Постанова

від 18.12.2014 по справі 910/13137/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2014 р. Справа№ 910/13137/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Шульга Л.М. - представник за дов. 399 від 15.07.2014;

розглянувши апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014

у справі № 910/13137/14 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод-Трейд"

до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи

про стягнення 90013,48 грн.,

В судовому засіданні 18.12.2014 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод-Трейд" (далі - ТОВ "Агро-Прод-Трейд", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (далі -відповідач) про стягнення 90013,48 грн., з яких: 89220,00 грн. заборгованості за поставлений товар, 767,00 грн. 3% річних, 25,60 грн. пені за прострочення виконання зобов'язання.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору в частині своєчасної здійснення оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і відмовити в позові.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, що товар фактично не поставлявся відповідачу. Разом з цим апелянт зазначає про неналежність доказів, наданих позивачем, в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України, зокрема, через відсутність оригіналів даних документів та неможливість встановлення дати поставки зі змісту їх копій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 20.11.2014. Також було витребувано у сторін оригінали документів, пов'язаних з предметом спору (п. 3 резолютивної частини ухвали).

У судовому засіданні 20.11.2014 було оголошено перерву до 03.12.2014 в порядку ст. 77 ГПК України, зокрема, через невиконання сторонами вимог ухвали суду щодо надання оригіналів документів, пов'язаних з предметом спору.

02.12.2014 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання з проханням відкласти розгляд справи через неможливістю подати необхідні докази в судове засідання.

В судовому засіданні 03.12.2014 представник позивача також подав письмове клопотання, в якому просив відкласти розгляд апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю надання оригіналів договору та інших документів. Окремо зазначив про те, що зобов'язується у встановлений строк надати суду всі витребувані оригінали документів, для чого просив продовжити строк розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, втретє зобов'язано сторін надати оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, розгляд справи відкладено на 18.12.2014 (п. 3 резолютивної частини ухвали).

У судовому засіданні 18.12.2014 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення місцевого суду скасувати. Зазначив, що на його підприємстві містяться лише копії документів, пов'язаних з предметом спору, які суттєво відрізняються від копій, наданих позивачем, зокрема в частині дати, підстави складання актів та накладних, наявності в них печаток, тощо. У зв'язку з наведеним наполягав на дослідженні оригіналів первинних документів. Факт отримання товару заперечував, посилаючись на зміну керівництва та відповідальних осіб, які працювали на підприємстві на момент виникнення спірних правовідносин, а також з огляду на фактичну відсутність вказаного обладнання на підприємстві та в переліку матеріальних цінностей. Також повідомив про порушення кримінальної справи з вищезазначених підстав.

Представник позивача у судове засідання 18.12.2014 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що, зокрема, свідчить наявна в матеріалах справи розписка представника позивача від 18.12.2014 про обізнаність щодо дати наступного засідання. Вимоги суду (зокрема, попередніх ухвал) в частині обов'язкового надання оригіналів документів, не виконав. Жодних пояснень з цього приводу не надав.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на неможливість відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку зі спливом процесуального строку розгляду справи (з урахуванням продовження строку), Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, а також без оригіналів документів, пов'язаних з предметом спору, які неодноразово витребовувались у сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представника відповідача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як було вищезазначено, позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що 03.03.2014р. між позивачем - ТОВ "Агро-Прод-Трейд" (постачальник за договором) та відповідачем - Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (покупець) укладено договір поставки № 2035 (далі - договір). Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити Компресор для генератора азоту ASSY- далі товар, згідно специфікації, наведеної у додатку №1 цього договору на об'єкт покупця за адресою: місто Київ, вулиця Донецька, 30, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар. Згідно п. 5.1 договору, термін поставки за цим договором становить 10 (десять) робочих днів після підписання даного договору. Датою закінчення обов'язків постачальника за договором поставки вважається дата підписання покупцем акту здачі-приймання товару (п. 5.1.1.). Покупець протягом 5-ти робочих днів після отримання акту здачі-приймання товару направляє постачальнику підписаний акт здачі-приймання чи мотивовану відмову від приймання товару. При неотриманні постачальником підписаного акту здачі-приймання товару чи мотивованої відмови від приймання їх у 5-ти денний термін, вони вважаються прийнятими з виконанням всіх умов даного договору (п. 5.2.). При мотивованій відмові покупця складається двосторонній протокол невідповідності товару із зазначенням термінів усунення вказаних невідповідностей або заміни його (п. 5.3.).

Задовольняючи позов у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем на виконання умов договору поставки № 2035 було передано відповідачу товар: Компресор для генератора азоту ASSY в кількості 1 шт., вартістю 89220,00 грн. з ПДВ. В свою чергу, місцевим господарським судом встановлено, що відповідач даний товар не оплатив. В якості належних доказів передачі вказаного товару, місцевим господарським судом була прийнята видаткова накладна № 2035 від 03.03.2014 та акт передачі-приймання від 03.03.2014.

Разом з цим, відповідач факт отримання вказаного товару на спірну суму по договору поставки № 2035 від 03.03.2014 заперечував, вказував на відсутність компресора для генератора азоту ASSY на підприємстві в переліку матеріальних цінностей товару. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції відповідач заперечував належних вищезазначених доказів (які надані лише в копіях) та просив надати на огляд оригінали документів, пов'язаних з предметом спору.

Так, в протоколі першого судового засідання від 26.08.2014 (в якому був відсутній представник відповідача), суд першої інстанції зазначив, що позивач надав на огляд оригінали документів. Разом з цим, не зазначено, які саме оригінали документів були подані стороною на огляд. При цьому ухвалою про відкладення розгляду справи від 26.08.2014 Господарський суд міста Києва зобов'язав позивача надати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви. Даний факт дає підстави вважати, що суд першої інстанції не дослідив необхідні оригінали документів в першому судовому засіданні (до того ж, в якому був відсутній представник відповідача). З протоколів судових засідань від 09.09.2014, 16.09.2014 та від 23.09.2014 (в якому вже був присутній представник відповідача) також не вбачається огляд оригіналів документів, пов'язаних з предметом спору.

Суд апеляційної інстанції приймає доводи апелянта про те, що ненадання на огляд оригіналів документів, якими позивач підтверджує позовні вимоги, свідчить про неналежність доказів на які посилається сторона та які були передчасно прийняті в якості належних доказів судом першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за поставлений товар, обов'язок довести поставку товару (на умовах, в порядку та обсягах, визначених договором) покладається на позивача (ст. 4-3, 33 ГПК України).

Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що подання позивачем оригіналів документів, пов'язаних з предметом спору, є необхідною умовою та має істотне значення для правильного вирішення даного спору, оскільки з копій вказаних документів складно встановити (через незадовільну якість окремих частин копії) на виконання якого саме договору вони складені та від якої дати підписані сторонами. Також з наданих копій неможливо встановити якою саме печаткою скріплений підпис з боку покупця, оскільки у документах міститься ледве помітний силует печатки. Необхідність дослідити оригінали документів також обумовлена тим фактом, що відповідач заперечує наявність таких оригіналів, як і факт поставки товару.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в жодному з засідань (як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції) позивач не надав на огляд суду та іншій стороні оригіналів документів, якими він підтверджує позовні вимоги. При цьому для такого надання у сторони було достатньо часу в судах обох інстанцій, оскільки суди неодноразово відкладали розгляд справи, робили перерви в судових засіданнях, використавши для цього всі можливі процесуальні строки розгляду справи (в тому числі продовження процесуального строку за клопотанням сторони в судах обох інстанцій).

Суд апеляційної інстанції зазначає про обґрунтованість доводів апелянта в частині необхідності дослідити оригінали документів, зокрема, через те, що з тих копій, які були надані сторонами до матеріалів справи, вбачається суттєві відмінності (навіть у копіях), що викликає відповідні сумніви у правомірності вимог позивача.

Пункт 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 (далі - Постанова Пленуму) зазначає, що у разі, якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

Так, враховуючи сумніви та заперечення відповідача щодо наявності оригіналів документів та їх змісту, беручи до уваги приписи ст. 101 ГПК України в частині перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, суд апеляційної інстанції неодноразово зобов'язував позивача відповідними ухвалами надати оригінали документів, пов'язаних з предметом спору. Продовжував процесуальний строк розгляду справи та відкладав розгляд справи за клопотанням позивача, зокрема, для надання можливості подати докази на підтвердження своїх вимог. Однак, жодних оригіналів первинних документів позивачем надано не було, що також унеможливлює проведення експертизи таких документів.

В свою чергу, пункт 2.3. Постанови Пленуму зазначає, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що позовні вимоги у даній справі підтверджені лише копіями первинних документів, які викликають сумніви у суду апеляційної інстанції та заперечуються іншою стороною по справі, з огляду на багаторазове ігнорування позивачем вимог суду щодо надання оригіналів вказаних документів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в позові у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Таким чином, під час перегляду справи в апеляційному провадженні, судом було встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих (в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України) доказів здійснення позивачем поставки за договором (що є необхідною умовою для встановлення факту несвоєчасної оплати відповідачем товару, з подальшим стягненням відповідної заборгованості).

Отже, суд першої інстанції зробив висновки на підставі неналежних доказів, необґрунтовано встановив факт поставки товару, у зв'язку з чим, помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 89220,00 грн. заборгованості за поставлений товар по договору № 2035 від 03.03.2014. Вимоги про стягнення пені та штрафних санкцій не підлягають задоволенню, як похідні.

Враховуючи викладене, рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю, в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України.

Разом з цим, господарсько-процесуальними нормами не передбачено право суду апеляційної інстанції передати справу до слідчих органів України для залучення її до матеріалів відповідної кримінальної справи, а тому вимога відповідача в цій частині задоволенню не підлягає. Матеріали справи, в свою чергу, повертаються до Господарського суду міста Києва.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідача відшкодовуються йому судом за рахунок позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/13137/14 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/13137/14 скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Прод-Трейд" (73001, м. Херсон, вул. Нестерова, будинок 2-Б, код ЄДРПОУ 38913850) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (03151, м. Київ, вул. Донецька, 30, код ЄДРПОУ 00699690) 913,50 грн. (дев'ятсот тринадцять гривень, 50 коп.) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/13137/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 23.12.2014р.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім