Постанова

від 24.03.2015 по справі 910/22548/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа№ 910/22548/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Самсіна Р.І.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: Кучмай Т.П. за дов. № б/н від 08.08.2014.

від відповідача: Тимошенко А.В. за дов. № б/н від 30.10.2014.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014.

у справі № 910/22548/14 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар"

до Фізичної особи-підприємця Гройсмана Бориса Ароновича

про стягнення 267 266,71 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі № 910/22548/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" до Фізичної особи-підприємця Гройсмана Бориса Ароновича про стягнення 267 266,71 грн., задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 4 440,00 грн. - заборгованості зі сплати суборендної плати, 5 121, 06 грн. - заборгованості по сплаті щомісячного маркетингового платежу, 13 409, 15 грн. - заборгованості по оплаті комунальних послуг, 305, 02 грн. - пені, 47, 67 грн. - 3% річних, 343, 81 грн. - збитків від інфляції, 25 370, 21 грн. - штрафу.

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Алагар" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення частково скасувати та прийняти нове рішення яким повністю задовольнити позовні вимоги. Разом з апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Алагар" звернулась до апеляційного суду з клопотанням про відновлення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом частково задоволено позовні вимоги, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване та прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Самсіна Р.І., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у складі суддів: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Гончаров С.А., Самсін Р.І., відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Алагар" строк на подання апеляційної скарги, прийнято до розгляду дану апеляційну скаргу та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 25.02.2015.

В судовому засіданні 25.02.2015 Київським апеляційним господарським судом, оголошено перерву до 24.03.2015.

В судовому засіданні 24.03.2015 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі 910/22548/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 24.03.2015 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахування відзиву поданого під час апеляційного провадження, просив рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі 910/22548/14 залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем (надалі - Орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт-2000" (надалі - Орендодавцем), було укладено Договір оренди № 24/09/13-ГА від 24.09.13.

Як встановлено приписами п. 5.1.10 даного Договору, Орендар зобов'язаний не вчиняти без попередньо отриманої письмової згоди Орендодавця дії по передачі орендованої площі або будь-якої її частини в суборенду.

З наявного в матеріалах справи листа № 05/11/13-Г1Г від 05.11.2013 вбачається, що Орендодавцем було надано Орендарю згоду на передачу в суборенду нежитлову площу, яка знаходиться на першому поверсі у нежитловому приміщенні (Блок № 5; Лот № 32), що розташоване в нежитловому будинку Багатофункціонального торгового комплексу з готелем та басейном за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе-2, будинок 2, загальною площею 30,00 кв.м.

05.11.13. між позивачем та відповідачем (надалі - Суборендар) укладено Договір № 05/11/13-Г1 суборенди (надалі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 1.2) Орендар передає, а Суборендар приймає у суборендне користування нежитлову площу, яка знаходиться на першому поверсі у нежитловому приміщенні (Блок № 5; Лот № 32), що розташоване в нежитловому будинку Багатофункціонального торгового комплексу з готелем та басейном за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Ходосівка, вул. Обухівське шосе-2, будинок 2, загальною площею 30,00 кв.м (далі - суборендна площа).

Пунктом 1.4 Договору встановлено, що суборендна площа знаходиться у користуванні Орендаря на підставі договору, оренди № 24/09/13-ГА.

Згідно з п. 7.1. Договору, термін суборенди становить 35 (тридцять п'ять місяців) з дня передачі площі у фактичне користування по акту приймання-передачі суборендної площі до 20.11.16. включно.

Відповідно до п. 2.1 Договору, Суборендар вступає у строкове платне користування площею з моменту підписання акту приймання-передачі суборендної площі (Додаток № 1 до Договору), який є невід'ємною частиною Договору.

21.12.2013 між сторонами було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі суборендної площі.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що спір виник через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено абзацом 2 пункту 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України) Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своє правовою природою даний Договір є договором суборенди.

Згідно з ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

У відповідності до протоколу від 05.11.2013 погодження договірної ціни до Договору, сторони встановили розмір договірної ціни за суборенду 1 кв.м в місяць в сумі 30,00 грн. з урахуванням ПДВ, що становить загальну суму до сплати в місяць 900,00 грн.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що суборендна плата нараховується з дня підписання акту приймання-передачі суборендної площі. Суборендна плата за перший та останній місяці суборенди вноситься Суборендарем в триденний строк після підписання Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої суми згідно з протоколом погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору.

Як встановлено положеннями п. 3.2 Договору, послідуюча суборендна плата вноситься Суборендарем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше 5 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої грошової суми згідно протоколу погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору, у випадку припинення дії Договору (включаючи випадок розірвання), а також при закінченні його дії, Суборендар сплачує суборендну плату до моменту повернення суборендної площі Орендарю відповідно до умов п. 2.4 Договору.

Пунктом 8.4 Договору встановлено, що він може бути припиненим в односторонньому порядку на вимогу Орендаря, оформлену у письмовому вигляді та надану Суборендарю за 30 (тридцять) календарних днів до такого припинення.

Згідно з п. 8.4.1 Договору, у разі односторонньої відмови Орендаря від Договору, він втрачає чинність на тридцятий календарний день з дати відправлення Орендарем повідомлення Суборендарю про односторонню відмову від Договору, тридцятиденний строк, вказаний у цьому пункті, починає свій перебіг з наступного дня за днем відправлення відповідної вимоги.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.05.2014. позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення № 30/05/14-ПГ від 30.05.2014. про розірвання Договору з 30.06.2014. та попереджено про необхідність підписання акту приймання-передачі) суборендного приміщення відповідачем позивачу.

Отже, Договір було розірвано з 30.06.2014.

Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що не відповідають дійсним обставинам справи твердження відповідача про те, що не було дострокового розірвання Договору або закінчення строку його дії.

Згідно з п. 2.4 Договору, Суборендна площа повертається Орендарю Суборендарем по акту приймання-передачі суборендної площі у день закінчення строку дії Договору чи у день дострокового припинення цього Договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору, обов'язок по складанню акта приймання-передачі суборендної площі покладається на Сторону, яка передає/повертає площу іншій стороні Договору.

З матеріалів справи вбачається, що акту приймання-передачі (повернення) суборендного майна між сторонами складено не було.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З наявного в матеріалах справи розрахунку, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті суборендної плати за лютий-червень 2014 року становить 4 440,00 грн.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4 440,00 грн. суборендної плати підлягають задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті щомісячних маркетингових платежів в розмірі 5 121,06 грн. за період з січня по червень 2014 року та заборгованості по оплаті комунальних послуг в розмірі 13 409,15 грн. з листопада 2013 року по червень 2014 року, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3.8 Договору Суборендар сплачує на користь Орендаря щомісячний маркетинговий платіж за просування ТК (аутлет) у розмірі 28,77 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. суборендної площі (що еквівалентно 3,60 доларам США по курсу, що визначений НБУ на день підписання цього Договору, що складає 7,9930 грн. за 1 долар США). Загальна сума до сплати: 863,10 грн. з урахуванням ПДВ: маркетинговий платіж 719,25 грн.; ПДВ 143,85 грн. У випадку, якщо офіційний курс НБУ долара США по відношенню до гривні буде більший ніж визначений НБУ на день підписання Договору, розмір щомісячного маркетингового платежу, що підлягає сплаті згідно з цим Договором на момент її сплати підлягає індексації по формулі: П1=П/КхК1, де: П1 - розмір щомісячного маркетингового платежу, який підлягає до сплати після коригування; П - розмір маркетингового платежу, який підлягає до сплати, зафіксований в п. 3.8 Договору; К - курс долара США по відношенню до гривні, який визначений НБУ на день підписання Договору; К1 - офіційний курс НБУ долара США по відношенню до гривні на момент здійснення оплати за відповідний період визначений в цьому Договорі. Маркетинговий платіж за перший місяць суборенди вноситься Суборендарем в триденний строк після підписання цього Договору, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої грошової суми згідно п. 3.8 Договору. Наступні маркетингові платежі вносяться Суборендарем щомісяця авансовими платежами, але не пізніше 5 числа звітного місяця, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря встановленої грошової суми згідно п. 3.8 Договору.

Відповідно до п. 3.9 Договору, починаючи з дати допуску для проведення ремонтних робіт (Додаток № 6 до цього Договору),Суборендар відшкодовує на користь Орендаря суму експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), щомісячно, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря грошової суми, встановленої в Додатку № 3 до Договору.

Пунктом 3.9.1 Договору встановлено, що до експлуатаційних витрат відносяться всі витрати Орендаря на утримання та обслуговування ТК (аутлет). При цьому, Орендар вправі збільшити розмір експлуатаційних платежів та платежів, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, в разі збільшення регульованих цін та тарифів підприємств - постачальників комунальних послуг, але не раніше, ніж через 6 (шість) місяців з дня передачі суборендної площі у фактичне користування по акту приймання-передачі суборендної площі.

Як визначено положеннями п. 3.10 Договору, починаючи з дати допуску для проведення ремонтних робіт (Додаток № 6 до цього Договору), Суборендар щомісячно, але не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, відшкодовує на користь Орендаря вартість спожитої електричної енергії на суборендній площі за діючими розцінками і тарифами на підставі показників засобів обліку електричної енергії, та суму витрат, пов'язаних з водопостачанням на суборендній площі, на підставі засобів обліку спожитої води, шляхом перерахування на поточний рахунок Орендаря грошової суми згідно зі складеними Орендарем рахунками.

Додатком № 3 до Договору - Протоколом погодження розміру відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет).

Вказаним Протоколом передбачено, що розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), в місяць становить 1 726,50 грн. в т.ч. ПДВ за 30,00 кв.м. суборендної площі (із розрахунку 57,55 грн. з ПДВ за 1 кв.м., що еквівалентно 7,20 доларам США з ПДВ по курсу, що визначений НБУ на день підписання Протоколу, що складає 7,9930 грн. за 1 долар США). У випадку, якщо офіційний курс НБУ долара США по відношенню до гривні буде більший ніж визначений НБУ на день підписання Протоколу, розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, Пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), що підлягають сплаті, на момент їх сплати підлягають індексації за формулою: П1 = П/К х К1, де: П1 - розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, водовідведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), які підлягають до сплати після коригування; П - розмір відшкодування експлуатаційних витрат та витрат, пов'язаних з водопостачанням, підведенням, теплопостачанням, споживанням електричної енергії, необхідної для функціонування ТК (аутлет), які підлягають до сплати, зафіксовані в п. 1. Протоколу; К - курс долара США по відношенню до гривні, який визначений НБУ на день підписання Протоколу; К1 офіційний курс НБУ долара США по відношенню до гривні на момент здійснення оплати за відповідний період, визначений в Договорі суборенди № 05/11/13-Г1 від 05.11.2013.

Додатком № 6 до Договору сторонами було підписано Протокол допуску для проведення ремонтних робіт, відповідно до якого починаючи з 06.11.2013. Орендар надав допуск Суборендарю для проведення ремонтних робіт на суборендній площі за Договором.

Разом з тим, за приписами п. 3.11 Договору, Суборендар зобов'язаний самостійно забирати в Орендаря рахунки, які вказані в п.3.10. цього Договору.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті щомісячного маркетингового платежу в розмірі 5 121,06 грн. за період з січня по червень 2014 року та заборгованість по оплаті комунальних послуг в розмірі 13 409,15 грн. з листопада 2013 року по червень 2014 року, підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалами справи, позивач просить стягнути з відповідача, на підставі п. 6.3 Договору 305,02 грн. - пені.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

У відповідності до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З п. 6.3 Договору вбачається, що сторони передбачили, що за прострочення платежів з суборендної плати Суборендар сплачує Орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день такого прострочення.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок нарахованої позивачем пені та встановлено, що даний розрахунок є вірним і тому з відповідача підлягає стягненню 305,02 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 47,67 грн. - 3% річних та 343,81 грн. - збитків від інфляції.

Як встановлено ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Отже, беручи до уваги вірний розрахунок позивача, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягненя з відповідача 47,67 грн. - 3% річних та 343,81 грн. - збитків від інфляції.

Також, позивач на підставі п. 6.2.1 Договору заявлено до стягнення 5 600,00 грн. штрафу за прострочення сплати суборендної плати, 5 600,00 грн. штрафу за прострочення сплати маркетингового платежу та 6 400,00 грн. штрафу за прострочення сплати комунальних послуг, а всього 17 600,00 грн.

Згідно з вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Як вбачається з приписів ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Таким чином, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних

Положеннями п. 6.2.1 Договору передбачено, що за кожен випадок порушення Суборендарем зобов'язань, встановлених Договором, якщо інше не встановлено Договором, Суборендар сплачує Орендареві штраф в розмірі 800,00 грн.

Беручи до уваги наведе вище, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що випадком порушення зобов'язань за Договором є:

1. прострочення сплати орендної плати;

2. прострочення сплати комунальних платежів;

3. прострочення сплати маркетингових платежів, тобто три випадки порушення, а не двадцять два випадки, як на те посилається позивач, розраховуючи штраф за кожен місяць прострочення відповідачем оплати вказаних платежів, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 400,00 грн. штрафу на підставі п. 6.2.1 Договору. В іншій частині в сумі 15 200,00 грн. штраф на підставі п. 6.2.1 Договору нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині потрібно відмовити.

Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі п. 3.2 Правил експлуатації аутлет центру (Додаток № 5 до Договору) пред'явлено до стягнення 226 000,00 грн. штрафу.

Згідно з п. 5.1.13 Договору, Суборендар зобов'язаний розпочати здійснення господарської діяльності на суборендній площі не пізніше 21.12.13.

Відповідно до п. 5.1.14 Договору, Суборендар зобов'язаний здійснювати безперервну господарську діяльність.

Як передбачено положеннями п. 5.1.19 Договору, Суборендар зобов'язаний здійснювати експлуатацію суборендної площі у відповідності до Правил експлуатації (додаток № 5 до Договору).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписано Додаток № 5 до Договору - Правила експлуатації аутлет центру (далі - Правила), якими передбачено (п. 1.3), що Правила є невід'ємною частиною договорів суборенди, при цьому, якщо будь-які із положень, встановлених в договорі суборенди суперечать положенням, встановленим Правилами, положення договору суборенди мають пріорітет.

Відповідно до п. 3.1 Правил, днями роботи аутлет центру є дні з понеділка по неділю включно, годинами роботи є з 10:00 до 21:00.

Згідно з п. 3.2 Правил приміщення повинні бути відчиненими для покупців в дні та години роботи аутлет центру.

У відповідності до п. 3.4. Правил, категорично забороняється закривати приміщення протягом годин роботи аутлет центру без попереднього письмового погодження з адміністрацією.

Лист відповідача № б/н від б/д, отриманий позивачем 23.01.14. не є письмовим погодженням, передбаченим п. 3.4 Правил, оскільки не містить прохання про здійснення позивачем розрахунку по оренді та комунальним послугам. Крім того, доказів погодження позивачем відповідачу закриття суборендованих приміщень матеріали справи не містять.

Згідно з п. 15.1 Правил, якщо інше не вказано в Правилах, за їх порушення Суборендар зобов'язаний сплатити наступні штрафні санкції: за одноразове порушення Правил 1 000,00 грн., за друге і наступні порушення Правил 3 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що Суборендарем було порушено вимоги п. 3.2 Правил, позивачем та Орендодавцем було складено відповідні акти за період з 14.04.14. по 29.06.14., тобто за 76 днів.

Згідно з п. 15.2 Правил, суборендар зобов'язаний сплатити штрафні санкції, що вказані в п. 15.1 Правил, на користь Орендаря протягом трьох робочих днів після отримання відповідного повідомленні Орендаря про вимогу сплатити штрафні санкції суборендарем.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем відповідачу 18.06.2014 було направлено повідомлення № 17/06/14-АГ від 17.06.2014 про необхідність сплатити нараховані штрафні санкції за порушення Правил.

Позивачем, на підставі умов Договору та Правил, що є невід'ємною його частиною нараховано штраф у розмірі 226 000,00 грн.

Разом з тим, факт недопуску позивачем відповідача до суборендованих приміщень, на який посилається відповідач, не підтверджується жодними доказами.

Апеляційний господарський суд зазначає, що розрахунок розміру вказаного штрафу позивачем здійснено вірно, проте, апеляційний суд відзначає наступне.

Як встановлено нормами чинного законодавства України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України, пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у окремих випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У вирішенні пов'язаних з цим питань господарському суду слід враховувати викладене в підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", а також в абзацах першому - четвертому пункту 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У відповідності до п. 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача з 226 000,00 грн. до 22 970,21 грн., що дорівнює сукупному доходу по орендній платі, комунальним платежам та маркетинговому платежу, який би позивач міг отримати за умови вчасного виконання суборендарем умов Договору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 в справі № 910/22548/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алагар" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі № 910/22548/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 у справі № 910/22548/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/22548/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Р.І. Самсін

С.А. Гончаров