Постанова

від 23.12.2014 по справі 826/13982/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2014 року 16:09 № 826/13982/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Селком» до третя особаДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Компанія «МК Істерн Трейд Лімітед» провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.02.2014р., ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Селком» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі по тексту - відповідач), третя особа - Компанія «МК Істерн Трейд Лімітед» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 21.08.2014р. №00060/2203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято правомірно.

Третя особа позовні вимоги підтримала.

В судовому засіданні 17.12.2014р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку ТОВ «Селком» за результатами якої 06.08.2014р. складено акт №4044/26-56-22-03-09/31282244 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства по фінансово - господарським взаємовідносинам з ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) за період з 01.10.2013р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 статті 14, п.п. 137.1 статті 137, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 статті 139, п. 185.1 статті 185 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування на загальну суму 750 600грн. за 2013 рік.

На підставі встановлено порушення відповідачем 21.08.2014р. прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення №00060/2203, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 750 600грн. за 2013 рік.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №05-ю від 03.06.2013р., відповідно до якого предметом даного договору є: надання Виконавцем юридичних послуг на території України: юридичні консультації з правових питань діяльності Замовника; представництво у справах замовника у державних, адміністративних та судових установах та перед третіми особами на підставі довіреності; ведення справ у державних, адміністративних, судових установах, третейських судах на підставі довіреності з правами, які надані законом позивачу, відповідачу та третій особі; надання юридичної допомоги при складанні документів довірчого характеру та документів пов'язаних із веденням підприємницької діяльності.

Договір від Виконавця підписано директором ОСОБА_2

Так, на виконання умов вказаного договору ТОВ «Старксервіс» виписано податкові накладні №41 від 15.10.2013р., №130 від 26.11.2013р. та №98 від 26.12.2013р. та акти про надання юридичних послуг.

Разом з тим, до відповідача надійшов вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 24.09.2013р. (справа №761/22932/13-к, провадження №1-кп/761/776/2013), згідно якого, визнано винним ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України (пособництво у створенні ряду фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності), в тому числі безпосередню участь у реєстрації ТОВ «Старксервіс» (складання та підписання без наміру займатися підприємницькою діяльністю реєстраційних документів), відкриття банківських рахунків в ПАТ «Прайм-банк» 07.12.2012р. №260063011903 та АТ «Фінростбанк» 01.08.2012р. №26001103000084.

Даним вироком встановлено:

ОСОБА_3, відповідно до обвинувального акту в кримінальному провадженні №12012110070000949, обвинувачується в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 202, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, вчинених за наступних обставин: ОСОБА_3 вчинив пособництво невстановленим слідством особам у створенні фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності при наступних обставинах.

... Зокрема, у липні 2012 року ОСОБА_3 вступив у попередню змову з невстановленим слідством особами та запропонував ОСОБА_4 зареєструвати на ім'я останнього, в органах державної влади суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311), створену для прикриття незаконної діяльності невстановлених слідством осіб, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. Домовившись про підписання у нотаріуса статутних та інших документів пов'язаних з реєстрацією підприємства, ОСОБА_3 пообіцяв виплатити ОСОБА_4 за вчинення цих дій грошову винагороду. Тим самим ОСОБА_3 порадами, наданням засобів та усуненням перешкод сприяв у незаконному створенні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності.

Не усвідомлюючи протиправний характер дій, запропонованих ОСОБА_3, та не усвідомлюючи, що підприємство реєструється з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб, ОСОБА_4 погодився на таку пропозицію .

Приблизно в середині липня 2012 року в денний час ОСОБА_3, реалізуючи злочинний умисел, з невстановленою слідством, особою скерував ОСОБА_4 прибути до нотаріальної контори, розташованої по вул. Солом'янській, 5, усвідомлюючи, що реєструє суб'єкт господарської діяльності з метою прикриття незаконної діяльності невстановлених осіб схилив ОСОБА_4, який не мав наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність, у присутності приватного нотаріуса підписати завчасно підготовлені невстановленими особами: довіреність: протокол загальних зборів учасників ТОВ «Старксервіс»; статут ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311); реєстр нотаріальних дій, після чого передати статут невстановленій слідством особі, тобто вчинив дії направлені на реєстрацію суб'єкта підприємництва.

В подальшому ОСОБА_4, під керівництвом та безпосереднім, сприянням ОСОБА_3, відкрив розрахунковий рахунок ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) № 26006301.1903 у ПАТ "ПРАЙМ-БАНК" (МФО 300669) та №26001103000084 у АТ "ФІНРОСТБАНК" (МФО 328599).

Підписання ОСОБА_4 статутних документів ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) дало змогу невстановленим слідством особам здійснити реєстрацію підприємства в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації.

Крім того, 22.03.2014 в ході проведення допиту свідок ОСОБА_2 дав наступні показання: ...приблизно в кінці вересня 2012 початку жовтня 2012 я приїхав до Києва на підробіток. Під час проживання в гуртожитку я познайомився з громадянином ОСОБА_5 (прізвища не пам'ятаю) з яким разом проживав. В зв'язку з моїм скрутним становищем, ОСОБА_5 запропонував мені за грошову винагороду перереєструвати на моє ім'я декілька підприємств, а саме ТОВ «Старксервіс» (код 38292311) та ТОВ «Нафтаброкінвест» (код 38405903) з метою їх подальшого закриття, на що я дав згоду. Згодом у нотаріуса біля станції метро «Золоті ворота» я підписав пакет документів в суть яких не вникав, після чого отримав 200 грн. Через тиждень ОСОБА_5 попросив з'їздити в банк (що це був за банк і як він називається я не пам'ятаю). В банку ми відкрили рахунки, але лише на ТОВ «Старксервіс» (код 38292311). Я ніколи не мав планів організовувати будь - яке підприємство (або товариство) для зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки у мене для цього немає ні достатнього досвіду, ні відповідної освіти. Я ніколи не реєстрував вказані підприємства в державних та інших органах. Хто це робив мені невідомо. Ніякого майна чи грошових коштів я не вносив до статутних фондів ТОВ «Старксервіс» (код 38292311) та ТОВ «Нафтаброкінвест» (код 38405903) і нікого на це не уповноважував ні в усній, ні в письмовій формі. Я ніколи не затверджував статути ТОВ «Старксервіс» (код 38292311) та ТОВ «Нафтаброкінвест» (код 38405903). Я не здійснював ніякої фінансово - господарської діяльності від імені ТОВ «Старксервіс» (код 38292311) та ТОВ «Нафтаброкінвестп» (код 38405903), оскільки я взагалі не знав, що вони її здійснюють. Крім того, я свідомо нікого не уповноважував це робити від мого імені. Я ніколи не отримував прибутків по вказаних підприємствах. Печатку підприємства ТОВ «Старксервіс» (код 38292311) та ТОВ «Нафтаброкінвестп» (код 38405903), як і інші документи я ніколи не отримував та не замовляв».

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, очевидним є той факт, що громадянин ОСОБА_2 не мав на меті здійснення будь - якої господарської діяльності та не мав до ТОВ «Старксервіс» ніякого відношення. Фактично підприємницька діяльність ТОВ «Старксервіс» проводилась невідомими особами, статут підприємства містить недостовірні дані щодо засновника і місцезнаходження підприємства, чим створені умови для здійснення іншими фізичними особами діяльності поза державним контролем з метою ухилення від сплати податків, а тому установчі та первинні документи підприємства не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що в господарських операціях із позивачем від імені ТОВ «Старксервіс» на стороні виконавця діяла особа, яка фактично є підставною особою і яка не мала повноважень на здійснення цих операцій та підписанні документів бухгалтерської та податкової звітності.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст. 3 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи:

- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-XIV (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, позивачем не підтверджено фактичне здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірним взаємовідносинам з вказаними контрагентами.

Згідно з п. 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що операції між позивачем та ТОВ «Старксервіс» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагентом перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведена реальність господарських операцій, оскільки не підтверджується час здійснення операції, відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, а також складені первинні документи не відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, на підставі вищевикладеного відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 21.08.2014р. №00060/2203, а тому адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Селком» відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Селком» (код ЄДРПОУ 31282244, 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 24-А) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 368,40грн. (триста шістдесят вісім гривень, 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін