Рішення

від 02.12.2014 по справі 910/13002/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13002/14 02.12.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛОНІТ-ТВ"

Про стягнення 367 656,38 грн..

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача Тарновецька Л.П. - представник (дов. б/н від 26.07.2014)

Вдовиченко С.В. - представник

Міневича В.Ю. - представник

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛОНІТ-ТВ" про стягнення 367 656,38 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 04.08.2014.

01.08.2014 відділом діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум основного боргу та неустойки не підтверджених актами прийому передачі наданих послуг та зменшити в два рази решту суми неустойки.

Розпорядженням № 04-23/649 від 01.08.2014 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/13002/14.

Відповідно до автоматичного розподілу справу передано судді Прокопенко Л.В.

Ухвалою від 05.08.2014 суддя Прокопенко Л.В. прийняла справу № 910/13002/14 до свого провадження та призначила розгляд на 12.09.2014.

01.08.2014 відділом діловодства суду від представника відповідача отримано відзив на позовну заяву.

08.08.2014 відділом діловодства суду отримано від представника позивача письмові заперечення на відзив відповідача.

В судове засідання 12.09.2014 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 12.09.2014 представник відповідача не з'явився, при причини неявки суд не повідомив, про місце та час судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.

Ухвалою суду від 12.09.2014 відкладено розгляд справи на 19.11.2014.

Ухвалою суду відкладено розгляд справи на 02.12.2014.

В судове засідання 02.12.2014 представник позивача з'явився, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 02.12.2014 представник відповідача не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вмотивованих заяв та клопотань до суду не надав.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 02.12.2014, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 02.12.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.11.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ілоніт-ТВ" було укладено договір №211113 про надання послуг з передачі даних ТВ панелі.

Відповідно до п. 1.1 Договору Товариство зобов'язується у період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року надати замовнику послуги із передачі даних ТВ панелі, а замовник зобов'язується оплачувати надані послуги у строки та на умовах, передбачених договором та Додатками до нього.

Згідно п. 3.2 Договору замовник зобов'язаний вчасно оплачувати послуги товариства відповідно до умов Договору.

Приписами п. 4.2.1 Договору сторони погодили, що протягом періоду вказаного в п.1.1 Договору , товариство зобов'язується забезпечити надання Даних ТВ панелі замовнику на умовах визначених в Договорі, у встановлений строк та в повному обсязі.

Відповідно до п. 8.1-8.3 Договору, оплата за Договором здійснюється відповідно до Додатку № 1 до Договору. Сторони дійшли згоди, що оплата за Договором здійснюється замовником наступним чином: до 10-го числа кожного поточного місяця, в якому надаються послуги товариством. Надання послуг щодо передачі даних щомісячно оформляється Актом приймання-передачі послуг, який за відсутності письмово оформлених заперечень з боку замовника. повинен бути підписаний останнім у 2 екземплярах, один з яких передається товариству протягом 5 робочих днів з дати отримання. Підписаний Акт приймання-передачі послуг є підтвердженням факту надання послуг товариством у відповідності до умов Договору та їх прийняття замовником. У разі якщо замовник не надасть товариству у строк визначений договором підписаний акт приймання-передачі послуг або письмової обґрунтованої відмови від його підписання, результати наданих послуг вважаються прийнятими замовником без претензій щодо їх об'єму, змісту, якості та строків надання.

Відповідно до п. 9.1 Договору, договір набуває чинності з 01 січня 2014 року та діє до 31 грудня 2014 року включно. Припинення строку дії Договору не звільняє сторони від завершення виконання взаємних зобов'язань за Договором.

Позивач зазначає, що ним зобов'язання за договором виконано належним чином, тоді як відповідач зобов'язання за договором виконує не в повному обсязі в зв'язку із чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 331550,00 грн.

Відповідач заперечує проти зазначеного позивачем та просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум основного боргу та неустойки не підтверджених актами прийому-передачі наданих послуг та зменшити в два рази решту неустойки.

Заслухавши заперечення позивача суд вважає їх необґрунтованими.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України унормовано: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні, встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 525 ЦКУ одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За наявними в справ документами господарським судом зясовано, що позивачем га адресу відповідача була направлена претензія № 1903-01 від 19.03.2014 та № 1106-014 від 11.06.14, проте відповідач ніяким чином не прореагував на вище зазначені претензії.

Враховуючи зазначені порушення вимог закону та договірної домовленості позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача боргу в сумі 331550,00 грн. за послуги згідно договору.

Суд приходить до висновку що заявлена до стягнення заборгованість зо договором в розмірі 331550,00 грн. є правомірною та обгрунтованою.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13372,81 грн., 20 373,53 грн. - інфляційної складової боргу, 2360,04 грн. - 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором .

Відповідно до п. 10.2 Договору, у випадку прострочення виконання зобов'язань з оплати послуг товариства, замовник сплачує товариству неустойку у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно розрахунку позивача сума неустойки складає 13372,81 грн.. Розрахунок неустойки відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 13372,81 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача збитків від інфляції та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 20373,53 грн. -збитків від інфляції та 2360,04 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЛОНІТ-ТВ" (01133, м. Київ, вул.. Л. Первомайського, 6, ідентифікаційний код 34614174) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріальний Телевізійний Комітет" ( 01014, м. Київ, вул.. С. Струтинського буд. 6, ідентифікаційний код 37553649) основну заборгованість у розмірі 331 550 ( триста тридцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят) грн.., неустойку в розмірі 13372 ( тринадцять тисяч триста сімдесят дві) грн.. 81 коп., інфляційні втрати в розмірі 20 373 ( двадцять тисяч триста сімдесят три) грн.. 53 коп., 3% річних в розмірі 2360 ( дві тисячі триста шістдесят) грн.. 04 коп., судовий збір у розмірі 7353 ( сім тисяч триста п'ятдесят три) грн.. 14 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2014.

Суддя Л.В. Прокопенко