Ухвала

від 18.12.2014 по справі 810/5590/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5590/14 Головуючий у 1-й інстанції:Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Бабенка К.А.,

при секретарі Дешко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибний Світ Компані» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, в червні 2014 року робочою групою Головного управління Міндоходів у Київській області проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання ТОВ «Рибний Світ Компані» вимог законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні товару, який було оформлено у митному відношенні за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 та №125130003/2013/816541.

За результатами вказаної перевірки складено Акт від 25.06.2014 №0018/4/10-36-22-08/35001610, у висновках якого зазначено, що ТОВ «Рибний Світ Компані» були подані недостовірні відомості про визначення митної вартості при декларуванні товарів за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 та №125130003/2013/816541 та прийнято рішення про коригування митної вартості товару «риба охолоджена - лосось атлантичний, патраний (salmo salar)» за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 та №125130003/2013/816541 до рівня 1031217,77 грн. та 954260,29 грн. відповідно.

Також, перевіркою встановлено заниження суми податкового зобов'язання за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 у розмірі 85819,39 грн. (по миту 0,00 грн., по ПДВ - 85819,39 грн.) та за МД від 04.06.2013 № 125130003/2013/816541 становить 92680,74 грн. (по миту 0,00 грн., по ПДВ - 92680,74 грн.).

На підставі Акту перевірки ГУ Міндоходів у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.07.2014 №000027/22-08, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 223125,15 грн., у тому числі за основним платежем 178500,12 грн., штрафні (фінансові) санкції 44625,03 грн.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати вказане вище податкове повідомлення-рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем подано до митного органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості та прийняття спірних рішень щодо визначення додаткових зобов'язань здійснено неправомірно з порушенням ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та ст. 54 Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України визначаються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 259 Митного кодексу України (далі по тексту МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Приписи ст. 260 МК України визначають, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок на умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно ч. 1 ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

При цьому, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)(ч. 2 ст. 266 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Рибний Світ Компані» було укладено контракт № Vох-14/05/12 від 14.05.2012, згідно якого «VOXPORT SALES LLP» (Продавець) зобов'язується здійснити поставку замороженої риби в асортименті.

Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що Товар поставляється окремими партіями, відповідно до інвойсів на конкретну партію товару.

Відповідно до пункту 5.2. Контракту Покупець (ТОВ «Рибний Світ Компані») здійснює оплату товару на умовах передплати або оплати за фактом постачання Товару.

Судом встановлено, що товар - «риба охолоджена - лосось атлантичний, патраний (salmo salar)» за МД від 04.06.2013 №125130003/2013/816540 та №125130003/2013/816541 було заявлено до митного оформлення ТОВ «Рибний Світ Компані» за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору.

Колегія суддів звертає особливу увагу на те, що при розмитненні придбаного товару у Київської міжрегіональної митниці не виникло сумнівів щодо цінової політики, а товар був розмитнений та випущеній у вільний обіг.

Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що підставою для нарахування податкового зобов'язання стала інформація, отримана від митної адміністрації Королівства Норвегія щодо недостовірності документів, поданих TOB «Рибний Світ Компані».

Однак, колегія суддів наголошує, що матеріали відповіді Королівства Норвегії не підтверджують інформацію про продаж товару «VOXPORT SALES LLP» на користь TOB «РИБНИЙ СВІТ КОМПАНІ» за вищою ціною, до того ж вказують на відносини партнерів інших країн, з різним рівнем економічного розвитку та ринком збуту товарів та споживчим попитом.

Дії сторін контракту обумовлені їх волевиявленням, а тому встановлення цін товару для покупців відбувається за результатами їх домовленостей. Зв'язок покупця з продавцем не може бути обґрунтований тим, що іншому покупцю продано товар за більш високою ціною.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Колегія суддів вважає, що TOB «Рибний Світ Компані» сумлінно дотримується укладеного з «VOXPORT SALES LLP» умов Контракту та своєчасно сплачує грошові кошти за Товар відповідно до цін, вказаних в інвойсах на товар, оскільки, як вже було зазначено, при розмитненні придбаного товару у Київської міжрегіональної митниці не виникло сумнівів щодо цінової політики.

TOB «Рибний Світ Компані» надало документи отримані від Продавця за контрактом, неправдивість цих даних жодним чином не спростовано відповідями за МД від 04.06.2013 №№ 125130003/2013/816540 та 125130003/2013/816541 Королівством Норвегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що твердження про неправдиві данні є упередженим та таким що не відповідає дійсності.

Крім того, апелянт в апеляційній скарзі вказує на наявність в нього підстав для надіслання запитів до Королівства Норвегії про надання інформації.

З приводу вище вказаного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Порядок направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затверджений Наказом Державної митної служби України № 639 від 06.07.2005 року.

Цей Порядок застосовується при потребі здійснення запитів до митних служб іноземних держав у випадках: а) здійснення митним органом України провадження в справі про порушення митних правил, у ході якого з'ясовано, що потрібну інформацію можна отримати лише від митної служби іноземної держави; б) наявності в митного органу України обґрунтованої підозри в можливості вчинення порушення митних правил, яку можна підтвердити або спростувати лише шляхом отримання інформації від митної служби іноземної держави; в) потреби отримання, підтвердження або спростування з метою забезпечення дотримання митного законодавства України даних, зазначених у поданих митному органу України документах про товари (їх кількість, вартість, походження тощо), переміщувані через митний кордон України, для проведення їх митного оформлення; г) наявності в митного органу України інформації про вчинення або підготовку суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності митного правопорушення за кордоном.

В акті перевірки не зазначено законних, підстав надіслання запитів до Королівства Норвегії, як країни експорту з вимогою надання копій документів таких як декларації на товар та інших листів, які в останньому були досліджені в рамках перевірки за деклараціями розмитнення, за якими пройшло більш ніж рік, з дати відповідного митного оформлення.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Частиною 3 статті 53 МК України визначається, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

На підставі аналізу вище вказаних норм, можна прийти до висновків, що законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Принципи зазначених статей зобов'язують органи Міндоходів зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган Міндоходів повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Податковий орган в порядку статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України повинен довести або зазначити в акті перевірки обґрунтовані причини для направлення таких запитів після розмитнення товарів за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, позивачем подано до митного органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості та прийняття спірних рішень щодо визначення додаткових зобов'язань здійснено неправомірно з порушенням ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та ст. 54 Податкового кодексу України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Бабенко К.А