Постанова

від 12.12.2014 по справі 813/7159/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2014 року № 813/7159/14

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сидор Н.Т.,

за участі секретаря судового засідання Цар Х.М.,

представників позивача Суходольської Н.Є., Зуб А.Я.,

представника відповідача Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Західприлад" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002282201/9367 від 24.06.2014 року та № 0002272201/9366 від 24.06.2014 року,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "Західприлад" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002282201/9367 від 24.06.2014 року та № 0002272201/9366 від 24.06.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що податковий орган дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки у позивача є в наявності усі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності з його контрагентами. Позивач стверджує, що декларуючи суми відповідних податкових зобов'язань керувався нормами податкового кодексу та ґрунтувався на документах первинного бухгалтерського обліку, а відтак вимог чинного законодавства не порушував. Вважає, що висновки відповідача про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Промтехметал", ТзОВ "Крафт ЛВ" є надуманими та нічим не доводяться. Зазначає, що реальність господарських операцій підтверджується наявними оригіналами первинних, бухгалтерських та платіжних документів, котрі досліджувались контролюючим органом в ході перевірки. Вважає, що несплата податку контрагентами при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Таким чином, відповідач не може нараховувати податок на додану вартість та застосовувати штрафні (фінансові) санкції до позивача при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій. Твердить, що вказані в акті перевірки норми податкового законодавства регулюють питання заборони включення сум ПДВ до податкового кредиту за відсутності податкових накладних, а також порядку складання податкової накладної, проте не регулюють питання відсутності у платника ПДВ права на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту за умови не відображення контрагентом сум ПДВ у податковому зобов'язанні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив заявлений позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно. При цьому, відповідач посилається на неможливість виконання договору контрагентами позивача та як наслідок нереальність господарської операції між ними. Подав суду письмові заперечення, просив в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) провела позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Західприлад" з питань здійснення фінансово-господарських відносин з ТзОВ "Промтехметал", ТзОВ "Крафт ЛВ", ПП "Воллі" за період з 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, про що 03.06.2014 року складено акт № 1319/22-01/33665921.

Позапланова перевірка ПП "Західприлад" проведена на підставі наказу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 656 від 20.05.2014 року.

Наказ № 656 від 20.05.2014 року винесено на виконання постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Львівській області старшого лейтенанта податкової міліції Малецького О.С. з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТзОВ "Промтехметал", ТзОВ "Крафт ЛВ", ПП "Воллі", іншими суб'єктами господарювання із фіктивними ознаками за період 01.01.2011 року по 01.12.2011 року.

Здійснюючи перевірку позивача податковому органу надано протокол виїмки від 04.11.2011 року, згідно котрого вилучено у позивача усю первинну документацію по взаєморозрахунках з ТзОВ "Промтехметал", ТзОВ "Крафт ЛВ" за період 01.01.2011 року по 01.12.2011 року, у зв'язку з чим відповідач досліджував первинну документацію в приміщенні СУ ФР ГУ Міндоходів у Львівській області.

Також відповідач при перевірці позивача використав акт ДПІ у Франківському районі м. Львова позапланової невиїзної перевірки від 13.07.2011 року №1163/23-2/37399009 ТзОВ "Крафт ЛВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларацій з ПДВ за лютий-травень 2011 року. Згідно даного акту встановлено, що за результатами виходу за юридичною адресою ТзОВ "Крафт ЛВ" не знаходиться, інформація щодо фактичного виду діяльності та отриманих дозволів та ліцензій відсутня, у даного підприємства відсутні виробничі потужності, транспортні засоби, трудові ресурси, що є необхідним для здійснення господарських операцій.

Також відповідачем використано акт ДПІ у Сихівському районі м. Львова позапланової невиїзної перевірки від 04.11.2011 року №4124/23-408/37398974 ТзОВ "Промтехметал" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларацій з ПДВ за травень 2011 року. Як вбачається з даного акту, контрагент позивача ТзОВ "Промтехметал" власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що відповідно виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- п.5.1, п.п.5.2.1, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.п.11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п.14.1.27, п.14.1 ст.14, п. 44.1, п.44.3 ст.44 , п. 138.2, ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток всього в сумі 225499 грн, в т.ч.: за 1 квартал 2011 року - 182382 грн, за 2 квартал 2011 року в сумі 43117 грн.

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість всього на суму 48157 грн, в тому числі за лютий 2011 року 10663 грн, за квітень 2011 року в сумі 32925 грн, за червень 2011 року в сумі 4569 грн.

Вище наведенні порушення податкового законодавства позивачем відповідач мотивував тим, що податковий орган не встановив факту існування відносин позивача з його контрагентами ТОВ "Крафт ЛВ" та ТзОВ "Промтехметал", так як до перевірки не представив товаросупровідних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, які б підтверджували реальне придбання позивачем ТМЦ від продавця, документів, також не представив документів про якість товарів, їх придатність, окрім цього, позивач не зумів підтвердити факт приймання товарів на складах, їх облікування, лише надав виписані ТОВ видаткові та податкові накладні.

За результатами перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення від 24.06.2014 року:

- № 0002272201/9366 за платежем ПДВ на суму 4570 грн.

- № 0002282201/9367 за платежем податок на прибуток на суму 43117 грн.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до ст. 185 ПК України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування валових витрат та відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Досліджуючи питання щодо достатності наданих позивачем документів на підтвердження реальності господарської операції та обґрунтованості висновків відповідача щодо реальності вказаних операцій, суд звертає увагу на наступне.

Проведеній перевірці передували наступні правовідносини між позивачем та ТзОВ "Промтехметал", ТзОВ "Крафт ЛВ".

Фактичність правовідносин з ТзОВ "Крафт ЛВ" позивач доводить договором купівлі-продажу № 247 від 29.04.2011 року.

Сам факт виконання укладеного з ТзОВ "Крафт ЛВ" договору купівлі-продажу № 247 від 29.04.2011 року, позивач підтверджує наступним:

- видатковими накладними № РН-0000553 від 20.05.2011 року, №РН-0000551 від 16.05.2011 року, № РН-0000359 від 11.05.2011 року, №РН-0000571 від03.06.2011 року.

- актами виконаних робіт № ОУ-ООООО16 від 24.05.2011року, № ОУ-0000015 від 16.05.2011 року, № ОУ-0000017 від 12.05.2011 року, № 240 від 24.05.2011 року, № 220 від 20.05.2011 року, № 139 від 16.05.2011 року, № 162 від 16.05.2011 року, №114 від12.05.2011 року, № 106 від 11.05.2011 року, № 18 від 03.06.2011 року,

- рахунки - фактури №СФ-6-01037 від 12.05.2011 року, №СФ-6-01035 від 16.05.2011 року, №СФ-6-01036 від 24.05.2011 року, №СФ-6-01002 від 03.06.2011 року, №СФ-6-01033 від 03.05.2011 року, №СФ-5-20010 від 20.05.2011року, №СФ-5-10010 від 16.05.2011 року, №СФ-5-11008 від 11.05.2011 року.

Подальше використання у діяльності позивача придбаних товарів у ТзОВ "Крафт ЛВ" позивач підтверджує наступними документами.

Так, товари придбані згідно видаткової накладної № РН-0000359, виданої ТзОВ "Крафт ЛВ" від 11.05.2011 року підтверджує:

- видатковими накладними: №294 від 26.05.2011, №259 від 13.05.2011, №288 від 25.05.2011, №288 від 25.05.2011, №312 від 31.05.2011, №272 від 18.05.2011, №252 від 12.05.2011, №275 від 19.05.2011, №297 від 27.05.2011, №259 від 13.05.2011, №249 від 11.05.2011 року, №307 від 30.05.2011 року, №249 від 11.05.2014 року, №301 від 30.05.2011 року,№295 від 27.05.2011 року, №276 від 20.05.2011 року, №280 від 23.05.2011 року, №273 від 18.05.2011 року, №285 від 25.05.2011 року.

Реалізацію товарів придбаних за видатковою накладною № РН-0000571 від 03.06.2011року доводить:

- видатковими накладними: №379 від 30.06.2011 року, №374 від 30.06.2011 року, №374 від 30.06.2011, №381 від 30.06.2011, №381 від 30.06.2011, №357 від 22.06.2011, №347 від 17.06.2011, №355 від 22.06.2011, №328 від 09.06.2011, №350 від 20.06.2011, №381 від 30.06.2011, №340 від 16.06.2011, №348 від 17.06.2011, №358 від 22.06.2011, №376 від 30.06.2011, №353 від 22.06.2011, №319 від 07.06.2011, №349 від 17.06.2011, №368 від 29.06.2011, №351 від 20.06.2011, №381 від 30.06.2011 року

Куплений товар згідно видаткової накладної № РН-0000553 від 20.05.2011 року та подальше його використання у своїй діяльності підтверджує:

- видатковими накладними №361 від 23.06.2011 року, №345 від 17.06.2011 року, №338 від 14.06.2011 року

Товар згідно виданої ТзОВ "Крафт ЛВ" видаткової накладної № РН-0000551 від 16.05.2011 року та факт його реалізації та надав:

- видаткові накладні від №313 від 02.06.2011, №329 від 10.06.2011,№332 від 10.06.2011, №346 від 17.06.2011, №320 від07.06.2011 року, №361 від 23.06.2011,№322 від 08.06.2011, №320 від 07.06.2011, №324 від 09.06.2011,№322 08.06.2011, № 226 від 29.04.2011 року, №233 від 29.04.2011 року.

Щодо відносин позивача з ТзОВ "Промтехметал".

Між позивачем та ТзОВ "Промтехметал" відносини засновані були на основі договорів купівлі-продажу №0103/17 від 01.03.2011 року, та договору купівлі-продажу №0102/24 від 01.02.2011 року.

Виконання зазначених вище договорів позивача доводить наступними документами, а саме копіями:

- рахунками-фактур №СФ-1-0602 від 05.04.2011 року, №СФ-1-0603 від 06.04.2011 року, №СФ-1-0604 від 01.04.2011 року;

- видатковими накладними: РН-00599 від 06.04.2011 року, РН-00818 від 03.05.2011 року, РН-00819 від 04.05.2011 року, РН-00820 від 06.05.2011 року, РН-00821 від 11.05.2011 року; РН-00600 від 01.04.2011 року;

- актом здачі-приймання робіт № ОУ-1-0602 від 05.04.2011 року;

- податковими накладними: - № 288 від 29.04.2011 року, № 287 від 22.04.2011 року, № 286 від 20.04.2011 року, № 285 від 15.04.2011 року, № 62 від 06.04.2011 року, № 47 від 05.04.2011 року, № 7 від 01.04.2011 року.

Реалізацію товару придбаного позивачем в ТзОВ "Промтехметал" згідно видаткової накладної РН-00599 від 06.04.2011 року позивач підтверджує наступними копіями документів:

- видатковими документами №214 від 28.04.2011 року, №214 від 28.04.2011 року, №214 від 28.04.2011 року, №214 від 28.04.2011 року, №193 від 12.04.2011 року, №210 від 19.04.2011 року, №226 від 29.04.2011 року, №223 від 29.04 2011 року.

Реалізація ТМЦ придбаних у ТзОВ "Промтехметал" згідно видаткової накладної РН-00818 від 03.05.2011 року підтверджує: видатковими накладними: №242 від 10.05.2011 року, №238 від 05.05.2011року, №228 від 04.05.2011року, №228 від 04.05.2011 року, №246 від 10.05.2011 року, №240 від 06.05.2011 року, №245 від 10.05.2011 року, №229 від 04.05.2011 року, №283 від 24.05.2011 року.

Придбаний у ТзОВ "Промтехметал" згідно видаткової накладної РН-00819 від 04.05.2011 р., та реалізований у майбутньому підтверджує, видатковими накладними: №274 від 19.05.2011 року, №236 від 04.05.2011 року, №256 від 13.05.2011 року, №261 від 16.05.2011 року, №285 від 25.05.2011 року, №241 від 06.05.2011 року, №190 від 11.05.2011 року, №190 від 11.05.2011 року, №285 від 25.05.2011 року, №254 від 13.05.2011 року, №285 від 25.05.2011 року, №258 від 16.05.2011 року, №291 від 26.05.2011 року, №286 від 24.05.2011 року, №279 від 20.05.2011 року, №285 від 25.05.2011 року, №287 від 25.05.2011 року, №191 від 11.05.2011 року, №264 від 17.05.2011 року, №243 від 10.05.2011 року, №262 від 16.05.2011 року , №254 від 13.05.2011 року, №286 від 24.05.2011 року, №309 від 31.05.2011 року, №302 від 2011 року.

Товар придбаний згідно видаткової накладної, виписаної ТзОВ "Промтехметал" з РН-00820 від 06.05.2011 року та в підтвердження факту його подальшої реалізації позивач надав суд копії видаткових накладних №292 від 26.05.2011 року , №288 від 25.05.2011 року, №262 від 16.05.2011 року, №307 від 30.05.2011 року, №306 від 30.05.2011 року, №306 від 30.05.2011 року, №306 від 30.05.2011 року, №277 від 19.05.2011 року, №298 від 27.05.2011 року, №290 від 26.05.2011 року, №278 від 20.05.2011 року, №288 від 25.05.2011 року, №307 від 30.05.2011 року, №271 від 18.05.2011 року, №254 від 13.05.2011 року, №309 від 31.05.2011 року, №250 від 11.05.2011 року, №270 віл 17.05.2011 року, №263 від 16.05.2011 року, №268 від 17.05.2011 року, №281 від 23.05.2011 року, №304 від 30.05.2011 року, №284 від 24.05.2011 року, №303 від 30.05.2011 року, №262 від 16.05.2011 року, №305 від 30.05.2011 року.

В підтвердження реалізації товару, придбаного згідно видаткової накладної РН-00821 від 11.05.2011 року, позивачем надано наступні видаткові накладні №255 від 13.05.2011 року, №255 від 13.05.2011 року, №303 від 30.05.2011 року, №312 від 31.05.2011 року, №296 від 27.05.2011 року, №278 від 20.05.2011 року, №293 від 26.05.2011 року, №269 від 17.05.2011 року, №285 від 25.05.2011 року, №311 від 31.05.2011 року, №289 від 26.05.2011 року.

Реалізацію товару, придбаного по видатковій накладній № РН-00600 від 01.04.2011 року позивач підтверджує видатковими накладними №176 від 04.04.2011 року, №180 від 06.04.2011 року, №223 від 29.04.2011 року, №207 від 19.04.2011 року, №234 від 01.04.2011 року, №196 від 13.04.2011 року.

Також в підтвердження реалізації товару, придбаного в його контрагентів позивач надав копії довіреностей, а саме: довіреність №32 від 01.04.2011року, довіреність ААА №430354 від 21.03.2011 року, довіреність №7186, від 18.04.2011 року, довіреність №7/04, довіреність від 19.04.2011 року, довіреність №16, від 21.04.2011 року, довіреність № БТК 108 від 28.04.2011 року, довіреність №1745, від 29.04.2011 року, довіреність №390, від 29.04.2011 року, довіреність №112 від 29.04.2011 року, довіреність №151 від 29.04.2011 року, довіреність № 306 від 04.05.2011 року, довіреність №485 від 05.05.2011 року, довіреність серія ААГ №498812 від 05.05.2011 року, довіреність № 0242 від 05.05.2011 року, довіреність №960 від 05.05.2011 року, довіреність №598 від 10.05.2011 року, довіреність № БТК 122 від 11.05.2011 року, довіреність №67 від 11.05.2011 року, довіреність №281 від 11.05.2011 року, довіреність №14 від 12.05.2011 року, довіреність № 50 від 12.05.2011 року, довіреність №14 від 16.05.2011 року, довіреність №20 від 05.05.2011 року, довіреність №655 від 16.05.2011 року, довіреність №308/4 від 29.04.2011 року, довіреність № 1 від 16.05.2011 року, довіреність № СТ-0029 від 17.05.2011 року, довіреність №062 від 16.05.2011 року, довіреність №0290 від 18.05.2011 року, довіреність №661 від 18.05.2011 року, довіреність № 65 від 12.05.2011 року, довіреність №14 від 19.05.2011 року, довіреність №332 від 19.05.2011 року, довіреність №18 від 19.05.2011 року, довіреність серія ВНК №0000425/4125 від 18.05.2011 року, довіреність №512 від 17.05.2011 року, довіреність № 108, від 23.05.2011 року, довіреність №255, від 10.05.2011 року, довіреність № 3297 від 19.05.2011 року, довіреність №70, від 20.05.2011 року, довіреність №43, від 24.05.2011 року, довіреність №92, від 06.06.2011 року, довіреність №154 від 12.05.2011 року, довіреність №14 від 26.05.2011 року, довіреність №140 від 26.05.2011 року, довіреність №54-11 від 26.05.2011 року, довіреність №411, від 26.05.2011 року, довіреність серія АА № 002426 від 27.05.2011 року, довіреність №233, від 27.05.2011 року, довіреність №21, від 27.05.2011 року, довіреність НТЕ №001186, від 27.05.2011 року, довіреність №30-1, від 30.05.2011 року, довіреність № Б/Н від 30.05.2011 року, довіреність № 577 від 30.05.2011 року, довіреність серія ААВ № 502293 від 27.05.2011 року, довіреність №6345, від 31.05.2011 року, довіреність №233 від 02.06.2011 року, довіреність серія ЯОЗ № 334465 від 20.05.2011 року, довіреність №17, від 06.06.2011 року, довіреність №946 від 07.06.2011 року, довіреність № 12 від 08.06.2011 року, довіреність № 382 від 07.06.2011 року, довіреність серія ААГ №155720 від 09.06.2011 року, довіреність № ВЛ-0000340 від 09.06.2011 року, товарно-транспортною накладною №2 від 14.06.2011 року, довіреність №121 від 14.06.2011 року, довіреність №34 від 17.06.2011 року, довіреність № 964 від 17.06.2011 року, довіреність № 343 від 17.06.2011 року, довіреність №27 від 17.06.2011 року, довіреність серія ААГ № 484783 від 17.06.2011 року, довіреність серія АА № 002474 від 21.06.2011 року, довіреність № 599 від 20.06.2011 року, довіреність серія 12 ААВ № 280669 від 21.06.2011 року, довіреність серія ААГ №365952 від 23.06.2011 року, довіреність № Б/Н від 24.06.2011 року, довіреність № 139 від 30.06.2011 року, довіреність № 19 від 29.06.2011 року, довіреність №947 від 24.06.2011 року, довіреність № 484 від 16.06.2011 року.

Також в підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт, котрими він доводить використання ТМЦ у власній господарській діяльності, а саме акти на повірку придбаного обладнання, а саме:

- акти № 1643 від 05.2011 року, № 14102 від 05.2011 року, № 15028 від 05.2011 року, № 24106 від 05.2011 року, № 34263 від 05.2011 року, № 34286 від 05.2011 року, № 54181 від 05.2011 року, № 1/57622 від 14.06.2011 року, № 50218202 від 25.06.2011 року, № 15070 від 06.2011 року, № 10171 від 12.05.2011 року, № 521034 від 04.2011 року, № ЛВ0003510 від 30.04.2011 року, № ЛВ0004577 від 31.05.2011 року, № ЛВ0005656 від 30.06.2011року.

У свою чергу, відповідачем на спростування реальності господарських операцій між ПП "Західприлад" та контрагентами позивача надано акт ДПІ Франківському районі м. Львова позапланової невиїзної перевірки від 13.07.2011 року №1163/23-2/37399009 ТзОВ "Крафт ЛВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларацій з ПДВ за лютий-травень 2011 року та акт ДПІ Сихівському районі м. Львова позапланової невиїзної перевірки від 04.11.2011 року №4124/23-408/37398974 ТзОВ "Промтехметал" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларацій з ПДВ за травень 2011 року. Як вбачається з таких актів, контрагенти позивача власних виробничих потужностей та трудових ресурсів не мають, що відповідно виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань.

В той же час, позивачем не подані суду належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність у контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, що ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Відповідно п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно розділу 1 вказаних Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського: оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на тому, що відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції.

Поряд із цим, у п. 186.1 ст.186 ПК України зазначено, що місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у пп. "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, що свідчить про відсутність операцій з перевезення.

В підтвердження реальності господарських операцій, а саме факт оплати придбаного товару позивач доводить рахунками-фактурами, однак суд не може розцінювати такі в якості первинних документів з огляду на наступне.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Долучені позивачем рахунки-фактури ж за своїм призначенням, на переконання суду, не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Тобто форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину (купівля-продаж, надання послуг, перевезення тощо) та не визначає вид договірних зобов'язань. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати.

З огляду на таке суд відхиляє даний доказ як доказ, що підтверджував би реальність проведення операції з контрагентом позивача, оскільки суд звертає увагу, що рахунки фактури не підтверджують оплату за придбаний товар, підтвердженням є банківські виписки.

Окрім цього, позивачем не надано достатніх первинних документів, які мали бути складені відповідно до умов договорів, укладених з його контрагентами, а саме рахунків, на котрі покликався позивач, ні доказів оплати, ні доказів транспортування та в матеріалах справи відсутні докази повноважень осіб, які склали податкові та видаткові накладні, з огляду на це суд не може надати їм оцінки, а також позивач не зазначив про причин неможливості їхнього подання, що не дає суду можливості підтвердити чи спростувати факт виконання їх істотних умов та реальність здійснення таких господарських операцій, виходячи з виконання істотних умов зазначених договорів, а також ставить під сумнів їх існування взагалі, а відтак, суд дійшов висновку про те, що позивач не зумів довести перед судом реальності та товарності правовідносин за укладеним між позивачем та ТзОВ "Промтехметал", ТзОВ "Крафт ЛВ" договорами, а отже не доведено факт здійснення поставки товарів.

В той же час, суд також зважає на таку обставину, як те, що порушення податкової дисципліни контрагентами платника податків не є достатніми підставами для висновку про неправомірність віднесення платником податків до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами.

Проте, в той же час, суд виходить з того, що однією з необхідних умов для правомірності формування податкового кредиту, наявність якої позивачем не доведено, є реальність господарських операцій.

Більше того, матеріали справи містять вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07.07.2014 року про обвинувачення ОСОБА_6, директора та засновника ТзОВ "Промтехметал" за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України, та котрим ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 358 КК України.

Зокрема, як вбачається з даного вироку ОСОБА_6, з невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою прикриття незаконної діяльності, здійснив придбання ТОВ "Промтехметал" (юр. адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 49/52) та перереєстрацію ПП "Воллі" (юр. адреса: м.Львів, вул. Ак. Лазаренка, 6-А, фактична адреса: вул.В.Великого, 34/137), ТОВ "Крафт ЛВ" (юридична та фактична адреса: м.Львів, вул.В.Великого, 61/160), та впродовж квітня-вересня 2011 року, будучи організатором, вчинив фіктивне підприємництво.

Відповідно до ст. 205 КК України, фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

За змістом цієї норми злочинна діяльність особи, яка вчинила фіктивне підприємництво, не обмежується операціями з окремими суб'єктами господарювання, а охоплює всю діяльність та свідчить про використання фіктивного підприємства виключно з метою здійснення злочинної діяльності.

