Постанова

від 16.12.2014 по справі 916/1735/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року Справа № 916/1735/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокуратури Клюге Л.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України відповідачівне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) третіх осібне з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Одеської області на постановувід 07.10.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 916/1735/14 господарського суду Одеської області за позовомЗаступника Біляївського прокурора Одеської області до - Біляївської районної державної адміністрації Одеської області; - Приватного підприємства "Тайфун"; треті особи - Біляївська районна рада; - Управління Держземагентства у Біляївському районі Одеської області провизнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

У травні 2014 р. Заступник Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та ПП "Тайфун, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Біляївської районної ради (з урахуванням уточнень до позовної заяви том 1 а.с. 185-189) про:

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки реєстраційний номер (04.07.516.00001) розташованої на території Березанської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 0,99 га, який укладено між ПП "Тайфун" та Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області 18.01.2007 р.;

- повернення до земель запасу Березанської сільської ради земельної ділянки реєстраційний номер (04.07.516.00001) розташованої на території Березанської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 0,99 га, нормативною вартістю 201 781,79 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 21, 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 122, 123 Земельного кодексу України та статей 13, 20, 21, 23 Закону України "Про оцінку земель" обґрунтовані тим, що за результатами проведеної прокурором перевірки встановлено факт укладення 18.01.2007 р. між відповідачами договору оренди землі згідно з пунктом 4 якого, нормативно - грошова оцінка земельної ділянки на момент будівництва становить 201 781,79 грн., з урахуванням коефіцієнту індексації, а згідно з пунктом 8 цього договору орендна плата визначена у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Проте, як зазначив прокурор технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, яка згідно зі статтею 23 Закону України "Про оцінку земель" затверджується відповідною районною радою, до Біляївської районної ради не надавалась, не затверджувалась та, як вважав прокурор, не має юридичної сили, що підтверджується листом райради від 15.04.2014 р. № 26-21-133/01-112 та листом архівного відділу Біляївської районної ради від 15.04.2014 р. № 18-43/9,

Оскільки прокуратурі про вказані обставини стало відомо із вказаних листів під час проведення у квітні 2014 р. перевірки, строк, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України, прокуратурою не пропущено.

ПП "Тайфун" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у задоволенні позовних вимог вказуючи, зокрема, що Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області було розглянуто розроблений проект землеустрою до якого також увійшла нормативна грошова оцінка земельної ділянки, здійснено його аналіз та затверджено розпорядженням № 1988/2006 р. від 13.12.2006 р. "Про передачу приватному підприємству "Тайфун" земельної ділянки у довгострокову оренду терміном на 49 років для розміщення газонаповнювальної станції зрідженого газу".

При цьому, як зазначав відповідач, виходячи з приписів чинного, на момент укладення спірного договору, законодавства, погодження районною радою нормативної грошової оцінки землі не є істотною умовою договору, отже відсутність вказаної події не може вплинути на законність договору оренди землі, який містить усі, передбачені статтею 15 Закону України "Про оренду землі", істотні умови.

Відповідач у відзиві наголошував, що у позовній заяві прокурора не міститься жодних доказів, обґрунтувань або будь - яких посилань на те, яким чином непогодження районною радою нормативної грошової оцінки землі завдає шкоди або іншим чином порушує права та інтереси держави, за захистом яких прокурор звернувся до суду з даним позовом. При цьому, відповідач вказував на те, що зокрема, у рішенні від 24.06.2003 р. у справі "Стретч проти Обєднаного Королівства" Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що жоден власник (орендар) не може бути позбавлений свого права, якщо ним не було вчинено будь - яких порушень закону, а у випадку якщо такі порушення вчинені лише з боку державного органу, це не може тягнути за собою визнання недійсним договору оренди чи будь - яких інших негативних наслідків, що покладаються на власника (орендаря).

Крім того, у відзиві на позовну заяву ПП "Тайфун" просило суд застосувати строки позовної давності до спірних правовідносин на підставі статті 267 Цивільного кодексу України, вказуючи про обізнаність прокурора про укладення між відповідачами оспорюваного ним договору оренди землі від 18.01.2007 р. ще з 2010 року, при розгляді у господарському суді Одеської області справ № 25/85-10-2354 та № 3/34-10-2650 за позовами Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області про стягнення з ПП "Тайфун" заборгованості зі сплати втрат сільськогосподарського виробництва.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.07.2014 р. (суддя Шаратов Ю.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, встановивши обставини стосовно того, що спірний договір між відповідачами укладено на підставі чинного, не скасованого та не визнаного недійсним розпорядження Біляївської райдержадміністрації № 1988/2006 від 13.12.2006 р., з дотриманням порядку передачі в оренду земельної ділянки, передбаченого частиною 1 статті 116, частинами 1, 6 статті 123, частинами 1, 3 статті 124 Земельного кодексу України, а сам договір містить всі істотні умови, визначені статтю 15 Закону України "Про оренду землі".

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції також встановлено, що 22.12.2006 р. на замовлення ПП "Тайфун" Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було здійснено нормативну грошову оцінку землі, дані оцінки були внесені до державного земельного кадастру, на підставі чого, Біляївським районним відділом земельних ресурсів, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель", було видано Витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 19.01.2007 № 6-06-326 згідно з яким, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 201 781,76 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що прокурором не доведено порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у зв'язку з укладенням договору від 18.01.2007 р., та дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника у випадку визнання вказаного договору недійсним.

При цьому, оскільки, судом встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес позивача не порушені, положення статей 256, 257, частини першої статті 261 Цивільного кодексу України щодо позовної давності не застосовуються.

За апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області Одеський апеляційний господарський суд (судді: Величко Т.А., Таран С.В., Туренко В.Б.), переглянувши рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 07.10.2014 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Заступник прокурора Одеської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та задовольнити позовні вимоги, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги залишенням судами поза увагою посилань прокурора на те, що сторони при укладенні спірного договору при визначенні розміру орендної плати, керувались технічною документацією, яка, на думку прокурора, не мала юридичної сили внаслідок не затвердження її відповідною районною радою у порядку, передбаченому Законом України "Про оцінку земель", у зв'язку з чим розмір орендної плати визначено незаконно, а договір підлягає визнанню недійсним.

Прокурор також вважає помилковими висновки судів про недоведеність прокурором порушення прав та інтересів держави, оскільки у даному випадку, порушення інтересів держави полягає у порушенні законодавчо встановленої процедури передачі земельних ділянок в оренду, що обґрунтовано прокурором та не взято судами до уваги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Здійснюючи судовий розгляд справи, виходячи з наявних у матеріалах справі документів, судами першої та апеляційної інстанції були встановлені наступні обставини:

- 13.12.2006 р. розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації № 1988/2006 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення газонаповнювальної станції зрідженого газу "пропан-бутан" у довгострокову оренду терміном на 49 років для розміщення газонаповнювальної станції зрідженого газу на території Березанської сільської ради та передано в довгострокову оренду терміном на 49 років ПП "Тайфун" для розміщення газонаповнювальної станції зрідженого газу "пропан-бутан" земельну ділянку загальної площею 0,99га ріллі за рахунок земель запасу Березанської сільської ради (за межами населених пунктів) (том 1 а.с. 85);

- 19.12.2006 р. складений акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, відведеної ПП "Тайфун" (том 1 а.с. 86);

- 18.01.2007 р. між Біляївською районною державною адміністрацією Одеської області (орендодавець) та ПП "Тайфун" (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у довгострокове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка використовується для розміщення газонаповнювальної станції зрідженого газу "пропан-бутан" та розташована за адресою: Березанська сільська рада (за межами населеного пункту) землі запасу Біляївського району Одеської області. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,99га ріллі, за рахунок земель запасу Березанської сільської ради строком на 49 років та складено і підписано акт приймання - передачі земельної ділянки (том 1 а.с. 10-13, 83);

- розпорядженням Біляївської районної державної адміністрації від 11.03.2008 р. № 329/2008 затверджено державний акт про прийняття в експлуатацію збудованої ПП "Тайфун" будівлі, що розташована на земельній ділянці;

- рішенням виконавчого комітету Березанської сільської ради від 14.04.2008 р. присвоєно адресу виробничому будинку газонаповнювальної станції зрідженого газу "пропан-бутан": Одеська область, Біляївський район, Березанська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 8;

- рішенням виконавчого комітету Березанської сільської ради від 14.04.2008 р. визнано право власності за ПП "Тайфун" на адміністративну будівлю насосно-компресорної загальною площею 243 кв.м., що розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, Березанська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 8 та видано 28.05.2008 р. ПП "Тайфун" свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі (том 1 а.с. 78);

- 09.06.2008 р. КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" ПП "Тайфун" видано свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно (том 1 а.с. 77).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до пункту 4 договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 201781,79 грн., орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10089,08 грн. в рік.

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що становить 10089,08грн. в рік (пункт 8 договору).

Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, наданої ПП "Тайфун" в довгострокову оренду строком на 49 років на території Біляївської сільської ради Біляївського району Одеської області, складено ДП "Одеський науково дослідний та проектний інститут землеустрою" за замовленням ПП "Тайфун" (договір № 4413 від 22.12.2006 р.).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки з огляду на не затвердження Біляївською районною радою технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки відповідно до вимог частини 2 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарські суди зазначили, що чинне законодавство не пов'язує дійсність договору оренди землі з наявністю або відсутністю затвердженої в установленому законом порядку технічної документації з нормативно-грошової оцінки землі, також це не є істотною умовою договору, відсутність якої може свідчити про недотримання законодавства при укладенні спірного договору; прокурор не довів порушення відповідачами інтересів держави або спричинення шкоди державі внаслідок укладення ними спірного договору; застосувавши рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Сполученого королівства", суди також вказали на неприпустимість визнання недійсним договору, згідно з яким особа отримала майно від держави, та подальше позбавлення цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон.

Водночас господарські суди послалися на необхідність з'ясування повноважень відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування для вирішення питання щодо затвердження проекту землевідведення, а, рішення, на підставі якого укладався договір оренди, є чинним; припинення договору оренди земельної ділянки є можливим лише на майбутнє.

Судова колегія зазначає, що за змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, з чого вбачається, що юридичне закріплення свободи договору не є беззастережним. За частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин є дією, спрямованою на набуття, зміну або припинення прав і обов'язків учасників правочину, то зміст правочину складають як права та обов'язки, щодо яких відбулося відповідне волевиявлення, так і особи, зазначені в якості учасників правочину. Щоб з'ясувати, чи суперечить спірний правочин Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, судам слід дослідити умови укладеного правочину, склад учасників правочину та перевірити з урахуванням підстав поданого позову, чи відповідають взаємні права та обов'язки, набуті в результаті правочину, визначеним законодавчо для відповідних правовідносин та чи надає у цих правовідносинах законодавець можливість відступу від усталеного правового регулювання.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор мотивував позовні вимоги тим, що умови договору щодо обов'язку орендаря сплачувати орендну плату визначено всупереч імперативним приписам чинного законодавства щодо визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на підставі проведеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки нормативна грошова оцінка переданої в оренду за спірним договором земельної ділянки не затверджена у встановленому порядку, та, відтак, не набула чинності та не може спричиняти юридичні наслідки.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі; за приписами статті 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором про оренду землі.

Згідно з статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. За статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

За змістом статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю". Водночас за статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції станом на час укладення спірного договору), плата за землю справляється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України "Про оцінку земель" у відповідній редакції); за частиною 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка обов'язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

При цьому статтями 18, 23 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що знаходяться за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, зі змісту спірного договору оренди землі вбачається, що відповідачі дійшли згоди відносно всіх вищенаведених істотних умов договору оренди землі, які передбачені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору), а також договір містить усі невід'ємні частини договору. При цьому положення договору щодо розміру орендної плати визначено залежно від грошової оцінки земель, відомості про яку викладено в умовах укладеного договору, тобто, сторонами дотримано вимоги чинного законодавства в частині визначення обов'язку орендаря щодо сплати орендної плати.

Вказуючи про не затвердження технічної документації з нормативно-грошової оцінки земельних ділянок (у тому числі спірної земельної ділянки) Біляївською районною радою як складової частини проекту відведення, позивач фактично оспорює законність прийняття Біляївською райдержадміністрацією розпорядження про затвердження проекту відведення земельної ділянки та про надання її в оренду ПП "Тайфун", що не є предметом даного судового розгляду.

Крім того, судова колегія відзначає, що, всупереч приписам статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України, позивач не вказав, за захистом яких саме порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави він звернувся у даних правовідносинах, зокрема, не мотивував, чи наведені ним обставини впливають на розмір та порядок надходжень орендної плати до бюджету та як саме, чи унеможливлюють додержання встановленого законодавчо порядку індексації чи перегляду орендної плати та яким чином це унеможливлюється, не навів будь-яких порушених прав держави, що були б відновлені у разі задоволення даного позову.

Суди також встановили, що, з матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог статті 18 Закону України "Про оцінку земель" щодо проведення нормативно-грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів не рідше ніж один раз на 7 - 10 років, ПП "Тайфун" замовило нову технічну документацію на земельну ділянку, що передана йому в оренду на підставі спірного договору, тобто вчиняє всі дії, направлені на затвердження нової нормативно-технічної документації відповідно до вимог чинного законодавства та усунення недоліків у технічній документації з оцінки землі.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, беручу до уваги приписи законодавства, судова колегія вважає правомірним висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора, а судові рішення у справі вважає такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи скаржника про порушення місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать змісту судових рішень та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи; підстав для скасування судових рішень з підстав, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 р. у справі № 916/1735/14 та рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач