Ухвала

від 10.03.2015 по справі 815/6388/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/6388/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, у справі за позовом Приватного підприємства "Амелі" до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивачем подано до суду позов, у якому заявлено вимоги до ДПІ у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0002242201 від 02.07.2014 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість, у розмірі 33991 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 8498 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - позов задоволено та скасовано дане рішення податкового органу.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, так як податковим органом, в ході проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, встановлено порушення останнім п.198.3, п. 198.6 ст.198 та п.201.1, 201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, за січень 2014 року, на 33991 грн., а тому податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та ТОВ "АКСОН-ГРУПП" укладено безтоварну угоду, яка не спрямована на реальне настання наслідків, а тому підприємством неправомірно занижено розмір ПДВ за січень 2014 року.

Позивачем не надано заперечень на апеляційну скаргу, проте у суді першої інстанції зазначено, що підприємством підтверджено товарність проведених операцій належною первинною документацією, а тому він має право на формування податкового кредиту за їх рахунок, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення податкового органу

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв'язку із неявкою апелянта у судове засідання та поданням позивачем відповідного клопотання.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 22.05.2014 року по 28.05.2014 року, податковим органом проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності з ТОВ "Аксон-Групп", про що складено акт №1401/15-54-22-01, яким встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.1, 201.2 ст.201 ПК України, в результаті чого підприємством, у січні 2014 року, занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, на суму 33991 грн.

Порушення полягає у тому, що між позивачем та ТОВ "Аксон-Групп" укладено безтоварну угоду, яка не спрямована на реальне настання наслідків, а тому підприємством неправомірно враховано дані суми при розрахунку податкового зобов'язання з ПДВ.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0002242201 від 02.07.2014 року, яким підприємству донараховано податок на додану вартість, у розмірі 33991 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції, у розмірі 8498 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо відсутності порушення податкового законодавства з боку позивача, так як господарські операції між ним та його контрагентами носять реальний характер, з чим погоджується судова колегія, з огляду на наступне.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судовою колегією встановлено, що відповідно до акту перевірки позивачем занижено ПДВ за січень 2014 року, на суму 33991 грн.

На формування розміру ПДВ у даному періоді вплинули господарські операції позивача з ТОВ "Аксон-Групп" щодо придбання одягу, на підставі договору №9 від 03.12.2012 року.

На підтвердження господарських відносин позивача з даним контрагентом судом зібрано наступну первинну документацію: копія відповідного договору (т.1, а.с.84), видаткові та податкові накладні на придбаний товар (т.1, а.с.87-163), платіжні документи (т.1, а.с.164-165) та докази використання придбаного товару у власній господарській діяльності, шляхом перепродажу одягу третім особам (т.1, а.с.184-249; т.2, а.с.1-250; т.3, а.с.1-46).

Судовою колегією досліджено дані документи та встановлено, що основними видами діяльності позивача є зокрема оптова торгівля текстильними товарами, одягом та взуттям (т.1, а.с.10), а тому з метою провадження своєї діяльності між позивачем та вищевказаним контрагентом укладено договір щодо придбання різного одягу, а належними доказами підтверджено його фактичне отримання, оплату і подальше використання у власній господарській діяльності, шляхом подальшої реалізації через торгівельні мережі, тобто позивачем підтверджено товарність проведених операції.

При цьому у п.4.1 вищевказаного договору вказано, що передача товару здійснюється на складі позивача, тобто останнім не здійснено транспортування даного товару, чим й обумовлено відсутність товарно-транспортних накладних.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем підтверджено розмір ПДВ за вказаний період - то оскаржуване рішення податкового органу є необґрунтованим та правомірно скасовано судом першої інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаної юридичної особи, а тому якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло