Постанова

від 10.12.2014 по справі 804/18039/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р. Справа № 804/18039/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_2 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.10.2014 р., якими на підставі акту перевірки 02.10.2014 р. №904/173/НОМЕР_1 збільшено ОСОБА_2 грошові зобов'язання за податками, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0042271703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 362 398,45 грн. в тому числі за основним платежем на 241 598,97 гри. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 120 799,48 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0042581703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 227 172,18 грн., в тому числі за основним платежем 151 448, 12 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 75 724,06 грн.;

- визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2014 р. № Ф-414/82/1, якою Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області донараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 49 046,02 грн. суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування;

- визнати протиправним і скасувати рішення № 0041411703 від 20.10.2014 р. Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 нараховані штрафні санкції у сумі 4 904,60 грн. за своєчасне ненарахування єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Раквере» (код ЄДРПОУ 30285569 ) за серпень-грудень 2012р., та січень 2013р., ТОВ «Торговий дім «Кедр» (код ЄДРПОУ 30406119) за лютий 2012р., ТОВ «Білтекс-ТД» (код ЄДРПОУ 37812896 ) за квітень-травень 2013р., за результатами якої, складено акт №904/173/НОМЕР_1 від 02.10.2014 р. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 21.10.2014 року №0042271703 та № 0042581703, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2014 р. № Ф-414/82/1, рішення № 0041411703 від 20.10.2014 р. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесені рішення відповідача підлягають скасуванню.

Відповідач надав заперечення в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті оскаржуваних рішень діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, просив розглянути справу без участі його представника.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, (реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства України під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Раквере» (код ЄДРПОУ 30285569 ) за серпень-грудень 2012р., та січень 2013р., ТОВ «Торговий дім «Кедр» (код ЄДРПОУ 30406119) за лютий 2012р., ТОВ «Білтекс-ТД» (код ЄДРПОУ 37812896 ) за квітень-травень 2013р.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ФОП ОСОБА_2 завищено податковий кредит з податку на додану вартість податкових декларацій з ПДВ відповідних періодів у розмірі 241598,97 грн., в т.ч. по періодах:

- лютий 2012р. на суму 10402,0 грн.; серпень 2012р. на суму 2728,01 грн.; вересень 2012р. на суму 56235,48 грн.; жовтень 2012р. на суму 31258,25 грн.; листопад 2012р. на суму 46581,81 грн.; грудень 2012р. на суму 48586,75 грн.; січень 2013р. на суму 22007,72 грн.; квітень 2013р. на суму 12404,74 грн.; травень 2013р. на суму 11394,21 грн.;

- п.138.1, п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 151448,12 грн. за 2012 рік;

- пункту 2 частини 1 ст.7 Закону України від 08.07.2010р. № 2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у результаті чого, занижено суму єдиного внеску в розмірі 49046,02 грн.

За результатами даної перевірки складено Акт №904/173/НОМЕР_1 від 02.10.2014 р. та винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0042271703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 362 398,45 грн. в тому числі за основним платежем на 241 598,97 гри. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 120 799,48 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0042581703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 227 172,18 грн. в тому числі за основним платежем 151 448, 12 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 75 724,06 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2014 р. № Ф-414/82/1, якою Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області донараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 49 046,02 грн. суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування;

- рішення №0041411703 від 20.10.2014 р. Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 нараховані штрафні санкції у сумі 4904,60 грн. за своєчасне ненарахування єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування.

Як вбачається з акту перевірки, для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 використано реєстраційні документи, податкову звітність, матеріали перевірки ТОВ «Раквере», матеріали перевірки ТОВ «Торговий дім «Кедр», матеріали перевірки ТОВ «Білтекс-ТД», інформацію АІС "Податковий блоки", ЦБД ДРФО, ПДС та інші.

Суд зауважує, що будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на підставі яких, ним формувалися податкові зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, перевіряючими не досліджувалися, оскільки, в акті про це не зазначено.

Проте, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також, передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772.

Всупереч наведеному, зазначені документи не були предметом дослідження під час перевірки.

Так, з акту перевірки вбачається, що відповідач не визнає право позивача на віднесення до податкового кредиту у лютому 2012 року 10402,00 грн. суми ПДВ та до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб-підприємців суми 52010,00 грн. витрат, які у ФОП ОСОБА_2 виникли у зв'язку із здійсненням господарських операцій із ТОВ "Торговий дім "Кедр" з тих підстав, що господарських операцій не було.

