Постанова

від 16.12.2014 по справі 813/5963/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Львів № 813/5963/14

15 год. 59 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Рехліцької Ю.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Кінаш В.В.;

відповідача: представник Боднар Л.Б.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Постачбуд» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Постачбуд» (далі - ТОВ Фірма «Постачбуд») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002862204 від 12.08.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акта перевірки №1699/13-03-22-04/13795739 від 31.07.2014 року, у якому податковий орган зазначив про те, що господарські операції між ТОВ Фірма «Постачбуд» та його контрагентом ТОВ «Інтервенто» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивач з такими висновками не погоджується, оскільки такі ґрунтуються лише акті перевірки вказаного вище контрагента.

Позивач зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов'язані із господарською діяльністю ТОВ Фірма «Постачбуд». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню. Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до такого. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі висновків акта №1699/13-03-22-04/13795739 від 31.07.2014 року, складеного за наслідками позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма «Постачбуд» (код ЄДРПОУ 13795739) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) за період листопад, грудень 2013 р., січень 2014 р. В основу акта перевірки позивача покладено висновки акта перевірки вищевказаного контрагента, в якому, серед іншого, зазначено, що правочини укладені ТОВ «Інтервенто» та його контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків.

У підсумку відповідач вказав, що ТОВ Фірма «Постачбуд» завищено суму податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2014 р. в сумі 3699, 00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за січень 2014 р. в сумі 3699,00 грн. Відтак, оскаржуване податкове повідомлення винесено правомірно і підстав для його скасування немає. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими такі обґрунтовуються, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ Фірма «Постачбуд» зареєстроване, як юридична особа, 04.08.1993 року, що підтверджується копією Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №569162 від 09.04.2012 р. Видами діяльності названого підприємства є: будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво залізниць і метрополітену; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; інші роботи із завершення будівництва.

У період з 21.07.2014 року по 25.07.2014 року ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Постачбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) за період листопад, грудень 2013 р., січень 2014 р., за наслідками якої складено №1699/13-03-22-04/13795739 від 31.07.2014 року (далі - акт перевірки від 31.07.2014 року).

Як вбачається зі змісту даного акта, під час перевірки ТОВ Фірма «Постачбуд» відповідач використав акт перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року», в якому, серед іншого, зазначено, що операції ТОВ «Інтервенто» не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

У висновках акта перевірки від 31.07.2014 року відповідач зазначив про порушення ТОВ Фірма «Постачбуд» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого ТОВ Фірма «Постачбуд» завищено суму податкового кредиту в декларації з ПДВ за період січень 2014 року в сумі 3699, 00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за січень 2014 р. в сумі 3699,00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002862204 від 12.08.2014 року, яке позивач оскаржив до суду.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача та його контрагента ТОВ «Інтервенто».

ТОВ Фірма «Постачбуд» (Покупець) та ТОВ «Інтервенто» (Продавець) уклали договір поставки від 16.01.2014 року №16-01, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити Покупцеві товар, а саме баласт щебеневий, відповідної якості, а Покупець зобов'язується прийняти товар згідно документів та здійснити його оплату на умовах даного договору. Оплата товару проводиться згідно виставлених рахунків, накладних.

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: податкову накладну №270102 від 27.01.2014 року, видаткову накладну №27 від 27.01.2014 року, платіжне доручення №14 від 27.01.2014 року (т. 1, а.с. 86-88).

Податкові накладні по контрагенту ТОВ «Інтервенто» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Інтервенто» відображено в податковій звітності ТОВ Фірма «Постачбуд», про що свідчить копія додатку № 5 до податкової декларацій з ПДВ за січень 2014 року.

На підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи:

- договір №27-09/13 від 27.09.2013 року, договір №14-10/13 від 14.10.2013 року, договір №09-10/13 від 09.10.2013 року, додаткова угода №1 від 03.12.2013 року до договору №09-10/13 від 09.10.2013 року, договір №13-12/13 від 13.12.2013 року (т. 1, а.с. 124-126, 133, 140-142, 152-154, 167-168);

- податкові накладні: №1 від 01.11.2013 року, №9 від 23.12.2013 року, №1 від 04.02.2014 року, №2 від 04.02.2014 року, №4 від 10.02.2014 року, №5 від 11.02.2014 року, №6 від 12.02.2014 року, №17 від 20.11.2013 року, №8 від 23.12.2013 року, №2 від 14.01.2014 року, №6 від 17.12.2013 року, №12 від 30.12.2013 року, №3 від 04.12.2013 року, №1 від 10.01.2014 року (т. 1, а.с. 129, 136, 147-151, 165, 166, 169, 170, 189-191);

- локальні кошториси №2-1-1 (т. 1, а.с. 127-128, 134-135, 155-158);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт: від 04.11.2013 року, від 23.12.2013 року, від 12.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 14.01.2014 року, від 10.01.2014 року, від 20.12.2013 року (т. 1, а.с. 130, 137, 143, 145, 159, 162, 171, 174, 184);

- акти приймання виконаних будівельних робіт від 04.11.2013 року, від 23.12.2013 року, №4 від 12.02.2014 року, №5 від 31.03.2014 року, від 14.01.2014 року, №3 від 10.01.2014 року, акт №2 від 20.12.2013 року (т. 1, а.с. 131-132, 138-139, 144, 146, 160-161, 163-164, 172-173, 175-176, 182-183);

- підсумкова відомість ресурсів за листопад, грудень 2013 року (т. 1, а.с. 177-181, 185-188).

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Податковий кодекс України містить наступні нормативні положення щодо порядку формування податкового кредиту та сплати зобов'язань з податку на додану вартість. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п. 198.4. ст. 198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст. 198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

При вирішенні спору суд виходить з наступного:

ТОВ Фірма «Постачбуд» є суб'єктом господарювання у сфері будівництва житлових і нежитлових будівель; будівництва залізниць і метрополітену; діяльності у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібної торгівлі залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; інші роботи із завершення будівництва.

Для здійснення обраних видів діяльності позивачем укладено договір з ТОВ «Інтервенто».

На виконання умов даного договору, контрагент виписав ТОВ Фірма «Постачбуд» податкову накладну, на підставі якої позивач відніс до складу податку на додану вартість за період січень 2014 року 3699, 00 грн.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 2, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Суд відмічає, що надана позивачем податкова та видаткова накладна містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами встановленої форми, про які зазначено вище. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкова накладна, яка засвідчують факт придбання товарно-матеріальних цінностей, також належно оформлена. Отже, реальність господарських операцій ТОВ Фірма «Постачбуд» по придбанню товарно-матеріальних цінностей підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо порушення податкового законодавства позивачем по суті ґрунтуються на акті перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року».

Оцінюючи ці доводи, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), а також враховує, що характер придбання товарно-матеріальних цінностей відповідає видам діяльності позивача та доказам щодо використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності позивача.

Відповідно до ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Крім цього, суд враховує, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.05.2014 року у справі №804/6025/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 року, позовні вимоги контрагента ТОВ «Інтервенто» задоволено частково: визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо корегування показників податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, яке відбулося на підставі акту № 894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року», в тому числі дії з виключення з інформаційної системи податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» сум податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначені ТОВ «Інтервенто» у податкових деклараціях за січень 2014 року у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «АВИСТ» (код ЄДРПОУ 38781508); зобов'язано Державну податкову інспекцію в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відновити показники податкової звітності ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року, в тому числі зобов'язати відобразити в інформаційній системі податкового органу АІС «Податковий блок», АІС «Система обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» суми податкового кредиту з податку на додану вартість, які ТОВ «Інтервенто» включило до податкових декларацій з податку на додану вартість за січень 2014 року», у зв'язку з придбанням товарів/послуг у ТОВ «АВИСТ» (код ЄДРПОУ 38781508).

Щодо відсутності товарно-транспортних документів, то необхідно вказати наступне.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Отже, товарно-транспортна накладна не є документом, що засвідчує отримання будь-яким підприємством товарно-матеріальних цінностей (послуг). Це документи, які свідчать про фізичне переміщення цінностей, визначають осіб які відповідають за збереження майна під час транспортування.

При цьому, Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Суд погоджується з твердженнями позивача про недопустимість такого підходу відповідача до правової оцінки правовідносин щодо формування податкового кредиту. З цього приводу слід також зазначити, що висновки податкового органу прямо суперечать не лише нормам Податкового кодексу України, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, є безпідставними і не доводять правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4623,75 грн., в тому числі за основним платежем 3699,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 924,75 грн.

Тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення №0002862204 від 12.08.2014 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що таке податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002862204 від 12.08.2014 року.

Присудити із Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Постачбуд» (вул. Курмановича, 2/403, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 13795739) судовий збір у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.12.2014 року.

Суддя Клименко О.М.