суборендної плати за лютий-червень 2014 року становить 4 440,00 грн.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті суборендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав, внаслідок чого, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 440,00 грн. суборендної плати є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Далі, як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті щомісячного маркетингового платежу становить 5 121,06 грн. за період з січня по червень 2014 року та заборгованість по оплаті комунальних послуг становить 13 409,15 грн. з листопада 2013 року по червень 2014 року.

Відповідно до п. 3.8 Договору Суборендар сплачує на користь Орендаря щомісячний маркетинговий платіж за просування ТК (аутлет) у розмірі 28,77 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. суборендної площі (що еквівалентно 3,60 доларам США по курсу, що визначений НБУ на день підписання цього Договору, що складає 7,9930 грн. за 1 долар США). Загальна сума до сплати: 863,10 грн. з урахуванням ПДВ: маркетинговий платіж 719,25 грн.; ПДВ 143,85 грн. У випадку, якщо офіційний курс НБУ долара США по відношенню до гривні буде більший ніж визначений НБУ на день підписання Договору, розмір щомісячного маркетингового платежу, що підлягає сплаті згідно з цим Договором на момент її сплати підлягає індексації по формулі: П1=П/КхК1, де: П1 - розмір щомісячного маркетингового платежу, який підлягає до сплати після коригування; П - розмір маркетингового платежу, який підлягає до сплати, зафіксований в п. 3.8 Договору; К - курс долара США по відношенню до гривні, який визначений НБУ на день підписання Договору; К1 - офіційний курс НБУ долара США по відношенню до гривні на момент здійснення оплати за відповідний період визначений в цьому Договорі. Маркетинговий платіж за перший місяць суборенди вноситься Суборендарем в триденний строк після підписання цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої грошової суми згідно п. 3.8 Договору. Наступні маркетингові платежі вносяться Суборендарем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше 5 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої грошової суми згідно п. 3.8 Договору.

Згідно з п. 3.9 Договору, починаючи з дати допуску для проведення ремонтних робіт (Додаток № 6 до цього Договору),Суборендар відшкодовує на користь Орендаря суму експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), щомісячно, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря грошової суми, встановленої в Додатку № 3 до Договору.

Пунктом 3.9.1 Договору встановлено, що до експлуатаційних витрат відносяться всі витрати Орендаря на утримання та обслуговування ТК (аутлет). При цьому, Орендар вправі збільшити розмір експлуатаційних платежів та платежів, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, в разі збільшення регульованих цін та тарифів підприємств - постачальників комунальних послуг, але не раніше, ніж через 6 (шість) місяців з дня передачі суборендної площі у фактичне користування по акту приймання-передачі суборендної площі.

Положеннями п. 3.10 Договору визначено, що починаючи з дати допуску для проведення ремонтних робіт (Додаток № 6 до цього Договору), Суборендар щомісячно, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовує на користь Орендаря вартість спожитої електричної енергії на суборендній площі за діючими розцінками і тарифами на підставі показників засобів обліку електричної енергії, та суму витрат, пов'язаних з водопостачанням на суборендній площі, на підставі засобів обліку спожитої води, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря грошової суми згідно зі складеними Орендарем рахунками.

Додатком № 3 до Договору - Протоколом погодження розміру відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет). Вказаним Протоколом передбачено, що розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), в місяць становить 1 726,50 грн. в т.ч. ПДВ за 30,00 кв.м. суборендної площі (із розрахунку 57,55 грн. з ПДВ за 1 кв.м., що еквівалентно 7,20 доларам США з ПДВ по курсу, що визначений НБУ на день підписання Протоколу, що складає 7,9930 грн. за 1 долар США). У випадку, якщо офіційний курс НБУ долара США по відношенню до гривні буде більший ніж визначений НБУ на день підписання Протоколу, розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, Пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), що підлягають сплаті, на момент їх сплати підлягають індексації за формулою: П1 = П/К х К1, де: П1 - розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), які підлягають до сплати після коригування; П - розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, підведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), які підлягають до сплати, зафіксовані в п. 1. Протоколу; К - курс долара США по відношенню до гривні, який визначений НБУ на день підписання Протоколу; К1 офіційний курс НБУ долара США по відношенню до гривні на момент здійснення оплати за відповідний період, визначений в Договорі суборенди № 05/11/13-Г1 від 05.11.13.

Додатком № 6 до Договору сторонами було підписано Протокол допуску для проведення ремонтних робіт, відповідно до якого починаючи з 06.11.13. Орендар надав допуск Суборендарю для проведення ремонтних робіт на суборенд ній площі за Договором.

При цьому, за приписами п. 3.11 Договору, Суборендар зобов'язаний самостійно забирати в Орендаря рахунки, які вказані в п.3.10. цього Договору.

Таким чином, з наявних матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті щомісячного маркетингового платежу становить 5 121,06 грн. за період з січня по червень 2014 року та заборгованість по оплаті комунальних послуг становить 13 409,15 грн. з листопада 2013 року по червень 2014 року, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Судом враховано, що відповідач проти розміру заборгованості по орендній платі, маркетинговому платежу та комунальним послугам не заперечував.

Позивач на підставі п. 6.3 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 305,02 грн. - пені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 Договору сторони передбачили, що за прострочення платежів з суборендної плати Суборендар сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день такого прострочення.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає 305,02 грн. - пені, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 47,67 грн. - 3% річних та 343,81 грн. - збитків від інфляції.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 47,67 грн., розмір збитків від інфляції складає 343,81 грн., як те вбачається з обґрунтованого розрахунку позивача, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки пені, збитків від інфляції та відсотків річних.

Далі, позивачем на підставі п. 6.2.1 Договору пред'явлено до стягнення 5 600,00 грн. штрафу за прострочення сплати суборендної плати, 5 600,00 грн. штрафу за прострочення сплати маркетингового платежу та 6 400,00 грн. штрафу за прострочення сплати комунальних послуг, а всього 17 600,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

В силу приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за спірним Договором та доказів визнання вказаного пункту недійсним не подано.

Так, положеннями п. 6.2.1 Договору передбачено, що за кожен випадок порушення Суборендарем зобов'язань, встановлених Договором, якщо інше не встановлено Договором, Суборендар сплачує Орендареві штраф в розмірі 800,00 грн.

Суд відзначає, що випадком порушення зобов'язань за Договором є 1. прострочення сплати орендної плати 2. прострочення сплати комунальних платежів та 3. прострочення сплати маркетингових платежів, тобто три випадки порушення, а не двадцять два випадки, як на те посилається позивач, розраховуючи штраф за кожен місяць прострочення відповідачем оплати вказаних платежів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 400,00 грн. штрафу на підставі п. 6.2.1 Договору. В іншій частині в розмірі 15 200,00 грн. штраф на підставі п. 6.2.1 Договору нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, позивачем на підставі п. 3.2 Правил експлуатації аутлет центру (Додаток № 5 до Договору) пред'явлено до стягнення 226 000,00 грн. штрафу.

Відповідно до п. 5.1.13 Договору, Суборендар зобов'язаний розпочати здійснення господарської діяльності на суборендній площі не пізніше 21.12.13.

Згідно з п. 5.1.14 Договору, Суборендар зобов'язаний здійснювати безперервну господарську діяльність.

Положеннями п. 5.1.19 Договору передбачено, що Суборендар зобов'язаний здійснювати експлуатацію суборендної площі у відповідності до Правил експлуатації (додаток № 5 до Договору).

Сторони підписали Додаток № 5 до Договору - Правила експлуатації аутлет центру (далі - Правила), якими передбачили (п. 1.3), що Правила є невід'ємною частиною договорів суборенди, при цьому, якщо будь-які із положень, встановлених в договорі суборенди суперечать положенням, встановленим Правилами, положення договору суборенди мають приорітет.

Згідно з п. 3.1 Правил, днями роботи аутлет центру є дні з понеділка по неділю включно, годинами роботи є з 10:00 до 21:00.

Відповідно до п. 3.2 Правил приміщення повинні бути відчиненими для покупців в дні та години роботи аутлет центру.

Категорично забороняється закривати приміщення протягом годин роботи аутлет центру без попереднього письмового погодження з адміністрацією (п. 3.4 Правил).

Лист відповідача № б/н від б/д, отриманий позивачем 23.01.14. не є письмовим погодженням, передбаченим п. 3.4 Правил, оскільки не містить прохання про здійснення позивачем розрахунку по оренді та комунальним послугам. Крім того, доказів погодження позивачем відповідачу закриття суборендованих приміщень суду не надано.

У відповідності до п. 15.1 Правил, якщо інше не вказано в Правилах, за їх порушення Суборендар зобов'язаний сплатити наступні штрафні санкції: за одноразове порушення Правил 1 000,00 грн., за друге і наступні порушення Правил 3 000,00 грн.

В зв'язку з тим, що Суборендарем було порушено вимоги п. 3.2 Правил, позивачем та Орендодавцем було складено відповідні акти за період з 14.04.14. по 29.06.14., тобто за 76 днів.

Суборендар зобов'язаний сплатити штрафні санкції, що вказані в п. 15.1 Правил, на користь Орендаря протягом трьох робочих днів після отримання відповідного повідомленні Орендаря про вимогу сплатити штрафні санкції суборендарем (п. 15.2 Правил).

18.06.14. позивачем відповідачу було направлено повідомлення № 17/06/14-АГ від 17.06.14. про необхідність сплатити нараховані штрафні санкції за порушення Правил.

Таким чином, позивач нарахував відповідачу 226 000,00 грн. штрафу на підставі умов Договору та Правил, що є невід'ємною його частиною.

При цьому, факт не допуску позивачем відповідача до суборендованих приміщень, на який посилається відповідач, не підтверджується жодними доказами.

Розрахунок розміру вказаного штрафу позивачем здійснено вірно, проте, суд відзначає наступне.

Нормами чинного законодавства України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України, пункт 3 статті 83 ГПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Згідно з п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Встановивши причини невиконання відповідачем грошового зобов'язання та надавши належну оцінку тій обставині, що згідно наявних в матеріалах справи доказів (зокрема, розрахунку позивача) відповідачем було прострочено сплату суборендної плати, комунальних послуг та маркетингового платежу протягом 5-7 місяців (незначність прострочення виконання),з огляду на непомірно великий розмір стягуваного штрафу наслідкам поведінки відповідача та відсутність доведених завданих позивачу такою поведінкою збитків, врахувавши те, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми, як неустойку, викривлює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на непомірний тягар, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача з 226 000,00 грн. до 22 970,21 грн., що дорівнює сукупному доходу по орендній платі, комунальним платежам та маркетинговому платежу, який би позивач міг отримати за умови вчасного виконання суборендарем умов Договору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому судом враховано викладене в п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», що у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гройсмана Бориса Ароновича (03048, м. Київ, вул. Пуюля, б. 5-А, кв. 39; ідентифікаційний номер 2047505912) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алагар» (08173, Київська область, Києво-Святошинський район, село Ходосівка, вул. Обухівське шосе 1, будинок 16; ідентифікаційний код 38379203) 4 440 (чотири тисячі чотириста сорок) грн. 00 коп. - заборгованості зі сплати суборендної плати, 5 121 (п'ять тисяч сто двадцять одну) грн. 06 коп. - заборгованості по сплаті щомісячного маркетингового платежу, 13 409 (тринадцять тисяч чотириста дев'ять) грн. 15 коп. - заборгованості по оплаті комунальних послуг, 305 (триста п'ять) грн. 02 коп. - пені, 47 (сорок сім) грн. 67 коп. - 3% річних, 343 (триста сорок три) грн. 81 коп. - збитків від інфляції, 25 370 (двадцять п'ять тисяч триста сімдесят) грн. 21 коп. - штрафу, 5 041 (п'ять тисяч сорок одну) грн. 32 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.14.

Суддя Т.М. Ващенко