Постанова

від 15.12.2014 по справі 813/7818/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2014 року № 813/7818/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В.

за участю секретаря судового засідання Харіва М.Ю.,

представника позивача Мельничука В.А.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Брокер" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Брокер» (далі - позивач, ТОВ «Консалтинговий центр «Брокер») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Франківському районі м. Львова) з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2014 № 0000392204 та від 10.11.2014 № 0000402204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що підставами для зменшення позивачу витрат та податкового кредиту стали обставини, які жодним чином не пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Консалтинговий центр «Брокер». Зокрема, для обґрунтування висновків акта перевірки відповідачем наведено відомості певних баз даних та Актів, складених іншими податковими інспекціями «про неможливість проведення перевірок». Податковим органом зроблено висновок про те, що господарські операції не відбувались, однак не спростовано факту використання їх у господарській діяльності. Позивачем зазначено, що його господарські операції з ТОВ «Ромстал Україна», TOB «ЮКК «Зевс», TOB «Компанія «Маю Право», TOB «Атрас-Трейдінг» та TOB «СІС-Ентейміс» підтверджені належними документами бухгалтерського та податкового обліку, належним чином оформлені та повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», відтак повністю підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Вважає, що долучені до матеріалів справи документи повністю спростовують висновки відповідача про фіктивність господарських операцій, а тому прийняті на їх основі податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, подав докази в обґрунтування позовних вимог, просить позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні на позовну заяву. Зазначив, що матеріали надані іншими контролюючими органами свідчать про те, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ «Ромстал Україна», TOB «ЮКК «Зевс», TOB «Компанія «Маю Право», TOB «Атрас-Трейдінг» та TOB «СІС-Ентейміс», а отже позивачем безпідставно завищено витрати та доходи за 2013, що призвело до заниження податку на прибуток та безпідставно завищено податковий кредит за 2013, що призвело до заниження податку на додану вартість, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно і підстав для їх скасування немає, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, якими такі обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини справи.

ТОВ «Консалтинговий центр «Брокер» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію № 14151200000001107 від 23.07.2003 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

На підставі направлень від 15.10.2014 № 1151 та № 1152 ревізорами ДПІ у Франківському районі м. Львова у період з 15.10.2014 по 21.10.2014 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Консалтинговий центр «Брокер» (код ЄДРПОУ 32568870) з питань господарських відносин з TOB «Атра-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 32830554) за липень 2013, з ТОВ «ЮКК «ЗЕВС» (код ЄДРПОУ 37727193) за період з 01.07.2013 по 01.05.2014, з TOB «Сіс-Ентейміс» (код ЄДРПОУ 38612542) за серпень 2013 року та TOB «Компанія «Маю право» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, про що 28.10.2014 складено акт № 1832/13-05-22-04/32568870 (далі - Акт перевірки).

Згідно Акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, а саме завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на 2013 рік на суму 824166,65 грн - придбання послуг у TOB «ЮКК«Зевс», TOB «Компанія «Маю Право», TOB «Атрас-Трейдінг» та TOB «СІС-Ентейміс», а також завищено доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 3666,65 грн по операціях з ТОВ «Ромстал Україна», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 155895 грн.

- ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, а саме завищено суму податкових зобов'язань за серпень 2013 року на суму 733,33 грн по операціях з ТОВ «Ромстал Україна», а також встановлено завищення суми податкового кредиту всього на суму 236166,67 грн, в тому числі за січень 2013 року на суму 19999,99 грн, за лютий 2013 року на суму 15000,00 грн, за березень 2013 року на суму 22000,00 грн, за серпень 2013 року на суму 32833,34 грн, за жовтень 2013 року на суму 30000,00 грн, за листопад 2013 року на суму 35000,00 грн, за грудень 2013 року на суму 10000,00 грн, за лютий 2014 року на суму 26000,00 грн, за березень 2014 року на суму 5000,00 грн, за квітень 2014 року на суму 12000,00 грн, за травень 2014 року на суму 28333,34 грн за рахунок проведення взаєморозрахунків з TOB «ЮКК «Зевс», TOB «Компанія «Маю Право», TOB «Атрас-Трейдінг» та TOB «СІС-Ентейміс», що призвело до заниження ПДВ на суму 235433,34 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 10.11.2014 виставлено податкові повідомлення-рішення № 0000392204 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 294291,68 грн (основний платіж 235433,34 грн, штрафна (фінансова) санкція - 58858,34 грн) та податкове повідомлення-рішення № 0000402204 про збільшення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 194868,75 грн (основний платіж 155895,00 грн, штрафна (фінансова) санкція - 38973,75 грн).

