Ухвала

від 30.03.2015 по справі 813/7818/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 р. Справа № 876/359/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі №813/7818/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Брокер» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

17.11.2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтинговий центр «Брокер» (далі - Товариство) звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ), правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області, просило, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, скасувати повністю прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.11.2014р. №0000402204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 155 895,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 38 973,75 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000392204 від 10.11.2014р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі-ПДВ) на 235 433,44 грн. і застосування штрафних санкцій в розмірі 58 858,34 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2014р. позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ДПІ подала апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15.12.2014р. та постановити нове судове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що господарські операції між позивачем та контрагентами не мали реального товарного характеру. Фактично актами встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками. Позивачем не надано жодного доказу чи пояснень стосовно того, які заходи він вживав для отримання інформації щодо господарської діяльності його контрагентів. Перевірками контрагентів позивача ТзоВ «ЮКК «Зевс», ТзОВ «Компанія «Маю Право», ТзОВ «СІС-Ентейміс», ТзОВ «Атрас Трейдінг» встановлено, що такі проводили документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались. Товариством не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що таким перевірено повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифіковано осіб, що підписували документи, так як у всіх видаткових накладних не зазначено суб'єктів, які брали участі у здійсненні господарської операції. Крім того, до матеріалів справи позивачем долучено документи, які не надавались при проведенні перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «Консалтинговий центр «Брокер» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності-юридична особа, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію 14151200000001107 від 23.07.2003р. та перебуває на податковому обліку в ДПІ.

На підставі направлень від 15.10.2014р. №1151 та №1152 ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань господарських відносин з TзOB «Атра-Трейдінг» (код ЄДРПОУ 32830554) за липень 2013 року, з ТзОВ «ЮКК «ЗЕВС» (код ЄДРПОУ 37727193) за період з 01.07.2013р. по 01.05.2014р., з TOB «Сіс-Ентейміс» (код ЄДРПОУ 38612542) за серпень 2013 року та TзOB «Компанія «Маю право» за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, про що 28.10.2014р. складено акт № 1832/13-05-22-04/32568870, в якому зазначено про встановлені порушення п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Подткового кодексу України з наступними змінами тп доповненнями (далі-ПК України), чим завищено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на 2013 рік на суму 824 166,65 грн.: придбання послуг у TзOB «ЮКК«Зевс», TзOB «Компанія «Маю Право», TзOB «Атрас-Трейдінг» та TзOB «СІС-Ентейміс», а також завищено доходи, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за 2013 рік на суму 3 666,65 грн. по операціях з ТзОВ «Ромстал Україна», що призвело до заниження податку на прибуток на суму 155 895,00 грн.; ст. 185, п. 187.1 ст. 187, ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань за серпень 2013 року на суму 733,33 грн. по операціях з ТзОВ «Ромстал Україна» та завищено суми податкового кредиту всього на суму 236 166,67 грн., в тому числі за січень 2013 року на суму 19 999,99 грн., за лютий 2013 року на суму 15 000,00 грн., за березень 2013 року на суму 22 000,00 грн., за серпень 2013 року на суму 32 833,34 грн., за жовтень 2013 року на суму 30 000,00 грн., за листопад 2013 року на суму 35 000,00 грн., за грудень 2013 року на суму 10 000,00 грн., за лютий 2014 року на суму 26 000,00 грн., за березень 2014 року на суму 5 000,00 грн., за квітень 2014 року на суму 12 000,00 грн., за травень 2014 року на суму 28 333,34 грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з TзOB «ЮКК «Зевс», TзOB «Компанія «Маю Право», TзOB «Атрас-Трейдінг» та TзOB «СІС-Ентейміс», що призвело до заниження ПДВ на суму 235 433,34 грн.

На підставі акта перевірки 10.11.2014р. ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000392204, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем ПДВ в сумі 294 291,68 грн., з яких основний платіж 235 433,34 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 58 858,34 грн. та №0000402204, яким збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 194 868,75 грн., з яких основний платіж 155 895,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 38 973,75 грн., з якими не погодилось Товариство, оскарживши їх до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, в тому числі, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 вказаної статті встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704.

Згідно з п.2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинна здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені Товариством документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Юридично-консалтингова компанія «Зевс» позивачем надано Договір № 12-09 від 12.02.2013р. щодо надання позивачу послуг з консультування щодо організації транспортних перевезень, а також документи, якими оформлено результати виконання цього Договору: акти здачі-прийняття робіт та пропозиції складені ТОВ «ЮКК «Зевс» за результатами відповідних досліджень із наданням відомостей щодо конкретних перевізників, які можуть бути задіяні позивачем у відповідних перевезеннях. За результатами приймання-передачі послуг ТзОВ «ЮКК «Зевс» Товариству виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових періодах та сформовано витрати. Послуги ТзОВ «ЮКК «Зевс» позивачем оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Компанія «Маю право» позивачем надано Договір №11/12/12 від 11.12.2013р. щодо надання позивачу консультацій по організації транспортних перевезень, а також документи, якими оформлено результати виконання цього Договору: акти здачі-прийняття робіт, та пропозиції складені ТзОВ «Компанія «Маю право» за результатами відповідних досліджень із наданням відомостей щодо конкретних перевізників, які можуть бути задіяні позивачем у відповідних перевезеннях. За результатами приймання-передачі послуг ТзОВ «Компанія «Маю право» позивачу виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових періодах та сформовано витрати. Послуги ТзОВ «Компанія «Маю право» позивачем оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ «СІС-Ентейміс» позивачем надано Договір №22 від 22.04.2013р. про надання позивачу консультацій по організації робіт з транспортних перевезень, а також документи, якими оформлено результати виконання цього Договору: акти здачі-прийняття робіт, пропозиції ТзОВ «СІС-Ентейміс» складені за результатами відповідних досліджень із наданням відомостей щодо конкретних перевізників, які можуть бути задіяні позивачем у відповідних перевезеннях. За результатами приймання-передачі послуг ТзОВ «СІС-Ентейміс» позивачу виписано податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у відповідних податкових періодах та сформовано витрати. Послуги ТзОВ «СІС-Ентейміс» позивачем оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Атрас-Трейдінг» позивачем надано Договір №ТЕ-0001245 від 30.07.2013р. щодо забезпечення організації експедиторського забезпечення перевезення вантажів, а також документи, якими оформлено результати виконання цього Договору: акт здачі-прийняття робіт №ОУ-310720, товарно-транспортні накладні №2309 та №2310 від 31.07.2013р. Згідно із відомостями зазначених первинних документів, сторонами здійснено експедиційне забезпечення транспортування вантажів за маршрутом м. Сутиски - м. Київ - м. Чернігів за замовленням ТзОВ «Ромстал Україна». За результатами приймання-передачі послуг позивачу виписано податкову накладну № 561 від 31.07.2013р., ПДВ за якою включено до складу податкового кредиту та сформовано витрати. Послуги ТзОВ «Атрас-Трейдінг» позивачем оплачені, що підтверджується долученими до матеріалів справи банківськими виписками.

В акті перевірки відсутні покликання на те, що подані до перевірки документи не відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення; не наведено обгрунтувань про те, що вартість таких послуг не підлягає відображенню у складі витрат та податкового кредиту через їх непов'язаність із господарською діяльність чи факту невикористання позивачем послуг наданих контрагентами Товарства у власній господарській діяльності.

Слід зауважити, що ДПІ а акті перевірки зазначила, що згідно пояснень №61 від 20.10.2014р., які надавались під час перевірки та копія яких долучено до матеріалів справи, Товариство повідомляло, що послуги від ТзОВ «ЮКК «Зевс», ТзОВ «Компанія «Маю право», ТзОВ «СІС-Ентейміс» були використані у власній господарській діяльності. Послуги від ТзОВ «Атрас-Трейдінг» були реалізовані ТзОВ «Ромстал Україна».

Доводи ДПІ про нереальність господарських операцій позивача та ТзОВ «ЮКК «Зевс», ТзОВ «Компанія «Маю право», ТзОВ «СІС-Ентейміс», ТзОВ «Атрас-Трейдінг» ґрунтуються виключно на відомостях Акта від 24.06.2014р. №329/26-56-22-03/37727193 складеного ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «ЮКК «Зевс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2013р. по 31.05.2014р.; Акті від 23.08.2013р. №737/22-07/36946926 складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Компанія «Маю право» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредиту за період з 01.05.2012р. по 30.04.2013р.; Акті від 04.11.2013р. №1084/26-58-22-01/38612542 складеного ДПІ у Артемівському районі м. Луганська ГУ Міндоходів у Луганській області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СІС-Ентейміс»; Акті від 24.12.2013 № 2488/26-59-22-07/32830554 складеного ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Атрас-Трейдінг» з контрагентами, з якими з платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р.

Однак, відомості викладені відповідачем із посиланням на вказані Акти не можуть братись до уваги судом при встановленні фактичних обставин справи з огляду на те, що зазначені акти не містить жодних даних щодо обставин досліджуваних судом господарських операцій, а отже не спростовує їх здійснення, як вказує відповідач. Вказаними актами не досліджувалася діяльність позивача та не було встановлено порушення законодавства саме позивачем, а встановлено виключно неможливість проведення зустрічних звірок TзOB «ЮКК«Зевс», TзOB «Компанія «Маю Право», TзOB «Атрас-Трейдінг» та TзOB «СІС-Ентейміс». Окрім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити жодних висновків про господарські операції, оскільки таким актом лише документується факт неможливості проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів зауважує, що сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок господарюючого суб'єкта не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства, тим більше особою, якої така зустрічна звірка безпосередньо не стосувалася. Отже, акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть розглядатися як належне підтвердження фактів порушення платником податків податкового законодавства, здобуте в ході перевірки.

Висновки про порушення податкового законодавства контрагентом позивача не можуть автоматично підтверджувати порушення податкового законодавства самим позивачем, а позивач як платник податку не повинен нести наслідків невиконання своїм контрагентом вимог закону. Така позиція узгоджується й з висновками Верхового Суду України, висловленими, зокрема, у постанові від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 та, постанові від 11.12.2007р. (справа №21-1376во06).

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (послуг), є податковим зобов'язання продавця товару (послуг) і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Слід зауважити, на момент здійснення господарських операцій контрагенти Товариства знаходились в Єдиному державному реєстрі та були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що Актом перевірки не спростовано. Таким чином, господарські операції, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

Водночас, доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди, відповідачем не надано.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за перевірений період надано податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких, відповідає встановленому чинним на момент їх виписки законодавством. Зазначені обставини давали право Товариству включити ПДВ по спірних господарських операцій до складу податкового кредиту відповідного періоду та формувати валові витрати.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Колегією суддів також взято до уваги, що спірні правочини в судовому порядку недійсними не визнавались, послуги по таких надавались та оплачувались протягом певного періоду часу, що дає підстави вважати, що такі мали реальний характер.

Також колегія суддів зауважує, що обґрунтування нереальності господарських операцій не можуть ґрунтуються на припущеннях.

Колегія суддів вважає, що суб'єкт господарювання вправі вести господарську діяльність, яка не заборонена, на свій власний розсуд, економічна доцільність якої є одержання прибутку, що Товариством дотримано, а тому слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що податковим органом не наведено переконливих доводів та не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту та витрат у зв'язку із господарськими операціями, що відбулися між ним та ТзОВ «ЮКК «Зевс», ТзОВ «Компанія «Маю право», ТзОВ «СІС-Ентейміс», ТзОВ «Атрас-Трейдінг».

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки від 28.10.2014р. висновки податкового органу про порушення позивачем норм ПК України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області правонаступником якого є Державна податкова інспекція у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року у справі №813/7818/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А.Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 03.04.2015р.