Постанова

від 03.02.2015 по справі 923/1749/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2015 р.Справа № 923/1749/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 23 грудня 2014 року

у справі № 923/1749/14

за позовом Приватного підприємства "ЮГ ЩИТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія"

про стягнення 68321 грн. 59 коп.

ВСТАНОВИЛА:

26.11.2014 р. Приватне підприємство "ЮГ ЩИТ" (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія" (далі відповідач, Компанія) про стягнення грошових коштів у сумі 68321 грн. 59 коп. та понесених судових витрат на сплату судового збору та наданих юридичних послуг.

Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором охорони від 01.02.2014 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з охорони об'єктів відповідача, розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, поблизу Будинку творчості молоді, внаслідок чого має борг по їх оплаті за період з 01.04.2014 р. по 31.07.2014 р. в сумі 54000 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 7121 грн. 59 коп. - пені за період з 13.05.2014 р. по 24.11.2014 р. та 7200 грн. - штрафу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1882 грн. та 1500 грн. за надану юридичну допомогу.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав та справа була розглянута місцевим судом за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України за відсутністю представника Компанії.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 23.12.2014 року (суддя Ємленінова З.І.) позов задоволений з посиланням на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором охорони від 01.02.2014 р. щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з охорони об'єктів відповідача, розташованих за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, поблизу Будинку творчості молоді, внаслідок чого має борг по їх оплаті за період з 01.04.2014 р. по 31.07.2014 р. в сумі 54000 грн., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й 7121 грн. 59 коп. - пені за період з 13.05.2014 р. по 24.11.2014 р. та 7200 грн. - штрафу, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в розмірі 1827 грн.

Підприємству повернуто з Державного бюджету України: 55 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на юридичну допомогу залишені місцевим судом без задоволення з посиланням на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ці послуги надавались позивачеві саме адвокатом, а тому підстави для їх задоволення, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, - відсутні.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду частково скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства в частині стягнення з нього на користь позивача 7121 грн. 59 коп. - пені та 7200 грн. - штрафу залишити без задоволення.

Скарга мотивована тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, по-друге, штрафні санкції у порівняні із сумою боргу є надмірно великими, а враховуючи, що відповідач знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі, то розмір застосованих судом штрафних санкцій підлягає зменшенню на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені, але їх представники в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, з будь-якими клопотаннями до апеляційного суду не звертались, внаслідок чого справа була розглянута за їх відсутністю за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою від 27.11.2014 р. позов Підприємства до Компанії про стягнення заборгованості в сумі 68321 грн. 59 коп. прийнятий до провадження місцевого суду та розгляд справи призначено на 11.12.2014 р. о 10:00.

Зазначена ухвалу суду отримана особисто директором відповідача п. Лук'яновим А.І. - 06.12.2014 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.42).

Крім того, обізнаність відповідача про призначення до розгляду справи на 11.12.2014 р. підтверджується й поданим самим директором відповідача - п. Лук'яновим А.І. клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відрядженням. Одночасно, останнім до додатків вищезазначеного клопотання додана копія ухвали суду від 27.11.2014 р. про призначення розгляду справи на 11.12.2014 р., яка містить відтиск печатки канцелярії суду щодо її відправлення відповідачеві.

Ухвалою місцевого суду від 11.12.2014 р. розгляд справи відкладений на 23.12.2014 р. о 10:30.

Як вбачається з матеріалів справи судова ухвала від 11.12.2014 р. про відкладення розгляду справи на 23.12.2014 р. відправлена сторонам 12.12.2014 р., що вбачається зі штампу канцелярії господарського суду Херсонської області на зворотному боці цією ухвали та реєстром вихідної кореспонденції місцевого суду від 12.12.2014 р.

Повідомлення про вручення відповідачем ухвали суду від 11.12.2014 р. про призначення розгляду справи на 23.12.2014 р. о 10:30 в матеріалах справи не міститься.

З реєстру вихідної кореспонденції місцевого суду від 12.12.2014 р. та списку № 514 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих цим судом в поштове відділення Херсон-25с та якому присвоєно номер відправлення 7302503242143 видно, що ухвала від 11.12.2014 р. про призначення розгляду справи на 23.12.2014 р. о 10:30 прийнята органами зв'язку 12.12.2014 р.

Як вбачається з Державного реєстру щодо відстеження пересилання поштових відправлень (http://services.ukrposhta.com/barcodesingle/OperationList.aspx) зазначена ухвала суду від 11.12.2014 р. про призначення розгляду справи на 23.12.2014 р. о 10:30 вручена адресату особисто 25.12.2014 р. о 09:19, тобто через два дні після ухвалення місцевим судом оскарженого судового рішення.

При викладених обставинах вважати, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи місцевим судом 23.12.2004 р. - неможливо.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду якщо справу розглянуто судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку з неповідомленням відповідача належним чином про місце засідання суду 23.12.2014 р. та розглядом справи за його відсутністю.

Як вбачається з матеріалів справи 01.02.2014 р. між сторонами у справі укладено договір про охорону об'єкта за умовами якого відповідач зобов'язався передати належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що зазначені у дислокації (додаток №1 до договору) під охорону постів фізичної охорони позивача, а останній зобов'язався здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна відповідача з метою відведення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого доступу сторонніх осіб до майна на об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення відповідачем всіх належних йому повноважень щодо майна, а останній в свою чергу зобов'язався виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати позивачеві передбачену договором плату.

Згідно п. 9.1. договору останній набирає чинності з 01.02.2014 р. та діє до 01.02.2015 р.

Додатковою угодою від 31.07.2014 р. до договору сторони дійшли згоди, що договір припиняє свою дію з 01.08.2014 р.

З додатку № 2 від 01.02.2014 р., який є невід'ємною частиною договору видно, що сторонами погоджена вартість послуг позивач з охорони майна відповідача в розмірі 18000 грн. за 1 місяць.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої зобов'язання щодо надання послуг з охорони виконав у повному обсязі та в період з 01.04.2014 р. по 31.07.2014 р. надавав відповідачеві послуги по охороні об'єктів останнього на загальну суму 72.000 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт за квітень 2014 р. на суму 18.000 грн., за травень 2014 р. на суму 18.000 грн., за червень 2014 р. на суму 18.000 грн. та за липень 2014 р на суму 18.000 грн., а всього на загальну суму 72000 грн., які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками без будь-яких зауважень з боку відповідача щодо вартості, кількості та якості наданих послуг.

Відповідно до п. п. 3.2.6, 3.2.7 договору відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги щомісячно, згідно актів виконаних робіт, протягом 5-ти банківських днів з дня закінчення місяця, за який здійснюється оплата.

Таким чином, відповідач за надані послуги з охорони у квітні 2014 р. повинний був розрахуватися у строк до 12.05.2014 р. (включно), (так як 01.05.2014 р., 02.05.2014 р., 09.05.2014 р. були святкові дні, а 04.05.2014 р., 05.05.2014 р., 10.05.2014 р. та 11.05.2014 р. були вихідними днями), у травні 2014 р. у строк до 06.06.2014 р. (включно), (так як 01.06.2014 р. припав на вихідний день - неділю), у червні 2014 р. у строк до 07.07.2014 р. (включно) (так як 05.07.2014 р. та 06.07.2014 р. припали на вихідні дні - субота та неділя), у липні у строк до 07.08.2014 р. (включно) (так як 02.08.2014 р. та 03.08.2014 р. припали на вихідні дні - субота та неділя).

Матеріали справи свідчать, що відповідач за наді послуги розрахувався частково, зокрема, 13.11.2014 р. сплатив позивачеві грошові кошти у сумі 18.000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою (а. с. 36), а від оплати решти частини наданих позивачем послуг вартістю 54000 грн. - ухилився.

Цей факт не спростовується матеріалами справи та повністю визнається відповідачем в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися своєчасно і належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 54000 грн. боргу по оплаті наданих послуг з охорони протягом травня-липня 2014 року.

Згідно ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

У п. 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання відповідачем зобов'язань щодо проведення своєчасних розрахунків, передбачених п. 3.2.7 договору, останній сплачує позивачеві штраф у розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.

Як зазначалося вище станом на 08.08.2014 р. (остаточний строк для оплати наданих позивачем послуг протягом травня-липня 2014 року) відповідач мав перед позивачем борг в сумі 72000 грн., який частково оплатив позивачеві 13.11.2014 р. в сумі 18.000 грн., у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що позивач правомірно та на законних підставах нарахував відповідачеві 7200 грн. штрафу в розмірі 10% від суми невиконаного зобов'язання.

У п. 7.1 договору сторонами встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати послуг, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежу, внаслідок чого відповідач повинний сплатити позивачеві пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання:

- за період з 13.05.2014 р. по 13.11.2014 р. в сумі 2088 грн. 49 коп., виходячи із суми боргу за надані послуги у квітні 2014 р. у сумі 18.000 грн. та з урахуванням сплати цієї суми відповідачем 13.11.2014 р.,

- за період з 07.06.2014 р. по 24.11.2014 р. в сумі 1989 грн. 86 коп., виходячи із суми боргу за надані послуги у травні 2014 р. у сумі 18.000 грн.,

- за період з 08.07.2014 р. по 24.11.2014 р. у сумі 1699 грн. 40 коп., виходячи із суми боргу за надані послуги у червні 2014 р. у сумі 18.000 грн.,

- за період з 08.08.2014 р. по 24.11.2014 р. у сумі 1343 грн. 84 коп., виходячи із суми боргу за надані послуги у липні 2014 р. у сумі 18.000 грн., а всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7121 грн. 59 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 54000 грн. боргу, 7200 грн. штрафу та 7121 грн. 59 коп. пені.

В мотивувальній частині апеляційної скарги апелянт зазначає, що розмір штрафних санкцій у порівняні із сумою боргу є надмірно великим та враховуючи, що він знаходиться у дуже скрутному фінансовому становищі та непогашенням з боку інших осіб виконаних відповідачем будівельних робіт, скаржник просить розмір цих санкцій зменшити на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України. В резолютивній же частині апеляційної скарги відповідач взагалі фактично просить звільнити його від сплати штрафних санкцій та позовні вимоги щодо стягнення з нього на користь позивача 7200 грн. штрафу та 7121 грн. 59 коп. пені залишити без задоволення.

Однак, з такими доводами скаржника, колегія суддів погодити не може з огляду на те, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 83 ГПК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, в тому числі і за ініціативою останнього, але лише у винятковому випадку.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

За змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, а також відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника та скрутне фінансове становище останнього не є винятковими винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені та штрафу. Крім того, відповідачем взагалі не зазначено, які саме обставини справи він вважає винятковими, а також не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини, у зв'язку з чим колегія суддів не знаходить підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а тим паче, для його звільнення від їх сплати взагалі.

Позовні вимоги Підприємства щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат на оплату наданих юридичних послуг у сумі 1500 грн. за договором № 3-п від 20.10.2014 р. задоволені бути не можуть, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ці послуги надавались позивачеві саме адвокатом, а тому підстави для їх стягнення з відповідача, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, відсутні, так як названими нормами права до судових витрат, відносяться, серед інших, і послуги виключно адвоката, а не будь-яких інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України „Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Оскільки, предметом даного спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу, пені та штрафу в загальній сумі 68321 грн. 59 коп., а також понесених витрат на юридичну допомогу в сумі 1500 грн., то позивач повинний був сплатити судовий збір за поданий позов у мінімальному розмірі в сумі 1827 грн.

Враховуючи, що позивач платіжним дорученням № 245 від 19.11.2014 р. сплатив судовий збір за поданий позов в сумі 1882 грн., а повинний був сплатити 1827 грн., то колегія суддів, відповідно до вимог ст. 7 Закону України „Про судовий збір" вважає за необхідне повернути позивачеві надмірно сплачений судовий збір за поданий позов у сумі 55 грн.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як позов підлягає задоволенню на 97.85% (позивач просив стягнути борг, пеню та штраф у загальній сумі 68321 грн. 59 коп., а також понесені витрати на юридичну допомогу в сумі 1500 грн., але у стягненні останніх відмовлено), то відповідач повинний відшкодувати позивачеві 1787 грн. 72 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія" - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 23.12.2014 року у справі № 923/1749/14 - скасувати.

Позов Приватного підприємства "ЮГ ЩИТ" - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія" на користь Приватного підприємства "ЮГ ЩИТ": 54000 грн. - боргу, 7121 грн. 59 коп. - пені, 7200 грн. - штрафу та 1787 грн. 72 коп. - понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська будівельна компанія" до Приватного підприємства "ЮГ ЩИТ" про стягнення понесених судових витрат на оплату наданих юридичних послуг у сумі 1500 грн. за договором № 3-п від 20.10.2014 р. - відмовити.

Повернути Приватному підприємству "ЮГ ЩИТ" (ідентифікаційний код: 35938207, с. Солончаки Очаківського району Миколаївської області, вул. Лугова, 16) з Державного бюджету України: 55 грн. (п'ятдесят п'ять) зайве сплаченого за платіжним дорученням № 245 від 19.11.2014 р. судового збору за подання позову.

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 04.02.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Колоколов С.І.