Постанова

від 17.12.2014 по справі 802/2639/14-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2639/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.

Суддя-доповідач: Боровицький О. А.

17 грудня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Граб Л.С. Сапальової Т.В.

секретар судового засідання: Александрова К.В.

за участю:

представника позивача Джугострана В.І.

представника відповідача Бабія Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" звернулось в суд з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005772201 від 27.06.2014, яким визначено позивачу 378221 грн. податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, в тому числі 302577 грн.- основний платіж, 75644 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0005792201 від 27.06.2014, яким визначено позивачу 217023 грн. податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, в тому числі 173618 грн. - основний платіж, 43405 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 16 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, а висновки суду зроблені без повного та належного з'ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд першої інстанції не правильно застосував до спірних правовідносин положення Цивільного, Господарського та Податкового законодавства, надав неналежну правову оцінку наявним у справі доказам, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач не скористався правом регламентованим положеннями статті 191 КАС України щодо надання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

До суду апеляційної інстанції прибув представник позивача, доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що на підставі направлень №1279/22, №1278/22, №1277/22, виданих Вінницькою ОДПІ 19.05.2014, згідно із ст.20, п. 77.2 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та на виконання наказів Вінницької ОДПІ від 06.05.2014 № 1289 від 19.05.2014 №1396 проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Поділляагрозахист" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.10.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 19.10.2011 по 31.12.2013, відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта.

За результатами проведеної перевірки Вінницькою ОДПІ складений Акт перевірки №1583/2201/37898486 від 16.06.2014, яким встановлено порушення податкового законодавства в частині правильності утримання, повноти і своєчасності перерахування коштів до бюджету.

На підставі вказаного Акту перевірки, яким встановлено порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137 пп. 138.10.3 п.138.10, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.6 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005772201 від 27.06.2014 року, яким визначено позивачу 378221 грн. податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, в тому числі 302577 грн. - основний платіж, 75644 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про порушення підприємством п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, та як наслідок заниження підприємством податку на прибуток в сумі 302577 грн., ґрунтується на тому, що ТОВ "Поділляагрозахист" не було включено до складу інших доходів суму заборгованості по простих векселях, виданих підприємством ТОВ "ДІЛО" та ТОВ "Спецагроресурс" державна реєстрація яких скасована та відповідно до Податкового кодексу України вважається безповоротною фінансовою допомогою в розмірі 855229 грн.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0005772201 від 27.06.2014.

Власне, як встановлено судом з матеріалів справи, станом на момент перевірки на балансі ТОВ "Поділляагрозахист" обліковуються прості векселі, видані ТОВ "ДІЛО" та ТОВ "Спецагроресурс" в рахунок заборгованості за одержані товари та послуги.

ТОВ "Поділляагрозахист" видано прості векселя в розрахунок заборгованості за одержані товари та послуги наступним підприємствам:

ТОВ "ДІЛО", код ЄДРПОУ 31371889, простий вексель №АА2054182 від 10.01.2013 року номінальною вартістю 363494,04 грн. дата погашення векселя 09.01.2022 року (а.с. 152).

ТОВ "Спецагроресурс", код ЄДРПОУ 38112611, прості векселя:

- № АА2280039 від 31.01.2013 року номінальною вартістю 102734,9 грн., дата погашення по векселю 30.12.2016 року (а.с.154);

- № АА2280040 від 31.01.2013 року номінальною вартістю 109000 грн., дата погашення по векселю 30.01.2017 року (а.с. 153);

- № АА2280041 від 31.01.2013 року номінальною вартістю 280000 грн., дата погашення по векселю 30.01.2018 року (а.с. 153).

Станом на 31.12.2013 кредиторська заборгованість перед вказаними постачальниками відсутня.

За приписами статті 135 Податкового кодексу України, валовий дохід платника податків, крім іншого, включає в себе доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Положеннями пункту 14.1.257 Податкового кодексу України унормовано, що безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Відповідно до п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності відносить до безнадійної заборгованості.

Аналіз наведених норм, дає право дійти висновку, що для віднесення сум грошових зобов'язань за переданими постачальникові товару векселями до "безповоротної фінансової допомоги" мають бути наявні виключні правові підстави, визначені у п. 14.1.257 Податкового кодексу України, однією з яких є не стягнення заборгованості після закінчення строку позовної давності.

Приписами статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" дано визначення векселя, а саме: вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 зазначеного Закону унормовано, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Суд апеляційною інстанції вважає правильними доводи позивача стосовно того, що у покупця не виникатиме валових доходів у період трансформації заборгованості з "товарної" у "вексельну". Чинне законодавство не встановлює жодних обмежень щодо строку, на який видається вексель. Оскільки зобов'язання за договором вважаються виконаними, з дати видачі векселя почнуть рахуватися нові строки позовної давності - вексельної позовної давності.

Таким чином, строки вексельної позовної давності не мають нічого спільного зі строками позовної давності відповідно до норм цивільного законодавства, оскільки відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 глави ХІ "Позовна давність" Уніфікованого закону про переказний та простий векселі, ратифікованого Верховною Радою України згідно Закону України від 06.07.1999 №826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу".

Початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем пов'язується з настанням строку платежу за таким векселем. І тільки після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість відноситься до безповоротної фінансової допомоги, а у платника податку виникає обов'язок збільшити валовий дохід на суму такої допомоги.

Відповідно до статтей 43, 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язань осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; у разу банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні), або у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не буда встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту.

Зазначені норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником. При цьому, векселедержатель може використовувати простий вексель у розрахунках зі своїми контрагентами, переводячи власну заборгованість на векселедержателя. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право іншого кредитора. Таким чином, вексель може і надалі використовуватися в обігу до закінчення строку платежу за ним.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що вексель як актив не втрачає своєї правової сили внаслідок ліквідації держателя та може і надалі використовуватися в обігу.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що припинення державної реєстрації контрагентів позивача не свідчить про сплив терміну позовної давності за виданими їм векселями, оскільки до моменту припинення або в процесі ліквідації юридичної особи векселя могли бути передані шляхом індосаменту іншим юридичним чи фізичним особам. Докази про припинення чи анулювання вказаних векселів не надані.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено факту залишення у ліквідованих контрагентів позивача виданих останнім векселів без подальшої їх передачі, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що грошове зобов'язання щодо платежів за векселями , які емітовані позивачем на користь контрагентів, не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги у розумінні положень Податкового кодексу України.

Здійснивши системний аналіз наведених норм та встановлених обставин справи, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заборгованість ТОВ "Поділляагрозахист" за спірними векселями може розглядатися як така, що позбавлена зустрічного виконання з причин ліквідації векселедержателів - ТОВ "ДІЛО" та ТОВ "Спецагроресурс".

Відповідач в порушення вимог частини 2 статті 71 КАС України не довів наявність підстав для включення кредиторської заборгованості до валового доходу платника, як і не доведено фактів, що спростовують можливість передачі векселя від першого векселедержателя іншим особам.

Також, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду не може погодитись в висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення - рішення № 0005792201 від 27.06.2014 року, яким визначено позивачу 217023 грн. податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, в тому числі 173618 грн. - основний платіж, 43405 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

На підставі Акту перевірки №1583/2201/37898486 від 16.06.2014 року встановлено, що на порушення п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України ТОВ "Поділляагрозахист" завищено витрати за збут в загальній сумі 771667 грн., в тому числі за 2012 рік - в сумі 125000 грн., за 2013 рік - в сумі 646667 грн., у результаті віднесення маркетингових послуг, рекламних послуг та витрат на транспортування, транспортно-експедиційні та інші послуги без підтвердження їх зв'язку з господарською діяльністю платника податків.

Крім того, встановлено порушення п. 198.3 ст.198, п.199.1, п.199.2, п.199.3, п.199.4, п.199.5 ст.199 Податкового кодексу України, в результаті чого Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005792201 від 27.06.2014 року, яким визначено позивачу 217023 грн. податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, в тому числі 173618 грн. - основний платіж, 43405 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу, з яким погодився суд першої інстанції, про те, що позивачем, в порушення, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість в сумі 154333 грн. з вартості придбаних послуг від підприємств-постачальників: ТОВ "Альянс-Іст" сума ПДВ - 25000 грн. за листопад 2012 року, ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" сума ПДВ - 54333 грн. за травень 2013 року, ТОВ-фірма "Микс-В" сума ПДВ - 75000 грн. за листопад 2013 року, які не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками податкового органу, які підтримані судом першої інстанції, з наступних міркувань.

Відповідно до п. 14.1.181. Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України унормовано, що 198.2. датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201. 4 ст. 201 Податкового кодексу України).

В силу положень пункту 201.10 зазначеної вище статті, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Включення до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання придбаних товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності.

За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; міст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом з матеріалів справи, правочини та взаємовідносини ТОВ "Поділляагрозахист" із контрагентами позивача в перевіряємий період повністю підтверджені первинними документами, є реальними і укладеними в межах і для цілей господарської діяльності позивача.

Власне, що стосується взаємовідносин ТОВ "Поділляагрозахист" із ТОВ "Альянс-Іст", колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду вважає, що судом першої інстанції не надано відповідної правової оцінки первинним документам, що знаходяться в матеріалах справи.

ТОВ "Альянс-Іст" відповідно до договору №10-02 від 15.10.2012 року надало інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги загальною вартістю - 150000 грн. в т.ч. ПДВ - 25000 грн. відповідно до Акту приймання-передачі інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг №111508 від 15.11.2012 року. В Акті приймання-передачі зазначено, що виконавець ТОВ "Альянс-Іст" провело дослідження для замовника "Поділляагрозахист" та надало інформацію про засоби захисту рослин, які найбільш поширені в застосуванні в осінній сезон, розроблені плани по розширенню ринку збуту на території України, рекомендовані заходи з поліпшення ефективності в прийнятті управлінських рішень.

В підтвердження використання позивачем в межах господарської діяльності отриманих від ТОВ "Альянс-Іст" інформаційно-консультаційних та маркетингових послуг, під час перевірки та в суді першої інстанції надано договір від 15.10.2012 №10-02, податкова накладна №417 від 15.11.2012, наявність та правильність оформлення якої податковим органом не заперечувалась.

Також, на підтвердження того, що витрати на маркетингові послуги пов'язані із господарською діяльністю позивача, позивачем надано оборотно-сальдові відомості, що свідчать про зростання обсягів продажу позивача у зв'язку з отриманими маркетинговими послугами в перевіряємий період.

Стосовно послуг з організації та перевезення вантажів, отриманих позивачем від ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" , судом встановлено, що ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" відповідно до договору №01-04 від 01.04.2013 року про надання послуг по організації та перевезенню вантажів надало послуги вартістю 326000 грн., в тому числі ПДВ 54333,33 грн.

Предметом договору є надання послуг з пошуку перевізників та організації доставки перевізником товару в пункт призначення вказаний замовником ТОВ "Поділляагрозахист".

Не виконання вказаного договору позивачем подавались ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" листи-заявки щодо інформування про необхідність здійснення доставки товару, маршрут, характеристики вантажу, термін доставки тощо.

За результатами послуг та відповідно до умов договору, між сторонами був підписаний акт приймання-передачі послуг без номера від 31.05.2013, відповідно до якого послуги надані та відповідно отримані в повному обсязі, претензії в сторін відсутні. Оплата за надані послуги здійснювалась в безготівковій формі.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту з урахуванням витрат на отримані послуги за зазначеним вище договором, позивачем надана належним чином оформлена податкова накладна №43 від 31.05.2013, наявність та правильність якої податковим органом не заперечувалося.

Висновки податкового органу, які покладені в основу тверджень суду першої інстанції стосовно того, що послуги надані ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" є непідтвердженими фактичним перевезенням вантажів, в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних тощо, спростовуються матеріалами справи.

Власне судом першої інстанції не взято до уваги, що ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М" відповідно до умов договору від 01.04.2013 №01-04 укладеного з ТОВ "Поділляагрозахист" не є перевізником вантажів на замовлення позивача, а лише здійснив пошук таких перевізників, які в подальшому безпосередньо із ТОВ "Поділляагрозахист" уклали відповідні договори та здійснили перевезення вантажів.

Позивачем надані зазначені первинні документи під час перевірки та в суді першої інстанції, однак останнім не надана відповідна правова оцінка, що призвело до помилкових висновків суду першої інстанції.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ТОВ "Поділляагрозахист" уклало договір з ТОВ-фірмою "Мікс-В" про надання послуг на проведення рекламних заходів №0111 від 01.11.2013, згідно умов якого замовник доручає, а виконавець приймає зобов'язання власними силами та з власних матеріалів виготовити необхідні ескізи, тексти, оригінал-макети рекламної продукції в строк до 29.11.2013.

Згідно укладеного договору ТОВ "Поділляагрозахист" одержало послуги відповідно Акту №28 від 29.11.2013 загальною вартістю 450000 грн., в тому числі ПДВ 75000грн. В акті вказано, що ТОВ-фірмою "Мікс-В" надано послуги по проведенню рекламних заходів з виготовленням та розповсюдженням рекламної продукції з логотипом ТОВ "Поділляагрозахист".

З 01 листопада 2013 року по 29 листопада 2013 року були надані наступні послуги:

- підготовка планів проведення рекламних заходів та укладання угод;

- підготовка та узгодження переліку макетів рекламної продукції;

- виготовлення рекламної продукції;

- узгодження списків потенційних покупців;

- розсилання поштою рекламних матеріалів на адреси існуючих та потенційних клієнтів;

- телефонні дзвінки клієнтам з метою переконання в отриманні відправленої рекламної продукції.

До акту виконаних робіт (наданих послуг) додаються звіти про їх виконання.

Проте, в оскарженій постанові суду першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем в ході проведення перевірки, а також під час судового розгляду справи первинні документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій із своїм контрагентом ТОВ "Мікс-В" в частині отримання від останнього послуг по проведенню рекламних заходів з метою їх використання в межах господарської діяльності позивача.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються виключно на доводах відповідача щодо існування актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ "Мікс-В" якими встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою, а також відсутність матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим зроблено висновок, що зазначений контрагент не міг надавати вказані послуги позивачу.

Однак такі висновки суду першої інстанції спростовуються матеріалами справи. Власне, в підтвердження отриманих рекламних послуг перевіряючим були надані договір про надання рекламних послуг, акт №28 приймання-передачі послуг згідно договору, належним чином оформлена податкова накладна та оборотно-сальдова відомість по рахунку в підтвердження здійснення оплати за отримані послуги.

Таким чином, витрати на отримання рекламних послуг з метою використання їх результатів в господарській діяльності позивача повністю підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Податковий кодекс України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Зазначені положення податкового законодавства є узгодженими з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 22.10.2010 та 31.01.2011, а також з практикою Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в своєму рішенні від 22.01.2009 (справа "Булвес АД" проти Болгарії) констатував те, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню.

Податкові накладні, які були отримані позивачем від ТОВ "Альянс-Іст", ТОВ "Науково-технічний центр М.В.М." та ТОВ-фірма "Мікс-В" відповідають вимогам податкового законодавства та містять усі необхідні реквізити. Факти реєстрації вказаних контрагентів позивача платниками ПДВ на час видачі податкових накладних не заперечується сторонами.

Оскільки відповідач є органом державної влади і відповідно діяльність цього органу має підпорядковуватись частині 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0005772201 від 27.06.2014, яким визначено позивачу 378221 грн. податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток, в тому числі 302577 грн.- основний платіж, 75644 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0005792201 від 27.06.2014, яким визначено позивачу 217023 грн. податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, в тому числі 173618 грн. - основний платіж, 43405 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" задовольнити повністю .

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним податкових повідомлень-рішень скасувати та ухвалити нову постанову .

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 27 червня 2014 року №0005792201 та №0005772201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" 487,20 грн. сплаченого судового збору за подання адміністративного позову (платіжне доручення №1910 від 10.07.2014) та 2436,00 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги (платіжне доручення №2355 від 10.10.2014).

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 грудня 2014 року.

Головуючий суддя Боровицький О. А.

Судді Граб Л.С.

Сапальова Т.В.