Постанова

від 14.04.2015 по справі 910/23201/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року Справа № 910/23201/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників: прокуратуриРоманов Р.О. - прокурор відділу Генеральної прокуратури позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідачаЧумаков А.В. - довіреність від 01.11.2014 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський плаза" на постановувід 17.02.2015 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/23201/14 господарського суду м. Києва за позовомЗаступника прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андріївський плаза" провнесення змін до договору В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 р. Заступник прокурора Подільського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Андріївський плаза" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 р., укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Андріївський плаза". виклавши пункт 4.2 договору у наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 % (три відсотки) від її грошової оцінки.

Позовні вимоги, з посиланням на приписи статей 15, 18, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статтю 93 Земельного кодексу України, статті 626, 631, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України та статті 288, 289 Податкового кодексу України обґрунтовані тим, що пунктом 4.5 укладеного між сторонами договору оренди землі передбачено, що розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору, а пунктом 4.9 договору встановлено, що розмір орендної плати може переглядатися в випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз на рік, і оскільки за приписами чинного законодавства орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору за згодою сторін чи у судовому порядку у разі недосягнення такої згоди щодо зміни умов договору.

Прокурор вказував на те, що у зв'язку із набранням чинності Податковим кодексом України, Київською міською радою 28.02.2013 р. було прийнято рішення № 89/9146 "Про внесення змін до договорів земельних ділянок у частині приведення розміру орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України ", яким на локальному рівні врегульовано розміри орендної плати за використання земель у м. Києві та встановлено орендну плату у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки із зобов'язанням орендарів забезпечити оформлення внесення відповідних змін до існуючих договорів. Вказане рішення було офіційно оприлюднено 02.04.2013 р. у газеті Київської міської ради "Хрещатик" та на офіційному веб - сайті Київської міської ради. Крім того, як зазначав прокурор на виконання пункту 3 рішення Київської міської ради, Департаментом земельних ресурсів 23.05.2013 р. було направлено ТОВ "Андріївський плаза" лист № 05704-10341 з повідомленням про прийняття міською радою рішення № 89/9146 щодо застосування нового розміру орендної плати за землю, на яке відповідач не відреагував, додаткова угода до договору оренди землі між сторонами не укладена, а розмір річної орендної плати за землю не відповідає нормам діючого законодвства.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Андріївський плаза" просило суд відмовити у її задоволенні вказуючи на неотримання товариством з боку Київської міської ради будь - яких пропозицій щодо зміни умов договору оренди, які б можливо було розглядати як офіційну оферту, а тому незрозумілим є зміст змін та редакція таких змін до договору оренди землі.

Крім того, відповідач вказував на помилковість посилань прокурора на рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р., яке на думку відповідача не є підставою для автоматичного внесення змін до договору оренди землі, при цьому додатки до цього рішення не були офіційно оприлюднені, а відтак відповідач не міг зрозуміти чи розповсюджується вказане рішення і на нього.

Київська міська рада у поясненнях на позовну заяву зазначала, що міською радою не було дотримано вимоги Закону щодо оприлюднення рішення № 89/9146 28.02.2013 р., оскільки не було надруковано у газеті додатки до цього рішення, а відтак посилання на вказане рішення, як на підставу для зміни розміру орендної плати, є безпідставним.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11.12.2014 р. (суддя Полякова К.В.) позов задоволено повністю, внесені зміни до договору земельної ділянки за кадастровим номером 8000000000:85:373:007, площею 9800 кв.м., по вул. Фролівській, 9-11 у Подільському районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та ТОВ "Андріївський плаза", який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.10.2006 року за № 85-6-00289 у книзі записів державної реєстрації договорів із викладенням пункту 4.2. договору оренди земельної ділянки від 02.10.2006 р. у наступній редакції: "Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 3% (три відсотки) від її грошової оцінки".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, виходячи з положень чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

За апеляційною скаргою ТОВ "Андріївський плаза" Київський апеляційний господарський суд (судді: Власов Ю.Л., Станік С.Р., Корсакова Г.В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 17.02.2015 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Андріївський плаза" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у даній справі скасувати та відмовити прокурору у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального права.

Скаржник вказує на залишення судами поза увагою, що вимогами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" встановлено обов'язковість належного оприлюднення в офіційних печатних засобах масової інформації усіх регуляторних актів органів місцевого самоврядування, що мають нормативно - правовий характер, проте, рішення Київської міської ради № 89/9146 від 28.02.2013 р., яке стало підставою для задоволення позовних вимог прокурора, не було офіційно оприлюднено, оскільки у газеті "Хрещатик" було опубліковано лише частково, без відповідного додатку, у якому визначено перелік договорів оренди земельних ділянок, у які вносяться зміни та перелік орендарів, на яких розповсюджується дія рішення ради.

Заявник касаційної скарги, посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини вказує, що укладаючи договір оренди землі 02.10.2006 р. та підписуючи додаткову угоду до цього договору від 11.10.2011 р., відповідач мав всі підстави вважати, що земельна ділянка буде знаходиться у нього в користуванні визначений у договорі строк на тих умовах користування, що були передбачені положеннями цього договору, тобто в даному випадку відповідачем право на користування земельною ділянкою розглядалось нерозривно з розміром орендної плати, що підлягала сплаті за користування майном. Проте, суди першої та апеляційної інстанції фактично порушили принципи справедливості та адекватності, оскільки збільшивши розмір орендної плати без належних, припустимих та законних підстав, позбавили відповідача по справі "майна" в розумінні права користування земельною ділянкою на договірних засадах.

Крім того, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права, якими визначено процедуру внесення змін до господарських договорів, зокрема, статті 188 Господарського кодексу України, оскільки судами не було враховано порушення позивачем процедури, передбаченої вказаною нормою щодо направлення відповідачу офіційної пропозиції про внесення змін до договору оренди землі або письмового повідомлення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі рішення Київської міської ради № 730/3305 від 14.07.2005 р. "Про передачу ТОВ "Андріївський Плаза" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Фролівській, 9 - 11 у Подільському районі м. Києва", між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Андріївський Плаза" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 02.10.2006 р. за № 85-6-00289 у книзі записів державної реєстрації договорів, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором, строком на 5 років (пункти 1.1 та 3.1 договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - на вул. Фроловській, 9-11 у Подільському районі м. Києва; розмір - 9800 кв.м.; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торгово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом; кадастровий номер - 8000000000:85:373:007.

Згідно з пунктом 2.2. договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з витягом з технічної документації Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 07.08.2006 р. становить 45340743,27 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі: на період будівництва - 1,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки; після введення об'єкта в експлуатацію - 2,5 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Судами під час розгляду справи також встановлено, що 11.10.2011 р. між сторонами укладена угода про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки (яка зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26.04.2007 р. за №85-6-00321 у книзі записів державної реєстрації договорів) якою, зокрема, внесені зміни до пункту 2.2 договору щодо розміру нормативної грошової оцінки землі, яка згідно з витягом з технічної документації № Ю-30786/2010 Головного управлення земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської держадміністрації) від 14.12.2010 р. № 319 становить 77 704 037397 грн. Крім того, вказаною додатковою угодою внесені зміни до пункту 3.1 договору щодо строку договору, визначивши, що договір укладено на 25 років, а також внесені зміни до пункту 4.9 договору щодо порядку перегляду орендної плати, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (а.с. 58).

За приписами статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, відповідно до пункту 4.5. договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

Згідно з пунктом 4.9 договору (в редакції додаткової угоди від 11.10.2011 р.) розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік.

У пункті 11.1 договору сторони погодили, що зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням Позивача на зміни та/або доповнення до договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції, чинній на час укладення спірного договору від 02.10.2006 р.) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим законом. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 р. Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом, згідно зі статтею 288 якого, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди , але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки ; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 28.02.2013 р. рішенням Київської міської ради № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" з метою приведення у відповідність до вимог законодавства істотних умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до статті 30 Закону України "Про оренду землі", статей 40, 41, 286, 288 Податкового кодексу України міська рада вирішила внести зміни до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком до цього рішення, встановивши річну оренду плату у розмірі трьох відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Орендарів земельних ділянок, зазначеним у додатку до цього рішення, зобов'язано забезпечити оформлення внесення відповідних змін до договорів оренди земельних ділянок. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зобов'язано проінформувати про прийняття цього рішення: орендарів земельних ділянок, зазначених у додатку до цього рішення; органи державної податкової служби.

Судами встановлено, що зазначене рішення Київської міської ради опубліковано в газеті "Хрещатик" № 33 від 02.04.2013 р., а також, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, в судовому порядку не скасоване та не визнано незаконним.

Крім того, судами встановлено, що 25.05.2013 р. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до відповідача з листом № 05704-10341, в якому повідомив про прийняте міськрадою рішення № 89/9146 та необхідність внесення змін до договору оренди щодо розміру орендної плати.

Отже, нормами чинного законодавства та умовами укладеного між сторонами договору встановлена можливість внесення змін до договору, а оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, у зв'язку з чим висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог щодо внесення змін до договору оренди землі в частині приведення розміру орендної плати у відповідність до приписів чинного законодавства, є правомірним та обґрунтованим, а також таким, що відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка в силу приписів статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою, викладеній, зокрема, у постановах від 04.07.2011 р. № 41/81пд, від 30.05.2011 р. № 17/299-10, від 23.05.2011 р. № 7/105-10 (30/234-09), від 20.11.2012 р. № 28/5005/640/2012, від 20.08.2013 р. № 5017/781-2012, від 20.08.2013 р. та від 03.12.2013 р. № 5009/3430/12.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Статтею 59 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент прийняття Київською міською радою рішення № 89/9146 від 28.02.2013 р.) встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частини 1, 10 вказаної норми).

Рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування доводяться до відома населення. На вимогу громадян їм може бути видана копія відповідних актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування (частини 5, 11 статті 59 Закону).

Статтею 73 вказаного Закону встановлена обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування та передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Судом апеляційної інстанції було встановлено дотримання визначеного законом порядку доведення до відома населення рішення Київської міської ради від 28.02.2013 р. № 89/9146 "Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень статті 288 Податкового кодексу України" шляхом опублікування цього рішення в газеті "Хрещатик" № 33 від 02.04.2013 р.

Доводи скаржника стосовно порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 188 Господарського кодексу України та залишення судами поза увагою порушення позивачем процедури, передбаченої вказаною нормою щодо направлення відповідачу офіційної пропозиції про внесення змін до договору оренди землі або письмового повідомлення, судова колегія не приймає до уваги та вважає за необхідне зазначити, що з огляду на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рн/2002 у справі №1-2/2002, право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) та правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 20.11.2012 у справі № 28/5005/640/2012, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Тому недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозиції про зміну умов договору оренди земельної ділянки не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються матеріалами справи та встановленими судами обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 5 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 р. у справі № 910/23201/14 та рішення господарського суду м. Києва від 11.12.2014 р. залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач