Постанова

від 19.05.2015 по справі 813/5963/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 876/376/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Постачбуд» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Постачбуд» (далі - ТзОВ Фірма «Постачбуд») звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ в Залізничному районі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Залізничному районі від 12.08.2014 року №0002862204.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що відповідачем не надано належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов»язані із господарською діяльністю ТзОВ Фірма «Постачбуд». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо заниження податку на додану вартість, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0002862204 від 12.08.2014 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, ДПІ в Залізничному районі оскаржила її в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої апеляційні вимоги мотивує тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції не перевірено належним чином реальності господарських операцій між ТзОВ Фірма «Постачбуд» та ТзОВ «Інтервенто». Суд обмежився дослідженням умов договорів на предмет їх відповідності вимогам цивільного законодавства та посиланням на формальну наявність первинних документів, складенням яких опосередковувалися спірні операції.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а оскаржувана постанова суду першої інстанції скасуванню. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТзОВ Фірма «Постачбуд» зареєстроване, як юридична особа 04.08.1993 року, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА №569162 від 09.04.2012 року. Видами діяльності названого підприємства є: будівництво житлових і нежитлових будівель; будівництво залізниць і метрополітену; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; інші роботи із завершення будівництва.

У період з 21.07.2014 року по 25.07.2014 року ДПІ у Залізничному районі проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ Фірма «Постачбуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) за період листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року, за наслідками якої складено від 31.07.2014 року №1699/13-03-22-04/13795739.

Як видно зі змісту даного акта, під час перевірки ТзОВ Фірма «Постачбуд» відповідач використав акт перевірки ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська №894/04-61-22-4/38198809 від 16.04.2014 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року», в якому, серед іншого, зазначено, що операції ТзОВ «Інтервенто» не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

У висновках акта перевірки від 31.07.2014 року відповідач зазначив про порушення ТзОВ Фірма «Постачбуд» п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТзОВ Фірма «Постачбуд» завищено суму податкового кредиту в декларації з ПДВ за січень 2014 року в сумі 3 699, 00 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за січень 2014 року в сумі 3 699,00 грн.

На основі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0002862204 від 12.08.2014 року, яке позивач оскаржив до суду.

З матеріалів справи видно, що ТзОВ Фірма «Постачбуд» (Покупець) та ТзОВ «Інтервенто» (Продавець) уклали договір поставки від 16.01.2014 року №16-01, відповідно до умов якого Продавець зобов»язується поставити Покупцеві товар, а саме баласт щебеневий, відповідної якості, а Покупець зобов»язується прийняти товар згідно документів та здійснити його оплату на умовах даного договору. Оплата товару проводиться згідно виставлених рахунків, накладних.

На підтвердження виконання договірних зобов»язань та оплати придбаних товарів, позивач долучив: податкову накладну №270102 від 27.01.2014 року, видаткову накладну №27 від 27.01.2014 року, платіжне доручення №14 від 27.01.2014 року (т. 1, а.с. 86-88).

Податкові накладні по контрагенту ТзОВ «Інтервенто» відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за січень 2014 року.

Суми ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ «Інтервенто» відображено в податковій звітності ТзОВ Фірма «Постачбуд», про що свідчить копія додатку №5 до податкової декларації з ПДВ за січень 2014 року.

На підтвердження використання придбаних товарів у господарській діяльності, позивач долучив наступні документи:

- договір №27-09/13 від 27.09.2013 року, договір №14-10/13 від 14.10.2013 року, договір №09-10/13 від 09.10.2013 року, додаткова угода №1 від 03.12.2013 року до договору №09-10/13 від 09.10.2013 року, договір №13-12/13 від 13.12.2013 року (т. 1, а.с. 124-126, 133, 140-142, 152-154, 167-168);

- податкові накладні: №1 від 01.11.2013 року, №9 від 23.12.2013 року, №1 від 04.02.2014 року, №2 від 04.02.2014 року, №4 від 10.02.2014 року, №5 від 11.02.2014 року, №6 від 12.02.2014 року, №17 від 20.11.2013 року, №8 від 23.12.2013 року, №2 від 14.01.2014 року, №6 від 17.12.2013 року, №12 від 30.12.2013 року, №3 від 04.12.2013 року, №1 від 10.01.2014 року (т. 1, а.с. 129, 136, 147-151, 165, 166, 169, 170, 189-191);

- локальні кошториси №2-1-1 (т. 1, а.с. 127-128, 134-135, 155-158);

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт: від 04.11.2013 року, від 23.12.2013 року, від 12.02.2014 року, від 31.03.2014 року, від 14.01.2014 року, від 10.01.2014 року, від 20.12.2013 року (т. 1, а.с. 130, 137, 143, 145, 159, 162, 171, 174, 184);

- акти приймання виконаних будівельних робіт від 04.11.2013 року, від 23.12.2013 року, №4 від 12.02.2014 року, №5 від 31.03.2014 року, від 14.01.2014 року, №3 від 10.01.2014 року, акт №2 від 20.12.2013 року (т. 1, а.с. 131-132, 138-139, 144, 146, 160-161, 163-164, 172-173, 175-176, 182-183);

- підсумкова відомість ресурсів за листопад, грудень 2013 року (т. 1, а.с. 177-181, 185-188).

Розглядаючи даний спір суд першої інстанції виходив з того, що факт реального придбання товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами встановленої форми. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкова накладна, яка засвідчує факт придбання товарно-матеріальних цінностей, також належно оформлена. Отже, реальність господарських операцій ТзОВ Фірма «Постачбуд» по придбанню товарно-матеріальних цінностей підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

З таким висновком колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов»язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов»язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв»язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв»язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені де складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об»єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов»язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139. 1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов»язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України слід дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб»єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв»язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов»язкові реквізити).

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

В силу частини п»ятої статті 203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як видно з акту ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про результат документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтервенто» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість за період січень 2014 року, що суб»єкт господарювання за період, що перевірявся фактично здійснювало діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель, інших видів діяльності суб»єкт господарювання у перевіряючий період не здійснював.

Також в ході перевірки ТОВ «Інтервенто» не надано до перевірки інформацію або її документальне підтвердження щодо використання у своїй діяльності офісних та виробничих приміщень.

Крім того, в ході проведення перевірки не встановлено факт передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавця до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків; відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що оскільки у ТОВ «Інтервенто» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов»язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат і податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Недоведеність фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача на користь останнього, про юридичну дефектність у зв»язку з цим складених за такими операціями первинних документів та податкових накладних, які, внаслідок наведеного, не мають юридичної значимості для цілей бухгалтерського та податкового обліку, що в сукупності зумовлює висновок суду про відсутність підстав для формування позивачем спірної суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності дій відповідача та відсутності підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, через що задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору помилково встановив фактичні обставини справи та надав їм неналежну правову оцінку через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі №813/5963/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя : Л.Я. Гудим

Судді: О.М. Довгополов

В.В. Святецький

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.05.2015 року.