Ухвала

від 18.12.2014 по справі 813/614/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року Справа № 6171/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В., Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Федак С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014р. у справі № 813/614/14 за позовом Мостиського районного центру зайнятості до Львівської митниці Міндоходів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2014 року Мостиський районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до Львівської митниці Міндоходів у якому просив стягнути з відповідача на користь Мостиського районного центру зайнятості кошти в сумі 25697,12 грн. на р/р 37172301900252 в УДКСУ у Мостиському районі, Львівської обл.., код ЄДРПОУ 22366173, МФО 825014.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Львівської митниці Міндоходів (м. Львів, вул.. Костюшка, 1, ідентифікаційний код 38700759) на користь Мостиського районного центру зайнятості (Львівська область, м. Мостиська, вул.. Міцкевича, 2а, ідентифікаційний код 22366173) 25697 (двадцять п'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн.. 12 коп.. Судові витрати зі сторін не стягнуто.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції Львівська митниця Міндоходів оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014 року та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт свої вимоги мотивує тим, що суперечить нормам законодавства висновок суду першої інстанції про те, що наявність чи відсутність, на думку відповідача, вини ОСОБА_1 не є підставою для відмови у задоволенні вимог про стягнення матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття виплачених гр. ОСОБА_1

На час розгляду Львівським окружним адміністративним судом справи № 2а-7370/12/1370 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці, Держмитслужби України, про скасування наказу Держмитслужби № 1562-к від 27.07.2012 року в частині припинення перебування на державній службі, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, ОСОБА_1 не перебував на обліку у Мостиському районному центрі зайнятості як безробітний.

ОСОБА_1 надано статус безробітного 15.01.2013 року, тобто вже після винесення Львівським окружним адміністративним судом 23.10.2012 року рішення про поновлення його на посаді.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон), виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі, зокрема, поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, ОСОБА_1 на час звернення до Мостиського районного центру зайнятості не мав права на отримання допомоги по безробіттю, проте не надав до центру зайнятості відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 в судове засідання на виклик суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи у його відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що 15.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Мостиського районного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю.

Наказом Мостиського районного центру зайнятості від 22.01.2013 року №НТ130122 гр. ОСОБА_1 наданий статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю з 22.01.2013 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року у справі № 2а-7370/12/1370 за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівської митниці про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, позовні вимоги ОСОБА_1 зобов'язано поновити ОСОБА_1 на посаді начальника сектору митних інформаційних технологій (Мостиська) відділу митних інформаційних технологій Львівської митниці та стягнено з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.07.2012 року по 23.10.2012 року в сумі 16218,07 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2012 року у справі № 2а-7370/12/1370 - залишено без змін.

Відповідно до наказу Мостиського районного центру зайнятості від 17.12.2013 року №НТ131217 з 22.01.2013 року припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1.

Згідно з довідкою Мостиського районного центру зайнятості від 17.12.2013 року безробітний ОСОБА_1 за період перебування на обліку з 22.01.2013 року по 03.12.2013 року отримував допомогу по безробіттю. Згідно з наказом №152 від 17.12.2013 року сума до повернення матеріального забезпечення на випадок безробіття за період перебування на обліку становить 25 697, 12 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством обов'язок по компенсації Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду покладається на роботодавця, яким в даному випадку виступає Львівська митниця Міндоходів.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що єдиною та достатньою умовою для відшкодування роботодавцем суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному є факт поновлення його на роботі за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судом першої інстанції на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, а також зважаючи на те, що судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено факту добровільного відшкодування Львівською митницею Міндоходів сум виплаченого позивачем забезпечення ОСОБА_1, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення вказаної суми у примусовому порядку.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2014р. у справі № 813/614/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я. Макарик

Судді: І.В. Глушко

О.О. Большакова

Повний текст ухвали складений 23 грудня 2014 року.