Постанова

від 25.11.2014 по справі 804/16516/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 р. Справа № 804/16516/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «СБ-Секуріті» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2014 року ПП «СБ-Секуріті» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.09.2014 року №0001072203 на суму 51 437,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним до перевірки, за висновками якої винесено спірне рішення, надані всі первинні документи, що підтверджують взаємовідносини позивача з ТОВ «Центр Безпека-1» за січень 2014 року, доводи, наведені в акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам господарської діяльності, зокрема з контрагентом ТОВ «Центр Безпека-1», за взаємовідносинами з яким сформована спірна сума податкового кредиту в розмірі 41 150,00 грн., тому позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник відповідача ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області надав письмові заперечення, у яких проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що висновки зазначені в акті від 16.09.2014 р. № 2561/04-62-22-3/311 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СБ-Секуріті» по взаємовідносинам з ТОВ «Центр Безпека-1» за січень 2014 року, є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 30.09.2014 р. №0001072203 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ПП «СБ-Секуріті» зареєстровано 01.09.2000 року Дніпропетровським міським управлінням юстиції, перебуває на обліку у ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та є платником податку на додану вартість.

Так, 04.06.2014 року ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська направлено на адресу позивача запит № 15691/10/151-СК про надання пояснень та їх документального підтвердження стосовно взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Центр Безпека-1» за період січень 2014 року.

На даний запит ПП «СБ-Секуріті» надало відповідь за вих.. № 6 від 23.06.2014 року, а також первинні та інші документи на підтвердження здійснення господарської діяльності у січні 2014 року.

У період з 31.07.2014 року по 06.08.2014 року на підставі повідомлення про проведення перевірки від 31.07.2014 року, згідно із п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.1, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, та відповідно до наказу від 31.07.2014 року №1262, проведено документальна позапланову невиїзну перевірку ПП «СБ-Секуріті» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Центр Безпека-1» за січень 2014 року.

За результатами перевірки, ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт № 2234Ї04-62-22-21-31142959 від 13.08.2014 року.

У ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «СБ-Секуріті» по взаємовідносинам з ТОВ «Центр Безпека-1» за січень 2014 року встановлено порушення:

- не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій постачальники - ПП «СБ-Секуріті» - покупці за січень 2014 року не мали та не могли мати ніякого юридичного змісту;

- відсутність операцій, що підпадають під визначення ст.. 185 Податкового кодексу України за січень 2014 року.

З такими висновками податкового органу позивач не погодився та 19.08.2014 року надав заперечення до акту перевірки.

За результатами розгляду заперечень податковий орган надав відповідь № 24190/10/04-62-22-526 від 07.08.2014 року, якою повідомив ПП «СБ-Секуріті» по прийняття рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки з усіх питань оскарження за результатами якої буде зроблено остаточний висновок.

Так, у період з 03.09.2014 року по 09.09.2014 року на підставі направлень на проведення перевірки від 03.09.2014 року №1339Ю 1340, згідно із п.п. 78.1.5 п.п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 03.09.2014 року № 1524, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «СБ-Секуріті» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Центр Безпека-1» за січень 2014 року.

За результатами перевірки, ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська складено акт № 2561/04-62-22-3/311 від 16.09.2014 року.

У ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП «СБ-Секуріті» по взаємовідносинам з ТОВ «Центр Безпека-1» за січень 2014 року встановлено порушення:

- п. 185.1 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 року за № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 41 150,00 грн.

За наслідками акту перевірки, ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2014 року за № 0001072203 про донарахування податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 51 437,50 грн.

Проте, суд не може погодитись з такими висновками податкового органу виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи взмстановлено, що ПП «СБ-Секуріті» здійснювало свою господарську діяльність у січні 2014 року за юридичною адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором на оренду приміщення від 01.11.2012 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

Так, у зв'язку зі зміною юридичної адреси, на м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 12, ПП «СБ-Секуріті» уклало договір 01.02.2014 року на оренду приміщення з ТОВ «ЛІДЕР», копії даних договорів містяться у матеріалах справи.

Судом встановлено, що 10.02.2014 року ПП «СБ-Секуріті» подано до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року №9005619616, відповідно до якої задекларувало:

- податкових зобов'язань - 48 206 грн.;

- податкового кредиту - 41 150 грн.

Даний податковий кредит задекларовано від контрагента ТОВ «Центр Безпека-1».

Між ПП «СБ-Секуріті» (замовник) та ТОВ «Центр Безпека-1» (охорона) укладено договір на охорону стаціонарних об'єктів від 01.12.2013 року №01Ї12-13, відповідно до умов якого, замовник передає а охорона приймає під охорону відповідно дислокації розташування, надалі - об'єкт, силами співробітників ТОВ «Центр Безпека-1» відповідно письмового замовлення.

