Постанова

від 19.12.2014 по справі 810/6647/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2014 року місто Київ № 810/6647/14

11.19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., за участю секретаря судового засідання Гузіка М.І., представників

позивача: - Литвин В.В., Валентинов А.В., відповідача: - Шаранданов О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гідрокомфорт» доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідрокомфорт», звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 31.10.2014 № 0002012205 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, отже, є таким, що порушує законні права та інтереси позивача, тому підлягає скасуванню.

У призначений день та час в судове засідання з'явилися представники позивача та представник відповідача.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідрокомфорт» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 37909754.

З матеріалів справи встановлено, що ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області, на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, інших законодавчих актів та наказу ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області № 582 від 17.10.2014, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гідрокомфорт» (код ЄДРПОУ 37909754) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Будмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 39098627) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, за результатами якої складено Акт перевірки від 27.10.2014 № 3434/10/10-16-22-05/37909754.

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано порушення вимог податкового законодавства, а саме:

пункту 188.1 статті 188, підпункт «а» пункту 198.1, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 473 647, 16 гривень, в тому числі за липень 2014 року на суму 473 647, 16 гривень.

За результатами матеріалів перевірки ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 № 0002012205 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 473 647, 16 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 118 411, 79 гривень.

З матеріалів справи встановлено, що за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 ТОВ «Гідрокомфорт» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 599 565 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту період з 01.07.2014 по 31.07.2014 встановлено його завищення на загальну суму в розмірі 473 647, 16 гривень (липень 2014 року), яке виникло внаслідок включення до складу податкового кредиту сум отриманих при взаємовідносинах з ТОВ «Будмонтажінвест» (код ЄДРПОУ 39098627) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору підряду № 03062014 від 03.06.2014, Субпідрядник ТОВ «Будмонтажінвест» зобов'язується якісно та в строк відповідно завдання Підрядника ТОВ «Гідрокомфорт», чинних нормативних актів, виконати комплекс підготовчих підрядних робіт під будівництво Багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими не житловими приміщеннями за адресою: м. Київ, бульвар І.Лепсе, 6, літера «Ж», а Замовник - передати наявну у нього технічну документацію стосовно об'єкту, прийняти завершені роботи та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Договірна ціна робіт становить 3 301 776, 43 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 550 296, 07 гривень.

Виконані роботи прийняті по наступним актам виконаних будівельних робіт:

№ 1 від 07.07.2014 на суму 787 831, 40 гривень, в тому числі ПДВ 131 305, 23 гривень;

№ 2 від 21.07.2014 на суму 1 379 679, 22 гривень, в тому числі ПДВ 229 946, 54 гривень;

№ 3 від 30.07.2014 на суму 674 372, 81 гривень, в тому числі ПДВ 112 395, 47 гривень,

та довідкам про вартість виконаних робіт, а саме:

КБ-3 від 07.07.2014 всього вартість з ПДВ 787 831, 40 гривень;

КБ-3 від 21.07.2014 всього вартість з ПДВ 1 379 679, 22 гривень;

КБ-3 від 30.07.2014 всього вартість з ПДВ 674 372, 81 гривень.

До складу податкового кредиту у липні 2014 року включені отримані від ТОВ «Будмонтажінвест» податкові накладні та відображені в Реєстрі виписаних та отриманих податкових накладних всього на суму з ПДВ 2 841 883 гривень, ПДВ складає 473 647, 16 гривень.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ.

Розрахунки проводились у безготівковій формі, відповідно до платіжних доручень:

№ 135 від 11.07.2014 на суму 641 711, 20 гривень;

№ 141 від 21.07.2012 на суму 737 968 гривень.

Кредиторська заборгованість по взаємовідносинам між платниками ТОВ «Будмонтажінвест» та ТОВ «Гідрокомфорт» - складає 1 462 204, 23 гривень.

З матеріалів справи вбачається, до ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області надійшов Акт від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 01.09.2014 № 2666/26-55-22-08/39098627 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажінвест» (код 39098627) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень, липень 2014 року».

З вищевказаного Акта перевірки встановлено, що заходами з метою проведення зустрічної звірки, з метою вручення запиту від 01.09.2014 № 42803/10/26-55-22-08-10 здійснено вихід на податкову адресу ТОВ «Будмонтажінвест»: м. Київ, вул. Щорса, 31, кв. 5.1, за результатами якої встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «Будмонтажінвест» за вищевказаною адресою, про що складено Акт від 01.09.2014 № 1953/26-55-22-08/39098627 та передано запит до СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 01.09.2014 № 1540/9/26-55-22-08 на встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Будмонтажінвест». Таким чином, вручення посадовим особам ТОВ «Будмонтажінвест» запиту про надання пояснень та їх документальних підтверджень, для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за період діяльності з 01.06.2014 по 31.07.2014 не виявляється можливим. Станом на день реєстрації Акта ТОВ «Будмонтажінвест» не надано жодних пояснень та їх документальне підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій з ПДВ та «Єдиного реєстру податкових накладних».

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з ненаданням ТОВ «Будмонтажінвест» (податковий номер 39098627) до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, а проведені заходи щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Будмонтажінвест» та його постачальників не підтверджують фактичного постачання товарів та послуг на адресу ТОВ «Будмонтажінвест», це свідчить про відсутність взаєморозрахунків ТОВ «Будмонтажінвест» з його постачальником, тому підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє.

Таким чином, за відсутності придбання активів, відсутні підстави для податкового обліку.

Порушення суб'єктом господарювання зазначених вимог податкового законодавства (зокрема, ненадання на вимогу органу державної податкової служби документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, відсутність технічної можливості виконання господарських операцій у задекларованих обсягах, не підтвердження факту отримання активу від контрагентів) є достатнім та допустимим доказом невідповідності задекларованих і фактичних даних господарських операцій для податкового обліку платника податків. У разі відсутності реального руху активів, право на формування витрат та/або податкового кредиту відсутні.

З урахуванням викладеного відповідач дійшов висновку, у ТОВ «Гідрокомфорт» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у ТОВ «Будмонтажінвест», відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5, пункту 48.7 статті 48, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України.

Відсутність реального вчинення господарських операцій та як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податків - учасників відповідних операцій (Лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11).

Оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ «Будмонтажінвест» та ТОВ «Гідрокомфорт» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, таким чином, у ТОВ «Гідрокомфорт» не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від субпідрядника ТОВ «Будмонтажінвест» до замовника, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) довіреностей, а також інших первинних документів.

Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів, поданого до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві за липень 2014 року, середньооблікова кількість штатних працівників за звітний період ТОВ «Будмонтажінвест» складає - 1 особа.

Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування ТОВ «Будмонтажінвест», що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.15 Положення № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Згідно з вимогами пункту 2.16 Положення № 88, у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 9 Закону № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення № 88, зокрема, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Фактично перелік послуг, зазначений в актах виконаних робіт, не дає можливості визначити, які саме послуги надавалися, у зв'язку з тим, що перелік послуг носить загальний характер та не ідентифікований відносно практичного застосування

Наведені обставини свідчать, що за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 господарська діяльність між ТОВ «Гідрокомфорт» та ТОВ «Будмонтажінвест» має ознаки нереальності здійснення.

Відповідно до статті 8 Закону № 996-XIV, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Ведення податкового обліку регламентується, зокрема, Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 25.01.2011 № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.02.2011 за № 197/18935 та Наказом ДПА України від 21.02.2011 № 114 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 за № 397/19135.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як зазначалося вище, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Належним чином укладений правочин заздалегідь не може свідчити про здійснення суб'єктом господарювання законної господарської діяльності, оскільки укладання такого правочину ще не підтверджує його виконання (Лист ВАСУ від 02.06.2011 за №742/11/13-11).

Для даних податкового обліку преюдиційне значення має не те, про що сторони домовилися, а те, що вони вчинили, тобто не зміст зобов'язання, а його фактичне виконання.

Саме з факту виконання (не виконання) правочину повинна визначатися база оподаткування господарських операцій суб'єкта господарювання.

Однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду України є доктрина реальності господарської операції.

Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Слід зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між позивачем та його контрагентом, доречним є застосування доктрини «Ділова мета» (business purpose) та «Реальність господарської операції».

Суть доктрини полягає в тому, що діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування. В іншому випадку, податкові наслідки переосмислюються у відповідності з економічною сутністю операцій та такий правочин визнається недійсним. При цьому обов'язок доказування розумного змісту покладається на учасників правочину (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Halifax…).

Враховуючи вищенаведене, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентом, який не виконував свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів)

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.

Наявність у ТОВ «Гідрокомфорт» податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Право на податковий кредит у ТОВ «Гідрокомфорт» не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише господарська операція, яка фактично відбулась в межах господарської діяльності, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

З вищезазначених фактів вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Гідрокомфорт» здійснювалась поза межами правового поля.

Таким чином, у зв'язку з вищевикладеним та враховуючи неможливість реального здійснення контрагентом-постачальником господарських операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, кваліфікованого персоналу, економічно необхідних для виконання робіт або послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; здійснення операцій щодо надання послуг, що не міг надаватися в обсязі, зазначеному платником податку у документах обліку, ТОВ «Гідрокомфорт» здійснювало діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди в результаті документального фіксування господарських операцій без їх фактичного здійснення.

Суд не бере до уваги обґрунтування позовних вимог позивача в частині неправомірних висновків відповідача, які зроблені виключно на підставі Акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 01.09.2014 № 2666/26-55-22-08/39098627 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажінвест» (код 39098627) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за червень, липень 2014 року».

Так, Акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажінвест» став підставою для проведення позапланової перевірки позивача. Копію наказу про проведення перевірки № 582 вручено 17.10.2014 під розписку директору ТОВ «Гідрокомфорт» Островському Д.Ю. Вказана обставина позивачем не заперечувалась, докази оскарження наказу про проведення позапланової перевірки відсутні.

Також суд не бере до уваги пояснення представників позивача в частині невідповідності місцезнаходження ТОВ «Будмонтажінвест», за яким проводився вихід працівників ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, та фактичному місцезнаходженню ТОВ «Будмонтажінвест» відповідно до інформації з Інтернет ресурсу «Пошук в Єдиному державному реєстрі».

Як вбачається з виготовлено судом спеціального витягу є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 01.09.2014 (дата складення Акта про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажінвест») місцезнаходженням ТОВ «Будмонтажінвест» було місто Київ, вулиця Щорса, 31, офіс 5.1. Отже, станом на день здійснення заходу працівниками ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві ТОВ «Будмонтажінвест» було зареєстровано саме за цією адресою, обставина подальшої зміни місцезнаходження не може біти підставою для визнання висновків Акта про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмонтажінвест» неправомірними.

Суд погоджується з доводами представників позивача, що Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не може бути безумовною підставою для нарахування податкових зобов'язань.

Однак, при розгляді справ про заниження податкових зобов'язань з підстав нереальності господарських операцій, суд повинен виходити з доведеності з боку позивача фактичного виконання умов договору, тобто реальності надання (постачання) послуг (товарів).

З цією метою судом були витребувані від позивача Витяг з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по ТОВ «Будмонтажінвест» станом на день укладення договору і на день звернення до суду; договір генерального підряду, акти приймання-передачі робіт, видаткові накладні для встановлення обставин, з якою метою укладався договір субпідряду з ТОВ «Будмонтажінвест»; журнали (витяги з них) щодо допуску працівників ТОВ «Будмонтажінвест» до виконання будівельних робіт за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 6, літера «Ж»; пояснення щодо погашення кредиторської заборгованості перед ТОВ «Будмонтажінвест».

Позивач частково виконав вимоги ухали суду, а саме надав договір підряду від 11.03.2014 № 11/04-2014, укладеного між позивачем (підрядник) та ТОВ «Діамант-Центр» (замовник) щодо виконання комплексу підготовчих підрядних робіт під будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, бульвар І.Лепсе, 6, літера Ж.

Також позивачем надано суду договірну ціну до договору, довідки про вартість виконаних будівельних робіт за липень та вересень 2014 року, акти приймання виконаних робіт за липень та вересень 2014 року, декларацію про початок виконання підготовчих робіт, проект виконання підготовчих робіт, розроблених ТОВ «Дорн».

Дослідивши надані документи, суд дійшов висновку, що вони підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Діамант-Центр» щодо виконання комплексу підготовчих підрядних робіт під будівництво багатоповерхового житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: м. Київ, бульвар І.Лепсе, 6, літера Ж, водночас жодним чином не підтверджують, що вказані роботи виконувались саме ТОВ «Будмонтажінвест» як залученим субпідрядником.

Суд звертає увагу, порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств, а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із капітальним будівництвом об'єктів та роботи з реставрації та капітального ремонту будівель і споруд передбачено Загальними умовами укладання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (далі - Загальні умови).

Як передбачено у пункті 63 Загальних умов генеральний підрядник у порядку, встановленому договором підряду, погоджує із замовником питання про залучення до виконання робіт субпідрядників. Замовник може відмовити у такому погодженні з письмовим обґрунтуванням свого рішення.

За нормами пункту 15 Загальних умов у договорі підряду сторони зобов'язані визначити найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження, основні параметри (потужність, площа, об'єм тощо), склад та обсяги робіт, які передбачені проектною документацією та підлягають виконанню підрядником, інші показники, що характеризують предмет договору.

Разом з цим, у договорі підряду між позивачем та ТОВ «Будмонтажінвест» наявні лише дані щодо найменування об'єкта будівництва та його місцезнаходження.

Істотними умовами договору підряду, у силу пункту 5 Загальних умов, є, зокрема, порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами. Пунктом 46 Загальних умов встановлено, що проектна документація розробляється та затверджується відповідно до державних будівельних норм та інших нормативних документів.

Слід відмітити, що договірна ціна, акти прийняття робіт, підсумкові відомості ресурсів, складені на виконання договору підряду між позивачем та ТОВ «Будмонтажінвест» є ідентичними до документів, які складалися між позивачем та ТОВ «Діамант-Центр», різниця полягає лише у сумах за наданні послуги.

Суд зазначає, що позивачем також не надано пояснень щодо причин не погашення кредиторської заборгованості по взаємовідносинам з ТОВ «Будмонтажінвест» на суму 1 462 204, 23 гривень.

Суд дійшов висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

З наданих до перевірки первинних бухгалтерських документів неможливо встановити, яким чином були надані вказані у договорі послуги, яка доцільність та потреба у господарській діяльності підприємства в таких послугах.

Серед суттєвих умов, формування податкового кредиту, пов'язаного з придбанням товарів (робіт, послуг), є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм виконаних послуг чи отриманих товарів, їх калькуляцію та якісні показники виконаних послуг для необхідності їх ідентифікації та визначення факту (способу) їх використання у господарській діяльності підприємства, а також встановлення відповідності/невідповідності цифрових даних про обсяги наданих послуг зазначеним у звітах даним бухгалтерського обліку позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що фіктивність правочинів між позивачем та його контрагентом, встановлена в ході перевірки не спростована позивачем під час розгляду справи, а надані позивачем докази свідчать лише про діяльність позивача в сфері будівництва, однак жодним чином не дають можливість встановити факт реальності відносин позивача з його контрагентом - ТОВ «Будмонтажінвест».

Суду не надано жодного належного доказу, який би дозволив встановити, що отримані послуги виконувались саме силами ТОВ «Будмонтажінвест».

Оформлення таких відносин і проведення їх по бухгалтерському обліку свідчить лише про мінімізацію податкових зобов'язань з метою отримання податкової вигоди.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, ТОВ «Гідрокомфорт» в порушення пункту 185.1 статті185, пункту188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.7, пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, при взаємовідносинах з ТОВ «Будмонтажінвест» завищено податковий кредит за липень 2014 року на суму - 473 647, 16 гривень.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки є носієм доказової бази під час розгляду справ з приводу рішень податкових органів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, вказана норма не означає, що будь-яке рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Суд звертає увагу, що позивач жодним чином не довів неправомірність прийнятого рішення суб'єктом владних повноважень та не надав суду жодних доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Наданні первинні бухгалтерські документи свідчать лише про проведення по бухгалтерському обліку операцій з контрагентом ТОВ «Будмонтажінвест», однак жодним чином не свідчать про реальність укладеного правочину.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Водночас, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України «Про судовий збір»).

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 592 058, 95 гривень та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 11 841, 18 гривень, а в розумінні частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» це є більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня складає 1 218 гривень.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до платіжного доручення від 21.11.2014 № 192 позивачем сплачено 487, 20 гривень, суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 4 384, 80 гривень (1218 гривень * 4 розміри мінімальної заробітної плати - 487, 20 гривень сплаченого судового збору) підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрокомфорт» (код ЄДРПОУ: 37909754) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) гривні 80 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 грудня 2014 р.