Рішення

від 10.12.2014 по справі 910/20888/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20888/14 10.12.14

За первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арспроект»

про стягнення грошових коштів в розмірі 55 492,41 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арспроект»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго»

про стягнення заборгованості в розмірі 66 053,81 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго»: не з'явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Арспроект»: Гордіюк І.І., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арспроект» (далі - відповідач) про стягнення грошових коштів в розмірі 55 492,41 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/20888/14, розгляд справи призначено на 05.11.2014 р.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник позивача з'явився, подав клопотання про продовження строків розгляду справи. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 03.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/20888/14 позивач не виконав.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник відповідача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 03.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/20888/14 відповідач не виконав.

Розглянувши у судовому засіданні 05.11.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

У судовому засіданні 05.11.2014 р. судом було оголошено перерву до 03.12.2014 р.

05.11.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Арспроект» було подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» про стягнення заборгованості в розмірі 66 053,81 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2014 р. зустрічну позовну заяву було прийнято судом для сумісного розгляду з первісним позовом.

У судове засідання 03.12.2014 р. представники сторін з'явились.

Судом, у судовому засіданні 03.12.2014 р., в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 10.12.2014 р.

08.12.2014 р. представником позивача з первісним позовом через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

У судове засідання 10.12.2014 р. представники сторін з'явились. Представником відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) були надані письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.12.2014 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 11.12.2014 р.

У судове засідання 11.12.2014 р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) не з'явився.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) у судове засідання 11.12.2014 р. з'явився, надав суду пояснення по суті спору, проти задоволення вимог, викладених у первісному позові, заперечував, вимоги, викладені у зустрічному позові, підтримав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арспроект» (далі - відповідач за первісним позовом, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» (далі - позивач за первісним позовом, покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 111 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, забезпечити документальний супровід технологічного обладнання, а покупець зобов'язаний оплатити та прийняти обладнання, в терміни і на умовах, передбачених у даному Договорі.

Згідно з п. 2.1 Договору продавець передає наступне обладнання:

п/пНайменування обладнання Од. вим.К-тьЦіна з ПДВСума з ПДВ 1Конвейер глазурувальний R-200 в комплекті: -декоратор повного глазурування -декоратор часткового глазурування -декоратор глазурування з нижньої стороништ. 1 85 158,00 85 158,00

Згідно з п. 2.2 Договору загальна вартість Договору складає 85 158,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20% - 14 193,00 грн.).

Відповідно до п.п. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 Договору оплата обладнання здійснюється на наступних умовах:

- перший платіж (авансовий) у розмірі 50% від загальної суми Договору в розмірі 42 579,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7 096,50 грн., протягом 3-х банківських днів після підписання даного Договору;

- другий платіж у розмірі 42 579,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 7 096,50 грн., перед відвантаженням товару.

Згідно з п. 4.1. Договору поставка обладнання здійснюється протягом 35 (тридцять п'яти) календарних днів від дати здійснення покупцем авансового платежу, готовності комунікацій і площадки для підключення та роботи обладнання.

Позивач за первісним позовом зазначає суду про те, що ним було виконано свої зобов'язання в частині сплати авансового платежу передбаченого умовами Договору, в свою чергу, відповідачем за первісним позовом не було виконано свого обов'язку по поставці обладнання, внаслідок чого позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою про відмову від Договору та повернення авансової оплати.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем за первісним позовом було надано суду докази сплати авансового платежу за Договором в розмірі 42 600,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення № 235 від 19.11.2013 р.

Таким чином, згідно з умовами Договору, відповідач за первісним позовом був зобов'язаний здійснити поставку обладнання протягом 35 (тридцять п'яти) календарних днів від дати здійснення покупцем авансового платежу.

Відповідно до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем за первісним позовом не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виконання ним своїх зобов'язань по здійсненню поставки обладнання протягом 35 (тридцять п'яти) календарних днів від дати здійснення покупцем авансового платежу, а тому позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з відповідача авансового платежу в розмірі 42 600,00 грн., сплаченого позивачем на виконання Договору, підлягають задоволенню.

Позивач за первісним позовом просить суд також стягнути з відповідача за первісним позовом пеню в розмірі 6 502,34 грн., 3% річних в розмірі 941,40 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 496,67 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 8.4 Договору у випадку несвоєчасної поставки обладнання продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0,2% від вартості непоставленого обладнання за кожен день прострочення.

Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що позивачем за первісним позовом було невірно визначено період нарахування пені, а тому підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом пеня в розмірі 6 381,02 грн.

Щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, суд дійшов висновку, що застосування позивачем за первісним позовом частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої покупцем за Договором, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

За такі дії відповідач за первісним позовом несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 3-03гс13.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином, позивачем за первісним позовом нараховані 3% річних в розмірі 941,40 грн. та інфляційні втрати в розмірі 5 496,67 грн. безпідставно, а тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Щодо вимог за зустрічним позовом.

Позивач за зустрічним позовом зазначає суду про те, що ним, у відповідності до умов Договору, було поставлено обладнання вчасно, проінформовано відповідача за зустрічним позовом про наявність обладнання на складі продавця шляхом телефонної розмови.

З огляду на вищенаведене, позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідач за зустрічним позовом не виконав свої обов'язки за Договором в частині сплати другого платежу, а тому просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом суму основного боргу в розмірі 42 579,00 грн., пеню в розмірі 15 499,12 грн., 3% річних в розмірі 1 077,89 грн. та інфляційні втрати в розмірі 6 897,80 грн.

Суд не погоджується з даною позицією позивача за зустрічним позовом, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Умовами Договору передбачено, що базис поставки згідно «Інкотермс 2010» FCA - склад продавця за адресою: м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28, з урахуванням особливостей їх застосування у внутрішній торгівлі.

Відповідно до п. 10.9 Договору з метою оперативного вирішення питань, будь-які повідомлення, пов'язані з виконанням, зміною, розірванням, припиненням договору, відмов продавця від договору в передбачених його умовами випадках, здійснюється за допомогою телефонного зв'язку, факсу, з подальшим направленням таких повідомлень рекомендованим листом.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, позивачем за зустрічним позовом направлялося відповідачу за зустрічним позовом повідомлення про здійснення поставки товару, в порядку передбаченому п. 10.9 Договору.

Отже, позивачем за зустрічним позовом було порушено умови Договору в частині строків поставки товару.

А тому, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем за зустрічним позовом було прострочено сплату другого платежу, так як позивачем за зустрічним позовом не було надано доказів повідомлення відповідача за зустрічним позовом про здійснення поставки.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати товару за Договором, з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат в загальному розмірі 66 053,81 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арспроект» (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, будинок 28, ідентифікаційний код: 38376396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» (61033, Харківська обл., м. Харків, в'їзд Вологодський 2-Й, будинок 2, ідентифікаційний код: 33815474) авансовий платіж за Договором купівлі-продажу № 111 від 14.11.2013 р. в розмірі 42 579 (сорок дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 00 коп. та пеню в розмірі 6 381 (шість тисяч триста вісімдесят одна) грн. 02 коп.

3. В іншій частині первісного позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арспроект» (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, будинок 28, ідентифікаційний код: 38376396) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія Арго» (61033, Харківська обл., м. Харків, в'їзд Вологодський 2-Й, будинок 2, ідентифікаційний код: 33815474) витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову в розмірі 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. 93 коп.

5. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покласти на позивача за зустрічним позовом.

Повне рішення складено 19.12.2014 р.

Суддя О.В. Нечай