Рішення

від 11.12.2014 по справі 910/23201/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23201/14 11.12.14

за позовом Заступник прокурора Подільського району м.Києва в інтересах державнив особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський плаза"

про внесення змін до договору

Суддя К.В. Полякова

Представники:

від прокуратури: Степаненко К.Ю.(служб.посв.№029123 від 19.09.2014),

від позивача: Новак Є.Л. (дов.№225-КР-1396 від 31.10.2014),

від відповідача: Чумаков А.В. (дов. №б/н від 01.11.2014),

СУТЬ СПОРУ:

Заступник прокурора Подільського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївський плаза» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2014 порушено провадження у справі №910/23201/14 та призначено її до розгляду на 20.11.2014 року.

У судовому засіданні 20.11.2014 судом оголошено перерву до 11.12.2014.

У судовому засіданні 11.12.2014 представником прокуратури надані письмові пояснення по суті спору, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позові та письмових поясненнях.

Представник позивача надав пояснення по суті спору, аналогічні правовій позиції, викладеної представником прокуратури.

У свою чергу, відповідач під час судового засідання подав до суду заяву про зупинення провадження у справі на період розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи за позовом ТОВ «Андріївський плаза» до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування Рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146.

Суд, з'ясувавши думку сторін, дослідивши подані документи, дійшов висновку про відсутність підстав зупинення провадження у справі з огляду на нижчевикладене.

Положеннями статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

За приписами пункту 3.16. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та не обґрунтовано обставин, щодо наявності справи, порушеної за позовом ТОВ «Андріївський плаза», а також які саме обставини та факти можуть бути встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва під час розгляду справи позовом ТОВ «Андріївський плаза» до Київської міської ради про визнання недійсним та скасування Рішення Київської міської ради від 28.02.2013 №89/9146, з огляду на що у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі слід відмовити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому до суду 20.11.2014 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріївський плаза» укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:373:007, площею 9800 кв.м., по вул. Фролівській, 9-11 у Подільському районі м. Києва, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.10.2006 року за № 85-6-00289 у книзі записів державної реєстрації договорів (далі - Договір).

Відповідно до умов договору орендодавець, на підставі рішення Київради від 14 липня 2005 за №730/3305, передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку, визначену цим договором.

У подальшому, до укладеного договору оренди земельної ділянки внесено зміни шляхом укладення угоди від 26.04.2007 року та Договору про внесення змін і доповнень від 02.11.2011 року, яким сторонами погоджено, що договір укладено на 25 років, тобто строк дії до 2031 року.

Відповідно до п. 2.2 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом технічної документації Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № Ю-39069/2006 від 07.08.2006 становить 45 340743,27 грн.

Згідно з п. 4.2 зазначеного Договору річна орендна плата встановлюється у розмірі (одна ціла і п'ять) відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру індексації, форм платежу строків, її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату

Статтею 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього Договору

Відповідно до умов п. 4.9 Договору розмір орендної плати може переглядатись у випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Окрім того, 28.02.2013 року Київською міською радою прийнято рішення № 89/9146 «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України», яким на локальному рівні врегульовано розміри орендної плати за використання земель міста Київ та встановлено орендну плату у розмірі 3% річних від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і зобов'язано орендарів забезпечити оформлення внесення відповідних змін до існуючих договорів оренди земельних ділянок за переліком.

Вказане рішення офіційно оприлюднене 02.04.2013 у газеті Київської міської ради «Хрещатик» та на офіційному веб-сайті Київської міської ради (www.kmr.gov.ua).

Поряд з цим, на виконання п. 3 вказаного рішення Київської міської ради, Департаментом земельних ресурсів ТОВ «Андріївський плаза» направлено листа № 05704-10341 від 23.05.2013 року, яким повідомлено дане підприємство про прийняття Київською міською радою рішення № 89/9146 щодо застосування нового розміру орендної плати за землю та встановлення порядку внесення змін до існуючого договору оренди.

Однак, ТОВ «Андріївський плаза» із заявою про укладення додаткової угоди про збільшення розміру орендної плати за Договором не зверталось.