Водночас, здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 із ТОВ "Торговий дім "Кедр" у лютому 2012 року, підтверджуються договором №17 від 21.02.2012 р. з технічного обслуговування та ремонту автомобільних транспортних засобів, рахунком №26 від 22.02.2012 р., актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною №553 від 22.02.2012 року на суму 31410,00 грн. в т.ч. ПДВ 5 235,00 грн., а також, рахунком №27 від 22.02.2012, актом, податковою накладною №552 від 22.02.2012 р. на суму 31002,00 грн. в т.ч. ПДВ 5167,00 грн. ТОВ "Торговий дім "Кедр" на замовлення позивача виконав роботи у лютому 2012 р. на загальну суму 62412,00 грн. в т.ч. вартість робіт - 52010,00 грн. та ПДВ - 10402,00 грн.

ФОП ОСОБА_2 повністю оплатив виконані роботи ТОВ "Торговий дім "Кедр", в т.ч. сплатив нараховану ним суму ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №1704 від 29.02.2012 року на суму 62412,00 грн. в т.ч. ПДВ - 10402,00 грн., а також облікував зазначені витрати у журналі обліку доходів і витрат та аналітичних журналах обліку, а також в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Також, з акту перевірки вбачається, що відповідач не визнає право позивача на віднесення до податкового кредиту у серпні - грудні 2012 року та січні 2013 року 207398,02 грн. суми ПДВ та до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб-підприємців за серпень-грудень 2012 року суми 926951,30 грн. витрат, які у ФОП ОСОБА_2 виникли у зв'язку із здійсненням господарських операцій із ТОВ "Реквере", яка є правонаступником ПП "Валга", з тих підстав, що господарських операцій не було.

Проте, здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_2 у серпні-грудні 2012 року, січні 2013 року із ПП "Валга" (код ЄДРПОУ - 30285569) підтверджується договором поставки товарів №27 від 28.08.2012 р., на виконання якого, ПП "Валга" у період серпень-грудень 2012 року поставило позивачу запчастини та комплектуючі для технічного обслуговування та ремонту автомобілів на загальну суму 1112332,89 грн., в т.ч. вартість товару 926942,59 грн. та 185390,30 грн. ПДВ, а також, у січні 2013 року поставило зазначеного товару загалом на 132046,32 грн., в т.ч. вартість товару 110038,60 грн. та 22007,72 грн. ПДВ.

Разом поставка товару склала за серпень-грудень 2012 року та січень 2013 року 1244379,21 грн., в тому числі: вартість товару - 1036981,19 грн. та 207398,02 грн. ПДВ. Зазначене по кожній партії товару підтверджується рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 повністю оплатив ПП "Валга" поставлений товар, що підтверджується випискою з рахунку ФОП ОСОБА_2 за період з 07.09.2012 р. по 17.05.2013 р., виданою Департаментом операційних розрахунків АТ "УкрСиббанк", а також облікував отримані матеріальні цінності, що підтверджується відповідними прибутковими накладними, аналітичними журнали обліку, використав ці матеріальні цінності у власній господарській діяльності, що підтверджується журналом обліку доходів і витрат, картками обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками, а також, з покупцями та замовниками.

Крім того, всі отримані від ПП "Валга" податкові накладні, позивач облікував у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується зазначеними реєстрами, які містяться в матеріалах справи, а також пересвідчився, що всі отримані від ПП "Валга" податкові накладні останнє зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується Витягом з ЄРПН №14121002 від 14.10.2014 р.

Також, з акту перевірки вбачається, що відповідач не визнає право позивача на віднесення до податкового кредиту у квітні, травні 2013 року 23 798,95 грн. суми ПДВ, за господарськими операціями проведеними ФОП ОСОБА_2 із ТОВ "Білтекс-ТД", яке являється правонаступником ТОВ "Елтекс", з тих підстав, що зазначені господарські операції між ними не здійснювались.

Водночас, здійснення господарських операцій між ТОВ "Елтекс" і ФОП ОСОБА_2 у квітні, травні 2013 р. підтверджується договором поставки товарів №0104/2013 від 01.04.2013 р., на виконання якого, ТОВ "Елтекс" поставило ФОП ОСОБА_2 промислову продукцію на загальну суму 142793,70 грн., в тому числі вартість товару складає 118994,75 грн. і 23798,95 грн. ПДВ.

Зазначені поставки підтверджуються відповідними рахунками, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи.

Крім того, всі матеріальні цінності, отримані по кожній партії товару, оприбутковані позивачем та використані в господарській діяльності, що підтверджується прибутковими накладними, аналітичними журналами обліку, картками обліку розрахунків з постачальниками та підрядниками, картками обліку розрахунків з покупцями та замовниками та журналом обліку доходів та витрат.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 повністю оплатив ТОВ "Елтекс" вартість поставленого товару у сумі 142793,70 грн. в т.ч. сплатив 23798,95 грн. нарахованого постачальником ПДВ, що підтверджується банківськими виписками за 16.05.2013 р., 31.05.2013 р., 30.06.2013 р.

Крім того, всі отримані від ТОВ "Елтекс" податкові накладні відображені ФОП ОСОБА_2 в реєстрах, отриманих та виданих податкових накладних, що підтверджується також зазначеними реєстрами за квітень, травень 2013 року та додатком 5 податкових декларацій з ПДВ за квітень, травень 2013 року.

Щодо виявлених порушень, то підставою для їх встановлення стало те, що Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано акти перевірок, а саме:

ТОВ «Раквере» (ПП «Валга») (код ЄДРПОУ 30285569), ДПІ у м. Полтава - акт №417/22.5-10/30285569 від 08.04.2013р.;

ТОВ «Торговий дім «Кедр» (код ЄДРПОУ 30406119), ДПІ у Деснянському районі м. Києва - акт від 15.06.12 № 375/22-4/30406119;

ТОВ «Елтекс» (ТОВ «Білтекс-ТД») (код ЄДРПОУ 37812896), ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 23.07.2014р. № 62/08-25-22-012/37812896.

Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто, різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.

Пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 розділу III Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 розділу III Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 розділу III Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу вимог пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 розділу III Податкового кодексу України, до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів, як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких, є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких, складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких, позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, а придбані позивачем товари та послуги використані у власній господарській діяльності, що не заперечується матеріалами перевірки.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само, позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що "чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких, нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок "узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності".

Також, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 9 січня 2007 року, про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі "Інтерсплав проти України".

Так, у п. 37 рішення вказується: "Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких, останні могли б ґрунтувати свої відмови".

Відповідно до п. 38 рішення зазначено: "На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 КАС України, вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, суд зазначає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку щодо порушення позивачем податкового законодавства та виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.10.2014 року № 0042271703 та № 0042581703, а тому, є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім того, як було зазначено вище, встановлене Податковим органом завищення валових витрат і відповідно заниження чистого доходу вплинуло на правильність визначення бази для нарахування єдиного соціального внеску, в результаті чого, позивачу також нараховано штрафні санкції.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон №2464-VI), платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Ставка єдиного внеску для вказаної категорії платників складає 34,7% від бази оподаткування, визначеної статтею 7 Закону № 2464-VI (ч. 11 ст. 8 Закону).

Згідно з пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш, як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Враховуючи те, що судом спростовано висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат, заниження бази оподаткування єдиним внеском, суд дійшов висновку про необґрунтованість нарахованих штрафних санкцій за рішенням №0041411703 від 20.10.2014 р. та відповідно винесеної вимоги про сплату боргу від 06.10.2014 р. №Ф-414/82/1.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Присудити з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 21.10.2014р., якими на підставі акту перевірки 02.10.2014р. № 904/173/НОМЕР_1 збільшено ОСОБА_2 грошові зобов'язання за податками, а саме:

- податкове повідомлення-рішення № 0042271703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 362 398,45 грн. в тому числі за основним платежем на 241 598,97 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 120 799,48 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0042581703, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 227 172,18 грн., в тому числі за основним платежем 151 448, 12 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 75 724, 06 грн.

Визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 06.10.2014р. № Ф-414/82/1, якою Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області донараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 49 046,02 грн. суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування.

Визнати протиправним і скасувати рішення № 0041411703 від 20.10.2014р.

Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 нараховані штрафні санкції у сумі 4 904,60 грн. за своєчасне не нарахування єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування.

Присудити з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 10.12.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов