Ухвала

від 18.12.2014 по справі 826/12719/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12719/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Буд-С» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2014 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Буд-С» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №0007842230 від 01 червня 2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочини між позивачем та ПП «Сворог» вчинені без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемними, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 30 квітня 2013 року по 14 травня 2013 року на підставі наказу від 30 квітня 2013 року №389 та на підставі пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.4 ст.78, п.п.79.1, 79.2, ст.79 Податкового кодексу України відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Альянс-Буд-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Сворог» за період грудень 2012 року, за наслідками якої складено акт від 15 травня 2013 року №1390/22-30/35254430, в якому встановлено порушення позивачем п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість за період грудень 2012 року на загальну суму 99907,00 грн.

На підставі акту перевірки №1390/22-30/35254430 від 15 травня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року №0007842230, згідно якого за порушення п.п.198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 124884,00 грн., у тому числі 99907,00 грн. за основним платежем та 24977,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку щодо наявності у відповідача підстав для прийняття наказу та проведення документальної позапланової перевірки, а також протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки позивачем доведено реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальну перевірку визначено як перевірку, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У відповідності до п.79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених ст.ст.77 та 78 цього Кодексу.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 86.1 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Відповідно до п.58.1 ст.58 Податкового кодексу у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст.54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що начальником ДПІ у Шевченківському районі м.Києва ДПС видано наказ від 30 квітня 2013 року №389 про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс-Буд-С» по взаємовідносинах з ПП «Сворог» за грудень 2012 року відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.78.4 ст.78, п.п.79.1, 79.2 ст.79 Податкового кодексу України з метою здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Крім того, як вбачається з акту перевірки та розписки на повідомленні про призначення документальної невиїзної перевірки від 30 квітня 2014 року №5264/10/22-30, оригінал наказу та повідомлення про призначення перевірки вручено заступнику директора Шатило А.М.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання позивача щодо відсутності підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс-Буд-С» з огляду на ненадсилання позивачу копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про проведення перевірки є необґрунтованими, оскільки дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Альянс-Буд-С» вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, після вручення до проведення перевірки посадовій особі позивача наказу на проведення перевірки №389 від 30 квітня 2013 року та пред'явлення направлення на перевірку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ПП «Сворог» (продавець) укладено договір №115 від 10 грудня 2012 року, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар та послуги, згідно специфікацій (додатки №1, №2) та сплатити його на умовах даного договору, а саме: 171940,80 грн., в т.ч. ПДВ 28656,80 грн. Товар передається покупцю згідно накладних та рахунків-фактур, які видає постачальник (п.2.1). Розрахунки за товар проводяться на основі видаткових накладних, виданих продавцем (п. 3.2).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано: додаток №1, №2, акти надання послуг, податкові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення та виписку з банківського рахунку на підтвердження перерахування коштів за товар (послуги), видаткову накладну для підтвердження факту придбання товару (мульча, суміш насіння газонних трав) у ПП «Сворог».

Крім того, позивач, основним видом діяльності якого є надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту, надав суду докази використання товарів та послуг за даним договором у власній господарській діяльності, а саме на виконання умов договору підряду №36 від 14 грудня 2012 року, укладеного між позивачем (підрядник) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Святошинського р-ну м.Києва (замовник), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами здійснити ремонт об'єкту: «Роботи з озеленення та благоустрою (капітальний ремонт) зелених насаджень Кільцевої дороги у Святошинському районі м.Києва».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ПП «Сворог» (виконавець) укладено договір №102 від 28 листопада 2012 року, відповідно до умов якого предметом договору є надання послуг у проведенні робіт з ремонту насаджень Кільцевої дороги. Розрахунки за товар проводяться на основі актів виконаних робіт, виданих виконавцем (п.2.2).

На підтвердження реальності господарських операцій за вищезазначеним договором позивачем надано: довідку про вартість виконаних підрядних робіт, локальний кошторис, договірну ціну, акт приймання виконаних підрядних робіт, підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису, податкову накладну, рахунок на оплату, платіжні доручення та виписку з банківського рахунку на підтвердження оплати за надані послуги.

Крім того, позивач надав докази використання послуг за даним договором у власній господарській діяльності, а саме на виконання умов договору підряду №32 від 04 грудня 2012 року, укладеного між позивачем (підрядник) та Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Святошинського р-ну м.Києва (замовник), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами здійснити ремонт об'єкту: «Роботи з озеленення та благоустрою (капітальний ремонт) біля озера №15 на проспекті Перемоги між готельним комплексом «Пролісок» та рестораном «Верховина» у Святошинському районі».

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Як вбачається з акта перевірки від 15 травня 2013 року №1390/22-30/35254430, висновки відповідача грунтуються акті ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ДПС №51/224/33248577 від 04 квітня 2013 року «Про результати зустрічної звірки ПП «Сворог» щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку», відповідно до якого ПП «Сворог» має стан платника « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Відповідно до даного акту, ПП «Сворог» подало декларацію з ПДВ за період грудень 2012 року, згідно якої діяльність була практично відсутня, а підприємство мало взаємовідносини лише з ТОВ «Діксі Буд», що підтверджується листом ПП «Сворог» від 04 березня 2013 року №29013, що позбавляло права контрагентів-покупців та постачальників декларувати податковий кредит та податкові зобов'язання по взаємовідносинам із ПП «Сворог».

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська ДПС №51/224/33248577 від 04 квітня 2013 року «Про результати зустрічної звірки ПП «Сворог» щодо непідтвердження реальності здійснення господарських відносин з контрагентами за грудень 2012 року та повноти їх відображення в податковому обліку», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших осіб. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податків та звітування продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та ПП «Сворог» останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності ПП «Сворог» та відсутності реального здійснення договорів, укладених ПП «Сворог» та позивачем.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - ПП «Сворог», встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару (наданих послуг) та проведення оплати за них, використання товару (результатів наданих послуг) у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01 червня 2013 року №0007842230, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23 грудня 2014 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.