Висновки акта про заниження сум податків ґрунтуються на тому, що позивачем протиправно сформовано операційні витрати і податковий кредит за операціями із TOB «ЮКК«Зевс», TOB «Компанія «Маю Право», TOB «Атрас-Трейдінг» та TOB «СІС-Ентейміс», оскільки встановлені іншими органами Міндоходів обставини, на думку відповідача, підтверджують нереальність господарських операцій позивача із вказаними контрагентами.

Даючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні обставинам справи та доводам сторін, суд керується наступними положеннями законодавства України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, зі змінами і доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до п. 180.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п. 201.6 Податкового Кодексу України).

За змістом наведених правових норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» позивачем надано Договір № 12-09 від 12.02.2013 щодо надання позивачу послуг з консультування щодо організації транспортних перевезень, а також документи, якими оформлено результати виконання цього Договору, зокрема: акти здачі-прийняття робіт та пропозиції складені ТОВ «ЮКК «Зевс» за результатами відповідних досліджень із наданням відомостей щодо конкретних перевізників, які можуть бути задіяні позивачем у відповідних перевезеннях. Послуги ТОВ «ЮКК «Зевс» позивачем оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками. За результатами приймання-передачі послуг ТОВ «ЮКК «Зевс» позивачу виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Як вбачається із акта перевірки, він не містить доводів про те, що вказані вище документи не відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення, відповідачем не наведено висновку про те, що вартість таких послуг не підлягає відображенню у складі витрат та податкового кредиту через їх непов'язаність із господарською діяльність, не встановлено факту невикористання позивачем послуг наданих ТОВ «ЮКК «Зевс» у власній господарській діяльності. Натомість, доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та ТОВ «ЮКК «Зевс» ґрунтуються виключно на відомостях Акта від 24.06.2014 № 329/26-56-22-03/37727193 складеного ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЮКК «Зевс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013 по 31.05.2014. Однак, відомості викладені відповідачем із посиланням на вказаний Акт не можуть братись до уваги судом при встановленні фактичних обставин справи з огляду на те, що зазначений акт не містить жодних даних щодо обставин досліджуваних судом господарських операцій, а отже не спростовує їх здійснення, як вказує відповідач.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «Компанія «Маю право» позивачем надано Договір № 11/12/12 від 11.12.2013 щодо надання позивачу консультацій по організації транспортних перевезень, а також документи, якими оформлено результати виконання цього Договору, зокрема: акти здачі-прийняття робіт, а також пропозиції складені ТОВ «Компанія «Маю право» за результатами відповідних досліджень із наданням відомостей щодо конкретних перевізників, які можуть бути задіяні позивачем у відповідних перевезеннях. Послуги ТОВ «Компанія «Маю право» позивачем оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками. За результатами приймання-передачі послуг ТОВ «Компанія «Маю право» позивачу виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Акт перевірки не містить доводів про те, що вказані вище документи не відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення, відсутні висновки відповідача про те, що вартість таких послуг не підлягає відображенню у складі витрат та податкового кредиту через їх непов'язаність із господарською діяльність, не встановлено факту невикористання позивачем послуг наданих ТОВ «Компанія «Маю право» у власній господарській діяльності. Натомість, доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та ТОВ «Компанія «Маю право» ґрунтуються виключно на відомостях Акта від 23.08.2013 № 737/22-07/36946926 складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія «Маю право» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредиту за період з 01.05.2012 по 30.04.2013. Однак, відомості викладені відповідачем із посиланням на вказаний Акт не можуть братись до уваги судом при встановленні фактичних обставин справи з огляду на те, що зазначений акт не містить жодних даних щодо обставин досліджуваних судом господарських операцій, а отже не спростовує їх здійснення, як вказує відповідач.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «СІС-Ентейміс» позивачем надано Договір № 22 від 22.04.2013 про надання позивачу консультацій по організації робіт з транспортних перевезень, а також документи, якими оформлено результати виконання цього Договору: акти здачі-прийняття робіт, пропозиції ТОВ «СІС-Ентейміс» складені за результатами відповідних досліджень із наданням відомостей щодо конкретних перевізників, які можуть бути задіяні позивачем у відповідних перевезеннях. Послуги ТОВ «СІС-Ентейміс» позивачем оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками. За результатами приймання-передачі послуг ТОВ «СІС-Ентейміс» позивачу виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Актом перевірки не зафіксовано невідповідності вимогам законодавства первинних документів, які оформлені сторонами за результатами приймання-передачі послуг, відсутні висновки відповідача про те, що вартість таких послуг не підлягає відображенню у складі витрат та податкового кредиту через їх непов'язаність із господарською діяльність, не встановлено факту невикористання позивачем послуг наданих ТОВ «СІС-Ентейміс» у власній господарській діяльності. В свою чергу, доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та ТОВ «СІС-Ентейміс» ґрунтуються виключно на відомостях Акта від 04.11.2013 № 1084/26-58-22-01/38612542 складеного ДПІ у Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СІС-Ентейміс». Однак, відомості викладені відповідачем із посиланням на вказаний Акт не можуть братись до уваги судом при встановленні фактичних обставин справи з огляду на те, що зазначений акт не містить жодних даних щодо обставин досліджуваних судом господарських операцій, а отже не спростовує їх здійснення, як вказує відповідач.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «Атрас-Трейдінг» позивачем надано Договір № ТЕ-0001245 від 30.07.2013 щодо забезпечення організації експедиторського забезпечення перевезення вантажів, а також документи, якими оформлено результати виконання цього Договору: акт здачі-прийняття робіт № ОУ-310720, товарно-транспортні накладні № 2309 та № 2310 від 31.07.2013. Згідно із відомостями зазначених первинних документів, сторонами здійснено експедиційне забезпечення транспортування вантажів за маршрутом м. Сутиски - м. Київ - м. Чернігів за замовленням ТОВ «Ромстал Україна». Послуги ТОВ «Атрас-Трейдінг» позивачем оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками. За результатами приймання-передачі послуг позивачу виписано податкову накладну № 561 від 31.07.2013, ПДВ за якою включено до складу податкового кредиту.

Актом перевірки не зафіксовано невідповідності вимогам законодавства первинних документів, які оформлені сторонами за результатами приймання-передачі послуг, відсутні висновки відповідача про те, що вартість таких послуг не підлягає відображенню у складі витрат та податкового кредиту через їх непов'язаність із господарською діяльність, не встановлено факту невикористання позивачем послуг наданих ТОВ «Атрас-Трейдінг» у власній господарській діяльності.

У свою чергу, доводи відповідача про нереальність господарських операцій позивача та ТОВ «Атрас-Трейдінг» ґрунтуються виключно на відомостях Акта від 24.12.2013 № 2488/26-59-22-07/32830554 складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атрас-Трейдінг» з контрагентами, з якими з платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2013 по 31.07.201. Однак, відомості викладені відповідачем із посиланням на вказаний Акт не можуть братись до уваги судом при встановленні фактичних обставин справи з огляду на те, що зазначений акт не містить жодних даних щодо обставин досліджуваних судом господарських операцій, а отже не спростовує їх здійснення, як вказує відповідач.

Аналізуючи висновки Акта № 1832/13-05-22-04/32568870 від 28.10.2014, складеного відповідачем за результатами перевірки позивача, слід звернути увагу на те, що такий не містить висновків про порушення позивачем податкового законодавства, які б ґрунтувались на дослідженні самої первинної документації платника податків. Натомість, всі висновки відповідача про нереальність господарських операцій полягають у посиланні на акти про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача.

При цьому, суд звертає увагу, що вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок TOB «ЮКК«Зевс», TOB «Компанія «Маю Право», TOB «Атрас-Трейдінг» та TOB «СІС-Ентейміс». Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ТОВ «Брокер» та ТОВ «Ромстал Україна», TOB «ЮКК«Зевс», TOB «Компанія «Маю Право», TOB «Атрас-Трейдінг» та TOB «СІС-Ентейміс» суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставлених податкових повідомлень-рішень відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 487,20 грн, такі судові витрати відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 10.11.2014 № 0000392204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 10.11.2014 № 0000402204.

Стягнути із Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Консалтинговий центр "Брокер" (вул. Героїв УПА, 73/515, м. Львів, код ЄДРПОУ 32568870) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього ж Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Суддя Кедик М.В.

Повний текст постанови складено 22.12.2014 р.