Ухвала

від 17.12.2014 по справі 813/7104/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 876/15108/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Жавель» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі за його позовом до державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

У вересні 2013 року приватне підприємство «Жавель» (далі - ПП «Жавель») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному р-ні) від 13.05.2012 року № 0004801520, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 29167,67 грн., з яких за основним платежем на 26666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 2501 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 813/7104/13-а у задоволенні позову було відмовлено.

ПП «Жавель» у апеляційній скарзі просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його позов. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що ПП «Жавель» було укладено договори маркетингово-інформаційних послуг з метою забезпечення гуртової торгівлі дезінфекційними засобами, а саме:

договір № 28 від 01.11.2011 року з ПП «Галтехцукор»;

договір № 33 від 01.12.2011 року з ПП «Галтехцукор»;

договір № 4а від 20.01.2011 року з ПП «Сьомий день».

Судом першої інстанції не було враховано те, що у ПП «Жавель» наявні відповідні документи на підтвердження реального виконання договорів та зв'язку понесених витрат з господарською діяльність підприємства. Податкові накладні за формою та змістом відповідають встановленим вимогам, а чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Відмовляючи у задоволенні позову ПП «Жавель», суд першої інстанції виходив із того, що у ході проведеної ДПІ у Залізничному р-ні позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Жавель» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з ПДВ податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з платником податку ПП «Сьомий день» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року та з платником податку ПП «Галтехцукор» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, результати якої оформлено актом від 16.04.2013 року №1373/15-2-/34260312, позивачем не було підтверджено реальності здійснення господарських відносин із вказаними контрагентами.

Окрім того, позивачем не надано належних доказів подальшого використання звітів про маркетингово-інформаційні послуги, проведені ПП «Галтехцукор» та ПП «Сьомий день», в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «Жавель».

Встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності, цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Залізничному р-ні було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Жавель» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з ПДВ податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах з платником податку ПП «Сьомий день» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року та з платником податку ПП «Галтехцукор» за період з 01.11.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт від 16.04.2013 р. №1373/15-2-/34260312. На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, відповідачем винесено оспорювань податкове повідомлення-рішення № 0004801520 від 13.05.2012 року.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що ПП «Жавель» з ПП «Галтехцукор» було укладено договори № 33 від 01.12.2011 року та № 28 від 01.11.2011 року, відповідно до умов яких ПП «Галтехцукор» зобов'язувалося надати ПП «Жавель» маркетингово-інформаційні послуги з метою забезпечення гуртової торгівлі дезінфекційними засобами «Жавель» та «Жавель-хлорні таблетки» виробництва фірми «ОХЕNA» (Франція).

На підтвердження реального виконання умов вказаних договорів позивачем надано копії податкових накладних від 01.12.2011 року № 2, від 01.11.2011 року № 1, акту № ГЦ-0000041 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.12.2011 року, акту № ГЦ-0000032 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.11.2011 року.

На вимогу податкового органу ПП «Жавель» було надано до перевірки копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за листопад-грудень 2011 року, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 за листопад-грудень 2011 року, банківських виписок від 24.11.2011 року, від 27.11.2011 року, рахунків-фактур від 01.11.2011 року № ГЦ-0000032, від 01.12.2011 року № ГЦ-0000041, картки рахунку №31 за IV квартал 2011 року.

Окрім того, між ПП «Жавель» з ПП «Сьомий день» було укладено договір № 4а від 20.01.2011 року, відповідно до умов якого ПП «Сьомий день» зобов'язувалося надати ПП «Жавель» маркетингово-інформаційні послуги з метою забезпечення гуртової торгівлі дезінфекційними засобами «Жавель» та «Жавель-хлорні таблетки» виробництва фірми «ОХЕNA» (Франція).

На підтвердження реального виконання вказаного договору позивачем було надано копії податкової накладної від 26.01.2011 року № 35, акту № СД-0000001 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 26.01.2011 року.

На запит ДПІ у Залізничному р-ні позивачем також було надано для перевірки копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 року, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за січень 2011 року, банківської виписки від 26.01.2011 року, рахунку-фактури від 26.01.2011 року № 467, картки рахунку № 31 за 1 квартал 2011 року.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться у обґрунтованості висновків податкового органу щодо нереальності (безтоварності) господарських відносин ПП «Жавель» з контрагентами з ПП «Галтехцукор» та ПП «Сьомий день».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.2 ст.3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Положеннями пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 198.6. ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Одночасно суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що за правилами п. 44.6. ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

На переконання апеляційного суду, з урахуванням інформації, що викладена у акті ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 26.10.2012 року № 2045/22-10/31144584 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Галтехцукор» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язання при здійсненні взаєморозрахунків з ПП «Наладка» за весь період їх здійснення» та акті ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС від 19.10.2012 року № 2012/22-10/32484508 «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «Сьомий день» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2012 р.» у податкового органу були обґрунтовані сумніви щодо наявності у контрагентів позивача необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині надання маркетингово-інформаційних послуг в силу відсутності відповідного персоналу, приміщень та матеріальних ресурсів, необхідних для надання таких послуг позивачу.

Окрім того, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що долучені ПП «Жавель» до матеріалів справи копії звітів «Про маркетингово-інформаційні послуги», проведені ПП «Галтехцукор» для ПП «Жавель» згідно з договорами № 28 від 01.11.2011 року та № 33 від 01.12.2011 року та «Про маркетингово-інформаційні послуги», проведені ПП «Сьомий день» для ПП «Жавель» під час перевірки працівникам відповідача не надавались, а отже, виходячи із приписів п.44.6 ст. 44 ПК України, вважаються такими, що були відсутні у платника податків на час складення такої звітності. При цьому позивачем не було наведено поважних причин ненадання відповідачу для перевірки вказаних звітів про маркетингово-інформаційні послуги.

Одночасно суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем звіти про маркетингово-інформаційні послуги, проведені ПП «Галтехцукор» та ПП «Сьомий день», містять інформацію загального характеру, здобуту з загальнодоступних джерел, та підписані від імені виконавця невідомими особами, а отже не можуть належним чином підтверджувати надання саме маркетингово-інформаційних послуг.

За таких обставин у податкового органу були належні правові підстави для висновку про непідтвердження позивачем реальності господарських операцій між ПП «Жавель» та ПП «Сьомий день» і ПП «Галтехцукор», а також про невідповідність поданих позивачем документів на підтвердження фактичного отримання послуг за договорами з ПП «Сьомий день» і ПП «Галтехцукор» вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», а отже про безпідставність відображення таких господарських операцій у податковому обліку позивача та правомірність прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 13.05.2012 року №0004801520.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу приватного підприємства «Жавель»залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2013 року у справі № 813/7104/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Л.П.Іщук

В.П.Дякович