Постанова

від 22.12.2014 по справі 820/19443/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 820/19443/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

за участю:

представника позивача - Кіптенко Н.Г.

представника відповідача - Шамілової Л.Ш.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003592204 від 25.11.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України. Вважає, що податкове повідомлення рішення № 0003592204 від 25.11.2014 р. є незаконним, та таким, що винесено з явним порушенням норм діючого законодавства України а тому підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні та письмових запереченнях наданих до суду проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та зареєстровано Харківським міським управлінням юстиції 20.09.2006 р. Перебуває на податковому обліку в Західній ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області .

Судом встановлено, що фахівцями Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 року.

За результатами перевірки Західною ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було складено Акт № 4136/20-33-22-04-071-34470701 від 14.07.2014 року ( а.с. 26-34).

Згідно висновків вказаного акту перевірки в діяльності ТОВ "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" встановлено порушення:

- п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 сь.201 Податкового кодексу України, ТОВ "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Оксамит-ЮА» за період червень 2014 року на суму 2550,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки №4136/20-33-22-04-071-34470701 від 14.07.2014 року Західною ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області винесено податкове повідомлення - рішення №0003592204 від 25.11.2014р.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугував відображений в акті висновок Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про нереальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам ТОВ "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" з ТОВ «Оксамит-ЮА» (код ЄДРПОУ 39152985) по ланцюгу до вигодонабувачів задекларованих ТОВ "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" показників у рядку 10.1-16.3 Декларацій з податку на додану вартість за період червень 2014 р. у сумі 2550,00 грн.

В акті зазначено, що в діяльності ТОВ "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання , зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що взаємовідносини між ТОВ "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" та контрагентом ТОВ "Оксамит-ЮА" здійснювалися на підставі договору на інформаційно-консультаційне обслуговування № 03/6 від 03.06.2014 року (а.с. 36-38).

Згідно умов договору, виконавець, ТОВ "Оксамит-ЮА", приймає на себе зобов'язання надати замовнику ТОВ "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" послуги, а замовник зобов'язується надати виконавцю всі данні, матеріали, необхідні для надання послуг та оплатити виконавцю належним чином надані послуги в порядку передбаченому договором.

На виконання умов зазначеного договору його сторонами було складено та підписано акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0627/01 на суму 12750,0 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 2550,0грн. (а.с. 40).

Від ТОВ «Оксамит-ЮА» позивачем отримано податкову накладну №42 від 27.06.2014 р. на суму 15300,0 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 2730,00 грн. (а.с. 39).

Суд зазначає наступне. Частина 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV встановлює, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Обов'язковими реквізитами первинних документів є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704), первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 вищевказаного Порядку).

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

При розгляді справи встановлено, що для оформлення господарських операцій на підтвердження виконання інформаційно-консультативних послуг, які надавались за договором № 03/6 від 03.06.2014 року, позивач і ТОВ «Оксамит-ЮА» підписали акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0627/01: інформаційно-консультаційні послуги на суму 127500,0 грн.

Суд зазначає, що ані зі змісту договору ані зі змісту акта здачі-прийняття робіт взагалі не можливо встановити які саме послуги надавались.

Надані позивачем документи не свідчать про доцільність придбання ним вищезазначених послуг, а саме наявності реальної та обґрунтованої потреби позивача в отриманні інформаційно-консультативних послуг.

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати дохід лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

З урахуванням наведених норм та вищевказаних обставин справи, надані позивачем податкова накладна та акт здачі-прийняття робіт не можуть вважатися первинними документами (при відсутності інших необхідних первинних документів), що підтверджують факти виконання наданих послуг, оскільки не містять інформації про конкретні об'єми та направлення, по яким проводились відповідні послуги.

В наданих позивачем документах (акті здачі-прийняття робіт) не значиться, які саме критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності (направленість на отримання прибутку, а не на завищення валових витрат) і податкового кредиту. Таким чином, надані позивачем первинні документи на підтвердження господарської операції з надання інформаційно-консультативних послуг не відповідають вимогам діючого законодавства.

В випадку, що є предметом судового розгляду, досліджені фактичні дані вказують на недоведеність позивачем економічної доцільності витрат на послуги та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, направленої на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, та наміру придбання платником податку послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Крім того, при перевірці використана інформація, яка надійшла з інших ДПІ, а саме: акт Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №662/20-36-22-02-07/39152985 від 11.08.2014 року.

Враховуючи відсутність об'єкту оподаткування у ТОВ «Енерго Кабель» по договору № 03/6 від 03.06.2014 року з ТОВ «Оксамит-ЮА», право на віднесення вказаних сум до податкового кредиту у позивача по зазначеній угоді не виникає.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов до висновку про обґрунтованість встановлених порушень, які відображені в акті перевірки № 4136/20-33-22-04-071-34470701 від 14.07.2014 року та законність винесеного податкового повідомлення-рішення 0003592204 від 25.11.2014 р. Позовні вимоги позивача щодо скасування вказаного податкового повідомлення -рішення є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" .

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" суму судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру в розмірі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО КАБЕЛЬ" (код ЄДРПОУ 38773146) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 24.12.2014 року.