Постанова

від 16.12.2014 по справі 904/6929/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2014 року Справа № 904/6929/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача,

суддів : Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

секретар судового засідання Малик С.О.

за участю представників сторін :

від позивача: Калмикова І.В., представаник, довіреність №270214/2 від 20.02.14;

представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 року у справі № 904/6929/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб", м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 494 655,51 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 року у справі № 904/6929/14 (суддя Бєлік В.Г.) позов задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" 474 244,22 грн. основного боргу, 31 118,19 грн. пені, 3 800,86 грн. 3% річних, 18 637,90 грн. інфляційних збитків, 10 556,02 грн. судового збору.

Рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 511140066 від 10.01.2014 року в частині оплати отриманого товару, порушення вимог ст.ст.525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, правом позивача стягнути пеню відповідно до п.7.5 договору та 3% річних, інфляційні втрати відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати в частині стягнення пені та інфляційних втрат.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції не перевірив відповідність вимогам законодавства та положенням укладеного договору розрахунок пені та інфляційних втрат, неправомірно стягнув їх з відповідача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду та призначена на 16.12.2014 року.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому спростував доводи скаржника. Просить залишити оскаржуване судове рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Від скаржника 16.12.2014 року надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку із зайнятістю представника у іншому судовому процесі.

Згідно абзацу 3 пункту 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України).

На думку колегії суддів неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, оскільки наявні у справі докази дозволяють визначитись щодо законності оскаржуваного судового рішення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегафарб" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД" (покупець) був укладений договір поставки № 511140066 від 10.01.2014 року(а.с.27-32)

Відповідно до п.1.1 договору на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і сплатити продукцію матеріально-технічного призначення, що надалі іменується товар. Найменування, асортимент, номенклатура, сортамент, кількість, ціна, умови і терміни постачання товару вказані в Специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до цього договору, що є невід'ємною його часткою.

Відповідно до умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 474 244,22 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с.38,42,46,50,54,58).

Відповідно до п.4.1. договору розрахунки за цим договором проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості партії товару на рахунок постачальника в порядку і терміни, вказані в Специфікаціях до договору.

Відповідно до Специфікації № 7 строк оплати поставленого товару загальною вартістю 183 348,00 грн., з визначеним сторонами терміном постачання товару до 15.05.2014року, складає 60 календарних днів після факту здійснення поставки.

Відповідно до Специфікації № 8 строк оплати поставленого товару загальною вартістю 290 896,22 грн., з визначеним сторонами терміном постачання товару до 31.05.2014року, складає 60 календарних днів після факту здійснення поставки.

Тобто:

- за видатковою накладною № 110-4МФ0001 від 11.04.2014 року на суму 21 139,20 грн. строк оплати товару закінчується 11.06.2014 року;

- за видатковою накладною № 1804МФ0002 від 18.04.2014 року на суму 45 442,80 грн. строк оплати товару закінчується 18.06.2014 року;

- за видатковою накладною № 2504МФ0002 від 25.04.2014 року на суму 18 126,00 грн. строк оплати товару закінчується 25.06.2014 року;

- за видатковою накладною № 0705МФ0001 від 07.05.2014 року на суму 98 640,00 грн. строк оплати товару закінчується 06.07.2014 року;

- за видатковою накладною № 1605МФ0001 від 16.05.2014 року на суму 99 236,40 грн. (а.с.54) строк оплати товару закінчується 15.07.2014 року;

- за видатковою накладною № 2105МФ0001 від 21.05.2014 року на суму 191 659,82 грн. (а.с.58) строк оплати товару закінчується 20.07.2014 року.

За поставлений товар позивачем пред'явлено для оплати відповідачу рахунки - фактури (а.с.40,44,48,52,56,60).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

За відсутності доказів щодо належного виконання відповідачем обов'язку з оплати, висновок суду про стягнення заборгованості є законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантiєю, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства ( ст.551 Цивільного кодексу України).

Спростовуючи доводи апелянта щодо невизначеності у договорі розміру неустойки, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне:

Відповідно до п. 7.5. договору поставки у разі несвоєчасного здійснення розрахунків за цим договором, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі не більш подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми кожен день прострочення.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, законодавчо встановлено обмеження розміру пені, які і продубльовано сторонами у п.7.5 договору.

Колегія суддів поділяє висновок оскаржуваного судового рішення щодо того, що таке визначення розміру пені в договорі відповідає вимогам п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, яким встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесьчас користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань в період з 12.06.2014 року по 16.10.2014 року у загальній сумі 31 118,19 грн. ( а.с.70-72).

Вказаний розрахунок перевірено судом апеляційної інстанції, він є таким, що відповідає вимогам закону.

Щодо доводів скаржника про неправомірний розрахунок інфляційних втрат необхідно звернути увагу на наступне:

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", "розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу , що існувала на останній день місяця , в якому платіж мав бути здійснений , помноженої на індекс інфляції , визначений названою Державною службою , за період прострочення починаючи з місяця , наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж , і за будь -який місяць (місяці ), у якому (яких ) мала місце інфляція" .

Із змісту листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97 р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Проведений позивачем розрахунок (а.с.73-74) перевірено колегією суддів і підстав визнати його помилковим не вбачається.

Частиною другою статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду на вказане необхідно зазначити, що розрахунок позивачем 3% річних від суми заборгованості також вірний та ця вимога задоволена судом правомірно.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідачем доводи оскаржуваного судового рішення не спростовано, апеляційна скарга не доведена та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 року у справі № 904/6929/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі

23.12.2014 року.