Постанова

від 08.12.2014 по справі 804/18304/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2014 р. Справа № 804/18304/14

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О.» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20.11.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0008052201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 514 415 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року податковим органом складено акт від 26.09.2014 року № 7624/22-01/36296780, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0008052201, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 514 415 грн. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.12.2014 року надала письмові заперечення проти позову та повідомила суд про відсутність додаткових пояснень та доказів по справі. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О.» зареєстроване як юридична особа 09.01.2009 року та перебуває на податковому обліку в державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

26.09.2014 року працівниками державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області складено акт № 7624/22-01/36296780 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «В.І.В.О.» (код за ЄДРПОУ 36296780) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2013 року».

Відповідно до висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення, зокрема, п. 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 411 532 грн., в тому числі по періодам: за жовтень 2013 року в сумі 78 000 грн., за листопад 2013 року в сумі 333 532 грн.

На підставі вказаних висновків відповідачем 15.10.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008052201, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 514 415 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 411 532 грн. та за штрафними санкціями - 102 883 грн.

Як вбачається з акта перевірки, в ході перевірки встановлено, що в жовтні - листопаді 2013 року позивачем було включено до сум податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Фінросторг» за договорами від 23.09.2013 року № 2013.09.23 та від 01.11.2013 року № 2013.11.01.

Згідно умов вказаних договорів ТОВ «Фінросторг» зобов'язувалось надати позивачеві послуги з торцювання балок, фрезерування по плоскості балок, фарбування металевих балок.

Оскільки в ході перевірки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реального надання ТОВ «Фінросторг» послуг ТОВ «В.І.В.О.», податковим органом зроблено висновки про відсутність реального здійснення господарських операцій між вказаними контрагентами в жовтні-листопаді 2013 року.

Також податковим органом зазначено, що підприємством ТОВ «В.І.В.О.» на підставі податкових накладних № 116 від 31.10.2013 року на суму 468 000 грн., в т.ч. ПДВ - 78 000 грн., № 34 від 30.11.2013 року на суму 310 796,30 грн., в т.ч. ПДВ - 62 159,26 грн., № 35 від 30.11.2013 року на суму 552 526,74 грн., в т.ч. ПДВ - 110 505,35 грн., № 36 від 30.11.2013 року на суму 1 137 869,98 грн. в т.ч. ПДВ - 227 574 грн. безпідставно включено до сум податкового кредиту за період жовтень 2013 року суму ПДВ в розмірі 78 000 грн., за період жовтень 2013 року суму ПДВ в розмірі 33 532 грн., оскільки вказані податкові накладні не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки донарахування податкових зобов'язань відбулося внаслідок не підтвердження реального здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Фінросторг» за періоди жовтень-листопад 2013 року та з підстав відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та, як наслідок, завищення відображеного податкового кредиту з податку на додану вартість сформованого без наявних на то підстав, суд вважає за необхідне, з метою підтвердження або спростування висновків податкового органу дослідити саме обставини справи, які стосуються спірних господарських операцій та встановити факти дотримання вказаними підприємствами вимог Податкового кодексу України, зокрема в частині дотримання порядку видачі, складання та реєстрації податкових накладних.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом ТОВ «В.І.В.О.» грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пункт 198.1).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Таким чином, з наведених законодавчих положень вбачається, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

І відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком. З метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим.

Таким чином, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення платником податків господарської операції і, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Під час судового розгляду справи позивачем не надано жодного первинного документа на підтвердження реального здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, їх використання в господарській діяльності для надання послуг, та подальшого продажу таких послуг, не надано доказів факту виконання послуг, наявності у ТОВ «Фінросторг» необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

Щодо наданих позивачем податкових накладних № 116 від 31.10.2013 року на суму 468 000 грн., в т.ч. ПДВ - 78 000 грн., № 34 від 30.11.2013 року на суму 310 796,30 грн., в т.ч. ПДВ - 62 159,26 грн., № 35 від 30.11.2013 року на суму 552 526,74 грн., в т.ч. ПДВ - 110 505,35 грн., № 36 від 30.11.2013 року на суму 1 137 869,98 грн. в т.ч. ПДВ - 227 574 грн. суд зазначає, що наявність у покупця виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Окремо суд зазначає, що відповідно до ст.11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

З долучених до матеріалів справи податкових накладних судом встановлено, що податкові накладні № 35 від 30.11.2013 року, № 34 від 30.11.2013 року, № 36 від 30.11.2013 року не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, оскільки в них відсутня відмітка про включення до ЄРПН, як того вимагає Порядок заповнення податкової накладної, затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, який був чинний на час складання вказаних податкових накладних.

Доказів подання позивачем заяви (за формою 8) із скаргою на постачальника ТОВ «Фінросторг» до суду не надано.

Позивачем не доведено підстави для формування податкового кредиту, та не надано належних та допустимих доказів, які б спростували висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо відсутності документального підтвердження отриманих від ТОВ «Фінросторг» послуг.

Під час судового розгляду позивачем не надано жодних доказів на обґрунтування своїх вимог, що слугували б спростуванням висновків податкової, викладених в акті перевірки від 26.09.2014 року № 7624/22-01/36296780.

Враховуючи викладені обставини та наявні докази, суд вважає, що державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при винесенні податкового повідомлення-рішення від 15.10.2014 року № 0008052201, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, правомірність своїх дій податковою доведена, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Також відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З огляду на те, що позовні вимоги в даному випадку є майновими, отже позивач повинен сплатити за подання до адміністративного суду адміністративного позову судовий збір у розмірі 4 872 грн., а сплатив лише 487,20 грн., тому суд стягує з позивача 4 384,80 грн. (4872 грн. - 487,20 грн.).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О.» до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «В.І.В.О.» (код за ЄДРПОУ 36296780) судовий збір у розмірі 4384,80 грн. (отримувач: УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок: 31210206784008, банк: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012, код бюджетної класифікації доходів 22030001, призначення платежу - судовий збір за позовом).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 08.12.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля