Постанова

від 18.12.2014 по справі 911/3279/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа№ 911/3279/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Фільманович М.Є.

за участю представників:

від позивача: Земляк Л.М.;

від відповідача: Кордюкова Я.О.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Богуславської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області

від 30.09.2014р.

у справі №911/3279/14 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київхліб"

до Богуславської міської ради

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київхліб" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Богуславської міської ради (далі - відповідач) про визнання незаконним та скасування абзацу 2 пункту 2 рішення відповідача від 28.03.2014р. №866-44-VІ "Про передачу в оренду земельних ділянок в межах м. Богуслава" (44 сесія 6 скликання) в частині встановлення розміру річної орендної плати при укладенні договору оренди земельної ділянки в розмірі 10% від її нормативно грошової оцінки, що в грошовому еквіваленті становить 111 747,31 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 4-9).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства у сфері земельних правовідносин, внаслідок чого для позивача було встановлено безпідставно завищений розмір орендної плати.

В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги та просив суд визнати недійсним рішення відповідача сорок четвертої сесії шостого скликання від 28.03.2014р. №866-44-VІ "Про передачу в оренду земельних ділянок в межах м. Богуслава" в частині встановлення позивачу розміру річної орендної плати при укладенні договору оренди земельної ділянки площею 1,8191 га (кадастровий номер земельної ділянки: 3220610100:01:004:0441) в розмірі 10% від її нормативно грошової оцінки, що в грошовому еквіваленті становить 111 747,31 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 76-77).

Відповідач відзиву на позов не надав, явку свого представника в судове засідання місцевого господарського суду не забезпечив, у зв'язку з чим справа розглядалася Господарським судом Київської області на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2014р. у справі №911/3279/14 позов було задоволено повністю, визнано недійсним рішення Богуславської міської ради сорок четвертої сесії шостого скликання від 28.03.2014р. №866-44-VІ "Про передачу в оренду земельних ділянок в межах м. Богуслава" в частині встановлення публічному акціонерному товариству "Київхліб" розміру річної орендної плати при укладенні договору оренди земельної ділянки площею 1,8191 га (кадастровий номер земельної ділянки: 3220610100:01:004:0441) в розмірі 10% від її нормативно грошової оцінки, що в грошовому еквіваленті становить 111 747,31 грн. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014р. у справі №911/3279/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:

- встановлений розмір орендної плати не суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим спірне рішення відповідача не може бути визнано недійсним;

- посилання в рішенні місцевого господарського суду на рішення відповідача від 07.10.2011р. №229-13-VІ є недоцільним, оскільки вказане рішення є загальним і не стосується конкретно особливостей та індивідуальних ознак об'єкту оренди;

- при визначенні розміру орендної плати було враховано низку факторів, зокрема, фізичні (розмір земельної ділянки, протяжність фронтальної лінії, якісний стан земельних угідь, інженерно-геологічні умови, місце розташування); економічні (рівень цін та доходів, ризиків, обсягів вкладень на поліпшення землі); адміністративні (умови використання та повернення земельної ділянки, встановлені обмеження та існуючі обтяження, порядок виконання зобов'язань сторін).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.11.2014р.

В судове засідання 24.11.2014р. з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 09.12.2014р.

24.11.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти скарги, посилаючись на її необґрунтованість та непідтвердженість належними доказами, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судове засідання 09.12.2014р. з'явився лише представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 18.12.2014р.

В судовому засіданні 18.12.2014р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014р. у справі №911/3279/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 18.12.2014р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 18.12.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Згідно з ч.5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно з ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

15.03.2005р. між відповідачем, як орендодавцем, та Дочірнім підприємством АТ "Київхліб" "Дослідний хлібозавод", як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), за умовами якого (п.п.1, 2, 5) орендодавець відповідно до рішення Богуславської міської ради №185-19-ІV від 25.02.2005р. надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку, яка знаходиться на території Богуславської міської ради по вул. Будівельній, 3. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,8191 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 277 594,66 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 24-31).

Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі за рік 1,5% від її нормативної грошової оцінки, що становить 4 163,92 грн. (п.9 Договору оренди).

В п.8 Договору оренди передбачено, що останній укладено строком на 50 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

23.03.2005р. Договір оренди було зареєстровано у Київській регіональній філії при центрі Державного земельного кадастру, про що зроблено запис за №135 (том справи - 1, аркуш справи - 31).

Між сторонами Договору оренди укладалися додаткові угоди до нього, згідно з якими вносилися зміни, зокрема, щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати (том справи - 1, аркуші справи - 32-39).

Так, відповідно до додаткової угоди від 22.06.2011р. сторони внесли зміни, зокрема, до п.5 Договору оренди і встановили нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 1 117 473,13 грн., а також до п.9 Договору оренди і визначили орендну плату в розмірі 3% за рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що в грошовому еквіваленті становить 33 524,19 грн.

Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Київхліб" (позивача) №22 від 27.04.2013р. Дочірнє підприємство АТ "Київхліб" "Дослідний хлібозавод" (орендар за Договором оренди) було припинено як юридичну особу шляхом приєднання до позивача на правах виробничого цеху (том справи - 1, аркуш справи - 17).

З метою внесення відповідних змін до Договору оренди, позивач направив відповідачу лист №06-Д/120 від 22.12.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 44).

28.03.2014р. відповідачем було прийнято рішення №866-44-VІ "Про передачу в оренду земельних ділянок в межах м. Богуслава" (том справи - 1, аркуші справи - 41-42), яким, зокрема, вирішено:

- передати позивачу із земель комунальної власності Богуславської міської ради в користування, на умовах оренди, строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 1,8191 га (кадастровий номер земельної ділянки: 3220610100:01:004:0441) для будівництва, обслуговування та експлуатації існуючого майнового комплексу нежитлових будівель і споруд по вул. Будівельній, 3 в межах м. Богуслава (цільове призначення землі і його код згідно КВЦПЗ: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств іншої промисловості);

- встановити розмір річної орендної плати при укладанні договору оренди земельної ділянки 10% від її нормативної грошової оцінки, що в грошовому еквіваленті становить 111 747,31 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що на виконання вищевказаного рішення відповідач направив йому проект договору оренди земельної ділянки.

Позивач не погодився з встановленим у рішенні №866-44-VІ від 28.03.2014р. розміром річної орендної плати та звернувся до відповідача з проханням внести зміни до проекту договору оренди земельної ділянки.

Однак звернення позивача було залишене відповідачем без задоволення (лист №1191 від 04.07.2014р. - том справи - 1, аркуш справи - 44), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення відповідача №866-44-VІ від 28.03.2014р. "Про передачу в оренду земельних ділянок в межах м. Богуслава" в частині встановлення йому розміру річної орендної плати в розмірі 10% від її нормативно грошової оцінки, що в грошовому еквіваленті становить 111 747,31 грн. На думку позивача, вказаний розмір орендної плати є безпідставно завищеним, а тому він не може бути застосований. За розрахунком позивача, для виділеної йому земельної ділянки є правомірною ставка орендної плати на рівні 3% нормативно-грошової оцінки землі.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Закон України "Про місцеве самоврядування" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п.34, 35 ч.1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міських рад відносяться питання, які вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно зі ст. ст. 269, 281 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

В п.288.5 ст. 288 названого Кодексу передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3% нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12% нормативної грошової оцінки.

У відповідності до ч.1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Оспорюване позивачем рішення було прийнято, зокрема, на підставі рішення Богуславської міської ради №229-13-VІ від 07.10.2011р. "Про затвердження порядку встановлення розмірів ставок орендної плати за земельні ділянки в межах м. Богуслава" (том справи - 1, аркуш справи - 43). У вказаному рішенні визначено розмір орендної плати за оренду земельних ділянок в межах Богуславської міської ради для всіх видів цільового призначення земель, визначених Класифікатором видів цільового призначення земель та затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів №548 від 23.07.2010р. Так, для земельних ділянок площею від 1,001 га та більше встановлено ставку орендної плати в розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі.

Як уже зазначалося вище, додатковою угодою від 22.06.2011р. до Договору оренди було внесено зміни, а саме: відповідно до рішення Богуславської міської ради №58-05-VI від 31.01.2011р. "Про затвердження порядку встановлення розмірів ставок орендної плати за земельні ділянки в межах м. Богуслава" встановлено орендарю (Дочірньому підприємству АТ "Київхліб" "Дослідний хлібзавод") орендну плату в розмірі 3% за рік від її нормативної грошової оцінки.

Лише після звернення позивача до відповідача з приводу внесення змін до Договору оренди у зв'язку з припиненням Дочірнього підприємства АТ "Київхліб" "Дослідний хлібзавод", як юридичної особи, шляхом приєднання до позивача, відповідачем було прийнято рішення №866-44-VІ від 28.03.2014р., яким, зокрема, вирішено встановити позивачу розмір річної орендної плати при укладанні договору оренди земельної ділянки на рівні 10% від її нормативної грошової оцінки.

Колегією суддів враховано посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що при визначенні розміру орендної плати було враховано низку факторів, зокрема, фізичні (розмір земельної ділянки, протяжність фронтальної лінії, якісний стан земельних угідь, інженерно-геологічні умови, місце розташування); економічні (рівень цін та доходів, ризиків, обсягів вкладень на поліпшення землі); адміністративні (умови використання та повернення земельної ділянки, встановлені обмеження та існуючі обтяження, порядок виконання зобов'язань сторін).

Однак на вимогу суду відповідач не надав пояснень, з яких би вбачалися конкретні фактори, які вплинули на встановлення (підвищення) орендної плати для позивача у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки на земельну ділянку, яка до цього перебувала в орендному користуванні Дочірнього підприємства АТ "Київхліб" "Дослідний хлібзавод" і для останнього було встановлено значно менший розмір орендної плати, а саме 3% від нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

З аналогічних підстав судом не приймається до уваги посилання відповідача на те, що рішення Богуславської міської ради №229-13-VІ від 07.10.2011р. "Про затвердження порядку встановлення розмірів ставок орендної плати за земельні ділянки в межах м. Богуслава" є загальним і не стосується конкретно особливостей та індивідуальних ознак об'єкту оренди.

Окрім того, відповідачем не спростовано чинності рішення Богуславської міської ради №229-13-VІ від 07.10.2011р., а відтак воно є обов'язковим для виконання.

Таким чином, оскаржуване рішення відповідача в частині встановлення позивачу розміру річної орендної плати при укладенні договору оренди земельної ділянки суперечить рішенню Богуславської міської ради від 07.10.2011р. №229-13-VІ "Про затвердження порядку встановлення розмірів ставок орендної плати за земельні ділянки в межах м. Богуслава", зокрема, на підставі якого було воно прийняте.

В ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності рішення відповідача №866-44-VІ від 28.03.2014р. "Про передачу в оренду земельних ділянок в межах м. Богуслава" в частині встановлення позивачу розміру річної орендної плати при укладенні договору оренди земельної ділянки площею 1,8191 га (кадастровий номер земельної ділянки: 3220610100:01:004:0441) в розмірі 10% від її нормативно грошової оцінки, що в грошовому еквіваленті становить 111 747,31 грн., у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позову.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів на спростування викладеного в позові.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Богуславської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 30.09.2014р. у справі №911/3279/14 - без змін.

2. Матеріали справи №911/3279/14 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков