Рішення

від 18.12.2014 по справі 920/1953/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.12.2014 Справа № 920/1953/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина», м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СВКБУД», м. Тростянець, Сумська область

про стягнення 20 378 грн. 21 коп.

СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Котов Л.І., довіреність № 686 від 30.12.2013р.

від відповідача: Коломієць О.В., довіреність від 16.12.2014р.

у судовому засіданні брала участь секретар судового засідання М.О. Ейсмонт

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави загальним розміром 20 378 грн. 21 коп., з яких: 18 930 грн. 35 коп. - сума грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави, 191 грн. 38 коп. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 1 256 грн. 48 коп. - інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Представник відповідача подав у судове засідання клопотання, в якому зазначає, що умовами укладених між сторонами договорами від 07.05.2014р., від 12.05.2014р та від 20.06.2014р. не конкретизовані обсяги робіт та кількість матеріалів, необхідних для їх виконання, а тому відповідачем, на виконання вищевказаних договорів, були закуплені матеріали для більшого обсягу робіт і сьогодні вони знаходяться на його складах, які відповідач готовий відвантажити позивачу або виконати роботи. У даному клопотанні, для більш обґрунтованого викладення своєї позиції, відповідач просив відкласти розгляд справи, проте суд відмовляє у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору між сторонами по суті. Крім того, відповідач просив суд здійснювати аудіозапис судового засідання, але, при цьому, подав заяву, в якій зазначив, що не наполягає на здійсненні фіксації судового процесу, тому суд задовольняє заяву відповідача, фіксація судового процесу не здійснюється.

Представник позивача у даному судовому засіданні підтримував позовні вимоги повністю, усно зазначав, що не погоджується з пропозицією відповідача щодо відвантаження йому матеріалів та наполягає саме на стягненні грошових коштів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив:

07.05.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» (позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВКБУД» (відповідач, підрядчик) було укладено договір, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядчик виконує обумовлені цим договором будівельні роботи по улаштуванню асфальтобетонного покриття на об'єкті за адресою: вул. Чернігівська, 14 в м. Суми.

Загальна вартість робіт по договору становить приблизно 183 291 грн. 60 коп. Приблизна площа асфальтобетонного покриття становить 1900 м. кв. Остаточна вартість робіт і фактичних обсягів буде уточнюватись згідно акту виконаних робіт (п. 2.1. договору від 07.05.2014).

Також, 12.05.2014р. між тими ж сторонами було укладено договір, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядчик виконує обумовлені цим договором будівельні роботи по улаштуванню асфальтобетонного покриття та улаштуванню щебеневого покриття на об`єкті за адресою: вул. Чернігівська, 14 в м. Суми.

Загальна вартість робіт по договору становить приблизно 504 940 грн. 80 коп. Приблизна площа щебеневої основи становить 1083 м. кв. Остаточна вартість робіт і фактичних обсягів буде уточнюватись згідно акту виконаних робіт (п. 2.1. договору від 12.05.2014р.).

Крім того, між тими ж сторонами, 20.06.2014р. було укладено договір, згідно п. 1.1. якого замовник доручає, а підрядчик виконує обумовлені цим договором будівельні роботи по улаштуванню асфальтобетонного покриття на об'єкті за адресою: вул. Чернігівська, 14 в м. Суми.

Загальна вартість робіт по договору становить приблизно 24 156 грн. 29 коп. Приблизна площа асфальтобетонного покриття становить 125 м. кв. Остаточна вартість робіт і фактичних обсягів буде уточнюватись згідно акту виконаних робіт (п. 2.1. договору від 20.06.2014).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 07.05.2014р. по 01.07.2014р. за виконання будівельних робіт, передбачених договорами від 07.05.2014р., від 12.05.2014р. та від 20.06.2014р., перерахував на рахунок відповідача грошові кошти згідно підписаних сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт № 1 за договором від 07.05.2014р., № 1 за договором від 12.07.2014 та № 1 за договором від 20.06.2014р. (а. с. 28-31, 37-42, 48-52) на загальну суму 760 000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями (а. с. 12-27).

При цьому, загальна вартість виконаних будівельних робіт, згідно наявних в матеріалах справи підсумкових відомостей ресурсів (витрат по факту) (а. с. 32-34, 43-46, 53), розрахунків загальновиробничих витрат (а. с. 35, 56), довідок про вартість виконаних будівельних робіт (а. с. 36, 47, 57) склала 741 069 грн. 65 коп. Тобто, сума грошових коштів, набутих відповідачем від позивача без достатньої правової складає 18 930 грн. 35 коп., з позовними вимогами про стягнення яких позивач і звернувся до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача була пред'явлена вимога про повернення грошових коштів в сумі 18 930 грн. 35 коп. (лист № 425 від 03.07.2014).

Відповідач листом № 52 від 15.07.2014р. визнав факт набуття грошових коштів без достатньої правової підстави та одночасно повідомив позивача про неможливість повернення цих грошових коштів.

У своєму поясненні відповідач зазначав, що умовами укладених між сторонами договорами від 07.05.2014р., від 12.05.2014р та від 20.06.2014р. не конкретизовані обсяги робіт та кількість матеріалів, необхідних для їх виконання, а тому ним, на виконання вищевказаних договорів, були закуплені матеріали для більшого обсягу робіт і сьогодні вони знаходяться на його складах, які відповідач готовий відвантажити позивачу або виконати роботи. Тобто, відповідач фактично визнає факт наявності у нього грошових коштів позивача, набутих без достатньої правової підстави.

У відповідності до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд приходить до висновку про порушення відповідачем вимог вищевказаних норм, а саме допущення неповернення позивачу грошових коштів у сумі 18 930 грн. 35 коп., набутих ним без достатньої правової підстави.

З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 18 930 грн. 35 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача 191 грн. 38 коп. процентів та 1 256 грн. 48 коп. інфляційних витрат. В обґрунтування даної частини позовних вимог, позивач посилається на ст. 625 ЦК України.

Так, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто норми статті 625 ЦК України застосовуються лише за невиконання боржником грошового зобов`язання.

Обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов`язання в розумінні статті 625 ЦК України, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням). На аванс можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (постанова Верховного суду України від 16.09.2014р. № 921/266/13-г/7, інформаційний лист Вищого господарського суду України від 27.10.2014р. № 01-06/1666/14).

Обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів у розумінні статті 1212 ЦК України, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав (п. 5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Крім того, п. 6.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених статтею 536 ЦК України. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми.

Таким чином, у даному випадку позивач мав застосовувати положення статті 536 ЦК України, якою передбачена сплата процентів за користування чужими грошовими коштами.

На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних та інфляційних втрат у розумінні статті 625 ЦК України.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВКБУД» (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Шевченка, буд. 120А, кім. 12, код 37344803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина» (61124, м. Харків, вул. Матросова, 1-А, код 25188223) 18 930 грн. 35 коп. заборгованості, 1 697 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 22.12.2014р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД