Ухвала

від 10.12.2014 по справі 2а-1446/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а-1446/12/1470

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Судоремонтна компанія «Миколаївська Верф» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Судоремонтна компанія «Миколаївська Верф» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

02.03.2012р. ТОВ Судноремонтна компанія «Миколаївська Верф» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000440231 від 26.01.2012р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в загальній сумі 178312,50 грн., з яких 142650 грн. - за основним платежем, а 35662,50 грн. - ха штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірна перевірки підприємства була проведена податковим органом з порушеннями норм чинного законодавства, а тому, відповідно, прийняте за її результатами спірне податкове-повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у задоволені адміністративного позову ТОВ Судноремонтна компанія «Миколаївська Верф» відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ТОВ Судоремонтна компанія «Миколаївська Верф» 04.01.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального і процесуального права та просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11.12.2012р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ Судноремонтна компанія «Миколаївська Верф» зареєстроване виконкомом Миколаївської міської ради 01.10.2001р. Основними видами діяльності позивача є виробництво будівельних металевих конструкцій та будування та ремонт суден. Позивач має дозвіл Державного комітету з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд) від 01.07.2011 року №182.48.11-35.11.0 на зварювальні роботи різних видів та типів.

04.01.2012р. начальником ДПІ прийнято рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ СК «Миколаївська верф» (код за ЄДРПОУ 31706686 ), яке оформлено наказом №11 від 04.01.2012р.

В січні 2012р. ревізорами ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ СК «Миколаївська верф» з питань взаємовідносин з ПП «Реа-Рент Миколаїв» за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт №39/23-100/31706686 від 10.01.2012р.

Згідно з висновками цього акту перевірки, було встановлено порушення підприємством позивача вимог п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого, позивачем занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, всього у сумі 142650 грн., у т.ч. за вересень 2011р. у сумі 134252 грн., жовтень 2011р. - у сумі 8398 грн.

В подальшому, на підставі вказаного акту №39/23-100/31706686 від 10.01.2012р., уповноваженою особою відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000440231 від 26.01.2012р., яким підприємству позивача було визначено зобов'язання з ПДВ в сумі 178312,50 грн., з яких 142650 грн. - за основним платежем та 35662,50 грн. - штрафні санкції.

Так, у спірному акті первірки №39/23-100/31706686 від 10.01.2012р. зазначені (серед інших) наступні підстави зменшення податкового кредиту з ПДВ позивача в сумі 134252 грн. за вересень 2011р., в сумі 8393 грн. за жовтень 2011р.:

- перевіркою встановлено факти укладення між ПП "Реа-Рент Миколаїв" та позивачем правочинів із придбання та реалізації ТМЦ та послуг, які не мали реального характеру;

- за результатами аналізу податкової звітності контрагента позивача - ПП «Реа-Рент Миколаїв» податковим органом було встановлено відсутність основних фондів у підприємства та трудових ресурсів, що унеможливлює здійснення господарської діяльності тощо.

Ухвалою суду від 26.03.2012 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №2а-1049/12/1470 за позовом ТОВ Судоремонтна компанія «Миколаївська верф» до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва про визнання протиправним наказу ДПІ №11 від 04.01.12р., який став підставою для проведення перевірки, за наслідками якої було прийняте оспорюване податкове повідомлення -рішення.

Також, серед позовних вимог у тій справі була вимога про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Заводському р-ні м.Миколаєва щодо організації та проведення документальної позапланової перевірки ТОВ Судоремонтна компанія «Миколаївська верф», за результатами якої було складено акт від 10.01.2012р. про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ Судоремонтна компанія «Миколаївська верф» з питань взаємовідносин з ПП «Реа-Рент-Миколаїв».

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року по справі №2а-1049/12/1470 ТОВу СК «Миколаївська верф» було відмовлено в задоволенні вказаного позову в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного рішення ДПІ, а також відповідно, з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, цілком погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Як слідує з приписів п.188.1 ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

У відповідності до вимог п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті ) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням ) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи ), з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, як встановлено з матеріалів справи, позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Реа-Рент-Миколаїв» було надано до суду 1-ї інстанції копії наступних первинних документів:

- договір №7451 від 17.03.2011р., укладений між позивачем та АХК «Чорноморський суднобудівний завод» на ремонт корпусних конструкцій на т/х «Alice»;

- договір №1407 від 14.07.2011р., укладений між позивачем та ПП «Реа-Рент Миколаїв» на зачищення зварювальних швів на т/х «Alice», акт виконаних робіт та податкова накладна;

- договір №СД/Т/ПФ-162 про надання послуг від 17.06.2011р., укладений між Морським торговельним портом «Южний» та позивачем щодо докового ремонту понтону «Стахановец Петраш» (з додатками);

- договір №2807 від 26.07.2011р. з додатками, укладений між позивачем та ПП «Реа-Рент Миколаїв» на зачищення зварювальних швів, крашення тощо понтону «Стахановец Петраш», акт виконаних робіт та податкова накладна;

- договір №СД/Т/ПФ-163 про надання послуг від 17.06.11р. (з додатками), укладений між МТП «Южний» та позивачем щодо докового ремонту рейдового катеру «Арктур»;

- договір №3108 від 31.08.2011р. з додатками, укладений між позивачем та ПП «Реа-Рент Миколаїв» на ремонтні роботи та роботи по зачищенню зварювальних швів тощо рейдового катеру «Арктур», акт виконаних робіт та податкова накладна;

- договір №1 від 19.05.11р. (з додатками), укладений між позивачем та ВАТ «Завод Ленінська кузня» на виконання робіт щодо виготовлення металевих конструкцій вагою 25,1т.;

- договори №3008 від 29.08.2011р., №2908 від 29.08.2011р. (з додатками), укладені між позивачем та ПП «Реа-Рент Миколаїв» на виконання робіт щодо виготовлення металевих конструкцій, акти виконаних робіт та податкові накладні;

- договір купівлі -продажу металопрокату №2209 від 22.09.2011р., укладений між позивачем та ПП «Реа-Рент Миколаїв» на загальну вартість 172830 грн. та накладні на металопрокат;

- акти списання ТМЦ позивачем;

- розрахункові документи;

Разом з тим, в той же час, судова колегія зазначає, що статтею 1 Закону від 16.07.1999р. №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, рахунки тощо ) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наслідки в бухгалтерському, і, відповідно в податковому обліку платника, створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку правочинах. Тобто у разі безтоварності операцій або виконання робіт (послуг) іншою особою визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, доказів сплати підряднику вартості послуг з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Отже, уважно дослідивши надані позивачем докази та оцінивши їх у сукупності, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що роботи (послуги) по ремонту різних технічних засобів (суден тощо), операції щодо виготовлення значної кількості металоконструкцій та операції щодо купівлі -продажу великої кількості металопрокату були товарними та мали реальний характер. Однак, разом з тим, судова колегія, як і окружний суд вважає, що всі зазначені вище операції (роботи, послуги тощо) не могли бути виконані саме ПП «Реа-Рент Миколаїв» та були виконані іншими юридичними або фізичними особами.

Зазначений висновок суду грунтується на системному аналізі наданих сторонами доказів.

Так, з наявного в матеріалах справи акту перевірки ДПІ у Корабельному районі м.Миколаєва від 27.12.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Реа-Рент-Миколаїв» щодо підтвердження господарських відносин з ПП «ЛІССА» та іншими контрагентами -покупцями за вересень 2011 року» встановлено, що на підприємстві - ПП «Реа-Рент-Миколаїв» працює лише одна особа, відсутні будь-які основні засоби, транспорт, інструменти, кваліфікований персонал, товарні запаси, складські приміщення тощо, а директор ПП «Реа-Рент-Миколаїв», крім того, є також директором ще 12 підприємств та 11 СГД.

До того ж, представником позивача надано до окружного суду листи його підприємства до ПАТ «Миколаївський Суднобудівний завод «Океан» про надання дозволу саме працівникам його підприємства на ввезення на територію заводу металопрокату. В той же час позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних на перевезення ТМЦ, а також жодних доказів на підтвердження допуску працівників ПП «Реа-Рент-Миколаїв» до режимних об'єктів (місця докування та стоянок суден, катерів тощо ), відсутні також будь-які докази і про кваліфікацію персоналу ПП «Реа-Рент-Миколаїв» або наявність у цього підприємства будь-яких сертифікатів, дозволів, ліцензій тощо на проведення складних та працеємних робіт по виготовленню металоконструкцій або проведення робіт на корпусах суден та катерів.

Таким чином, з урахуванням вказаних вище обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обгрунтованосго висновку про те, що діяльність зазначеного контрагента позивача була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача ).

У зв'язку з цим, судова колегія також зазначає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків.

Доводи ж позивача не спростовують законності прийнятого рішення та не можуть бути підставою для його скасування. У зв'язку з вказаним, суд критично оцінює доводи позивача щодо реальності та товарності операцій між позивачем та його контрагентом. Таким чином, суд дійшов висновку про направленість цих відносин виключно на досягнення тільки певної податкової вигоди.

В той же час, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону «Про державну податкову службу» та ст.20 Податкового кодексу України.

Але, разом з тим, зазначене не позбавляє органи податкової служби права встановлювати в акті перевірки факти безтоварності господарських операцій або факти щодо неможливості здійснення господарських операцій певними контрагентами позивача.

Отже, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд, як і суд 1-ї інстанції вважає, що відповідач, в даному випадку, правомірно встановив порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України в частині включення до складу податкового кредиту сум ПДВ сформованого по взаємовідносинах у вересні 2011р. з ПП «Реа-рент Миколаїв» на загальну суму 142650 грн.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову що, в свою чергу, і було належним чином зроблено представником відповідача при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Судоремонтна компанія «Миколаївська Верф» - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко