Ухвала

від 17.12.2014 по справі 826/12947/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12947/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Пакіж О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телеоктопус» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телеоктопус» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - Відповідач), в якому просило:

1) визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Телеоктопус» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КАНІС ТРАН СС» за вересень, жовтень 2013 року;

2) скасувати наказ відповідача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 17 липня 2014 року №2162;

3) визнати протиправними дії відповідача щодо внесення змін до інформаційних баз органів державної податкової служби, у тому числі до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованої системи "Аудит", електронної бази даних АІС «Податковий блок» та до облікової картки платника податків інформацію в розрізі контрагентів задекларованих ТОВ «Телеоктопус» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2013 року на підставі акта перевірки від 23 липня 2014 року №662/26-55-22-10/37783169;

4)зобов'язати відповідача вилучити інформацію внесену до всіх інформаційних баз органів державної податкової служби, в тому числі до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованої системи «Аудит», електронної бази даних АІС «Податковий блок» та до облікової картки платника податків інформацію в розрізі контрагентів задекларованих ТОВ «Телеоктопус» у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересень, жовтень 2013 року на підставі акта перевірки від 23 липня 2014 року №662/26-55-22-10/37783169.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника відповідача, що прибув у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 17 липня 2014 року № 2162 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Телеоктопус» на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Телеоктопус» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КАНІС ТРАН СС» за період вересень, жовтень 2013 року.

На підставі документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Телеоктопус» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «КАНІС ТРАН СС» (далі по тексту - контрагент позивача) за період вересень, жовтень 2013 року складено акт від 23 липня 2014 року №662/26-55-22-10/37783169 (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки зазначено, що перевіркою встановлено відсутність у позивача об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «КАНІС ТРАН СС» за вересень, жовтень 2013 року та по операціях з подальшого продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємцям-покупцям в розумінні статей 22, 135, 138, 185, 198 ПК України; перевіркою не підтверджено податковий кредит з податку на додану вартість по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємства-постачальника ТОВ «КАНІС ТРАН СС» за вересень, жовтень 2013 року та не підтверджено задекларовані позивачем податкові зобов'язання з податку на додану вартість за цей же період в частині поставлених товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «КАНІС ТРАН СС».

Не погоджуючись з зазначеним наказом про проведення перевірки та діями відповідача по проведенню перевірки і внесенню змін до інформаційних баз даних на підставі висновку акта перевірки, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог адміністративного позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що податковим органом, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх рішень та дій у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.

З 1 січня 2011 року введено в дію ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 ПК України встановлено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Статтею 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Дослідивши наявні в справі докази, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що позивач згідно листа від 27 грудня 2013 року №46/12 надав відповідь та відповідні документи на запит ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 27 листопада 2013 року №15072/26-58-22-07, вказані обставини відповідачем не заперечувались.

Відносно запиту ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 24 грудня 2013 року №17882/26-58-22-07-10, то на момент його отримання позивач перебував на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи належних доказів, що можуть бути підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у межах спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міністерства доходів і зборів України у місті Києві не мала правових підстав для прийняття відповідного наказу та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Телеоктопус».

Крім того, оскаржуваний наказ відповідача та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 17 липня 2014 року №594/26-55-22-10 надіслано на адресу позивача 17 липня 2014 року , та отримано представником позивача лише 21 липня 2014 року .

При цьому, в оскаржуваному наказі, у повідомленні про початок проведення перевірки і в акті перевірки датою початку документальної позапланової невиїзної перевірки зазначено 18 липня 2014 року.

Наведене свідчить, що відповідач надіслав наказ про призначення перевірки та повідомлення про початок перевірки за день до початку такої перевірки, тобто не завчасно, чим порушив право позивача бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, а також можливості надати первинні документи, пов'язані з предметом перевірки.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що наказ ДПІ у Печерському районі від 17 липня 2014 року №2162 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Телеоктопус» та вчинені на його підставі дії по проведенню перевірки суперечать приписам податкового законодавства України, а тому є протиправними.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій щодо внесення змін до інформаційних баз, у тому числі до автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», автоматизованої системи «Аудит», електронної бази даних АІС «Податковий блок» та до облікової картки платника податків на підставі акта перевірки та зобов'язання вилучити таку інформацію, виходячи з наступного.

Згідно із п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація - це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

У відповідності до п. 179.5 ст. 179 ПК України податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою платником податку здійснювати таке заповнення, у порядку, передбаченому главою 2 розділу II цього Кодексу.

Внесення змін до податкової звітності, за замістом ст. 50 ПК України, вчиняється шляхом подання уточнюючих розрахунків платником податків.

Відповідно до норм пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно із п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58, п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, податковий орган, як контролюючий орган, може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності лише шляхом визначення суми грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2013 року №К/9991/74156/12.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що визнання податковим органом недійсним задекларованого податкового кредиту чи податкових зобов'язань, як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства, є протиправним та не передбачений чинним законодавством України.

Отже, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і не заперечувалось сторонами, на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення відповідачем не приймалось, відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, а тому, контролюючим органом безпідставно змінено на підставі акту перевірки суми податкового кредиту та суми податкових зобов'язань ТОВ «Телеоктопус» за вересень та жовтень 2013 року.

Крім того, не підлягає задоволенню позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо внесення змін до облікової картки платника податків та зобов'язання вилучити вказані зміни, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року №276 (що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки.

На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків.

Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції нарахуванню в особових рахунках платників підлягають: податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником; податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання; відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань; непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

В картках особових рахунків відображається лише дані про платника податків та стан розрахунків платників з бюджетом, внесення інших відомостей, зокрема, в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, до карток особових рахунків платників податків не передбачено.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

.

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.