Рішення

від 17.12.2014 по справі 922/5177/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р.Справа № 922/5177/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтех", м. Харків до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства ДАК "Автомобільні дороги України", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача - Баландін Л.Л.(дов. б/н від 19.05.2014 року);

від відповідача - Атаманіченко Н.Є.(дов. № 1728 від 17.12.2014 року).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Велтех" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 6330,74 грн., з яких: сума боргу у розмірі - 4440,24 грн., інфляційні у розмірі - 745,96 грн., 3% річних у розмірі 340,86 грн., пеня у розмірі - 803,68 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором постачання № 28102 від 28.10.2011 року у частині повного та своєчасного розрахунку та поступки права вимоги № В-03/07-2 від 03.07.2013 року

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.11.2014 року порушено провадження у справі № 922/5177/14 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.12.2014 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України судове засідання відкладалося з 09.12.2014 року на 17.12.2014 року.

15.12.2014 року позивач через канцелярію господарського суду надав заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 45028), у якій зазначає, що позивач здійснив перерахунок інфляційних витрат, 3% річних та пені, у зв`язку із чим просить суд стягнути із відповідача 4440,24 грн. суми основного боргу, 967,97 грн. суми інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 356,92 грн. та пеню у сумі 331,24 грн.

Cуд, дослідивши уточнення до позовної заяви, зазначає, що як вбачається зі змісту вказаної заяви дане уточнення стосується зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги пункт 6 Інформаційного листа від 14.08.2007 року №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, чи вправі позивач частково відмовитись від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог.

Відповідно до пункту 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 передбачено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь - якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України та підписана директором товариства з обмеженою відповідальністю "Велтех" - Себякіним В.І. Зменшення позовних вимог стосується здійснення позивачем перерахунку інфляційних витрат, 3% річних та пені.

Враховуючи вищевикладене, суд приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться із її урахуванням.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2014 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2014 року проти позову заперечує в частині нарахованих штрафних санкцій, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

28.10.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єва Плюс 2010» (первісний кредитор) та Дочірнім підприємством «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (відповідач) було укладено договір постачання № 28102, у відповідності до умов якого, первісний кредитор передає у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору орієнтовна вартість цього договору складає 99000,00 грн.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що термін оплати товару: не пізніше 120 календарних днів з моменту одержання товару відповідачем.

За вимогами частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов вказаного договору первинним кредитором було поставлено відповідачу товар на загальну суму 4440,24 грн., що підтверджуються видатковою накладною № 15122 від 15.12.2011 року (а.с. 15), яка підписана обома сторонами та скріплена печатками сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, 02.07.2012 року між первинним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакард Фьюджерсі інвест» (новий кредитор) було укладено договір про поступку права вимоги № 02/07/12-5, у відповідності до умов якої, первинний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає кредитором по договору постачання № 28102 від 28.10.2011 року між первісним кредитором та боржником.

Відповідно до пункту 2 даної угоди новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань щодо повної фінансової або матеріальної компенсації боргових зобов`язань, а саме - 4440,24 грн., які виникли внаслідок виконання умов договору постачання № 28102 від 28.10.2011 року первісним кредитором.

Дана угода була підписана первісним кредитором, новим кредитором та боржником.

02.01.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Пакард Фьюджерсі Інвест» та товариством з обмеженою відповідальністю «Арді буд» було укладено договір про відступлення права вимоги за договором постачання № 28102 від 28.10.2011 року на суму 4440,24 грн.

Крім того, 03.07.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Арді буд» та товариством з обмеженою відповідальністю «Велтех» (позивач) було укладено договір відступлення права вимоги № В-03/07-2 від 03.07.2013 року за договором постачання № 28102 від 28.10.2011 року.

Відповідно до пункту 1.1 даного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Арді буд» поступається позивачу, а позивач приймає право вимоги заборгованості з відповідача за договором постачання № 28102 від 28.10.2011 року.

Відповідно до пункту 2.1 договору за відступлення права вимоги заборгованості з дебітора товариства з обмеженою відповідальністю «Велтех» здійснює постачання товариством з обмеженою відповідальністю «Арді буд» будівельних матеріалів на суму 4440,24 грн., що оформлюється окремим договором.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно вимог частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач у порушення договору про відступлення права вимоги свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної сплати боргу в сумі 4440,24 грн.

19.05.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу за вих. № 48 про сплату заборгованості за договором про відступлення права вимоги.

Відповідач вказану вимогу отримав, про що свідчить копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, борг перед позивачем в сумі 4440,24 грн. не оплатив, що й стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доказів оплати суми боргу у розмірі 4440,24 грн. відповідач до суду не надав.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором відступлення права вимоги № В-03/07-2 від 03.07.2013 року у розмірі 4440,24 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення із відповідача, нарахованих позивачем 356,92 грн. 3% річних та 967,97 грн. інфляційних витрат, суд відмовляє у їх задоволенні, із огляду на наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, ним було нараховано відповідачу суму 3% річних та інфляційних витрат з квітня 2012 року, тобто з кінцевої дати оплати товару, яка передбачена пунктом 6.2 договору постачання від 28.10.2011 року.

Проте, в даному випадку, під час укладення договору про відступлення права вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Арді буд» відступило позивачу право вимоги заборгованності за договором постачання № 28102 від 28.10.2011 року у сумі 4440,24 грн.

Будь яких вимог щодо відступлення іншого права вимоги, а саме: 3% річних, пені та інфляційних сторони не передбачили.

Судом встановлено, що посилання позивача, щодо стягнення 3% річних, пені та інфляційних не передбачені договором про відступлення права вимоги № В-03/07-2 від 03.07.2013 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, про безпідставність нарахування позивачем 3% річних у сумі 356,92 грн. та інфляційних витрат у сумі 967,97 грн. за неналежне виконання умов договору постачання від 28.10.2011 року.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 331,24 грн. пені, суд, визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов`язань за договором про відступлення права вимоги від 03.07.2013 року з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. В даному випадку пеня передбачена договором про постачання від 28.10.2011 року, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, в той час, як під час укладення договору про відступлення права вимоги, сторонами не було передбачено такого виду відповідальності, як пеня, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, встановлено лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача підлягає до стягнення 1330,68 грн. витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; статтями 11, 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 712 Цивільного кодексу України; частиною 1 статті 174, статтею 193 Господарського кодексу України; статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2, р/р 26002000156001 в ХФ АТ «Укрінбанк», м. Харків, МФО 351243, ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Велтех» (61052, м. Харків, вул. Ізмайлівська, 11-А, р/р 26003011275400 в ПАТ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, ЄДРПО 33410479) 4440,24 грн. суми основного боргу та 1330,68 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог у частині стягнення 967,97 грн. суми інфляційних витрат, 356,92 грн. суми 3% річних та 331,24 грн. суми пені - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова