Постанова

від 17.11.2014 по справі 826/16068/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17 листопада 2014 року 15 год. 59 хв. № 826/16068/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Приходько О.В., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 17 листопада 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 20 жовтня 2014 року надійшов позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління Держземагентства у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування висновку відповідача до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 15 серпня 2014 року № 19-26-0.31-4385/2-14 (далі - оскаржуваний висновок) , а також зобов'язання відповідача прийняти висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 в садівницькому товаристві "Трикотажник" у Дарницькому районі міста Києва, кадастровий номер 8000000000:90:943:0020, площа 0,0419 га (далі - земельна ділянка) , та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржуваний висновок є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки викладені у ньому зауваження є безпідставними. Відмова у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду 04 листопада 2014 року через канцелярію разом із доказами на їх обґрунтування.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є власником земельної ділянки, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією державного акту на право власності на земельну ділянку від 10 січня 2006 року серії КВ № 138927.

З метою проведення зміни цільового призначення земельної ділянки позивач звернувся до відповідача із письмовим клопотанням про отримання відповідного висновку.

За результатами розгляду вказаного клопотання та доданих до нього документів, 15 серпня 2014 року відповідачем складено оскаржуваний висновок, відповідно до якого, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не погоджено.

В оскаржуваному висновку зазначено зауваження до документації із землеустрою:

- назву проекту землеустрою привести у відповідність до ст. 25 Закону України "Про землеустрій";

- завдання на виконання робіт привести у відповідальність до типової форми згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2004 року № 266 "Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" (далі - Постанова № 266) ;

- відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій", до проекту землеустрою долучити: довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (станом на звітну дату); кадастровий план земельної ділянки, оформлений згідно з вимогами ст. 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр";

- оформлення документів здійснити відповідно до вимог Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації - ДСТУ 4163-2003;

- матеріали проекту землеустрою привести у відповідність до змісту, наведеного у землевпорядній документації;

- згідно з п. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) , підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути тільки невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. Долучити документальне підтвердження щодо відповідності цільового призначення запланованої до відведення земельної ділянки чинній містобудівній документації.

Суд не погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 22, 25, 26, 50 Закону України "Про землеустрій", землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Види документації із землеустрою: а) загальнодержавні й регіональні (республіканські) програми використання та охорони земель; б) схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць; в) проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; г) проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; е) проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань; є) проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь; ж) проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів; з) робочі проекти землеустрою щодо рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, зсувів, ущільнення, закислення, забруднення промисловими та іншими відходами, радіоактивними та хімічними речовинами, покращання сільськогосподарських земель, підвищення родючості ґрунтів (далі - робочі проекти землеустрою); и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок; ї) спеціальні тематичні карти і атласи стану земель та їх використання; й) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюються права суборенди, сервітуту.

Законами України та іншими нормативно-правовими актами можуть встановлюватися інші види документації із землеустрою.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідність документації із землеустрою положенням нормативно-технічних документів, державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою засвідчується: у паперовій формі - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою; в електронній формі - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника, який відповідає за якість робіт із землеустрою, згідно із законодавством про використання електронного цифрового підпису.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивачем, як замовником, подано відповідачу "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою зміни цільового призначення загальною площею 0,0419 га гр. ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1" (далі - проект) з відповідними додатками.

Стосовно невідповідності назви проекту землеустрою ст. 25 Закону України "Про землеустрій" суд зазначає наступне.

Нормами ст. 25 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що до видів документації із землеустрою входять, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Титульна сторінка проекту є неналежно оформленою.

Зокрема, зміна цільового призначення є підставою для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка зазначається в пояснювальній записці до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та в інших документах, які є складовими частинами проекту землеустрою.

Суд звертає увагу, що у назві проекту не вказано, що зміна стосується цільового призначення саме земельної ділянки.

Стосовно доводів представника позивача про безпідставність зауваження відповідача щодо невідповідності завдання на виконання робіт до типової форми, визначеної Постановою № 266, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Додатком 1 до Типового договору, затвердженого Постановою № 266, є "Завдання на виконання робіт", які містять обов'язкові розділи, що мають бути зазначені та заповнені. Зокрема, має бути зазначено: виконувана робота; підстави для виконання роботи із зазначенням дати та номеру рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування; документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт.

Дослідивши наявну у матеріалах справи копію завдання на розроблення проекту землеустрою, яку позивачем подано відповідачу, суд з'ясував, що таке завдання не відповідає вимогам, встановленим Постановою № 266, оскільки у пп. 2.2 п. 2 "Підстава для виконання роботи є" не зазначено дати укладення та номеру договору на розроблення проекту.

Крім того:

- у п. 1 "Виконувана робота" завдання на розроблення проекту землеустрою не вірно вказаний вид проекту згідно зі ст. 25 Закону України "Про землеустрій";

- у п.п. 3.2 п. 3 зазначено "100", натомість, відповідно до додатку 1, у графі "форма власності" повинно бути зазначено "державна, комунальна, приватна";

- у п. 5 "Документи і матеріали, що повинні бути представлені за результатами виконаних робіт" не зазначено назву об'єкту, щодо якого складається проект, а також не зазначено кількість виготовлення примірників, як це прямо передбачено додатком 1.

У матеріалах справи також міститься копія довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та кадастровий план земельної ділянки, які не відповідають вимогам встановленого порядку та прийняті не були.

Станом на 01 січня 2013 року у державній статистичній звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 2-зем), заповненої згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем) із змінами та доповненнями, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05 листопада 1998 року № 377 (далі - Інструкція) , земельна ділянка обліковувалась у рядку 24 (колективне садівництво), графа 08 (сади).

Відповідно до Розділів II-IV Інструкції, звіти за формами № 6-зем складаються станом на 01 січня кожного року і включають два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділ другий); звіти за формами № 6а-зем і № 6б-зем складаються за станом на 01 січня і кожний включає два розділи: відповідно, зрошувані та осушені землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі в межах населених пунктів; звіти за формою № 2-зем складаються за станом на 01 січня і на 01 липня кожного року і включають два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальних одиниць та у тому числі у межах населених пунктів.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що до проекту землеустрою долучено тільки інформаційну довідку департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16 травня 2013 року № 05707-9432 та повідомлення Головного управління Держземагентства у місті Києві від 01 квітня 2013 року № 914, що не відповідає ст. 50 Закону України "Про землеустрій".

У зв'язку з тим, що звіти за формами №№ 6а-зем, 6б-зем складаються за станом на 01 січня щороку, звіт за формою № 2-зем складається за станом на 01 січня і на 01 липня кожного року, а проект подано на погодження у серпні 2014 року, необхідним було подання довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на дату подачі проекту.

Викладене, за переконанням суду, спростовує доводи представника позивача про те, що вимога стосовно надання вказаної довідки на звітну дату законом не встановлена.

До проекту додано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28 березня 2013 року № НВ-8000009322013 та додаток до нього - кадастровий план земельної ділянки.

Разом з тим, нормами ст. 50 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що однією зі складових частин проекту землеустрою є кадастровий план земельної ділянки.

Кадастровий план на земельну ділянку, що проектується, складається розробником з вже існуючим відповідним цільовим призначенням.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про Державний земельний кадастр", на кадастровому плані земельної ділянки відображаються: площа земельної ділянки; зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності); координати поворотних точок земельної ділянки; лінійні проміри між поворотними точками меж земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; кадастрові номери суміжних земельних ділянок (за наявності); межі земельних угідь; межі частин земельних ділянок, на які поширюється дія обмежень у використанні земельних ділянок, права суборенди, сервітуту; контури об'єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці.

Однак, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку не зазначені всі перелічені дані, що свідчить про невідповідність вказаного документу вимогам законодавства.

Стосовно доводів представника позивача про те, що відповідачем безпідставно віднесено документацію з землеустрою до організаційно-розпорядчих документів, а тому відсутня необхідність оформлення документів відповідно до Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації - ДСТУ 4163-2003, суд зазначає наступне.

Наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55 затверджено Національний стандарт України "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003" (далі - Національний стандарт) , дія якого поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією ліцензії серії АД № 076174, виданої Державним агентством земельних ресурсів України, приватному підприємству "Андвол" (далі - ПП "Андвол") надано право на проведення робіт із землеустрою.

ПП "Андвол" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в результаті здійснення своєї діяльності, отже, проект землеустрою є організаційно-розпорядчим документом.

Крім того, п. 7.12 Національного стандарту України передбачено, що оформлюючи документи на двох і більше сторінках, друга та подальші сторінки мають бути пронумеровані. Номери сторінок ставлять посередині верхнього берега аркуша арабськими цифрами без слова "сторінка" та розділових знаків.

Однак, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, проект не прошито, сторінки не пронумеровано.

До змісту проекту землеустрою входять: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальна записка; довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; копії правовстановлюючих документів та об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва; перелік обмежень у використанні земельних ділянок; кадастровий план земельної ділянки; матеріали погодження та затвердження проекту землеустрою.

Як уже зазначено вище, довідка з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та кадастровий план земельної ділянки оформлені з порушенням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Відповідачем в оскаржуваному висновку зазначено про необхідність долучення документального підтвердження щодо відповідності цільового призначення запланованої до відведення земельної ділянки чинній містобудівній документації, що позивачем не зроблено.

Повноваження органів виконавчої влади в частині погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначені ст. 186-1 ЗК України.

Зокрема, згідно з ч.ч. 1, 4, 5, 6 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в ч. 1 цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у ч.ч. 2 і 3 цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в ч.ч. 1-3 цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При цьому, органам, зазначеним у ч.ч. 1-3 цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Згідно з п.п. 1, 3, 4.6. Положення про Головні управління Держземагентства у місті Києві та місті Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 10 травня 2012 року № 258, Головні управління Держземагентства у місті Києві та місті Севастополі є територіальними органами Державного агентства земельних ресурсів України та йому підпорядковані.

Завданням Головного управління є реалізація повноважень Держземагентства України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, у межах компетенції, встановленої законодавством, бере участь у погодженні документації із землеустрою та здійснює інші повноваження, визначені законодавством України.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та обставин вбачається безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2 до Головного управління Держземагентства у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_2.

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 листопада 2014 року