Рішення

від 18.12.2014 по справі 925/1969/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  18 грудня 2014 року                                                  Справа № 925/1969/14 Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді  Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників: від позивача: представник не з'явився, від відповідача: представник не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛІКА УКРАЇНА”, м. Київ до публічного акціонерного товариства “Ватутінський хлібокомбінат”, м. Ватутіне, Черкаська область про стягнення 12313 грн. 21 коп., -                  ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІТАЛІКА УКРАЇНА” звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства “Ватутінський хлібокомбінат” 9000 грн. боргу, 1469 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1598 грн. 09 коп. пені, 246 грн. 12 коп. трьох відсотків річних, 1827 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Позивач у судове засідання не з'явився, натомість надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника, позов підтримує в повному обсязі. Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за місцем його державної реєстрації, однак його представник в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, що не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.   У судовому засіданні згідно зі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного. 20 вересня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю “ІТАЛІКА УКРАЇНА” (далі - постачальник) та публічним акціонерним товариством “Ватутінський хлібокомбінат” (далі - покупець) був укладений договір поставки № 97/2013 (далі –  договір). Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2013 року (п. 7.1. договору). У відповідності до умов укладеного договору постачальник зобов'язується передати у погоджені строки та на умовах даного договору товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1. договору).   Розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі. Валюта розрахунків – гривня (п. 5.3. договору).   Покупець зобов'язується оплачувати кожну конкретну партію товару на умовах відстрочення платежу на строк, що не перевищує 14 календарних днів з дня виконання постачальником зобов'язань з поставки товару згідно пункту 2.9. даного договору (п. 5.6. договору). На виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 15 012,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4155 від 04.12.2013. Факт отримання відповідачем товару підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей №182 від 03.12.2013. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, за поставлений товар розрахувався частково в сумі 6 012,00 грн.    Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар на підставі видаткової накладної № 4155 від 04.12.2013, складає 9000,00 грн.   Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України. Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача боргу за поставлений товар в розмірі 9000,00 грн. обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення. Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки міжбанківського курсу, що діяла в період, за який нараховувалася пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Позивачем заявлено до стягнення 1 598 грн. 09 коп. пені за несвоєчасну оплату товару. Суд, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені в сумі 1 598 грн. 09 коп. за відповідні періоди, встановив правильність її нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог. Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано 246 грн. 12 коп. трьох відсотків річних та 1  469, 00 грн. інфляційних втрат за невиконання грошового зобов'язання по  видатковій накладній № 4155 від 04.12.2013. Розрахунки інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справ, вчиненні вірно, тому також підлягають стягненню з відповідача. Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1 827 грн. 00 коп. судового збору. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК  України, суд, - ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з публічного акціонерного товариства “Ватутінський хлібокомбінат” (вул. Транспортна, 33, м. Ватутіне, Черкаська область, код ЄДРПОУ 00380669) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ІТАЛІКА УКРАЇНА” (вул. Жмеринська, 22, м. Київ, код ЄДРПОУ 34730994): 9000 грн. основного боргу, 1 469 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 1 598 грн. 09 коп. пені, 246 грн. 12 коп. трьох відсотків річних та  1 827 грн. 00 коп. судового збору. Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області. Повне рішення складено 23 грудня 2014 року         Суддя                                                                                                О.В. Чевгуз