Постанова

від 17.12.2014 по справі 910/15618/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2014 р. Справа№ 910/15618/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Самсіна Р.І.

Шаптали Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Ассаул Б.В. - дов. б/н від 03.03.2014р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. (повний текст підписано 12.09.2014р.)

у справі № 910/15618/14 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна

компанія «Стромат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ»

про стягнення 485 703, 64 грн.

В судовому засіданні 17.12.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» про стягнення 485 703, 64 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань до договором поставки № 2/04-13 від 01.04.2013р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив стягнути з відповідача 424 277, 53 грн. основного боргу, 52 394, 27 грн. інфляційних втрат, 9 031, 84 грн. 3% річних, 9 714, 07 грн. судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі № 910/15618/14 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія «Стромат» 424 277, 53 грн. основного боргу, 52 394, 27 грн. інфляційних втрат, 9 031, 84 грн. 3% річних, 9 714, 07 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» 08.10.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.11.2014р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014р. у відповідності до ст. 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 17.12.2014р., зобов'язано позивача надати суду належним чином завірені копії рахунків-фактур № 108/03 від 21.03.2013р. та № СФ-332/10 ЦО від 18.10.2013р. та письмові пояснення з обґрунтуванням підстав виникнення заявленого до стягнення боргу, враховуючи проведені у спірний період оплати.

17.12.2014р. до початку судового засідання від відповідача надійшло електронне повідомлення № 10083 від 16.12.2014р. про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника без надання жодних доказів на підтвердження викладеного.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 17.12.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін, а також заперечував проти призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 17.12.2014р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача обов'язковою не визнавалась, відповідачем на загальних підставах не доведено неможливість заміни та направлення іншого представника в судове засідання 17.12.2014р., зважаючи на відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перформ» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № 2/04-13, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується за заявками покупця передати у встановлений строк (строки) товарний бетон - надалі товар у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі.

Згідно п. 4.5. договору передача товару оформлюється товарно-транспортними накладними/видатковими владними. Моментом передачі товару покупцеві є момент підписання покупцем відповідної товарно-транспортної накладної/видаткової накладної.

Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що загальна ціна договору дорівнює сумарній вартості фактично поставленого товару та вартості доставки товару на об'єкт покупця у разі поставки товару на об'єкт покупця, та визначається на підставі підписаних сторонами протягом строку дії цього договору видаткових накладних.

Ціна товару, що постачається за цим договором, є договірною формується постачальником на підставі звичайних цін на товар і вказується в додатках до цього договору (п. 5.2. договору).

Згідно п. п. 5.4., 5.5. договору покупець оплачує фактично заявлений до поставки товар не пізніше 2 (двох) банківських днів до дати поставки. Відстрочення платежу можливе лише за умови узгодження сторонами іншого терміну оплати. Постачальник має право здійснювати поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.7. договору).

Договір, згідно п. 8.1., вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31.12.2013р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, судом встановлено, що на виконання умов договору поставки № 2/04-13 від 01.04.2013р. позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 425 398, 77 грн., згідно видаткових накладних:

- № 990 від 18.06.2013р. на суму 3 497, 79 грн.;

- № 994 від 19.06.2013р. на суму 3 101, 60 грн.;

- № 1004 від 20.06.2013р. на суму 2 818, 59 грн.;

- № 1013 від 21.06.2013р. на суму 7 982, 70 грн.;

- № 1020 від 22.06.2013р. на суму 4 153, 60 грн.;

- № 1036 від 26.06.2013р. на суму 2 988, 39 грн.;

- № 1047 від 28.06.2013р. на суму 9 669, 80 грн.;

- № 1051 від 28.06.2013р. на суму 18 813, 15 грн.;

- № 1056 від 29.06.2013р. на суму 7 222, 05 грн.;

- № 1059 від 30.06.2013р. на суму 4 218, 50 грн.;

- № 1085 від 01.07.2013р. на суму 8 448, 46 грн.

- № 1093 від 02.07.2013р. на суму 3 022, 10 грн.;

- № 1099 від 03.07.2013р. на суму 11 001, 06 грн.;

- № 1123 від 04.07.2013р. на суму 5 700, 48 грн.;

- № 1131 від 05.07.2013р. на суму 34 747, 10 грн.;

- № 1137 від 06.07.2013р. на суму 3 302, 42 грн.;

- №1146 від 08.07.2013р. на суму 7 034, 96 грн.;

- № 1153 від 09.07.2013р. на суму 6 459, 14 грн.;

- № 1207 від 10.07.2013р. на суму 6 791, 70 грн.;

- № 1214 від 11.07.2013р. на суму 6 029, 96 грн.;

- № 1233 від 13.07.2013р. на суму 11 860, 54 грн.;

- № 1244 від 14.07.2013р. на суму 5 359, 97 грн.;

- №1250 від 15.07.2013р. на суму 2 552, 51 грн.;

- № 1258 від 16.07.2013р. на суму 9 714, 95 грн.;

- № 1275 від 18.07.2013р. на суму 7 650, 96 грн.;

- № 1286 від 19.07.2013р. на суму 7 034, 96 грн.;

- № 1294 від 20.07.2013р. на суму 8 609, 90 грн.;

- № 1314 від 21.07.2013р. на суму 2 846, 02 грн.;

- № 1323 від 23.07.2013р. на суму 8 709, 95 грн.;

- № 1332 від 24.07.2013р. на суму 7 913, 95 грн.;

- № 1337 від 25.07.2013р. на суму 2 846, 02 грн.;

- № 1343 від 26.07.2013р. на суму 9 178, 94 грн.;

- № 1390 від 01.08.2013р. на суму 2 564, 39 грн.;

- № 1402 від 03.08.2013р. на суму 5 360, 00 грн.;

- № 1409 від 04.08.2013р. на суму 3 726, 53 грн.;

- № 1416 від 05.08.2013р. на суму 1 965, 50 грн.;

- № 1433 від 07.08.2013р. на суму 6 030, 00 грн.;

- № 1444 від 08.08.2013р. на суму 5 159, 00 грн.;

- № 2240 від 19.10.2013р. на суму 110 076, 53 грн.;

- № 2283 від 23.10.2013р. на суму 20 515, 00 грн.;

- № 2343 від 26.10.2013р. на суму 5 072, 80 грн.;

- № 2408 від 01.11.2013р. на суму 11 190, 00 грн.;

- № 2462 від 05.11.2013р. на суму 3 726, 53 грн.;

- № 2482 від 06.11.2013р. на суму 5 062, 50 грн.;

- № 2491 від 07.11.2013р. на суму 3 667, 79 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи (а. с. 20- 64)).

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2. Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996р. № 99, сировина, матеріали, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, відпускаються покупцям тільки за довіреністю одержувачів. При відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що поставлений товар був отриманий директором відповідача Андрієвською О.М., повноваження якого підтверджуються довіреностями № 28 від 31.05.2013р., № 37 від 01.07.2013р. та № 42 від 24.10.2013р., належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 65-67).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару на загальну суму 425 398, 77 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Оскільки відповідачем згідно вищезазначених видаткових накладних отримано товар на загальну суму 425 398, 77 грн. без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки, заявлене відповідачем в суді апеляційної інстанції клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою визначення якості поставленого позивачем бетону не підлягає задоволенню.

Звертаючись із вказаним позовом до суду, позивач зазначав, що поставлений відповідачеві згідно вищезазначених видаткових накладних товар відповідачем було оплачено лише частково на суму 1 121, 24 грн., у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість в розмірі 424 277, 53 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 424 277, 53 грн. заборгованості за спірним договором є документально підтвердженими, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

За твердженням позивача, поставлений ним товар згідно долучених до позовної заяви видаткових накладних (а. с. 20-64) на загальну суму 425 398, 77 грн., відповідачем було оплачено частково на суму 1 121, 24 грн.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази (банківські виписки, чеки, платіжні доручення) на підтвердження факту сплати відповідачем лише 1 121, 24 грн. за товар, поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних.

При цьому, з наявної в матеріалах справи довідки банку (а. с. 74) вбачається, що за період з 01.03.2013р. по 06.08.2013р. відповідачем на рахунок позивача було перераховано 519 720, 00 грн., а саме 27.03.2013р. було сплачено 100 010, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за бетон згідно р/ф № 108/03 21.03.2013р., в т. ч. ПДВ 20% 16 668, 33 грн.», 16.05.2013р. - 300 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за бетон згідно договору поставки № 2/04-13 від 01.04.2013р., в т. ч. ПДВ 20% 50 000, 00 грн.», 05.07.2013р. - 19 000, 00 грн. з призначенням платежу «оплата за бетон згідно договору поставки № 2/04-13 від 01.04.2013р., в т. ч. ПДВ 20% 3 166, 67 грн.» та 18.10.2013р. - 100 710, 00 грн. з призначенням платежу «оплата згідно № СФ-332/10 ЦО від 18.10.2013р. в тому числі ПДВ - 16 785, 00 грн.».

З пояснень представника позивача, наданих суду апеляційної інстанції вбачається, що дійсно за поставлений позивачем бетон відповідачем було перераховано 519 720, 00 грн., а саме 100 010, 00 грн. було сплачено на підставі рахунку-фактури № 108/03 21.03.2013р., а також 16.05.2013р. було сплачено 300 000, 00 грн., 05.07.2013р. - 19 000, 00 грн. та 18.10.2013р. - 100 710, 00 грн.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги п. п. 5.4., 5.5. договору щодо оплати товару (передплати) до дати поставки, колегія суддів дійшла висновку про те, що всі вищезазначені оплати на загальну суму 519 720, 00 грн. є оплатами за бетон, поставлений на виконання умов договору поставки № 2/04-13 від 01.04.2013р. згідно долучених позивачем до матеріалів справи видаткових накладних.

Викладені в поясненнях суду апеляційної інстанції твердження позивача про те, що на виконання умов спірного договору за період з 01.04.2013р. по 07.11.2013р. відповідачеві було поставлено товар на загальну суму 943 997, 53 грн., не заслуговують на увагу, оскільки позивачем як на момент звернення з позовом до суду, так і в суді апеляційної інстанції, не надано суду жодних належних та допустимих доказів (первинних документів) на підтвердження факту поставки товару з 01.04.2013р. по 07.11.2013р. на загальну суму 943 997, 53 грн., в оплату за які могло б бути зараховано сплачені відповідачем за період з 01.03.2013р. по 06.08.2013р. 519 720, 00 грн.

Отже, матеріалами справи, а саме видатковими накладними (а. с. 20-64) підтверджується передача відповідачеві товару на суму 425 398, 77 грн., а банківською довідкою по рахунку позивача (а. с. 74) підтверджується сплата відповідачем 519 720, 00 грн. за отриманий бетон.

З огляду на те, що матеріалами справи не підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 424 277, 53 грн. за поставлений згідно наявних в матеріалах справи (поданих позивачем до позовної заяви) видаткових накладних товар, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У зв'язку з відмовою в позові про стягнення заборгованості за спірними накладними в рамках договору № 2/04-13 від 01.04.2013р., розмір якої не підтверджується наявними матеріалами справи, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення 1 306,07 грн. 3% річних, 288,75 грн. пені, які є похідними та обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманого товару згідно спірних накладних.

Місцевий господарський суд не звернув увагу на вказані обставини справи та норми чинного законодавства, а тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 424 277, 53 грн. заборгованості, 52 394, 27 грн. інфляційних втрат, 9 031, 84 грн. 3% річних.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга, з підстав викладених в ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі № 910/15618/14 прийняте з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням усіх обставин справи, підлягає скасуванню, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 4 857, 04 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі № 910/15618/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014р. у справі № 910/15618/14 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стромат» (02222, м. Київ, вул. Т. Драйзера, буд. 46, кв. 34, код ЄДРПОУ 32527965) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перформ» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 4, літ «Б», кім 42, код ЄДРПОУ 38392968) 4 857, 04 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 910/15618/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 22.12.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Р.І. Самсін

Є.Ю. Шаптала