Рішення

від 23.12.2014 по справі 923/1749/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2014 р. Справа № 923/1749/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства "ЮГ ЩИТ" с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія" м.Херсон

про стягнення 68321грн. 59коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Кривоносова О.О.

від відповідача - не прибули

Приватне підприємство "ЮГ ЩИТ" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія" (відповідач) 68321грн. 59коп., в тому числі: 54000 грн. 00 коп. основного боргу, 7121грн. 59 коп. пені, 7200грн. 00коп. штрафу за прострочення виконання зобов'язань.

Крім того, позивач просить віднести на відповідача судові витрати та витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги.

Ухвалою від 11.12.2014року розгляд справи судом відкладався через неявку в засіданні суду представника відповідача та неподання ним відзиву на позов і витребуваних судом доказів.

В засіданні суду позивач позовні вимоги підтримав.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи належним чином.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 11.12.2014року направлена відповідачу у встановленому порядку, що підтверджується реєстром поштової кореспонденції канцелярії суду та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 12.12.2014року. Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між приватним підприємством "ЮГ ЩИТ" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія" (відповідач) 01.02.2014року укладено договір про охорону об'єкта .

Згідно з зазначеним договором відповідач передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що зазначені у дислокації (додаток №1 до договору) під охорону постів фізичної охорони позивача, а позивач зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна відповідача з метою відведення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення відповідачем всіх належних йому повноважень щодо майна. В той же час відповідач зобов'язався виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати позивачу передбачену договором плату.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 ЦК України надана виконавцем послуга повинна бути сплачена за умови вказівки в договорі на його відплатність, а також за умови закріплення в договорі розміру, строку, порядку оплати. В зазначеній нормі передбачено обов'язок замовника оплати вже наданої послуги.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконував свої обов'язки за договором від 01.02.2014року та в період з 01.04.2014року по 31.07.2014року надавав послуги по охороні об'єктів відповідача, що підтверджується наданими до матеріалів справи розрахунком суми позову, актами приймання-передачі робіт за квітень, травень, червень, липень 2014року. Загальна вартість наданих послуг в цей період становить 72000грн.00коп.

Відповідно до пунктів 3.2.6, 3.2.7 договору від 01.02.2014року відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за надані послуги щомісячно згідно з актом виконаних робіт та проводити оплату протягом п'яти банківських днів з дня закінчення місяця, за який здійснюється оплата.

Наданими до справи доказами підтверджується, що сторонами підписані акти виконаних робіт за квітень, травень, червень, липень 2014року без будь-яких зауважень.

Розрахунки за надані послуги відповідач здійснив частково. Його борг станом на день звернення з позовом становив 54000грн.00коп.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 01.02.2014року з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів, якими б підтверджувався факт належного виконання обов'язків за договором щодо здійснення своєчасних розрахунків за надані послуги, а також погашення боргу відповідач суду не надав.

Належних доказів, які б спростовували викладені в позовній заяві обставини, відповідач суду також не надав, претензію позивача від 30.10.2014року залишив без задоволення, тому позовні вимоги про стягнення 54000грн.00коп.основного боргу обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст.230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При укладенні договору сторони пунктом 7.1 договору узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, сторони передбачили пунктом 7.2 договору також сплату штрафу в разі невиконання відповідачем зобов'язань по своєчасних розрахунках, передбачених пунктом 3.2.7 договору у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором штрафу та пені не суперечить ст.. 61 Конституції України та передбачене ч.2 ст. 231 ГК України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст..230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

За прострочку оплати вартості наданих послуг позивачем нарахована пеня в сумі 7121грн.59коп. та штраф і розмірі 10%, що становить 7200грн.00коп.

Оскільки борг відповідача підтверджується належними доказами і документального підтвердження причин нездійснення розрахунків відповідач суду не надав, позовні вимоги про стягнення пені за прострочку виконання грошового зобов'язання в сумі 7121грн.59коп. та штрафу в сумі 7200грн.00коп. також підлягають задоволенню.

З урахуванням вищезазначених норм права, позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Вимоги позивача про відшкодування йому витрат за надання юридичної допомоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України до судових витрат відносяться, серед іншого, послуги адвоката, які підлягають відшкодуванню у разі задоволення позовних вимог.

Однак документального підтвердження того, що у зв'язку з поданням цього позову позивачу надавалися послуги саме адвокатом, суду не надано, тому його вимоги про відшкодування юридичних витрат задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачу підлягають поверненню із спеціального фонду Державного бюджету України 55грн.00коп. надлишково сплаченого судового збору.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія" м.Херсон, вул. Ворошилова, 23, кв. 146, р/рахунок 26009002007262 в АТ «Дельта банк», МФО 380236, ідентифікаційний код 32725254 на користь приватного підприємства "ЮГ ЩИТ" с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області, вул. Лугова, 16, р/рахунок 26002010254700 у ПАТ «Банк Восток» МФО 307123, ідентифікаційний код 35938207 - 54000 грн. 00 коп. основного боргу, 7121грн.59коп., 7200грн. 00коп. штрафу та 1827грн.00коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути із спеціального фонду Державного бюджету України приватному підприємству "ЮГ ЩИТ" с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області, вул. Лугова, 16, ідентифікаційний код 35938207 - 55грн.00коп. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 245 від 19.11.2014року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 923/1749/14.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 грудня 2014р.

Суддя З.І. Ємленінова