Постанова

від 22.12.2014 по справі 815/6388/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6388/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Потоцької Н.В.

за участю секретаря Загрійчук О.В.

сторін:

представника позивача Шабаліна В.Ю.

представника відповідача Астахової Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Амелі» до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення - рішення №0002242201 від 02.07.2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002242201 від 02.07.2014 року з податку на додану вартість на суму 42489,00 гривень, втому числі з податку на додану вартість 33991,00 гривень та штрафної санкції 8498,00 гривень.

В обґрунтування правової позиції позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було оформлене на підставі результатів перевірки, яка була проведена податковим органом та висновки якої були оформлені на підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «АМЕЛІ» по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником TOB «АКСОН-ГРУПП» (код ЄДРПОУ 38295684) за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року №14001/15-54-22-01/34930982 від 04.06.2014 року, отриманого керівництвом по пошті 18.06.2014 року. За результатами перевірки керівника навіть не було запрошено до податкового органу для ознайомлення з висновками перевірки та підписання примірнику акту.

Позивач не згоден з висновками, викладеними податковим органом у акті перевірки та вважає, що при проведенні перевірки, за результатами якої позивачу було оформлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, працівниками відповідача були припущені численні порушення діючого податкового законодавства, перевірки первинної та повторної скарг проведено неякісно та поверхово. При перевірках скарг поданих під час проведення адміністративного оскарження факти, викладені в скаргах, по суті не перевірялись, а висновки переписувались із акту перевірки.

Також позивач зазначає, що ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в акті документальної невиїзної позапланової перевірки ПП «АМЕЛІ» №14001/15-54-22-01/34930982 від 04.06.2014 року посилається на "Акт про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «АКСОН-ГРУПП» з його контрагентами, що фактично підтверджує відсутність проведення перевірки платника податків - TOB «АКСОН-ГРУПП», яким було надано податковий кредит на адресу ПП «АМЕЛІ» на підставі здійснення господарських операції та виписаних податкових накладних (правильність оформлення яких під сумнів при проведенні перевірки ПП «АМЕЛІ» не ставилась). Фактично податковий орган, не маючи на те законних підстав, посилаючись на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, посилаючись на висновки, зроблені без аналізу і перевірки податкових документів, причому у висновках акту (арк. акт 42) прямо зазначено, що зустрічною звіркою TOB «АКСОН-ГРУПП» (при тому що проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка ПП «АМЕЛІ») встановлена наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між TOB «АКСОН-ГРУП» та його контрагентами і на підставі цього висновку зроблено висновок про порушення з боку ПП «АМЕЛІ» у вигляді заниження податку на додану вартість в розмірі 33991,00 грн., при цьому взагалі не обґрунтовано донарахування штрафної санкції з цього приводу, але яка була донарахована в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «АКСОН-ГРУПП» та відомості про нього внесені в базу співставлень та в базу «ПОДАТКОВИЙ БЛОК» не обґрунтовують те, що на час здійснення господарських операцій з боку TOB «АКСОН-ГРУПП» не поставлявся товар та не оформлювались первинні документи та податкові накладні, один примірник яких було оформлено та надано ПП «АМЕЛІ», яке правомірно використовувало податковий кредит на підставі цих первинних документів.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові та наданих поясненнях і просив суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002242201 від 02.07.2014 року з податку на додану вартість на суму 42489,00 гривень, втому числі з податку на додану вартість 33991,00 гривень та штрафної санкції 8498,00 гривень.

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення (Том 3 а/с.65-66), в яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування заперечень та власної правової позиції представник відповідача зазначив, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року у ПП «Амелі» встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів в розумінні ст.185 ПКУ, що призвело до завищення суми податкового кредиту ПП «Амелі» всього на суму 33991 грн. В ході перевірки встановлено, що ПП «Амелі» (Покупець) уклав договір з ТОВ «Аскон-Групп» (Постачальник) за № 9 від 03.12.2012 року, предметом якого було постачання товару. Умови постачання: Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар згідно умов договору. Кількість товару і асортимент конкретної партії вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних сторонами в установленому цим договором порядку. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання представниками обох сторін, і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.

На виконання вище зазначеного договору ТОВ «Аскон-Групп» було виписано на адресу позивача податкові та видаткові накладні на загальну суму 203 947,95 грн., у т.ч. ПДВ-33 991,33 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними відображені в АІС «Податковий блок» «перегляд результатів співставлення» за січень 2014 року, отримані від ТОВ «Аксон-групп» включені ПП «Амелі» до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року і відображені у Реєстрі отриманих податкових накладних за січень 2014 року та відповідають даним Додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за відповідний період.

Також відповідач прийшов до висновків щодо завищення позивачем кредиту з ПДВ з урахуванням Акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Аксон-групп» (код ЄДРПОУ 38295684) від 01.04.2014 року № 1812/15-53-22-3/38295684 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року», отриманого від ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області. Згідно висновків вказаного акту встановлено: «Зустрічною звіркою встановлено наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «АКСОН-ГРУПП» (код ЄДРПОУ 38295684) та контрагентами-постачальниками за період січень-лютий 2014 року на загальну суму податкового кредиту з податку на додану вартість -13911146 грн.

Також, відповідачем отримана податкова інформація від податкової міліції згідно листа слідчого з ОВС 2 ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області від 21.08.2014 № 7204/11/15-32-09-03, в додаток до якого було надано копію листа від 04.04.2014 № 3042/7/15-32-09-03, згідно якого: відкрито кримінальні провадження № 32014160000000077, 32014160000000076. Заявник або потерпілий: ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (код 38723378). Дата внесення до ЄРДР: 02.04.2014 року, ст .274.5, ст. 212 ч. 3 ст. 27 ч. 3, ч.2 ст.205 КК України.

В період січня-лютого 2014 року невстановлені особи, діючі від імені службових осіб ТОВ «Велсант», код 38226998, ТОВ «Ніктайс», код 38438682, ТОВ «Тонлесап», код 38953301, ТОВ «Аксон-Групп». код 38295684, ПП «Топ Трейдінг», код 38438310, ТОВ «Паріс-Палац», код 37296116, ТОВ «Авесбуд», код 38643497, ТОВ «Спецбілд», код 38945620, ТОВ «Левиском», код 38350912, ТОВ «Еко-Буд-Монтаяе», код 38351999, ТОВ «Міртон», код 38785806, ТОВ «Апріор Сервіс», код 38438745, ГОТ «Еко-Срой-Град», код 38227174, ТОВ «Диссар», код 38643460, ТОВ «Топ Трейдінг», код 38967665, ТОВ «Бізнес Карго», код 38945919, ТОВ «Інкатрейд», код 38981873, ТОВ «Інтерія ЛТД», код 38018040, ТОВ «Гранд Стройгефест», код 38644030, ТОВ «Дейтрон», код 38787117, ТОВ «Навал-Груп», код 37607196, ТОВ «Мрія-2010», код 37224942, ТОВ «Енком-Юг», код 37607196, та використовуючи реєстраційні дані та реквізити вищевказаних підприємств, не маючи у своєму розпорядженні основних засобів, виробничих потужностей, транспорту, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, проводили сумнівні фінансові операції, які мають ознаки безтоварних, чим сприяли третім особам (підприємствам-покупцям реального сектору економіки) у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ та отриманні податкової вигоди у вигляді заниження суми ПДВ, що підлягала б сплаті до бюджету, внаслідок чого можливі втрати бюджету складають суму у розмірі понад 1,3 млрд. грн.

Окрім цього, як додатковий доказ, слідчим податкової міліції було надано витяг з вищезазначеного кримінального провадження, з якого вбачається факт наявності вище вказаних обставин.

Враховуючи вище викладене, в ході перевірки були встановлені порушення на підставі яких був складений акт №1401/15-54-22-01/34930982 від 04.06.2014 року та встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого відповідачем встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 33 991 грн. у т.ч.: за січень 2014 року на суму 33 991 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення №0002242201 від 02.07.2014 року, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 42485,00 грн.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав наданні суду заперечення та просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі повідомлення від 22.05.2014 року № 201/15-54-22-01 та наказу від 22.05.2014 року №517 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Амелі», згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп 78.1.1 п.78.1. ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Амелі» по взаємовідносинах з ТОВ «Аксон-групп» за період січень 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1401/15-54-22-01/34930982 від 04.06.2014 року, яким встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2, п.201.6 ст.201 ПКУ, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 33991 грн.

На підставі встановленого, податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення №0002242201 від 02.07.2014 року, яким нараховану суму податкового грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем - 33991,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8498,00 грн.

Не погоджуючись із висновками посадових осіб Суворовської ДПІ, позивач 14.07.2014 року подав до Головного управління Міндоходів в Одеській області скаргу (первинну) на податкове повідомлення - рішення від № 0002242201 від 02.07.2014 року.

11.09.2014 року рішенням Головного управління Міндоходів в Одеській області №1912/10/15-32-10-02-07 податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 року № 0002242201 залишено без змін, а скаргу без задоволення.

01.10.2014 року позивачем надіслано на адресу Державної фіскальної служби України скаргу (повторну) про скасування рішення про результати первинної скарги №1912/10/15-32-10-02-07 від 11.09.2014 року та визнання незаконними та скасування податкового повідомлення - рішення від № 0002242201 від 02.07.2014 року.

14.10.2014 року рішенням Державної фіскальної служби України №5034/6/99-99-10-01-15 податкове повідомлення-рішення від 02.07.2014 року № 0002242201 та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіряючи вказані висновки відповідача та прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, судом встановлено наступне.

ПП «Амелі» було укладено з ТОВ «АКСОН-ГРУПП» договір №9 від 03.12.2014 року, згідно якого ПП «Амелі» (покупець) та ТОВ «АКСОН-ГРУПП» (постачальник). Предметом якого є постачання товару. Умови постачання: постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар згідно умов договору. Кількість товару і асортимент конкретної партії вказується в рахунках-фактурах та видаткових накладних сторонами в установленому цим договором порядку.

Податковим органом під час проведення перевірки досліджено господарську операцію та встановлено, що ПП «Амелі» фактично фінансово-господарські операції з ТОВ «АКСОН-ГРУПП» в січні 2014 року не здійснювало, що підтверджується актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області №1812/15-53-22-3/38295684 від 01.04.2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «АКСОН-ГРУПП» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року, у висновках якого зазначено, що в ході проведеного аналізу інформації наявної в ДПІ в Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів встановлено штучне формування податкового кредиту третім особам (покупцям) та сприянню в отриманні податкової вигоди у вигляді заниження сплати суми податку на додану вартість, що підлягала б сплаті до бюджету (можливі втрати бюджету) у відповідному періоді, а саме січень-лютий 2014 року.

Зазначене, на думку податкового органу, вказує на безпідставно сформований ПП «Амелі» податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, отриманим за покупку товару на загальну суму ПДВ - 33991,33 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки не підтверджено реальність здійснення ПП «Амелі» фінансово-господарських операцій з придбання товарів (послуг) у ТОВ «АКСОН-ГРУПП» в січні 2014 року.

Проте, з такими висновками податкового органу щодо нікчемності укладеного позивачем з ТОВ «АКСОН-ГРУПП» угоди суд не погоджується.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Ц має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу ПП «Амелі» щодо порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний дравочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між позивачем правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 Цивільного Кодексу України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може тягнути за собою його недійсність.

Як вбачається із змісту Акту перевірки висновок відповідача про нікчемність правочину є необгрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладеної позивачем угоди - нікчемним правочинам.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, зазначений в Акті перевірки від 04.06.2014 року, до теперішнього часу не визнаний недійсними у судовому порядку. Згідно статті 216 ЦК України, до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Під час перевірки податковий орган не встановив обставин, які б свідчили про умисел ПП «Амелі» на укладення договору з ТОВ «АКСОН-ГРУПП» без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

Відтак, протиправного умислу сторін, зокрема позивача, на укладення фіктивного правочину не встановлено, що виключає його кваліфікацію як недійсного. З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про визнання судом недійсним (нікчемним) правочинів, вчинених позивачем та контрагентами у перевіряємий податковим органом період.

В свою чергу, позивачем спростовані висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання копій первинних документів.

Зокрема, судом встановлено факт укладення договору з ТОВ «АКСОН-ГРУПП» та виконання вищезазначеного договору підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами (податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, договорами постачання контрагентам ПП «Амелі» придбаного товару у ТОВ «АКСОН-ГРУПП» та виданими на підставі цих договорів податковими та видатковими накладними та платіжними дорученнями, договором про надання транспортно-експедиторських послуг та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), платіжними доручення, які наявні в матеріалах справи.

Наведене відповідає положенням листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», в якому зазначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Реальність господарської операції, здійсненої позивачем з ТОВ «АКСОН-ГРУПП» у перевіряємий період, а саме фактичне набуття матеріальних цінностей та результатів послуг, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Відповідачем не надані докази щодо наміру порушити публічний порядок сторонами правочину, а саме не надано відповідного вироку суду, як доказу вини.

Відповідно до п.п 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України безоплатно надані товари, роботи, послуги - товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме, зокрема з прямих матеріальних витрат.

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За таких обставин, суд вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо нікчемності угоди, укладеної ПП «Амелі» з ТОВ «АКСОН-ГРУПП» є недоведеними та необґрунтованими, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 цієї ж статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Позивачем було надано всі необхідні та належним чином складені первинні документи та податкові накладні були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за відповідний період та на підставі них здійснювалося формування податкового кредиту за даний період.

Крім того, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року по справі №815/3719/14 позовні вимоги ТОВ «АКСОН-ГРУПП» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області задоволено частково: визнано протиправними дії посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області по формуванню висновків про порушення ТОВ "Аксон-Групп" податкового законодавства, що містяться в акті №1812/15-53-22-3/38295684 від 01.04.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аксон-Групп", код ЄДРПОУ 38295684 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року"; визнано протиправними дії посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких 01.04.2014 року складено Акт №1812/15-53-22-3/38295684 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аксон-Групп", код ЄДРПОУ 38295684 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року"; визнано протиправними дії посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Аксон-Групп" в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів на підставі Акту №1812/15-53-22-3/38295684 від 01.04.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аксон-Групп", код ЄДРПОУ 38295684 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року"; зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі Акту №1812/15-53-22-3/38295684 від 01.04.2014р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Аксон-Групп", код ЄДРПОУ 38295684 щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014 року - лютий 2014 року".

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року по справі №815/3719/14 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.07.2014 року залишено без змін.

Відповідно ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, враховуючи те, що позивачем доведено факт здійснення господарської операцій з ТОВ "Аксон-Групп" було правомірно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0002242201 від 02.07.2014 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 33991,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 8498,00 грн. є необґрунтованим та протиправним.

Відповідачем не доведені висновки щодо порушень позивачем норм чинного законодавства та відповідно правомірність своїх рішень.

Згідно листів Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11, № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року та № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року вбачається, що саме до компетенції судів віднесено дослідження та встановлення факту реальності здійснення господарської операції та руху активів у процесі господарської діяльності.

Отже, актом перевірки, не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту у перевіряємий період.

Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування податку на додану вартість в залежність від факту підтвердження сплати податку на додану вартість його контрагентами або в залежність від наявності чи відсутності контрагента позивача за своїм місцезнаходженням після здійснення господарської операції.

При цьому, слід зазначити, що ні чинний Податковий кодекс України, ні Бюджетний кодекс України, не ставлять в залежність право платника податку на податковий кредит, формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання товару/послуг.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документально підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний Суд України у своїх ухвалах від 09.11.2011р. № К-1837/10, від 15.09.2011р. № К-24505/10, від 08.11.2011р. № К-46076/09 та постанові 14.11.2012 р. № К/9991/50772/12.

Статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, при вирішенні справи, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи, визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р.(«Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит, є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час, коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ», стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також, обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини, є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб, при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже суд, приходить до висновку, що висновки ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про заниження ПП «Амелі» у січні 2014 року доходів на суму 33991,00 грн. є такими, що не відповідають приписам чинного законодавства України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення-рішення №0002242201 від 02.07.2014 року, а тому вважає за необхідне позовні вимоги ПП «Амелі» задовольнити та скасувати таке рішення.

Керуючись ст. ст. 6-8, 71, 86, 94, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002242201 від 02.07.2014 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя Потоцька Н.В.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002242201 від 02.07.2014 року.

22 грудня 2014 року.