Як вбачається з вироку Сихівського районного суду м. Львова від 26.12.2012 року від 26.12.2012 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 358 КК України, що підсудний ОСОБА_7, переслідуючи мету на здійснення фіктивного підприємництва, не маючи наміру здійснювати фактичну господарську діяльність, за попередньою змовою із організатором фіктивного підприємництва ОСОБА_6 і директором, власником ТзОВ «Промтехметал» та невстановленими слідством особами наприкінці жовтня 2010 року придбав суб'єкт господарювання - приватне підприємство «Воллі» (код за ЄДРПОУ 34029609, зареєстроване за юридичною адресою: м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, 6А, фактичною адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 34/37), вчинив всі необхідні дії щодо внесення змін у реєстраційні документи, відповідно став власником підприємства - юридичної особи. ОСОБА_6 за попередньою змовою із невстановленими слідством особами, при невстановлених обставинах, наприкінці 2010 року, розроблено схему, суть якої полягала в тому, що підприємствами -вигодонабувачами та підконтрольними ОСОБА_6 та невстановленим слідством особами суб'єктами господарювання із ознаками фіктивності - ТзОВ «Промтехметал», ПП «Воллі», ТзОВ «Крафт ЛВ», здійснювалось документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт). Однак, фактично підприємствами, підконтрольними учасникам угрупування, ніякі товари не постачались, роботи не виконувались та послуги не надавались. Економічним результатом документального оформлення операцій було безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств-вигодонабувачів, що надавало контрагентам-покупцям змогу мінімізувати свої податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

Крім того, із зазначеного вище вироку вбачається, що вина підсудного ОСОБА_7 підтверджується зібраними в ході слідства доказами, серед яких даними із явкою з повинною ОСОБА_8, з якої вбачається, що він був формальним директором ТзОВ «Крафт ЛВ», діяльність товариства не здійснював, не мав в розпорядженні документів та печатки товариства. Підписував документи діяльності товариства, надані через ОСОБА_6 ОСОБА_9

Щодо твердження позивача про те, що відповідач не вправі був приймати спірні рішення, ще й з тих підстав, що проведена ним перевірка здійснювалась в рамках кримінального провадження, і тому оскільки рішення в даному кримінальному провадженні станом на момент проведення перевірки позивача не прийнято, відтак і підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було, то суд з щодо цього зазначає таке.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Судовим розглядом справи встановлено, що кримінальне провадження по факту фіктивного підприємництва, порушеного за ч. 2 ст. 205 КК України, щодо контрагента позивача.

Відтак, суд звертає увагу позивача на тому, що застосування відповідачем п. 86.9 ПК України було б можливе лише при порушенні кримінального провадження безпосередньо стосовно посадових осіб підприємства позивача, тобто дана норма застосовується лише щодо того суб'єкта стосовно посадових осіб котрого порушено кримінальне провадження та щодо якого призначено перевірку.

Зазначене свідчить про те, що позивач помилково вважає, що якщо стосовно його контрагента порушено кримінальне провадження, та здійснено перевірку на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, з метою перевірки господарських відносин, то це є перевірка що проведена в рамках кримінального провадження, і як наслідок необхідно було б застосовувати п. 86.9 ст. 86 ПК України.

А тому, оскільки кримінальне провадження ведеться стосовно контрагентів позивача, а не стосовно посадових осіб ПП "Західприлад", то грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платника податків в загальновстановленому порядку, передбаченому ст. 58 ПК України.

Суд згідно ч. 6 ст. 71 КАС України вирішує справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу, позивачем суду надано не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов переконання, що відповідачем виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а відтак адміністративний позов ПП "Західприлад" вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується в висновками податкового органу, що господарська діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а видані контрагенту первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки, як встановлено судом, господарських правовідносин не було, а наявність у позивача лише податкових та видаткових накладних без фактичного вчинення господарської операції не дають право позивачу на їх відображення у податковій звітності, у зв'язку з чим не можуть братись судом до уваги, як такі, що підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, такі належить покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 7-11, 14, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Західприлад" (79052, м. Львів, вул. Суботівська, 9А кв. 2, код ЄДРПОУ 33665921) до Державного бюджету України решта суми судового збору в розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири грн. 30 коп.)

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2014 року.

Суддя Сидор Н.Т.