Постанова

від 22.12.2014 по справі 908/2349/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа № 908/2349/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Тамазликар Л.Й.

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3384 З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2014 року у справі № 908/2349/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Торговий дім "Украгропром", м. Київ

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України", с. Таврія, Веселівського району Запорізької області

про стягнення 6150098,78 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просило стягнути з відповідача - Державного підприємства "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції НААН України" 6150098 грн., у тому числі: 3075049,39 грн. сума основного боргу у вигляді неповернутої попередньої оплати за форвардним контрактом від 09.09.2010 р. № ФК 09/09-10-05 та 3075049,39 грн. штрафу за неналежне виконання договору .

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.09.2014 р. у справі № 908/2349/14 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3075049,39 грн. попередньої оплати, 3075049,39 грн. штрафу та 73080,00 грн. судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач поставку товару повністю не здійснив, попередню оплату, на вимогу позивача не повернув та ін.

Відповідач з рішенням не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (з урахуванням доповнень вх.. № 12513 від 17.12.2014 р.), в якій посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити незаконно нарахований позивачем та стягнутий штраф у розмірі 100 % від вартості несвоєчасно поставленого товару в сумі 3075049,39 грн. на передбачений чинним законодавством штраф у 7 % від вартості несвоєчасно поставленого товару у сумі 215253,45 грн. та судовий збір по апеляційній скарзі.

Зокрема, обґрунтовуючи скаргу тим, що судом першої інстанції неправомірно нараховані штрафні санкції в розмірі 100 % невиконаної вартості контракту з посиланням на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України, проігноровано та відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Відповідач у призначене судове засідання не з'явився.

Враховуючи факт належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, між Державним підприємством "Дослідне господарство "Соцземлеробство" Національної академії аграрних наук України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Украгропром" (покупець) укладено форвардний контракт № 09/09-10-05 від 09.09.2010 р. (далі - контракт).

Відповідно до п. 2.1., 2.2 контракту, базовим активом за цим контрактом виступає пшениця фуражна 5-6 класу власного урожаю 2011 р., у кількості 3520 (три тисячі п'ятсот двадцять) тон в заліковій вазі Елеватора.

Пунктом 3.2. контракту передбачений граничний строк постачання товару до 31.07.2011 р.

На підставі додаткової угоди № 2 від 31.07.2011 р. до форвардного контракту № 09/09-10-05 внесено зміни, а саме базовим активом визначено пшеницю власного врожаю 2011 р. Збільшено вартість 1 тони товару до 1150,00 грн. за 1 тону, в зв'язку з чим загальна вартість контракту збільшилась до 4048000,00 грн. з ПДВ.

На підставі додаткової угоди № 3 від 31.07.2011 р. до контракту № ФК 09/09-10-05 сторонами визначено кінцевий строк поставки товару до 15.07.2013 р.

На підставі додаткової угоди № 4 від 07.11.2011 р. до контракту № ФК 09/09-10-05, базовим активом визначено пшеницю фуражну 5-6 класу власного врожаю.

На виконання своїх зобов'язань по контракту № ФК 09/09-10-05 ТОВ "Торговий Дім "Украгропром" на рахунок ДП ДГ "Соцземлеробство" НААНУ перераховано передоплату на суму 4272811,00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 1386 від 20.12.2010 р. на суму 438 900,00 грн.; № 754 від 30.09.2010 р. на суму 426 801,60 грн.; № 749 від 30.09.2010 р. на суму 54 015,00 грн.; № 697 від 23.09.2010 р. на суму 19 500,00 грн.; № 1424 від 22.12.2010 р. на суму 79 016,20 грн.; № 1398 від 21.12.2010 р. на суму 104 628,00 грн.; № 1059 від 05.11.2010 р. на суму 50 161,36 грн.; № 777 від 05.10.2010 р. на суму 32 900,12 грн.; № 1040 від 04.11.2010 р. на суму 37 374,64 грн.; № 1025 від 03.11.2010 р. на суму 50 000,00 грн.; № 1012 від 02.11.2010 р. на суму 34 772,52 грн.; № 1643 від 27.01.2011 р. на суму 70 200,00 грн.; № 1704 від 04.02.2011 р. на суму 50 589,32 грн.; № 1730 від 07.02.2011 р. на суму 388 630,00 грн.; № 1778 від 14.02.2011 р. на суму 114 540,00 грн.; № 1826 від 18.02.2011 р. на суму 506 252,99 грн.; № 1915 від 25.02.2011 р. на суму 100 000,00 грн.; № 1942 від 01.03.2011 р. на суму 81 718,25 грн.; № 2152 від 18.03.2011 р. на суму 80 000,00 грн.; № 2428 від 11.04.2011 р. на суму 119 000,00 грн.; № 586796 від 13.12.2011 р. на суму 1408 000,00 грн.; № 741 від 23.12.11 р. на суму 25811,00 грн.

На виконання своїх зобов'язань по форвардному контракту 09/09-10-05 відповідачем здійснено поставку товару на суму 972950,61 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 311 від 28.09.11 р. на суму 55 269,00 грн.; № 310 від 28.09.11 р. на суму 590 111,00 грн.; № 312 від 28.09.11 р. на суму 26 703,00 грн.; № 360 від 12.10.11 р. на суму 103957,70 грн.; № 359 від 14.10.11 р. на суму 87 067,66 грн.; № 407 від 28.11.11 р. на суму 109 842,25 грн.

ДП ДГ "Соцземлеробство" повернуто передоплату на суму 224811,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 251 від 30.06.2011 р. у сумі 199000,00 грн., № 751 від 23.12.2011 р. в сумі 25811,00 грн. (тобто, це та сума, яка була перерахована позивачем відповідачу понад ціну контракту).

Таким чином загальна заборгованість відповідача перед позивачем складає 3075049,39 грн. (залишок суми передоплати, на яку відповідач не поставив продукцію позивачеві).

Факт наявності заборгованості у сумі 3075049,39 грн. по форвардному контракту № ФК 09/09-10-05 від 09.09.2010 р. підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Торговий Дім "Украгропром" та ДПДГ "Соцземлеробство" НААН України, підписаний сторонами станом на 31.10.2013 р.

На порушення зобов'язань по форвардному контракту №09/09-10-05 від 09.09.2010 р. відповідачем не здійснено поставки товару на загальну суму 3075049,39 грн.

Згідно з п. 9.10. контракту, продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав покупцеві товар у встановлений цим контрактом строк, і прострочення поставки складає більше ніж 3 (три) робочих дні, покупець має право за власним вибором вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач поставку товару не здійснив, попередню оплату, на вимогу позивача не повернув та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь -які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. ст. 626-629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, то покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначено вище, згідно з п. 9.10. контракту, якщо продавець, який одержав від покупця суму попередньої оплати, передав у власність покупцеві товар на суму меншу, ніж сума одержаної попередньої плати, продавець зобов'язаний за вибором покупця або повернути покупцеві залишок суми попередньої оплати, або передати кількість товару не до поставлену на залишок суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.05.2014 р. позивачем, на адресу відповідача направлено вимогу № 07/05/14-01 від 07.05.14 про повернення для залишку попередньої оплати в розмірі З075049,39 грн., що підтверджується описом вкладення № 0407009906757 та фіскальним чеком (а. с. 47-50).

Відповідач поставку товару у повному обсязі не здійснив, попередню оплату, на вимогу позивача не повернув.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 9.2 форвардного контракту, за невиконання продавцем умов контракту щодо обсягів поставки ним сплачується штраф у розмірі 100 % вартості недопоставленого товару.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не поставив продукцію позивачеві на суму 3075049,39 грн., яка є залишком від суми передоплати.

Щодо доводів заявника апеляційної скарги про зменшення розміру штрафу з 100 % до 7 % вартості несвоєчасно поставленого товару, колегія суддів, зазначає наступне:

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частини першої статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Так, згідно з приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Зі змісту вищенаведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

У даному випадку, зміст порушеного відповідачем зобов'язання полягав саме у простроченні поставки продукції (товару) позивачеві заздалегідь обумовленою ціною.

Отже, прийняте у справі рішення в частині стягнення штрафу у розмірі 100 % є обґрунтованим, а вимоги заявника апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Також безпідставними є доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ст. 79 ГПК України, оскільки:

Відповідно до ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Згідно з п. 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції",під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин, вказана правова позиція викладена у

Враховуючи те, що господарський суд самостійно встановив обставини у справі, що стосується предмета спору, клопотання про зупинення провадження обґрунтовано відхилено судом.

В процесі розгляду справи позивачем заявлено клопотання про надіслання прокурору або органу досудового розслідування відповідного повідомлення про діяльність Віце-президента Національної академії аграрних наук України Балян Ануш Валеріївни відхилено, виходячи з того, що відповідно до положень ч. 4 ст. 90 ГПК України, якщо при вирішенні господарського спору суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Проте, у зв'язку з неправомочністю та недоведеністю зазначене клопотання відхиляється.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з Державного підприємства "Дослідного господарства "Соцземлеробство" Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Украгропром", 3075049,39 грн. суми попередньої плати, 3075049,39 грн. штрафу.

З урахуванням викладеного, суд визнає доводи відповідача позбавленими фактичного та правового обґрунтування, а так само такими, що не відповідають, як матеріалам справи, так і нормам чинного законодавства, у зв'язку з ненаданням всупереч вимогам ст. 33 ГПК України доказів в підтвердження обставин, на існуванні яких наполягає відповідач.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2014 року у справі № 908/2349/14 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та чинного законодавства.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання позивача про надсилання прокурору або органу досудового розслідування відповідного повідомлення про діяльність Віце-президента Національної академії аграрних наук України Балян Ануш Валеріївни відхилити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24 вересня 2014 року у справі № 908/2349/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 22.12.2014 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.