Постанова

від 16.12.2014 по справі 915/1366/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р.Справа № 915/1366/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Лисенко В.А.,

при секретарі судового засідання: Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Кват»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 29 жовтня 2014 року

по справі № 915/1366/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югагрохім»

до Фермерського господарства «Кват»

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1

про стягнення 22609,02 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Югагрохім» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Фермерського господарства «Кват» 22609,02 грн. за поставлені товарно-матеріальні цінності за договором купівлі-продажу №4 від 22.04.11р.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29 жовтня 2014 р. (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено, стягнуто з Фермерського господарства "КВАТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Югагрохім" основний борг в сумі 22609,02 грн., 1827,00 судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що позовні вимоги заявлені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню. При цьому, суд зазначив, що надані відповідачем розписки, видані ОСОБА_1, не є належними доказами оплати товару згідно до видаткових накладних № РН-00000026 від 05.05.2011р. та № 0000018 від 29.06.2011р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фермерське господарство «Кват» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що поза увагою суду залишились ті обставини, що з видаткових накладних, довіреностей не вбачається, що товар було поставлено в рамках договору купівлі-продажу №4 від 22.04.2012 року, а такі доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, не доведених згідно ст.ст.33,34 ГПК України.

Крім того, скаржник зазначає, що довіреності на отримання ТМЦ не відповідають вимогам п.7 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей №99.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча був повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали суду.

За таких обставин, оскільки апелянт не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, а його явка не визнана обов'язковою, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника апелянта.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.04.2011р. між сторонами у справі було укладено договір купівлі - продажу № 4, за умовами п.1.1 якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача товарно-матеріальні цінності, а відповідач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість у відповідності з умовами договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування товару, кількість, ціна за одиницю виміру, строк поставки покупцю і базис поставки, а також інші умови договору обумовлюються сторонами в додатках, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору, загальна вартість товару зазначена в п. 1 додатку.

Пунктом 2.2, 2.3 договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів в розмірі суми договору на розрахунковий рахунок продавця. Строк оплати зазначено у відповідній графі додатку, платіжні реквізити продавця - в кінці тексту договору.

Зміна способу розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, вексель тощо).

Пунктом 3.3 договору визначено зобов'язання відповідача провести оплату за товар в строк, зазначений в додатку. При перерахуванні коштів обов'язково зазначати у платіжному дорученні номер і дату укладання цього договору.

Додатками до договору № 1 від 29.04.2011р., № 2 від 05.05.2011р.. № 3 від 29.06.2011р. сторони узгодили загальну вартість товару - 41509,02 грн. та кінцевий строк розрахунку - до 01.09.2011р.

На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар на загальну суму 41509,02 грн., в тому числі:

- по видатковій накладній № РН-0000026 від 05.05.2011р., податковій накладній від 05.05.2011р. № 12 та довіреності на отримання ТМЦ серія ЯЗР № 240641 від 27.04.2011р. відповідач отримав товар на загальну суму 20336,52 грн.

- по видатковій накладній № РН-0000004 від 29.04.2011р., податковій накладній від 29.04.2011р. № 4 та довіреності на отримання ТМЦ серія ЯЗР № 240641 від 27.04.2011р., відповідач отримав товар на загальну суму 18900,00 грн.

- по видатковій накладній № РН-0000018 від 29.06.2011р., податковій накладній від 29.06.2011р. № 20 та довіреності на отримання ТМЦ серія ЯЗР № 240607 від 27.04.2011р., відповідач отримав товар на загальну суму 2272,50 грн.

З наявних в матеріалах справи банківської виписки та картки рахунку за 2011р. (а.с. 22, 23) вбачається, що 31.08.2011р. відповідач за отриманий товар частково розрахувався, в сумі 18900,00 грн.

Таким чином, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, посилаючись на те, що після часткової сплати, загальний борг відповідача за отриманий за договором товар склав 22609,02 грн. та просив стягнути його з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона - продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони - покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, вважає висновки суду вірними та обґрунтованими, виходячи з такого.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено під час апеляційного перегляду, належними та допустимими доказами підтверджується постачання відповідачу товар на загальну суму 41509,02 грн.

Вказані обставини підтверджуються видатковими накладними, податковими накладними а також довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Отриманий товар відповідач частково оплатив 30.08.2011 року, в розмірі 18900,00 грн ., призначення платежу - згідно рахунку №СФ-0000010 від 29.04.2011 року.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що станом на час розгляду даної справи відповідачем не сплачено 22609,02 грн. вартості поставленого товару, з яких 20336,52 грн. за видатковою накладною № РН-0000026 від 05.05.2011р., та 2272,50 грн. за накладною № РН-0000018 від 29.06.2011р.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги розписки ОСОБА_1, оскільки зазначена особа не перебувала у трудових відносинах з Фермерським господарством «Кват», та крім того, пунктами 2.2, 2.3 договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів в розмірі суми договору на розрахунковий рахунок продавця. Строк оплати зазначено у відповідній графі додатку, платіжні реквізити продавця - в кінці тексту договору.

Зміна способу розрахунку можлива лише за письмовою згодою сторін (акт, протокол, вексель тощо).

В матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами письмової угоди про зміну способу розрахунку за договором, шляхом складення односторонньої розписки про отримання коштів, а тому судова колегія не приймає зазначені розписки в якості оплати за договором.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що товар за спірними видатковими накладними поставлено не в рамках договору, оскільки найменування товару, його кількість та вартість, зазначені у видаткових та податкових накладних збігаються із характеристиками товару, зазначеними у додатках №1, №2, №3 до договору.

Довід апеляційної скарги про невідповідність виданих ФГ «Кват» довіреностей п.7 Інструкції відхиляється судовою колегією, з огляду на наступне.

Відповідно до п.7 Наказу Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", забороняється видавати довіреності, які повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

З наявних в матеріалах справи довіреностей ЯЗР №240641 від 27.04.2011р. та ЯЗР №240607 від 15.06.2011р. вбачається, що вони містять відомості про підприємство, яке їх видало, особу, на яку видано довіреність, про документ, який засвідчує вказану особу, перелік цінностей, які їй належить отримати, підпис зазначеної особи, а також керівника підприємства та головного бухгалтера, отже, судова колегія вважає, що довіреності відповідають приписам чинного законодавства, а тому такі доводи апеляційної скарги неспроможні та не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Кват» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 29 жовтня 2014 року по справі № 915/1366/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 22.12.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя О.О. Журавльов

Суддя В.А. Лисенко