Постанова

від 12.02.2019 по справі 813/7159/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 лютого 2019 року

Київ

справа №813/7159/14

адміністративне провадження №К/9901/9351/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Західприлад на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 (суддя - Сидор Н.Т.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 (головуючий суддя - Гудим Л.Я., судді: Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі №813/7159/14 за адміністративним позовом Приватного підприємства Західприлад до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Західприлад звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.06.2014 №0002282201/9367 та №0002272201/9366.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився і апеляційний адміністративний суд, дійшов висновку, що наявність у Приватного підприємство Західприлад первинних документів складених за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехметал та Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ без фактичного вчинення таких господарський операцій не можуть свідчити про реальне вчинення правочинів та не дають право позивачу на їх відображення у даних податкової звітності. Також судами зазначено, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено фіктивність господарської діяльності контрагента позивача, а тому підстави для формування позивачем даних податкового обліку за результатом таких операцій є незаконними та несумісними з легальною господарською діяльністю. За встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини спрямовані на надання незаконної податкової вигоди з метою ухилення від сплати податків до бюджетів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Приватне підприємство Західприлад оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі №813/7159/14, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.08.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства Західприлад на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі №813/7159/14.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), положень постанови Кабінету міністрів України від 25.02.2009 №207 Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 44 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пункту 86.10 Податкового кодексу України, частини другої статті 71, статей 72, 79, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Приватного підприємства Західприлад зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування валових витрат та податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехметал та Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених правочинів з реалізації контрагентами позивача на його користь товарно-матеріальних цінностей, в повній мірі підтверджують рух активів Приватного підприємства Західприлад , зміни у власному капіталі підприємства та зв'язок придбаних товарів з господарською діяльністю позивача. Заявник стверджує, що вирок Сихівського районного суду міста Львова від 07.07.2014, щодо обвинувачення ОСОБА_3, який є директором та засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехметал , у фіктивному підприємництві не є доказовим аргументом щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки вказаний вирок не містить жодної інформації щодо вчинення фіктивного підприємництва саме при взаємовідносинах Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехметал та Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ із позивачем. А відтак відповідачем не доведено наявність складу порушення Приватним підприємством Західприлад вимог податкового законодавства, не наведено жодних обґрунтованих доводів, які б свідчили про правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Тому, на думку суб'єкта господарювання, підстави для збільшення позивачу суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість - відсутні.

Натомість Державна податкова інспекція у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області у заперечені на касаційну скаргу зазначає, що висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехметал та Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених операцій є обґрунтованим. Відповідач зазначає, що вирок Сихівського районного суду міста Львова від 07.07.2014 про визнання винним директора та засновника Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехметал у вчинені кримінального правопорушення, кваліфікованого, як фіктивне підприємництво, має преюдиційне значення у даній адміністративній справі та має силу доказовості щодо фіктивності проведених операцій між позивачем та його контрагентами. Відповідач просить відмовити Приватному підприємству Західприлад у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2019 матеріали адміністративної справи №813/7159/14 прийнято до провадження суду, визнано за можливе проведення попереднього розгляду та призначено попередній розгляд даної справи на 12.02.2019.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.05.2014 №656 посадовими особами відповідача згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України на виконання постанови про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 25.03.2014 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства Західприлад з питань здійснення фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехметал , Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ та Приватним підприємством Воллі за період з 01.01.2011 по 01.12.2011.

Наказ Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.05.2014 №656 видано на виконання постанови слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Львівській області старшого лейтенанта податкової міліції Малецького О.С. з питань повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехметал , Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ та Приватним підприємством Воллі , іншими суб'єктами господарювання із фіктивними ознаками за період 01.01.2011 по 01.12.2011.

Здійснюючи перевірку позивача податковому органу було надано протокол виїмки від 04.11.2011, згідно з яким у Приватного підприємства Західприлад вилучено всю первинну документацію по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехметал та Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ за період 01.01.2011 по 01.12.2011, у зв'язку з чим податковий орган досліджував вказану первинну документацію в приміщенні СУ ФР Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Також відповідачем при перевірці Приватного підприємства Західприлад використано акт Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова складений за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ від 13.07.2011 №1163/23-2/37399009 з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларацій з податку на додану варітьсь за лютий-травень 2011 року. За результатами проведеної перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ не знаходиться за юридичною адресою; відсутня інформація щодо фактичного виду діяльності, отриманих дозволів та ліцензій; відсутні виробничі потужності, транспортні засоби, трудові ресурси, що є необхідним для здійснення господарських операцій.

Також відповідачем при перевірці Приватного підприємства Західприлад використано акт Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова складений за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехметал від 04.11.2011 №4124/23-408/37398974 з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року. За результатами проведеної перевірки встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Промтехметал немає власних виробничих потужностей та трудових ресурсів, що відповідно виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , підпункту 14.1.27, пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на зальну суму 225499,00грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 48157,00грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 03.06.2014 №1319/22-01/33665921 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2014 №0002272201/9366, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4570,00грн.; №0002282201/9367, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 43117,00грн.

Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання став висновок податкового органу про безпідставність формування Приватним підприємством Західприлад валових витрат та податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехметал та Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ з огляду фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених господарських операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на відсутності у вказаних контрагентів позивача умов, ресурсів та виробничих потужностей для досягнення результатів підприємницької діяльності та реалізації, зокрема, Приватному підприємству Західприлад товарно-матеріальних цінностей в обсягах, які відповідають первинним документам складеним за наслідками таких операцій.

Також відповідач зазначає, що позивачем до перевірки не надано товаросупровідних документів, в тому числі товарно-транспортних накладних, які б підтверджували реальне придбання позивачем у продавця товару, не надано документів про якість товарів, їх придатність, а також не підтверджено факт приймання товару на складах та його оприбуткування.

На думку органу доходів і зборів, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

В процесі розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з реалізації позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехметал та Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ товарно-матеріальних цінностей, дійшли висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності.

Крім того, судами встановлено, що контрагенти позивача не мали можливості проводити спірні операції з огляду на недостатність виробничого потенціалу, як то: основних фондів, персоналу, приміщень для зберігання товарів, можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням договірних умов, доступності на ринку, тощо.

Судами першої та апеляційної інстанцій також обґрунтовано взято до уваги обвинувальний вирок Сихівського районного суду міста Львова від 07.07.2014 у справі №464/6266/14-к, що набрав законної сили, яким особу - ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною третьою статті 27, частиною другою статті 205, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України за фактом фіктивного підприємництва. Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_3 будучи організатором, за попередньою змовою із ОСОБА_5 (формальним директором Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ ), ОСОБА_6 (формальним директором Товариства з обмеженою відповідальністю Воллі ) та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, з метою прикриття незаконної діяльності, здійснив придбання Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехметал , ставши його засновником та директором, та перереєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ вчинив фіктивне підприємництво, чим заподіяв велику матеріальну шкоду державі з використанням завідомо підроблених документів. Фактично вказаними підприємствами, підконтрольним учасникам угрупування, фактично постачання товарів не здійснювалося, роботи не виконувались, послуги не надавались. Економічним результатом документального оформлення операцій було безпідставне завищення податкового кредиту у підприємств-вигодонабувачів, що надавало контрагентам-покупцям змогу мінімізувати свої податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість.

Зі змісту вказаного вироку вбачається, що засновник і директор Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехметал ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому правопорушенні визнав повністю.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем валових витрат та податкового кредиту Приватного підприємства Західприлад , виписані контрагентами, фіктивність господарської діяльності яких встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Касаційний суд погоджується, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судами вірно враховано, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтехметал та Товариством з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ не можна вважати такими, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, оскільки показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому законом порядку, беручи до уваги обставини, встановлені вироком суду, який набрав законної сили.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) та формування податкового кредиту є сукупність таких умов, як: реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат на їх придбання.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб'єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, що вироком суду, який набрав законної сили, встановлено факт фіктивної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Промтехметал та Товариства з обмеженою відповідальністю Крафт ЛВ . Дана обставина є несумісною з легальною підприємницькою діяльністю, і первинні документи, які стали підставою для формування Приватним підприємством Західприлад витрат та податкового кредиту по спірним операціям з контрагентами, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, а є лише формально складеними, і не надають належних та необхідних правових підстав для легалізації відображених у них господарських операцій.

Зважаючи на викладене та за встановлених обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.

Враховуючи те, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного підприємства Західприлад без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства Західприлад залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2015 у справі №813/7159/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду