Постанова

від 16.12.2014 по справі 909/1097/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2014 р. Справа № 909/1097/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ б/н б/д

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014р.

у справі № 909/1097/14

за позовом: Приватного підприємства "Прикарпатський земельний центр" Івано-Франківськ

до відповідача: Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

про стягнення 507 543,74 грн. заборгованості

За участю представників:

від позивача : не з»явився

від відповідача : не з»явився

Сторони в судове засідання не з»явились.

В судовому засіданні 09.12.2014р. представники сторін у повному обсязі виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги. В судовому засіданні оголошувалась перерва, явка визначена судовою колегією на розсуд сторін.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014р. у справі №909/1097/14 (суддя Грица Ю.І.) позовні вимоги задоволено. Стягнено з Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області на користь ПП "Прикарпатський земельний центр" 441 011,43 грн. заборгованості, 56 890,47 грн. інфляційних втрат, 9 641,84 грн. 3% річних та 10 150,87 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано тим, що враховуючи, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем згідно акту звіряння розрахунків та відзиву на позов, позовна вимога про стягнення 441 011,43 грн. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Внаслідок неналежного виконання умов договору поставки позивачем правомірно нараховано відповідачу 56 890,47 грн. інфляційних втрат та 9 641,84 грн. 3 % річних.

Головним управлінням Держземагенства в Івано-Франківській області подано апеляційну скаргу б/н б/д (вх.ЛАГС №01-05/5111/14 від 04.11.2014р.), в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, при прийнятті рішення судом порушено норми матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що у зв»язку із зменшенням у 2014 році Головному управлінню обсягу видатків державного бюджету та відповідно відсутністю фінансування за бюджетною програмою «Проведення земельної реформи» (КПКВК 2803030) залишається неможливим сплата суми заборгованості згідно договору №1-ПЗЦ від 17.09.2014р. про закупівлю послуг з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Рогатинського та Рожнятівського районів Івано-Франківської області.

Окрім того, скаржник просить врахувати, що виникненню боргу перед позивачем слугувало й те, що Головне управління при наявному у 2013 році фінансуванні не було спроможне виконати взяті на себе зобов»язання згідно з договором №1-ПЗЦ від 17.09.2014р. у повному обсязі, у зв»язку із не проведенням органами Державної казначейської служби України платежів, які передбачали погашення боргу перед позивачем.

ПП "Прикарпатський земельний центр" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні 09.12.2014р., суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 17.09.2013 між Головним управлінням Держземагенства в Івано-Франківській області (відповідач) та ПП "Прикарпатський земельний центр" (позивач) було укладено договір № 1-ПЗЦ про закупівлю послуг з переведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Рогатинського та Рожнятівського районів Івано-Франківської області, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2013 році надати відповідачу інженерні послуги з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Рогатинського та Рожнятівського районів Івано-Франківської області, а відповідач оплатити надані послуги поетапно на підставі оформленого належним чином акту приймання-передачі наданих послуг за договором в межах затверджених відповідачем кошторисних призначень, а у разі відсутності коштів на оплату виконаних етапів (робіт) початок фінансування і остаточні розрахунки можуть бути перенесені. У цьому разі терміном закінчення дії договору вважається дата остаточних розрахунків, але не пізніше 31.12.2013р. (а.с.15-18).

Згідно додаткової угоди № 2 до договору № 1-ПЗЦ від 17.09.2013р. обсяги виконання робіт з інвентаризації земель становлять: загальна площа - 6462,8672 га, в тому числі в Рогатинському районі - 3880,0568 га та в Рожнятівському районі - 2582,8104 га. Вартість замовлених послуг - 769 032,65 грн. (а.с.28)

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору та додаткової угоди позивач надав відповідачу інженерних послуг з проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Рогатинського та Рожнятівського районів Івано-Франківської області на загальну суму 769 032,65 грн., що підтверджується актами приймання-передачі послуг № 1 від 30.09.2013р.; № 2 від 04.10.2013р.; № 4 від 27.12.2013р. (а.с.29-34).

Відповідач частково розрахувався за надані послуги на суму 328 021,22грн., що підтверджується довідкою Івано-Франківського відділення ЦФ ПАТ "Кредобанк" №21.06-21044/14 від 24.09.2014р. (а.с.37).

Позивачем надіслано претензію №01-95 від 03.07.2014р. про необхідність виконання умов договору шляхом сплати суми основної заборгованості за виконані роботи (а.с.39).

У відповіді №2320/07/55 від 30.07.2014р. (а.с.40) на вищезазначені претензії відповідачем зазначено про неможливість сплати суми заборгованості у зв»язку із відсутністю фінансування даного виду робіт з державного бюджету.

Загальна сума заборгованості на момент звернення з позовом до суду склала 441 011,43 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків № 4 від 16.06.2014р. (а.с. 36).

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, умов договору, інших правових актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Не допускається одностороння відмова від зобов'язання.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч. 1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджується сума основного боргу та визнана відповідачем позовна вимога про стягнення 441 011,43 грн. заборгованості є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків 3% річних суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 56 890,47 грн. інфляційних втрат та 9 641,84 грн. 3 % річних внаслідок неналежного виконання умов договору.

Щодо посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів на погашення заборгованості, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що не береться до уваги посилання замовника на відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором підряду, тому що це не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Згідно із частиною першою ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від обов»язку виконання зобов'язання.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.11.2014р. у даній справі за клопотанням скаржника з посиланням на ст. 8 Закону України "Про судовий збір" у зв"язку із важким фінансовим станом товариства відстрочено сплату судового збору до початку розгляду апеляційної скарги.

Однак, скаржником станом на 16.12.2014р. (оголошення вступної та резолютивної частини постанови суду) не надано доказів сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р., якщо строк, на який судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або залишити позов чи скаргу без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення.

Згідно із п.п.4 п.2 ст.2 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір стягується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

З огляду на викладене, відповідно до ст.49 ГПК України із скаржника підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5 075,44грн. за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.10.2014р. у справі №909/1097/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області (вул. Академіка Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 38331128) в доход Державного бюджету (код класифікації доходів бюджету 22030001, рахунок отримувача УДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007620; Банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО) 825014; рахунок отримувача 31216206782006) 5 075,44грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 22.12.2014р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.