Таким чином, заступник прокурора стверджує, що ТОВ «Андріївський плаза» порушує вимоги Податкового кодексу України по встановленню орендної плати у розмірі 3% річних, що суперечить вимогам Податкового кодексу України та рішенню Київської міської ради від 28.02.2013 року № 89/9146, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач у своєму відзиві заперечує проти внесення змін до договору оренди з підстав відсутності норм у спеціальному законі, які передбачали окрему процедуру внесення змін до договорів оренди земельної ділянки. До того ж, ТОВ «Андріївський плаза» не вбачає у своїх діях порушення інтересів держави, що зумовило б звернення прокурора із таким позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

Як передбачено нормами ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Земельні відносини, згідно з ст. 3 Земельного кодексу, регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, у відповідності до вищезазначених вимог законодавства, між сторонами 02.10.2006 укладено договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:373:007, площею 9800 кв.м., по вул. Фролівській, 9-11 у Подільському районі м. Києва, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.10.2006 року за № 85-6-00289 у книзі записів державної реєстрації договорі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі", це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ст. 632 Цивільного кодексу України).

Так, на момент укладання договору оренди розмір та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку регулювались Законом України "Про плату за землю" (чинного на момент укладання договору оренди землі), статтею 2 якого встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Пунктом 5 ст. 19 Закону України "Про оренду землі (в редакції чинній на момент укладення договору) передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

З 01.11.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, положеннями якого передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

За ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У подальшому, Рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" внесено зміни до договорів оренди в частині збільшення розміру річної орендної плати.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

До того ж, п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» передбачено, що оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Поряд з цим, надсилання відповідачу пропозицій про внесення змін до спірного договору оренди є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє позивача права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Вказану позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 та постанові Верховного суду України від 20.11.2012 року № 3-53гс12.

Положеннями статті 651 Цивільного кодексу України визначені підстави зміни або розірвання договору, зокрема, у частині 2 вказаної статті зазначено, що Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено право зміни договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Із наведеного вбачається, що з вимогою про зміну договору до суду може звернутися особа лише у випадку, якщо мало місце істотне порушення в діях іншого контрагента і таке порушення стосується безпосередньо договірного зобов'язання між цими сторонами. Проте така зміна договору в односторонньому порядку протирічить принципу свободи договору, оскільки відсутня згода іншої сторони на таку зміну, що створює загрозу інтересам іншої сторони.

Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про втрати та збитки, які вказана сторона понесла внаслідок порушення іншою стороною договору.

Під шкодою в контексті ч. 2 ст. 651 ЦК України слід розуміти комплекс негативних наслідків, які виникають у зв'язку з порушенням. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору має довести наявність істотного порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, так і моральної (немайнової) шкоди.

Таким чином, сплата орендарем суми орендної плати у розмірі 2% від грошової оцінки земельної ділянки порушує інтереси Київської міської ради, як розпорядника земельної ділянки, що належить до власності територіальної громади міста Києва та свідчить про недоотримання належної суми орендних платежів, розмір яких встановлений Рішенням Київської міської ради.

До того ж, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

При зміні договору зобов'язання за таким договором змінюється, а отже змінити умови договору можливо лише у триваючому зобов'язанні.

З системного аналізу вищевикладеного, враховуючи, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Андріївський плаза» ухиляється від внесення змін до договору оренди земельної ділянки, строк дії якого до 2031 року, щодо розміру орендної плати, які є необхідними в силу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог, шляхом внесення змін до договору та викладення п.4.2. у новій редакції, а саме щодо встановлення орендної плати у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки.

До того ж, суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем за вказаним позовом є Київська міська рада, яка відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади міста Києва.

За приписами статті 121 Конституції України представництво інтересів громадянина або держави в суді покладено на органи прокуратури України.

Однією з форм представництва є звернення з позовами або заявами про захист інтересів держави.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно вимог ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати з відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 року № 3 рп/99 інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 7 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/570 від 22.05.02 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» встановлено, що згідно з частиною четвертою статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заперечення відповідача, на які він посилається, як на підставу відмови у позові, хибними та вказує на те, що всі судження відповідача зводяться лише до умисного ухилення від внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлення судом відсутності обставин, передбачених законом в якості підстав для внесення змін до договору в судовому порядку, останній дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

Позов Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївський плаза» про внесення змін до договору оренди земельної ділянки - задовольнити повністю.

Внести зміни до договору земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:373:007, площею 9800 кв.м., по вул. Фролівській, 9-11 у Подільському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Андріївський плаза», який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.10.2006 року за № 85-6-00289 у книзі записів державної реєстрації договорів та викласти п. 4.2. договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 у наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Андріївський плаза» (04073, місто Київ, вулиця Семена Скляренка, 5; ідентифікаційний код 33057017) у дохід Державного бюджету України 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 11.12.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 16.12.2014 року

Суддя К.В. Полякова