Сума оплати за даним договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони.

На виконання умов договору ПП «СБ-Секуріті» отримало податкову накладну № 15281 від 31.01.2014 року.

Дана податкова накладна виписана постачальником послуг ТОВ «Центр Безпека-1» на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2014 року №ЦБ-0000048.

Розрахунки між підприємствами відбувались у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними у матеріалах справи.

Отже, судом встановлено, що за наслідками господарських операцій з даним постачальником відбулися зміни в структурі активів ПП «СБ-Секуріті».

Крім того, в матеріалах справи наявні копії штатного розпису та копії наказів про прийняття працівників до штату, копії витягів з реєстру ГУМВС України в Дніпропетровській області про підтвердження відсутності кримінального провадження працівника та факту того, що він не перебуває у розшуку, копії свідоцтв про присвоєння робітничої кваліфікації «охоронник», копії посвідчень, які підтверджують повноваження посадових осіб, копії медичних довідок про проходження попереднього та періодичного психіатричного оглядів посадовими особами та інші документи.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України. документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, зазначеними нормами передбачено право платника податків на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, незалежно від початку використання таких основних фондів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну , складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.10 ст.201 ПК України, підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, що видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної (п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарській діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11 визначено, що для підтвердження права платника податку на формування витрат та/або податкового кредиту з податку на додану вартість достатньо наявності мети використання товарів та послуг, що ним придбані, незалежно від фактичних результатів такого використання.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Аналіз вищезазначених норм законодавства, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачають позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту в разі порушення його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Факт порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Центр Безпека-1» базується на даних акту ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 1013/26-55-22-07/38649950 від 04.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центр Безпека-1» (код ЄДРПОУ 38649950) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, в тому числі з ПП «СБ-Секуріті».

Так, на момент проведення звірки, стан платника податків ТОВ «Центр Безпека-1» - триває процедура припинення.

Крім того, звіркою не встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з контрагентами-покупцями та постачальниками за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, не підтверджено реальність проведених господарських операцій з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків, не підтверджені задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ, а також не підтверджено задекларований податковий кредит з ПДВ.

Отже, податковий орган вважає, що угода між ПП «СБ-Секуріті» (замовник) та ТОВ «Центр Безпека-1» (виконавець) не спрямована на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед ПП «СБ-Секуріті», а лише для мінімізації податкових зобов'язань ПП «СБ-Секуріті» перед бюджетом у вигляді збільшення податкового кредиту.

Проте, суд вважає безпідставними посилання відповідача в обґрунтування своєї позиції на акт перевірки № 1013/26-55-22-07/38649950 від 04.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центр Безпека-1» (код ЄДРПОУ 38649950) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року»,

Так, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів. Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Посилаючись на вказаний акт перевірки контрагента позивача, відповідач фактично зазначає про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з означеним контрагентом. Втім, відповідач не враховує, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Недійсність фіктивних правочинів, тобто встановлення факту відсутності наміру створити правові насідки, а отже реально здійснити господарську діяльність, визначається тільки судом. Рішення суду про визнання правочинів між позивачем та його контрагентом недійсними ДПІ до суду не надано.

Крім того, згідно з ч.1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Єдиною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, саме законом, а не актами, в тому числі актами перевірок податкових органів, які б факти в таких актах не були відображені. Вказані в акті перевірки № 1013/26-55-22-07/38649950 від 04.04.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центр Безпека-1» (код ЄДРПОУ 38649950) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року, в тому числі з ПП «СБ-Секуріті».висновки є суто суб'єктивною думкою посадових осіб ДПІ, що проводили перевірку.

Отже, суд вважає, що факт надання послуг охорони ПП «СБ-Секуріті» у січні 2014 року ТОВ «Центр Безпека-1» підтверджується наявними в матеріалах справи первинним документами, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України і містять усі необхідні реквізити.

Таким чином, суд доходить до висновку, що ПП «СБ-Секуріті» у січні 2014 року правомірно сформована спірна сума податкового кредиту в розмірі 41 150 грн., а висновки податкового органу стосовно протиправності її включення до складу податкового кредиту та заниження податку на додану вартість не ґрунтуються на вимогах закону, а отже і спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Так, відповідачем правомірність своїх дій не доведено, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, акти надання послуг, платіжні доручення).

Отже, суд не може вважати, що рішення відповідача є таким, що прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПП «СБ-Секуріті» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «СБ-Секуріті» до Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0001072203 від 30.09.2014 року про нарахування Приватному підприємству «СБ-Секуріті» грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 51 437,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «СБ-Секуріті» (код ЄДРПОУ 23357905) сплачені судові витрати у сумі 182,70 (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна