Рішення

від 16.12.2014 по справі 910/11439/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11439/14 16.12.14

За позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

1. Державного агентства автомобільних доріг України2. Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України

до Публічного акціонерного товариства «Тракт»

про стягнення 1 719 175,84 грн.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Суддя Домнічева І.О.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Крам О.С.

від позивача-1: не з'явився

від позивача-2: Борисенко І.О. - дов. № 142 «д» від 15.07.2014 р.

від відповідача: Тур В.А. - дов. № 1/266 від 09.12.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Публічного акціонерного товариства «Тракт» про стягнення 1 719 175,84 грн. (з яких: 1 499 000,00 грн. - основний борг, 72 945,14 грн. - інфляційні нарахування, 147 230,70 грн. - три відсотки річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 453-02 від 09.08.2010 р. на надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900-53+300.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 р. порушено провадження у справі № 910/11439/14 та призначено її до розгляду.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 910/11439/14 передано для розгляду судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 р. суддею Смирновою Ю.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 16.09.2014 р.

15.07.2014 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва представник Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» подав заяву про забезпечення позову, згідно з якою просив суд вжити заходів по забезпеченню позову та накласти арешт на дорожньо-будівельну техніку та автотранспорт, що належить відповідачу; заборонити відчуження зазначеної дорожньо-будівельної техніки та автотранспорту у будь-який спосіб; накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках в банківських або інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру суми позовної вимоги та можливих судових витрат.

Розглянувши дану заяву позивача за первісним позовом, суд його відхилив, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.06 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову не обґрунтував, доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про вжиття заходів до забезпечення позову.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. справу № 910/11439/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М. в зв'язку з її поверненням з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 р. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 14.10.2014 р.

02.10.2014 р. представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, та на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 14.10.2014 р.

В судовому засіданні 14.10.2014 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 16.10.2014 р. о 12:30 год.

15.10.2014 р. представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав письмові пояснення по справі, які залучено до матеріалів справи.

Представник позивача-2 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи № 910/11439/14.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.10.2014 р., справу № 910/11439/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Домнічева І.О., суддя Трофименко Т.Ю., які ухвалою від 17.10.2014 р. прийняли справу № 910/11439/14 до свого провадження; розгляд справи № 910/11439/14 призначили на 16.12.2014 р.; зобов'язали учасників судового процесу виконати вимоги попередніх ухвал суду.

Представник прокуратури в судовому засіданні 16.12.2014 р. надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача-1 в судове засідання 16.12.2014 р. не з'явився, про поважні причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 17.10.2014 р. у даній справі не виконав.

Представник позивача-2 в судовому засіданні 16.12.2014 р. позовні вимоги прокуратури підтримав частково.

Представник відповідача в судовому засіданні 16.12.2014 р. проти позову заперечив.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення позивача-1 про час та місце судового засідання, про наслідки ненадання ним витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/22599/14.

У судовому засіданні 16.12.2014. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Чинне законодавство України гарантує власнику охорону його законних прав. Так, згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності, ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 15 Цивільного кодексу України власнику гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту свого особистого майнового права є припинення дій, які порушують право, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» утворено на підставі Указу Президента України від 08.11.2001 р. № 1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» та постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 221 «Про утворення ВАТ «Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України». Відповідно до вищезазначених Указу та постанови засновником і єдиним акціонером ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є держава, в особі Державної служби автомобільних доріг України (100 % акцій належать державі).

Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 456/2011 затверджено Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, відповідно до якого Державне агентство автомобільних доріг України (Укравтодор) є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Відповідно до п. 1 Положення, Укравтодор є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами.

На підставі зазначених положень Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з позовом до Публічного акціонерного товариства «Тракт» про стягнення 1 719 175,84 грн. (з яких: 1 499 000,00 грн. - основний борг, 72 945,14 грн. - інфляційні нарахування, 147 230,70 грн. - три відсотки річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 453-02 від 09.08.2010 р. на надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900-53+300.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Генпідрядник) та Шляхово-будівельним управлінням № 3 Відкритого акціонерного товариства «Тракт» (далі - Субпідрядник) укладено договір № 453-02 від 09.08.2010 р. про надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900 -53+300 (далі - Договір).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором підряду.

У відповідності до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Генпідрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до умов Договору виконання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900 -53+300.

Згідно з пунктом 2.1. Договору, Субпідрядник розпочинає виконання послуг за цим Договором у серпні 2010 року і завершує виконання послуг за цим Договором в грудні 2010 року.

Розділом 3 Договору сторони обумовили договірну ціну за даним Договором, яка складає 5 000 000,00 грн. з ПДВ.

Згідно з пунктом 11.1. Договору, розрахунки за виконані послуги здійснюються на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт (за формою КБ-3) після надходження фінансування від Замовника - Служби автомобільних доріг у Київській області, за винятком послуг генпідряду.

Пунктом 11.8. Договору передбачено, що до початку надання послуг на закупівлю будівельних матеріалів надається аванс - 1 500 000 грн. Аванс, не використаний на протязі 90 календарних днів після отримання, повертається Генпідряднику.

Обумовлені Договором зобов'язання виконані позивачем-2 належним чином.

Так, позивач-2 на виконання вимог умов Договору (п. 11.8. Договору), до початку надання послуг перерахував відповідачу аванс в розмірі 1 500 000,00 грн. на рахунок відповідача трьома платежами, що підтверджується платіжними дорученнями № 489 від 12.08.2010 р. на суму 377 328,65 грн., № 539 від 20.08.2010 р. на суму 1 000 000,00 грн. та № 105 від 24.09.2010 р. на суму 122 671,35 грн.

Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за умовами Договору та не провів роботи по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900 -53+300. Жодних документів, які б свідчили про виконання вищевказаних робіт відповідач не надав. Крім того, не виконавши умови п. 11.8. Договору, відповідач повернув позивачу частину отриманого авансу в сумі 1 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 357 від 08.08.2013 р.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду сума заборгованості відповідача перед позивачем-1 становить 1 499 000,00 грн.

Відповідно до п. 14.1. Договору, відповідальність сторін за порушення зобов'язань Договору та порядок урегулювання спорів визначаються положеннями Загальних умов, інших нормативних документів, що регулюють ці питання.

З метою врегулювання спору, 15.01.2014 р. позивач-2 звертався до відповідача з письмовою вимогою про погашення заборгованості за договором. Однак, на момент звернення до суду з позовом, відповідач не повернув грошові кошти.

За таких обставин, Перший заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» з позовом до Публічного акціонерного товариства «Тракт» про стягнення 1 719 175,84 грн. (з яких: 1 499 000,00 грн. - основний борг, 72 945,14 грн. - інфляційні нарахування, 147 230,70 грн. - три відсотки річних), у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 453-02 від 09.08.2010 р. на надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900-53+300.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ст. 838 Цивільного кодексу України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи свідчать про те, що Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» належним чином виконані зобов'язання за договором № 453-02 від 09.08.2010 р. на надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900-53+300, тоді як Шляхово-будівельним управлінням № 3 Відкритого акціонерного товариства «Тракт» в порушення умов п. 11.8. даного договору не повернуті грошові кошти у розмірі 1 499 000,00 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та поясненнях заперечив проти позову та просив припинити провадження у справі, посилаючись на те, що ним протягом вересня-жовтня 2010 року було здійснено перерахування грошових коштів постачальникам на придбання матеріалів. Матеріали одержано на загальну суму 1 519 716,60 грн., що підтверджується копіями відповідних видаткових накладних та виписками банку. Також відповідач пояснив, що в порушення умов Договору, Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» тривалий час не було надано проектно-кошторисну документацію, технічне завдання та не було забезпечено фронт робіт. При цьому, повернення авансового платежу не вимагалося. За таких обставин, Шляхово-будівельним управлінням № 3 Відкритого акціонерного товариства «Тракт» були використані придбані матеріали на інших об'єктах служби автомобільних доріг в Київській області.

У зв'язку із банкрутством декількох контрагентів та збитковістю ПАТ «Тракт» з осені 2013 року фактично припинило дорожньобудівельну діяльність та звільнило працівників. З того часу розрахунки з кредиторами здійснюються виключно за рахунок продажу майна товариства або передачі будівельної техніки в рахунок заборгованості.

Також відповідач зазначив, що відносини між сторонами за договором № 453-02 від 09.08.2010 р. на надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900-53+300 були припинені лише 01.08.2014 року шляхом підписання додаткової угоди № 1 від зазначеної дати, тобто після порушення провадження у справі № 910/11439/14 та до початку слухання даної справи по суті. В зазначеній додатковій угоді № 1 сторони визначили, що ПАТ «Тракт» зобов'язується повернути держаний аванс в сумі 1 500 000,00 грн. протягом п'яти банківських днів.

Крім того, 16.07.2014 р. між ПАТ «Тракт» та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» було укладено договір купівлі-продажу асфальтоукладчика № 65-04, ціну продажу якого в розмірі 1 552 710,00 грн. покупець повинен був перерахувати на користь ПАТ «Тракт» протягом трьох банківських днів. В результаті зазначеного у сторін виникли взаємні однорідні вимоги, у зв'язку з чим було складено відповідний акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.08.2014 р.

У відповідності до п. п. 6, 11, 12, 13 акту про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.08.2014 р. між ПАТ «Тракт» та Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» зараховані зустрічні однорідні вимоги на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та припинено зобов'язання ПАТ «Тракт» перед Дочірнім підприємством «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на суму 1 499 000,00 грн. за договором № 453-02 від 09.08.2010 р. на надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900-53+300 в повному обсязі.

За приписами статті 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки, так званого часткового зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. В такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахуванням можуть бути припинені зобов'язання на будь-якій стадії їх існування, навіть після порушення виконавчого провадження щодо виконання одного із зустрічних зобов'язань. Добровільне виконання зобов'язання на стадії виконавчого провадження допускається і шляхом проведення зарахування однорідних зустрічних вимог (постанова Верховного Суду України від 1 листопада 2005 р. N 15/154).

Частина 2 коментованої статті зазначає, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Це означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Саме таким чином сформульовані положення Господарського кодексу щодо припинення зарахуванням господарських зобов'язань (ч. 3 ст. 203 ГКУ).

Подібної думки дотримується і Вищий господарський суд України, який зазначає, що "за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду" (постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2004 р. N 15-03/186).

Враховуючи вищевикладене, зобов'язання відповідача щодо сплати основного боргу в розмірі 1 499 000,00 грн. припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 1 499 000,00 грн. основного боргу за договором № 453-02 від 09.08.2010 р. на надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900-53+300 підлягає припиненню в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Тракт» 72 945,14 грн. інфляційних нарахувань за період з 30.12.2010 р. до 10.04.201 р. та 147 230,70 грн. трьох відсотків річних за період з 30.12.2010 р. до 10.04.201 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 453-02 від 09.08.2010 р. на надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900-53+300.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 453-02 від 09.08.2010 р. на надання послуг по поточному (планово-попереджувальному) ремонту автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса, км 48+900-53+300, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком прокуратури, перевіреним судом, підлягають стягненню 72 945,14 грн. інфляційних нарахувань за період з 30.12.2010 р. до 10.04.201 р. та 147 230,70 грн. трьох відсотків річних за період з 30.12.2010 р. до 10.04.201 р.

За таких обставин, позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державного агентства автомобільних доріг України та Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Публічного акціонерного товариства «Тракт» про стягнення 1 719 175,84 грн. підлягає задоволенню частково.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 67, п. 1-1- ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Тракт» ( 03057, м. Київ, провулок Польовий, будинок 6, код ЄДРПОУ 03450318 ) на користь Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» ( 03151, м. Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 33096517 ) 72 945 (сімдесят дві тисячі дев'ятсот сорок п'ять) грн. 14 коп. інфляційних нарахувань; 147 230 (сто сорок сім тисяч двісті тридцять) грн. 70 коп. трьох відсотків річних.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Тракт» ( 03057, м. Київ, провулок Польовий, будинок 6, код ЄДРПОУ 03450318 ) в дохід Державного бюджету України 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

4. Припинити провадження в частині стягнення 1 499 000 (один мільйон чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 22.12.2014 р.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Суддя І.О. Домнічева

Суддя Т.Ю. Трофименко