Ухвала

від 18.12.2014 по справі 813/4025/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року Справа № 7881/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Затолочного В.С.,

суддів Каралюса В.М., Костіва М.В.,

з участю секретаря судового засідання Нефедової А.О.,

представника позивача Станкевича А.О.,

представника відповідача Гладій О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фукс Мастила Україна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фукс Мастила Україна» (надалі по тексту - ТзОВ «Фукс Мастила Україна») звернулося до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ), у якій просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення №0000393910/7803, №0000383910/7802 від 28.05.2014 року.

Постановою від 23.07.2014 року Львівського окружного адміністративного суду позов задоволено повністю.

Не погодившись з даним судовим рішенням, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Як зазначає СДПІ в апеляційній скарзі, судом першої інстанції не враховано, що податкові зобов'язання сформовані позивачем за наслідками господарської операції між ТзОВ «Фукс Мастила України» та ТзОВ Фірма «Каменяр». Проведеною працівниками СДПІ податковою перевіркою встановлено, що дана господарська операція має ознаки фіктивної, оскільки за умовами договору між вказаними підприємствами залучення до виконання робіт субпідрядних організацій не передбачено, в актах приймання виконаних ТзОВ Фірма «Каменяр» робіт відсутні посилання на субпідрядну організацію. Разом з тим ТзОВ Фірма «Каменяр» відповідно до наданих ним документів виконувала роботи із залученням субпідрядних організацій - ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Лідерком», ТзОВ «БК «АРС». Останні не могли здійснювати будь-яких господарських операцій внаслідок відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торговельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Також працівниками податкового органу використані матеріали кримінальної справи, з яких вбачається створення зазначених контрагентів ТзОВ Фірма «Каменяр» з метою здійснення фіктивної діяльності. Тому формування податкових зобов'язань на підставі документів про здійснення господарських операцій, до яких мають відношення ТзОВ «АРС Трейд», ТзОВ «Лідерком» та ТзОВ «БК «АРС» не можливе.

Апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову в позові.

Вислухавши суддю-доповідача, представника Відповідача, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, та представника позивача, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і знайшло підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, що ТзОВ «Фукс Мастила Україна» як юридична особа зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 16.12.1994 року. На податковий облік позивача взято 22.12.1994 року. У періоді, який перевірявся, ТзОВ «Фукс Мастила Україна» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, згідно Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 01.03.2013 року. Основні види діяльності позивача - виробництво продуктів нафтоперероблення; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; роздрібна торгівля пальним; вантажний автомобільний транспорт.

У період із 16.04.2014 року по 12.05.2014 року відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Фукс Мастила Україна» з питань дотримання податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат по взаєморозрахунках з ТзОВ фірмою «Каменяр» за травень, вересень, листопад 2011 року.

ТзОВ «Фукс Мастила Україна» було допущено контролюючий орган до перевірки, підстави такої перевірки позивачем не оспорювалися.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт №219/28-06-39-10/20843516 від 14.05.2014 року, у якому зафіксовано наступні порушення податкового законодавства, допущені ТзОВ «Фукс Мастила Україна» у своїй діяльності:

1) п.п.14.1.56, 14.1.203 п.14.1 ст.14, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.137.1, п.137.4, п.137.10 ст.137, ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2011 року на суму 88536,80 грн., в тому числі за 2-ий кв.2011 року на суму 16666,67 грн., 4-ий кв.2011 року на суму 71870,13 грн.;

2)п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 60124,43 грн., в тому числі за травень 2011 року - 13333,34 грн., жовтень 2011 року - 24185,82 грн., листопад 2011 року - 22605,27 грн.

Як вбачається зі змісту акту №219/28-06-39-10/20843516 від 14.05.2014 року, контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операцій між ТзОВ «Фукс Мастила Україна» та ТзОВ фірмою «Каменяр» не носили реального характеру, а були лише документовані на папері з метою отримання податкових вигод.

Так, в акті перевірки №219/28-06-39-10/20843516 від 14.05.2014 року відповідач посилається на дані акту ДПІ у Галицькому районі ГУ Міндоходів у Львівській області від 02.08.2013 року №54/22-40/02030413 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ фірми «Каменяр» (код ЄДРПОУ 02030413) з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ «Лідерком» (код ЄДРПОУ 35197074), ТОВ Будівельна компанія «Арс» (код ЄДРПОУ 37264634), ТОВ «АРС-Трейд» (код ЄДРПОУ 37451200), а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вище перелічених контрагентів».

Даними цього акта підтверджено, що відсутня реальність вчинення господарських операцій між ТзОВ фірма «Каменяр» та ТОВ «Лідерком», ТОВ Будівельна компанія «Арс», ТОВ «АРС-Трейд». На думку органу доходів і зборів, доказами нереальності здійснення господарських операцій із вищезгаданими контрагентами-постачальниками є: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця надання послуг; відсутність матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. Тож, оскільки відсутній сам факт придбання ТзОВ фірмою «Каменяр» робіт, відповідно, відсутній і факт їх передачі ТзОВ фірма «Каменяр» на ТзОВ «Фукс Мастила Україна».

Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті перевірки №219/28-06-39-10/20843516 від 14.05.2014 року, позивач подав свої заперечення №01/363 від 20.05.2014 року до акту, на що отримав відповідь СДПІ №7497/28-06-39-10/2020 від 23.05.2014 року, відповідно до якої відповідач зазначив, що висновки, викладені в акті №219/28-06-39-10/20843516 від 14.05.2014 року, відповідають вимогам чинного законодавства України.

На підставі вказаного акту №219/28-06-39-10/20843516 від 14.05.2014 року СДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000383910/7802 від 28.05.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (+ 88536,80 грн.) і податкове повідомлення-рішення №0000393910/7803 від 28.05.2014 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 83520,98 грн. (у т.ч., основний платіж - 601234,43 грн., штрафні (фінансові) санкції - 23396,55 грн.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Відповідно до статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.4 статті 198 ПК України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені(нараховані) у зв'язку з таким придбання (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

У силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт) сум до податкового кредиту є факт придбання робіт (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Тому, при розгляді тверджень контролюючого органу про нікчемність (безтоварність) угод позивача перевірці підлягає власне факт здійснення господарської операції.

В такому випадку дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти здачі прийняття робіт, проектно-кошторисна документація, використання у господарській діяльності товарів та послуг, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що, згідно договору купівлі-продажу від 24.03.2011 року, позивач придбав у ДП «Пандора Інвест» Гібралтарської компанії «Пандора Оверсіз Лімітед» нежитлові приміщення літ. «В-1», площею 1551,6 кв. м, які розміщені за адресою:м.Львів, вул.Т.Шевченка, 327а.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, з метою використання вищезгаданих приміщень, проведення у них ремонтних робіт та їх реконструкцію, позивач уклав такі договори із ТзОВ фірмою «Каменяр»:

- Договір №12/04/11 від 12.04.2011 року на виконання робіт, згідно якого ТзОВ Українсько-німецьке спільне підприємство «Фукс Мастила Україна» (Замовник), в особі Генерального директора Лобозинського С.П., з однієї сторони, та ТзОВ фірма «Каменяр», в особі Генерального директора Демчишин Б.Г. (Виконавець), з іншої сторони, уклали цей договір про наступне: Замовник доручає, а Виконавець виконує обсяги робіт по ремонту будівлі під офісно-складські приміщення для оптової торгівлі мастильними матеріалами Українсько-німецького СП «Фукс Мастила Україна» по вул.Шевченка,327а у м.Львові, у відповідності до проектної документації.

У пункті 2.1 договору №12/04/11 від 12.04.2011 року сторонами погоджено, що вартість робіт визначається на основі договірної ціни і згідно кошторису становить 1697030,78 грн.

На виконання умов цього ж договору (п.п.3.1.1., 3.1.2.) Замовник перераховує аванс 80000,00 грн. та щомісячно здійснює оплату, відповідно до суми актів виконаних робіт.

- Договір №01/11/11 від 03.10.2011 року на виконання робіт, згідно до якого ТзОВ Українсько-німецьке спільне підприємство «Фукс Мастила Україна» (Замовник), в особі Генерального директора Лобозинського С.П., з однієї сторони, та ТзОВ фірма «Каменяр», в особі Генерального директора Демчишин Б.Г. (Виконавець), з іншої сторони, уклали цей договір про наступне: Замовник доручає, а Виконавець виконує обсяги робіт по реконструкції будівлі під офісно-складські приміщення для оптової торгівлі мастильними матеріалами Українсько-німецького СП «Фукс Мастила Україна» по вул.Шевченка,327а у м.Львові, відповідно до проектної документації. Оплата виконаної роботи, здійснюється за її договірною ціною, яка становить 638033,38 грн., в т.ч. ПДВ 106338,90 грн.

На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за договорами №12/04/11 від 12.04.2011 року, №01/11/11 від 03.10.2011 року позивачем було отримано від ТзОВ фірми «Каменяр»: акти приймання виконаних будівельних робіт, складені за типовою формою №КБ-2в, яка затверджена наказом Державного комітету статистики України і Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року №237/5, що містять деталізовану інформацію про перелік робіт, їх обсяг і вартість; довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), податкові накладні за період квітень-листопад 2011 року на суму 1367873,78 грн., в тому числі ПДВ - 227978,96 грн.

Окрім цього, між позивачем та підрядником станом на 31.12.2011 року був укладений акт звірки взаєморозрахунків.

Розрахунки за договорами сторони здійснювали у безготівковій формі, про що свідчать наявні у матеріалах справи та досліджені судом копії виписок з банківських рахунків Українсько-німецького СП «Фукс Мастила Україна».

Додатково до матеріалів справи позивачем було долучено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК у Львівській області від 29.11.11р. №ЛВ 14311088080, згідно якої будівля під офісно-складські приміщення для оптової торгівлі мастильними матеріалами на вул.Шевченка, 327а у м.Львові є об'єктом, готовим до експлуатації, що свідчить, у свою чергу, про реальне виконання умов договорів.

Суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих за фактом оплати, позивачем включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди, а суми перераховані контрагенту в якості оплати робіт, віднесені позивачем до складу валових витрат.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

З огляду на вищевказане, суд першої інстанціях дійшов обґрунтованого висновку, що надані позивачем документи на підтвердження взаємовідносин із ТзОВ фірмою Каменяр» є первинними у розумінні Закону №996-XIV та відповідають усім необхідним вимогам цього Закону, а податкові накладні - вимогам статті 201 ПК України.

Із змісту наявних у матеріалах справи письмових доказів вбачається, що за своєю правовою природою укладені позивачем договори на виконання робіт є договорами будівельного підряду.

Загальні вимоги щодо договорів будівельного підряду закріплено Цивільним кодексом України.

Так, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

За змістом ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст.838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Аналізуючи вказані вище норми ЦК України та зміст вищезазначених договорів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що генеральний підрядник - це організація, котра є головним виконавцем договору підряду.

З матеріалів справи не вбачається невідповідності змісту договорів підряду №12/04/11 від 12.

Поряд із вказаним, суд першої інстанції вірно зазначив, що зі змісту акту перевірки від14.05.2014 року №219/28-06-39-10/20843516 вбачається, що предметом перевірки були господарські відносин ТзОВ фірми «Каменяр» із його контрагентами. Будь-яких обґрунтованих та логічних пояснень з приводу взаємозв'язку господарських операцій, що викликають сумніви органу доходів і зборів щодо їх реальності із господарськими операціями, які було досліджено у ході перевірки контрагента позивача щодо тотожності предмету господарських відносин у вказаних підприємств та їх зв'язку із виконанням зобов'язань перед позивачем контролюючим органом не наведено.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх «фіктивність», відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки, згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, вищевказаний акт не є належним та допустимим доказом у справі, а висновки про відсутність умов у контрагента позивача для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

При вирішенні цієї справи суд першої інстанції врахував практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить, що встановлення обов'язку сплатити податок/позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності. Відповідно, воно повинно здійснюватися лише на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (п.53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії», п.23 Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Саппорт Сентр» проти Болгарії»). Також, у рішенні у справі «Щокін проти України» (п.49) Європейський Суд з прав людини вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 року. Таке втручання за Конвенцією може бути визнано тільки, якщо здійснене на умовах, передбачених законом.

Таким чином, висновок суду першої інстанції, що факт виконання робіт (послуг) та оплати їх вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, є вірним і ґрунтується на матеріалах справи.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що твердження відповідача про фіктивність господарських операцій (відсутність факту виконання робіт (послуг)) у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо їх реальності, а тому податкове повідомлення-рішення №0000393910/7803 від 28.05.2014 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у справі № 813/4025/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.С. Затолочний

Судді: В.М. Каралюс

М.В. Костів

Повний текст виготовлено 19.12.2014 року